Ухвала суду № 139074114, 04.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 752/29777/25

провадження № 2/753/5886/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А

при секретарі МЕЛЬНИЧЕНКО О.С.

за участю сторін

позивач не з`явилась;

представник відповідача не з`явився;

представник третьої особи не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі по тексту - АТ «Сенс Банк», відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 лютого 2008 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», укладено кредитний договір.

На виконання зобов`язань між нею та банком було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року з позивача стягнуто на користь відповідача 176 605,05 доларів США, що еквівалентно 3 999 921,80 грн, у рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором. Судом першої інстанції видано виконавчий лист.

З 04 жовтня 2016 року на примусовому виконанні у Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження про стягнення з неї на користь відповідача заборгованості.

Постановою державного виконавця Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 12 жовтня 2016 року накладено арешт на все нерухоме майно у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору у розмірі 4 399 913,98 грн.

Постановою державного виконавця Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 29 березня 2026 року виконавчий лист № 753/22661/15, виданий 09 серпня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з неї заборгованості на користь відповідача повернуто стягувачеві, на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

На даний час відповідач не має до неї майнових претензій, оскільки задовольнив свої вимоги на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку», що підтверджується нотаріально посвідченою її заявою від 12 квітня 2019 року.

Державним виконавцем їй було відмовлено у скасуванні арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки не сплачено виконавчий збір.

Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року її позов до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови задоволено. Визнано протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна О. О. щодо нарахування виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна О. О. від 12 жовтня 2016 щодо нарахування виконавчого збору у розмірі 399 992,18 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (справа № 320/9952/21).

На підставі наведеного, ОСОБА_1 просить суд зняти арешт з нерухомого майна, накладений на підстави постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 12 жовтня 2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32688819 від 02 грудня 2016 року 12:35:51, вид обтяження: арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження: все нерухоме майно.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 грудня 2025 року дану позовну заяву передано на розгляд до Дарницького районного суду міста Києва.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2026 відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судове засідання.

У судові засідання, які відбулись 23.04.2026 та 04.06.2026, позивач та її представник не з`явилися, проте надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідач та третя особа у судові засідання свого представника не направили, при цьому повідомлявся про розгляд справи належним чином відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 04 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 753/22661/15, виданого 09 серпня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 3 999 921,80 грн.

Постановою державного виконавця Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 12 жовтня 2016 року накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить боржникові ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору у розмірі 4 399 913,98 грн.

Постановою державного виконавця Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 29 березня 2017 року виконавчий лист № 753/22661/15, виданий 09 серпня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Укрсоцбанк» повернуто стягувачеві, на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Із заяви ОСОБА_1 , посвідченої 12 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павелко Б. О., вбачається, що позивач визнає, що право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить АТ «Укрсоцбанк» щодо розпорядження даним нерухомим майном на власний розсуд та без будь-яких обмежень. Претензій майнових і немайнових до банка не має. Заборгованість за кредитним договором № 406/120/08-П від 01 лютого 2008 року погашена за рахунок предмета іпотеки. АТ «Укрсоцбанк» у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором № 406/120/08-П від 01 лютого 2008 року.

У листі АТ «Укрсоцбанк» від 12 квітня 2019 року № 13-07/67-2549, наданого на відповідь ОСОБА_1 , зазначено, що зі сторони банку до останньої фінансових претензій за кредитним договором № 406/120/08-П від 01 лютого 2008 року немає, у зв`язку із тим, що банк у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 175002034 від 24 липня 2019 року, на підставі постанови Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві на вищевказану квартиру накладено арешт (реєстраційний номер обтяження: 17779190).

Рішенням Окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови задоволено. Визнано протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна О. О. щодо нарахування виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна О. О. від 12 жовтня 2016 щодо нарахування виконавчого збору у розмірі 399 992,18 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (справа № 320/9952/21).

04 січня 2023 року представником позивача направлено до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві заяву про скасування арешту нерухомого майна, що був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 12 жовтня 2016 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) погодився з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки позивач, який є боржником у виконавчому провадженні, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна з огляду на те, що законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19(провадження № 12-122гс19) зазначала, що сторони, інші учасники та особи можуть звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби в порядку частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якщо цей виконавчий документ виданий на виконання судового рішення, або - до адміністративного суду в порядку частини другої цієї ж статті, якщо він виданий на виконання рішення іншого органу (посадових осіб), та/або за умови перебування його у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Суд зауважує, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав як сторона виконавчого провадження, між учасниками справи не виникло цивільно-правового спору, який підлягав би вирішенню в порядку позовного провадження, а постало питання щодо правомірності дій та рішень державного виконавця під час виконання судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 758/8416/15-ц (провадження № 61-35св18) зазначено, що скарги на дії (бездіяльність), рішення державних виконавців (приватних виконавців) мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за належним виконанням судових рішень. Здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження в цивільному судочинстві, що є відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням судових рішень полягає, насамперед, у реалізації основних завдань судочинства при здійсненні судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення спору і набрання судовим рішенням законної сили суд здійснює контроль за його виконанням, а також захист прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.

Таким чином, суд установивши, що позивач ОСОБА_1 є боржником щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 09 серпня 2016 року, між сторонами відсутній спір про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, суд дійшов висновку про те, що цей спір не може бути розглянутий судом за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження з огляду на те, що законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку цивільного судочинства (постанова Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №757/43805/23).

Оскільки ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, а тому не може бути позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, у зв`язку з чим суд вважає, що наявні підстави для закриття провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Подібні правові висновки викладено у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 642/4263/21 та від 26 січня 2022 року у справі № 534/1762/18.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з нерухомого майна - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ КАЛІУШКО Ф.А.