Рішення № 139076239, 17.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4328/26

провадження № 2/208/4390/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Кіблицької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії.

У своєму позові позивач просить суд зобов`язати Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради провести дії по приватизації квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 37,7 кв.м., загальною площею 63,8 кв.м., займаної на умовах найму, ОСОБА_1 , і членами її сім`ї: сином ОСОБА_2 , за відсутності ордера на житлове приміщення.

В обґрунтуванні позову позивач зазначає, що починаючи з вересня місяця 1992 року по теперішній час вона, ОСОБА_1 , є зареєстрованою за місцем проживання та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Наймачем зазначеної квартири була її мати ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку зі смертю наймача ОСОБА_3 , відповідно до протоколу №14 засідання виконавчого комітету Заводської районної у м.Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області від 21 вересня 2011 року та рішення №192 від 21 вересня 2011 року «Про зміну договорів найму житлових приміщень» договір найму квартири за вказаною вище адресою було змінено, внаслідок чого вона, ОСОБА_1 , стала наймачем квартири під АДРЕСА_2 .

Окрім неї, за зазначеною вище адресою також зареєстрований її син ОСОБА_2 .

В березні 2026 року вона як наймач вирішила у відповідності до чинного законодавства України скористатися своїм правом на безкоштовну приватизацію квартири під АДРЕСА_2 та подала відповідне звернення до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради.

Інформаційним листом Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради повідомив її про неможливість передачі у власність зазначеної квартири, у зв`язку з ненаданням нею копії ордеру на жиле приміщення, яка відсутня у наданих документах.

Позивач зазначила, що надати копію ордеру на жиле приміщення, а саме: квартиру під АДРЕСА_2 вона немає можливості, оскільки, відповідний ордер було видане на ім`я її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відсутність ордеру позбавляє її можливості реалізувати її право на приватизацію квартири.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі та просив винести рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, проти задоволення позовних вимог позивача не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано 09 вересня 1992 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою N 001369447 про склад сім`ї, наданої 05.03.2026 року ТОВ «Абонент XXІ» та копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 . Також, за вищевказаною адресою зареєстрований з 10 вересня 1998 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №831.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_3 .

Архівним управлінням Кам`янської міської ради Дніпропетровської області 11.03.2026 року надано архівний витяг №К-123/21/2-08 з протоколу від 21 вересня 2011 року №14 засідання виконавчого комітету Заводської районної ради у м.Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області, рішення від 21.09.2011 №192 «Про зміну договорів найму житлових приміщень». Відповідно до вищезазначеного архівного витягу вбачається, що виконавчий комітет районної у місті ради вирішив дозволити директорам товариств з обмеженою відповідальністю «Абонент XXI», «Толока», «Стелла» та «Оселя» змінити договори найму та житлових приміщень на: … ОСОБА_1 склад сім`ї 4 особи, 2-кімнатну квартиру, житловою площею 37,7 кв.м. по АДРЕСА_3 , у зв`язку зі смертю квартиронаймача.

Відповідно до відповіді №05-11/468 від 01.04.2026р., наданої ОСОБА_1 директором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради В.Ауловим, про порядок передачі квартир у власність громадян, вбачається, що пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 №396 (зі змінами), визначено вичерпний перелік документів, який громадянин подає до органу приватизації, у тому числі копію ордера на жиле приміщення. Даний документ у пакеті документів відсутній.

Відповідно до копії особового рахунку, архівного витягу №К-123/21/2-08, наданого 11.03.2026 року Архівним управлінням Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, довідки N 001369447 про склад сім`ї, наданої 05.03.2026 року ТОВ «Абонент XXІ», вбачається, що ОСОБА_1 є квартиронаймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім неї, у вищевказаній квартирі зареєстрований її син - ОСОБА_2 .

Також, до матеріалів справи долучений технічний паспорт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

За приписами статей 30, 41 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що - приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках).

За змістом статті 58 ЖК України, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Враховуючи те, що у позивача оригінал ордеру на квартиру не зберігся, на сьогоднішній день у неї виникли перешкоди у реалізації свого права на приватизацію житла.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з наданих стороною позивача доказів, ОСОБА_1 є квартиронаймачем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , постійно проживала та зареєстрована в ньому. Також, за цією адресою зареєстрований та проживає ОСОБА_2 . Отже позивач на законних підставах користується вказаним жилим приміщенням. Доказів зворотного під час розгляду справи отримано не було.

Так, законність проживання позивача у спірному приміщенні ніким не спростована та не заперечувалась.

З моменту реєстрації позивача в квартирі її право на користування житловим приміщенням ніким, в тому числі відповідачем не оскаржувалось, відповідні докази не подавались.

При цьому, відсутність ордеру позбавляє її можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, оскільки, як вбачається з наданих позивачем пояснень, у неї є всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, крім ордеру, який вона надати не має можливості по незалежним від неї обставинам.

Враховуючи викладене, відмова в приватизації займаного нею житла з причин відсутності ордеру на заселення у квартиру є такою, що порушує їх право на приватизацію.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Беручи до уваги, положення частини 10 статті 8 у прив`язці до частини 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому посилання Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради у листі №05-11/468 від 01.04.2026р. на те, що позивач не має права на приватизацію оскільки не надано ордеру є протиправним.

Таким чином, дії відповідача порушують конституційне право позивача на приватизацію житла у встановленому законом порядку, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов`язання вчинити дії направлені на приватизацію спірної квартири є доведеними, законними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Суд враховує правові позиції Верховного Суду висловлені в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20), де Верховний Суд застосував такий спосіб захисту у справі про приватизацію квартири державного житлового фонду, як визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру державного житлового фонду з покладанням обов`язку на останнього оформити право власності на приміщення. При цьому у цій справі було зроблено правовий висновок, що не є належним способом захисту визнання права власності на квартиру. Тобто, суд не може визнати право власності, він може лише визнати безпідставною відмову і зобов`язати орган оформити цю приватизацію.

Суд враховує також правові позиції Верховного Суду висловлені в постанові від 08 червня 2022 року в справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21).

Так, Верховний Суд вважав обґрунтованими вимоги про зобов`язання державного департаменту житлового господарства міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести приватизацію квартири.

Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать і висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року в справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року в справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

До уваги беруться також і правові позиції Великої Палати Верховного Суду висловлені в постанові від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18). У даній справі було визнано неправомірною відмову департаменту житлового господарства міської ради в приватизації і зобов`язано департамент провести приватизацію квартири.

Тобто, судова практика передбачає такі способи захисту, які зводяться до визнання безпідставною відмови органу приватизації і зобов`язання органу приватизації здійснити приватизацію житла.

Таким чином, встановивши всі фактичні обставини справи, всебічно дослідивши їх, визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи, що позивач з вимогою про повернення оплаченого судового збору не зверталась, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись статтями 2, 3, 4, 141, 247, 258-260, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, статтями 1, 2, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Зобов`язати Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради вчинити дії направлені на приватизацію квартири АДРЕСА_2 за відсутності ордеру на вказану квартиру.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ЄДРПОУ 20268696, адреса: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр-т.Василя Стуса, буд.10/12.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Похваліта С. М.