Ухвала суду № 139076693, 14.08.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/542/26

Провадження № 6/191/15/26

У Х В А Л А

іменем України

14 серпня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чорної О.В.,

за участю секретаря Силкіної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» в особі директора Сердійчук Я.Я., якою просить замінити вибулого стягувача - ТОВ «Ідея банк» на правонаступника, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису № 12001 про стягнення боргу з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІДЕЯ БАНК".

Заява мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця Русецької О.О. перебуває виконавче провадження № 67710849, відкрите на підставі виконавчого напису № 12001 про стягнення боргу з ОСОБА_1 , на користь АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІДЕЯ БАНК".

Заявник покликається на те, що 11.12.2025 року між АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІДЕЯ БАНК" та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладений Договір № 11-12/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІДЕЯ БАНК" відступило ТОВ «Факторинг Партнерс», а ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором №P24.24349.005775167. У відповідності до п. 2.2 Договору Факторингу № 11-12/25 від 11.12.2025 Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом та визначені в Реєстрі Боржників (Додаток №2), що підписується Сторонами в день укладання цього Договору і передається на підставі Акту приймання-передачі Реєстру Боржників (Додаток № 3-1). Відповідно до п. 5.1 вищезазначеного договору Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора саме в день підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників для друку та Договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання Фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього Договору. Також ТОВ «Факторинг Партнерс» було сплачено суму фінансування, відповідно до п. 4.1. Договору.

В обґрунтування своєї правової позиції в частині заміни сторони виконавчого провадження заявник посилається на ст. ст. 55, 442 ЦПК України, ст. ст. 512-517 ЦК України, постанову Верховного Суду від 05 грудня 2018р. (справа: №643/4902/14), з правовим висновком, зокрема, тлумачення ч.1 ст.512 ЦК, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК); дарування (ч.2 ст.718 ЦК); факторингу (гл73 ЦК). Згідно із ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 т.15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи, водночас, такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Також покликається на те, що виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа в розумінні статті 3 Закону № 1404-VIIІ, який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб`єктом та процедурою видання, отже, положення частини п`ятої статті 442 Цивільного процесуального кодексу України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито. Відповідно до статті 88 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Тобто саме нотаріус при вчиненні виконавчого напису перевіряє належність стягувача й у разі зміни сторони правовідношення саме новий учасник і буде стягувачем у новому виконавчому написі за зверненням нової сторони (нового учасника) правовідносин.

Ухвалою суду від 03.02.2026 року заява прийнята судом до розгляду, розгляд призначений на 12.02.2026 року о 10.40 годині. Учасники справи повідомлені про дату і місце розгляду справи належним чином, однак у зв`язку з відсутністю інформації про вручення судової повістки боржниці судове засідання відкладалося; 31.03.2026 року знято з розгляду у зв`язку з погіршенням безпекової ситуації в населеному пункті.

В ніч з 01 на 02 квітня 2026 року, в результаті влучання ворожого дрону, пошкоджено будівлю Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у зв`язку з цим, з 02 квітня поточного року, прийом громадян, реєстрація кореспонденції, розгляд справ судом призупинено.

06.07.2026 року відновлено роботу суду, судове засідання призначене на 14.08.2026 року о 09:00 годині.

В судове засідання сторони не з`явилися, заявник надав заяву про розгляд справи без його участі. Інші учасники жодних заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви, встановив наступні фактичні обставини справи.

Суд встановив, що 12.10.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. видала виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачені в строк грошові кошти на підставі укладеного Договору кредиту та страхування № Р24.24349.005775167 від 07.10.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 07.09.2020 року, в розмірі: 63328,04 грн. основний борг; 12731,26 - прострочений основний борг; 1610,53 грн. прострочені проценти; 124,22 грн. - строкові проценти; 2806,23 грн. строкова плата за обслуговування кредиту; 38727,55 - прострочена плата за обслуговування кредиту; 1900,00 грн. - плата за вчинення двісті виконавчого двадцять напису, що становить загальну суму 121 227,83 грн. (Сто двадцять одна тисяча сім гривень вісімдесят три копійки) копія виконавчого напису міститься в системі «ЕС».

Із постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2021 (копія надається) у ВП №67710849 вбачається, що виконавче провадження відкрите з виконання виконавчого напису №12001, виданого 12.10.2021 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» у розмірі 121 227,83 грн.

Як вбачається з Інформації про виконавче провадження з ЄДРПВ від 19.12.2025 виконавче провадження відкрите, винесені постанови про арешт коштів та майна боржника, інформація про закриття провадження відсутня.

Судом також встановлено, що 11.12.2025 року між АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІДЕЯ БАНК" (Клієнт) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (Фактор) укладений Договір факторингу №11-12/25, відповідно до п. 2.1. якого Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом та визначені в: 2.2.1. Реєстрі Боржників для друку (Додаток №2), що підписується Сторонами в день укладання цього Договору і передається на підставі Акту приймання-передачі Реєстру Боржників для друку (Додаток № 3-1); 2.2.2. Реєстрі Боржників в електронному вигляді (Додаток №1), що надсилається Клієнтом Фактору в електронному вигляді (у форматі Microsoft Excel) електронною поштою або кур`єрською доставкою на електронному носієві (флеш карта, компакт диск та інші оптичні носії інформації) в день укладання цього Договору. Реєстр боржників в електронному вигляді передається за Актом приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток №3) (п. 2.2. договору).

Загальна сума фінансування Фактором Клієнту під відступлення Прав Вимоги становить 9 538 597,00 грн. (Дев`ять мільйонів п`ятсот тридцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто сім гривень 00 коп.) та включає в себе фінансування відповідно до Реєстру Боржників №1, Реєстру Боржників №2 (п. 3.1. договору).

При цьому суд звертає увагу на те, що п. 7.1. договору передбачається, що Клієнт зобов`язаний передати Фактору Документацію протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів після надходження Суми фінансування на рахунок Клієнта. Допускається, що з приводу різноманітних причин Клієнт може не передати Факторові не більше ніж 3 (три) відсотки (%) Документації, при цьому, умови передачі Документації будуть вважатися виконаними. Допускається, що по 1,0 % справ Первинні Договори з усіма супутніми документами (в тому числі, але не виключно додатки до Первинних Договорів (Заява-Анкета, Графік платежів, Паспорт споживчого кредиту, Договір або заява на страхування та ін.) та додаткові угоди до Первинних Договорів) будуть передані у вигляді належним чином завірених копій документів, при цьому, умови передачі Документації будуть вважатися виконаними.

У розділі 1 договору «Визначення термінів» документація це, у тому числі, Первинні Договори (оригінали) з усіма супутніми документами (в т.ч. додатки та додаткові угоди до Первинних Договорів); копії паспортів, облікових карток фізичної особи - платника податків або довідок про присвоєння ідентифікаційного номера Боржника; виписка про рух коштів по рахункам та/або меморіальний ордер (платіжна інструкція), оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»); довідки-розрахунку заборгованості по Первинному Договору (Кредитному договору) на дату відступлення права вимоги та Виписка про рух коштів по рахункам (за запитом Фактора); інші документи, які за загальним правилом і відповідно до внутрішніх процедур Клієнта складають "кредитні справи" або "файл" клієнта ("Боржника").

11.12.2025 між сторонами підписаний Акт приймання -передачі Реєстрів Боржників для друку № 1 (Лот №13) та №2 (Лот №15).

У Реєстрі Боржників для друку № 1 (Лот №13) під порядковим номером 2560 зазначається боржник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо якої Клієнт передав, а Фактор прийняв наступні права вимоги: за договором № Р24.24349.005775167 від 07.10.2019: заборгованість за основним боргом 76059,30 грн., заборгованість за відсотками 4819,28 грн., заборгованість за комісіями 101 476,74 грн., загальна сума заборгованості 182 355,32 грн.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів 12.12.2025 здійснена оплата за договором факторингу № 11-12/25 від 11.12.2025 р. в сумі 9238597.00 грн.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши письмові матеріали, суд зробив оцінку наданим доказам та, керуюсь діючими нормами цивільного процесуального права, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 55 ЦПК України визначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з частиною першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Аналогічні норми містяться у частині п`ятій статті 15 Закону України від 02 червня 2016року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Згідно з частиною 2 статті 15 цього Закону, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Виконавчий напис нотаріуса, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчим документом.

Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

З огляду на зазначені норми матеріального права заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону № 1404-VIII, з урахуванням статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, то якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17.

Виходячи з викладеного, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального правонаступництва; отже суду слід встановити, чи є заявник матеріальним правонаступником у виниклих правовідносинах.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Предметом договору факторингу може бути: право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога); право вимоги, яке виникне в майбутньому (настане строк платежу).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/13444/20 від 10.09.2025 наголошує на тому, що під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може виходити за межі вирішуваного процесуального питання та констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним (недійсним згідно з приписом закону) або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору.

У висновку ВПВС також зазначено, що суд має перевірити дотримання сторонами умов договору відступлення права вимоги, з якими вони пов`язували факт переходу права вимоги до боржника. Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10, про те, що для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав і обов`язків до іншої особи - правонаступника.

У пункті 132 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Отже, суд повинен надати оцінку саме наявності у кредитора права вимоги та його чинності (неприпинення) на момент подання заяви про заміну стягувача у виконавчому листі. Зокрема, суд має з`ясувати, чи не настали визначені законом чи договором підстави для припинення зобов`язання (наприклад, його належне виконання), що матиме наслідком відсутність у первісного кредитора права вимоги до боржника.

Дослідивши надані письмові докази щодо матеріального та процесуального правонаступництва заявника, суд дійшов висновку, що заявник не довів, що є матеріальним правонаступником саме у виниклих відносинах.

Так, у виконавчому написі від 12.10.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» грошових коштів на підставі укладеного Договору кредиту та страхування № Р24.24349.005775167 від 07.10.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 07.09.2020 року, зазначено, що стягненню з боржниці підлягають: 63328,04 грн. основний борг; 12731,26 - прострочений основний борг; 1610,53 грн. прострочені проценти; 124,22 грн. - строкові проценти; 2806,23 грн. строкова плата за обслуговування кредиту; 38727,55 - прострочена плата за обслуговування кредиту; 1900,00 грн. - плата за вчинення двісті виконавчого двадцять напису, що становить загальну суму 121 227,83 грн. (Сто двадцять одна тисяча сім гривень вісімдесят три копійки)

У той же час, згідно договору факторингу, зокрема, Реєстру Боржників для друку № НОМЕР_2 (Лот №13) як його невід`ємної частини, зазначається, що Клієнт передав, а Фактор (заявник) прийняв щодо ОСОБА_1 наступні права вимоги: за договором № Р24.24349.005775167 від 07.10.2019: заборгованість за основним боргом 76059,30 грн., заборгованість за відсотками 4819,28 грн., заборгованість за комісіями 101 476,74 грн., загальна сума заборгованості 182 355,32 грн.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню за виконавчим написом та право вимоги заявника за договором факторингу містять суттєві розбіжності як по сумах, так і по складових такої заборгованості. Такі дані містять арифметичні розбіжності між собою, є суперечливими, не узгоджуються між собою та викликають сумнів у дійсності та вірності нарахувань.

Суд зауважує, що на підтвердження підстав свого матеріального правонаступництва заявник не надав копії кредитного договору, доказів перерахування ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором, отже суд позбавлений можливості встановити як факт укладення кредитного договору так і правомірності нарахування заборгованості, складових цієї заборгованості, а також не має можливості жодним чином перевірити вірність суми боргу.

З матеріалів справи не вбачається, щоб Заявник скористався своїм правом звернутися до попереднього кредитора з вимогою надати докази дійсності та реальності грошового зобов`язання; у заяві відсутні будь-які пояснення заявника щодо неможливості отримати самостійно такі докази і клопотання щодо їх витребування у разі доведеності такої неможливості, при тому, що, як зазначив вище суд, договір факторингу передбачає певний механізм передачі оригіналів всіх первісних документів на підтвердження дійсності боргу та його розміру. Самі по собі запевнення (гарантії) Клієнта щодо дійсності та розміру боргу в договорі, як і одні лише Реєстри права вимоги, які є внутрішніми документами сторін, частиною укладеного між сторонами договору, не є і не можуть бути доказами існування, дійсності та розміру кредитної заборгованості боржника.

Суд зауважує, що наявність самого лише виконавчого напису не замінює наявності первинних документів і не позбавляє суд обов`язку перевірити факт наявності боргу боржника, який випливає із укладеного кредитного договору із первісним кредитором, правомірності та правильності нарахування боргу, у тому числі всіх його складових (тіла, процентів, комісій тощо) і зазначає, що саме новий кредитор, який отримав право вимоги за договором факторингу, повинен пересвідчитися у реальності, дійсності та розмірі такого кредитного боргу боржника і подбати про необхідний повний пакет документів на підтвердження такої заборгованості, зокрема, про первинні документи, на основі яких суд повинен здійснити оцінку саме наявності у заявника права вимоги до боржника.

Суд також наголошує наступне.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Процедуру вчинення виконавчого напису врегульовано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

За п.п. 2.1 п. 2, п.п. 3.2. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року в справі № 910/10374/17.

Отже, виконавчий напис, вчинений на підставі не посвідченого нотаріально кредитного договору, є таким, що не підлягає виконанню (у правовідносинах з 22 лютого 2017 року).

Аналогічна правова позиція висловлена 19 жовтня 2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 278/2416/21, провадження № 61-5756св22 та ін.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може проводитися у безспірному порядку, а наданий нотаріусу кредитний договір не посвідчено нотаріально, отже не був тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Враховуючи, що виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачених грошових коштів на підставі кредитного договору був вчинений 12.10.2021 року, а матеріали справи, у тому числі, сам виконавчий напис не містять доказів нотаріального посвідчення Договору кредиту та страхування № Р24.24349.005775167 від 07.10.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , і сам договір (його копія) суду не надано, суд доходить висновку щодо сумнівності правових підстав здійснення такого виконавчого напису в силу вимог закону, отже, й матеріального правонаступництва Заявника на цій підставі.

Суд наголошує, що відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки суду не надано доказів матеріального правонаступництва заявника, цілком очевидною є неможливість його процесуального правонаступництва у виконавчому провадженні.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 260, 261, 354, 442 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» про заміну сторони виконавчого провадження, якою заявник просить замінити вибулого стягувача ТОВ «Ідея банк» на правонаступника, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису № 12001 про стягнення боргу з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІДЕЯ БАНК" - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 14.08.2026 року.

Суддя О. В. Чорна