Ухвала суду № 139076009, 18.08.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/8155/26

Провадження № 2-аз/932/14/26

УХВАЛА

про забезпечення позову

18 серпня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Рибкіна О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Мотрук Роман Васильович, про забезпечення позову по справі за його позовом до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень про примусове повернення до країни походження або третьої країни та про примусове видворення з України,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Мотрук Роман Васильович, до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень про примусове повернення до країни походження або третьої країни та про примусове видворення з України.

Також від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в обґрунтування якої вказано, що 29.09.2025 року працівниками ГУ ДМС у Дніпропетровській області було прийнято рішення № 1201130100019497 про примусове повернення до країни походження або третьої країни. Позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення є протиправними та таким, що підлягає скасуванню. Про рішення відповідача щодо примусового повернення до країни походження або третьої країни позивачу стало відомо лише 17.06.2026 року, коли він був затриманий та на нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 статті 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Про прийняття цього рішення позивач не знав, змісту та сутті прийнятого відносно нього рішення не зрозумів та його копії не отримував.

17.06.2026 працівниками ГУ ДМС у Дніпропетровській області було прийнято рішення 1231100100000858 про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства уродженця Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про рішення відповідача щодо примусового видворення з України іноземця або особи без громадянства позивачу стало відомо лише 17.06.2026 року. Про прийняття цього рішення позивач не знав, змісту та сутті прийнятого відносно нього рішення не зрозумів та його копії не отримував.

Вважає, що відповідачем було прийнято оскаржувані рішення протиправно, без дотримання вимог їх вмотивованості (обґрунтованості), внаслідок чого вони підлягають скасуванню, тому позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Крім того, 19.06.2026 Шевченківським районним судом міста Дніпра було ухвалено рішення у адміністративній справі за позовом Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, яким позовні вимоги задоволено частково. Вказане рішення було ухвалено з підстави, зокрема, прийняття Головним Управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області рішення № 1201130100019497 про примусове повернення до країни походження або третьої країни ОСОБА_1 , яке позивач наразі оскаржує, а результати оскарження, відповідно впливають і на обгрунтованість та законність рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 19.06.2026 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.

В разі виконання рішення відповідача від 29.09.2025 № 1201130100019497 про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, а також рішення відповідача від 17.06.2026 № 1231100100000858 про примусове видворення позивача з України, можуть настати незворотні наслідки для життя, сім`ї та майна позивача. Так, він більшу частину життя проживав в Україні на законних підставах, його батьки є громадянами України, не порушував міграційного законодавства, сплачував податки та вів добросовісний спосіб життя.

Вважає, що є необхідність в зупиненні дії рішення відповідача від 29.09.2025 № 1201130100019497 про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, а також рішення відповідача від 17.06.2026 № 1231100100000858 про примусове видворення позивача з України. Тому просить суд:

зупинити виконання рішення Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 29.09.2025 № 1201130100019497 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця уродженця Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зупинити виконання рішення Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області області від 17.06.2026 № 1231100100000858 про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства уродженця Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав, свобод (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Метою забезпечення позову згідно з вказаною постановою є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

На підставі вищевикладеного, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, з урахуванням встановленого спору між сторонами по справі, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно забезпечення позову є обґрунтованими, законними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача.

Керуючись ст.ст.150, 151, 154, 156 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Мотрук Роман Васильович, про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити виконання рішення Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 29.09.2025 № 1201130100019497 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця уродженця Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду.

Зупинити виконання рішення Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 17.06.2026 № 1231100100000858 про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства уродженця Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.А. Рибкін