Ухвала суду № 139073509, 17.08.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/3095/26

Провадження № 1-кс/505/840/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року місто Подільськ

Слідчий суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого відділення № 2 СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026161180000603 від 13.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Клопотання про арешт майна

До Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання слідчого відділення № 2 СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026161180000603 від 13.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Слідчий зазначає, що в провадженні СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12026161180000603 від 13.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 13.08.2026, близько о 21 годині 00 хвилин на околиці с. Бочманівка Подільського району Одеської області працівниками 2 прикордонного загону ДПСУ був зупинений автомобіль марки «BMW» моделі «520I» з реєстраційним номером НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який сприяв незаконному переправленню чотирьох осіб призовного віку через Державний кордон України.

В ході проведення протоколу огляду місця події від 13.08.2026 на околиці с. Бочманівка, Подільського району Одеської області, за координатами (47.661998, 29.570087) виявлено та вилучено автомобіль марки «BMW» моделі «520I» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Власником автомобіля марки «BMW» моделі «520I» реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до інформації з ІПНП являється ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 91 КПК України сама подія кримінального правопорушення підлягає доказуванню, яке полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в рамках проведення досудового розслідування зазначеного провадження було встановлено, що на транспортному засобі марки «BMW» моделі «520I» реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснювалось перевезення осіб призовного віку, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, слідкуючи вказівкам невстановлених осіб, що у свою чергу надає підстав вважати, що транспортний засіб марки «BMW» моделі «520I» реєстраційний номер НОМЕР_1 використовувався як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин транспортний засіб марки «BMW» моделі «520I» реєстраційний номер НОМЕР_1 , містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а також був використаний як засіб вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.

Крім того, відповідно до положень ст. 96-1 КК України спеціальній конфіскації підлягають гроші, цінності та інше майно, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення або використовувалися для його вчинення, незалежно від того, чи є вони власністю підозрюваного або інших осіб, за умови, що такі особи знали або повинні були знати про незаконне використання цього майна.

З урахуванням встановлених обставин, транспортний засіб марки «BMW» моделі «520I» реєстраційний номер НОМЕР_1 використовувався як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Таким чином зазначений транспортний засіб підлягає не лише визнанню речовим доказом у кримінальному провадженні, а й може бути об`єктом спеціальної конфіскації відповідно до вимог ст. 96-1 КК України.

Разом с тим, для досягнення дієвості кримінального провадження, положення ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено застосування заходів забезпечення такого провадження.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого або інших осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або інших фізичних або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. А заборона на використання майна та заборона на розпорядження таким майном, як передбачає ч. 4 ст. 170 КПК України, можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Враховуючи вищевикладене та що вищевказані предмети вилучені в ході вказаних слідчих дій являються речовими доказами у кримінальному правопорушенні.

В зв`язку з чим, слідчий просить накласти арешт на транспортний засіб марки «BMW» моделі «520I» реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_1 , заборонивши власнику та третім особам будь яким чином відчужувати, розпоряджатись та користуватись вказаним майном.

Позиція учасників щодо розгляду клопотання

У судове засідання слідчий відділення № 2 СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 не прибув, однак до клопотання додав заяву про розгляд клопотання без його участі, оскільки перебуває у добовому наряді.

Від власниці майна ОСОБА_6 до суду надійшла заява, в якій вона просить розглянути клопотання про накладення арешту на належний їй транспортний засіб марки «BMW», моделі «520I», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без її участі. Разом з тим, ОСОБА_6 просила залишити вказаний транспортний засіб у її користуванні, посилаючись на те, що вона перебуває у декретній відпустці, а зазначений транспортний засіб є єдиним засобом її пересування.

Висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання

Вивчивши матеріали клопотання та заяву власника майна, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Слідчими слідчого відділу Подільського РУП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінального провадження № 12026161180000603 від 13.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Постановою слідчого СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області 14.08.2026 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Арешт майна є одним із таких заходів забезпечення кримінального провадження ст. 131 ч. 2 п.7 КПК України.

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Частина 2 ст. 170 КПК України передбачає, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України. Зокрема, якщо дані речі підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Слідчим суддею було ретельно перевірено клопотання та надані до них додатки, перелік майна і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме забезпечення збереження речових доказів, тому є правові підстави для часткового задоволення клопотання та накладення арешту на майно.

Слідчий суддя доходить висновку, що позбавлення власника права користування транспортним засобом є надмірним обмеженням його прав та не є необхідним для досягнення цілей кримінального провадження.

Зазначене майно підлягає арешту відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України з метою збереження речового доказу, однак досягнення цієї мети є можливим без позбавлення власника права користування транспортним засобом.

Оскільки досягнення мети арешту можливе шляхом заборони відчуження та розпорядження транспортним засобом без його фактичного вилучення у власника, автомобіль підлягає поверненню власнику. Таким чином, застосування арешту до транспортного засобу шляхом заборони відчуження та розпорядження автомобілем із наданням права користування є пропорційним, доцільним і достатнім заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, відповідно до сталої судової практики, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Враховуючи, що вилучені речі мають значення речового доказу у кримінальному провадженні, санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає можливість застосування конфіскації майна, а тому є необхідність в накладенні арешту на зазначене майно на даній стадії досудового слідства, з забороною відчуження (розпорядження) вказаним майном.

Керуючись статтями 98, 107, 131, 132, 170, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання слідчого.

Накласти арешт на майно у кримінальному провадженні № 12026161180000603 від 13.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме на транспортний засіб марки «BMW» моделі «520I» реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_1 , заборонивши власнику майна та третім особам, відчужувати та розпоряджатися ним будь-яким чином.

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого в частині заборони користування транспортним засобом.

Негайно повернути в користування власнику ОСОБА_6 , транспортний засіб марки «BMW» моделі «520I» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Роз`яснити, що відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про арешт майна виконується негайно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області ОСОБА_7