Постанова № 139075977, 18.08.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/9012/26

Провадження № 3/932/1944/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Дніпра Мельник І.О. при секретарі судового засідання Кравченко Р.О., за участі захисника адвоката Булаткіної (Коробочкіної) Л.Л. (ВКЗ), особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №692437 від 14.06.2026 року, 13.06.2026 приблизно о 23 годині 50 хвилин, м. Дніпро, площа Троїцька 2А, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «OPEL INSI9GNIA», з номерним знаком « НОМЕР_1 ». Під час зупинки у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Між тим, від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager та в закладі охорони здоров`я КП ДБКЛПД ДОР на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5.ПДР- Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 266 КУпАП відсторонено від подальшого керування.

Отже, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

До вказаних висновків суд дійшов з наступних підстав.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у скоєному правопорушенні не визнав.

Крім того, захисник ОСОБА_1 адвокат Булаткіна (Коробочкіна) Л.Л. направила на адресу суду клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд, приходить до наступного висновку.

Щодо заперечень сторони захисту.

Відповідно до п. 4 Глави ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18 грудня 2018 року № 1026 під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

На долученому до протоколу на DVD-диску відеозапису зафіксована зупинка автомобіля «OPEL INSI9GNIA», в подальшому зафіксовано як особа, яка керувала даним автомобілем виходить із вказаного автомобіля.

З дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував ані самого факту керування, ані факту його зупинки.

Особу порушника, згідно з протоколу серії ЕПР1 № 692437 від 14.06.2024, було встановлено за допомогою посвідчення водія.

З наданого відеозапису вбачається, момент з 0:01:59-0:02:02 ОСОБА_1 повідомив працівників поліції про те, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, однак, на момент події перебував у відпустці та направлявся до Кривого Рогу.

Крім того, на моменті з 0:08:45 працівниками поліції було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано останньому проходження огляду на стан сп`яніння.

В подальшому, на моменті з 0:08:53-0:08:58 було зафіксовано пряму відмову ОСОБА_1 від проходження будь-якого огляду та роз`яснено ОСОБА_1 працівниками поліції про наслідки відмови від огляду, з чим останній погодився.

До того ж, на моменті з 0:09:05 поліцейський ще раз перепитав ОСОБА_1 щодо відмови від проходження огляду та усвідомлення останнім наслідків такої відмови, на що ОСОБА_1 , на моменті з 0:09:07 відповів «Звісно!» та повідомив про те, що усі наслідки усвідомлює.

Більш того, на моменті з 0:09:42 було зафіксовано спробу покинути місце події, що свідчить про поведінку, яка не відповідає обстановці.

Відтак, дослідивши наданий суду відеозапис з фіксуванням моменту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом встановлено, що такий відеозапис є послідовними, змістовними, відтворюючи у сукупності ланцюг перебігу подій та констатує факт порушення водієм п. 2.5. ПДР України.

Разом із цим, суд відхиляє доводи захисника про те, що для військовослужбовця, який керує транспортним засобом, передбачено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння за статтею 266-1 КУпАП, виходячи з наступного.

У статті 15 КУпАП передбачено особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема, відповідно до частини першої статті 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Положеннями статті 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

При цьому суд зазначає, що в статті 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Отже, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду на загальних підставах, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники національної поліції.

Суд критично відноситься до пояснень захисника ОСОБА_1 адвоката Булаткіної (Коробочкіної) Л.Л. зазначених у клопотанні, що були направлені до суду та вбачає, що дані пояснення можуть розцінюватись як спроба ухилення останнього від адміністративної відповідальності.

Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд відповідно до положень ст. 1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

При цьому, відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

При цьому відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд в закладі охорони здоров`я для визначення стану сп`яніння.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП установлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 7 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на рівень, стан алкогольного сп`яніння є обов`язковим.

Відповідно до п. 2.9.а. Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Досліджені докази, зокрема відомості, що наведені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №692437 від 14.06.2026 року, відеозапис, який досліджений у судовому засіданні, рапорт поліцейських, свідчать про те, що в розумінні ст. 251 КУпАП, вони є належними, допустимими та такими, які дають можливість суду прийняти рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення.

Встановлені судом обставини виявленого правопорушення свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а його дії слід кваліфікувати як порушення учасником дорожнього руху, передбачених п. 2.9.а. Правил дорожнього руху.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Згідно зі ст. 251 КУпАП суду надані об`єктивні та інші безперечні докази провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що дозволяє суду, визнати останнього винним.

Між тим, указані в протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджується відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів), використання якої передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.12.2018 №1026, що був досліджений у судовому засіданні.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та дослідженому у судовому засіданні відеозапису ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд за допомогою приладу Drager та в медичному закладі на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, проте ОСОБА_1 від проходження медичного огляду відмовився.

Даючи оцінку вказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 наявні порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - пункту 2.5 ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам ст. 266 КУпАП та п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103.

Суд зазначає, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП настали в момент його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager на місці зупинки та щодо проходження освідування в медичному закладі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

В якості обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП України, пом`якшують відповідальність правопорушника, та обставин, що згідно зі ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі викладеного, з урахуванням особи, майнового стану та ступеню винуватості ОСОБА_1 , характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, тобто в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно із ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Разом з тим, у відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Отже, ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати судового збору, оскільки він є військовослужбовцем та вчинив правопорушення під час виконання службових обов`язків, що підтверджується матеріалами справи.

Керуючись статтями 9, 24, 27, 33, 36, 40-1, 130, 221, 245, 251, 252, 256, 265-1, 268, 276, 277, 283, 284, 285, 289 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника ОСОБА_1 адвоката Булаткіної (Коробочкіна) Л.Л. відмовити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначити стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. призначення платежу: адміністративний штраф у сфері забезпечення дорожнього руху, отримувач: ГУК у Дніпропетровській області, номер рахунку (IBAN) UA758999980313020149000004001, код за ЄДРОПОУ: 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ЕПА), ККДБ: 21081300), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І. О. Мельник