Рішення № 139072048, 18.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29906/25

Провадження 2/127/6570/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Обертун Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог за заявою адвоката відповідачки, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в порядку спадкування, розгляд якої відбувався у порядку загального позовного провадження.

03.08.2026 у вищевказаній справі було ухвалено рішення.

Адвокатом відповідачки Стаєцької О.М., яка діє в своїх інтересах та є законним представником співвідповідачки - малолітньої ОСОБА_2 ОСОБА_4 у відзиві повідомлено про неможливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених відповідачкою судових витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, а тому адвокат просила суд вирішити дане питання після ухвалення рішення по суті позовних вимог, посилаючись на положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

В зв`язку із вищевказаним, судом було встановлено відповідачці ОСОБА_3 п`ятиденний термін після ухвалення рішення суду (до 10.08.2026, враховуючи положення ч. 3 ст. 124 ЦПК України) для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу і призначено судове засідання для вирішення даного питання.

У строк встановлений судом адвокатом відповідачки ОСОБА_3 Гущею Я.В. було надано суду докази щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.

17.08.2026 представником позивача були подані письмові заперечення про стягнення судових витрат, зі змісту яких вбачається клопотання про зменшення розміру судових витрат відповідачки ОСОБА_3 до 0, 00 гривень і відмову у їх стягненні.

Згідно із ч. 3 ст. 246 ЦПК України у випадку, передбаченому частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення.

У судове засідання учасники справи не з`явились, хоча у відповідності до ст. 128 ЦПК України були належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомлено. Водночас, в матеріалах справи містяться клопотання представника позивача від 17.08.2026 та адвоката відповідачки ОСОБА_3 Гущі Я.В. від 18.08.2026 про вирішення питання про судові витрати у їх відсутність. Від відповідача ОСОБА_1 та/або його адвокатів на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи та/або розгляд справи у його/їх відсутність не надходили. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 та/або його адвокати не з`явились в засідання без поважних причин.

Враховуючи вищевикладене, а також положення ст. 223 і ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд постановив провести судове засідання у відсутність учасників справи (ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу засідання).

Приймаючи до уваги висловлені представником позивача заперечення суд зауважує, що передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до ст. 270 ЦПК України. Також потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

Дослідивши докази розміру понесених відповідачкою ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Рішенням суду у даній цивільній справі від 03.08.2026 було частково задоволено позов і стягнуто на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» у межах вартості спадкового майна, одержаного у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , заборгованість по кредитному договору б/н від 13.11.2020 станом на день відкриття спадщини в розмірі 153 112, 11 гривень, а саме: із ОСОБА_3 51 037, 37 гривень, що відповідає 1/3 частці спадкоємиці у спадщині; із малолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_3 51 037, 37 гривень, що відповідає 1/3 частці спадкоємиці у спадщині; із ОСОБА_1 51 037, 37 гривень, що відповідає 1/3 частці спадкоємця у спадщині. Також судом вирішено питання про розподіл судового збору та витрат відповідача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.

На виконання положень п. 17 ч. 2 ст. 197 ЦПК України в підготовчому засіданні судом було з`ясовано розмір заявлених сторонами судових витрат. Так, адвокатами відповідачки ОСОБА_3 , зокрема, було заявлено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Надаючи докази понесених витрат на професійну правничу допомогу у встановлений судом строк із дотриманням порядку їх надання, адвокат відповідачки ОСОБА_3 просила стягнути з позивача 30 000, 00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Склад та розмір витрат пов`язаних із оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження розміру витрат відповідачки ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги б/н від 02.03.2026; додаткову угоду № 2 від 02.03.2026 до договору про надання правової допомоги б/н від 02.03.2026; квитанцію від 02.03.2026. (т. 2 а.с. 196-198)

Судом встановлено, що 02.03.2026 між ОСОБА_3 та адвокатами Хейнісом О.Г., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено договір про надання правової допомоги б/н, на підставі якого адвокатами Хейнісом О.Г. і Гущею Я.В. було видано ордери. (т. 2 а.с. 48, 123, 196-197зв.)

Згідно Єдиного реєстру адвокатів України, Хейніс О.Г. та Гуща Я.В. є адвокатами, здійснюють адвокатську діяльність на підставі свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю № 1406 від 25.05.2018 і № 21/1573, виданого 08.08.2018, відповідно.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Як вбачається із умов договору про надання правничої допомоги б/н від 02.03.2026, сторони цього правочину досягли домовленості про те, що клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надані йому послуги у фіксованому розмірі, який, як і порядок його сплати, обумовлюється сторонами та визначається додатковою угодою (додатковими угодами) до цього договору (п. 1.1, 2.3.1, 5.1).

Адвокатом відповідачки ОСОБА_3 Гущею Я.В. надано суду додаткову угоду № 1 від 02.03.2026 до вищевказаного договору, якою обумовлено вищевказані умови. Вартість послуг (гонорару) сторонами даного правочину визначено в розмірі 30 000, 00 гривень. (т. 2 а.с. 197зв.)

Судом прийнято до уваги, що у разі встановлення сторонами договору про надання правової допомоги гонорару у фіксованому розмірі, надання детального опису робіт на виконання положень ч. 3 ст. 137 ЦПК України, не є необхідним, оскільки розмір гонорару, в такому випадку, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Крім цього, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження виконання відповідачкою ОСОБА_3 умов договору про надання правничої допомоги б/н від 02.03.2026 щодо сплати гонорару адвокату, останнім надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 02/03/2026 від 02.03.2026. (т. 2 а.с. 198)

Зважаючи на викладені представником позивача заперечення, суд зауважує, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, тому адвокат може видати клієнту на його вимогу, зокрема складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. ЦПК України не визначено конкретної форми документа, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката. Таким чином, надана адвокатом відповідачки квитанція є належним доказом оплати ОСОБА_3 правових послуг адвокатів. Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16.04.2020 по справі № 727/4597/19, від 15.09.2021 по справі № 440/4206/19.

Крім того судом враховано, зважаючи на доводи представника позивача щодо неналежності доказів оплати відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу, що такі витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку.

На вищевикладене неодноразово звертав Верховний Суд у своїх постановах. Такий же висновок також викладений у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Савін проти України» (заява № 34725/08), «Тебєті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Як вбачається із письмових заперечень представника позивача, ним заявлено клопотання про зменшення витрат відповідачки ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу до 0, 00 гривень, у зв`язку з їх необґрунтованістю та неспівмірністю.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Надання адвокатських послуг Стаєцькій О.М., яка діє у справі в своїх інтересах та є законним представником співвідповідачки - малолітньої ОСОБА_2 , підтверджується матеріалами справи. Судом прийнято до уваги, що беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації і захисту прав та інтересів клієнта. Однак суд прийшов до висновку, що зазначена адвокатом відповідачки ОСОБА_3 сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000, 00 гривень, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, приймаючи до уваги складність цієї справи, а також наступне.

З матеріалів справи вбачається, що адвокатами відповідачки Стаєцької О.М., зокрема на участь у судових засіданнях, було витрачено загалом 3 год. 48 хв. (09.03.2026 з 10 год. 05 хв. до 11 год. 04 хв. 59 хв.; 14.04.2026 з 14 год. 33 хв. до 14 год. 58 хв. 25 хв.; 01.06.2026 з 10 год. 03 хв. до 12 год. 04 хв. 2 год. 01 хв.; 23.07.2026 з 11 год. 11 хв. до 11 год. 31 хв. 20 хв.; 03.08.2026 з 17 год. 30 хв. до 17 год. 33 хв. 03 хв.), на відміну від адвоката відповідача Стаєцького Г.Г., яким було витрачено на участь у судових засіданнях загалом 2 год. 26 хв. При цьому судом враховано, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні.

Оцінка дій адвокатів відповідачки ОСОБА_3 , як то вбачається з матеріалів справи, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії хоч і вимагали певного обсягу юридичної і технічної роботи, однак не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є занадто значними.

Також судом враховано поведінку сторін під час розгляду справи, дії сторін щодо досудового врегулювання спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи; значення справи для сторін; фінансовий стан сторін.

При цьому суд звертає увагу учасників справи на те, що суд не втручається у договірні відносини між адвокатом/адвокатами та його/їх клієнтом у частині визначення розміру гонорару, а лише виконує свій обов`язок щодо розподілу судових витрат.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами представника позивача про неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу відповідачки ОСОБА_3 , діючої в своїх інтересах та інтересах співвідповідачки - малолітньої ОСОБА_2 , з реальним обсягом такої допомоги, складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг), критерію реальності таких витрат. Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 не дотримано вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Зважаючи на викладене вище, приймаючи до уваги клопотання представника позивача про зменшення розміру судових витрат, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів відповідачки ОСОБА_3 , діючої в своїх інтересах та інтересах співвідповідачки - малолітньої ОСОБА_2 , підлягає зменшенню до розміру, який є співмірним у відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, - до 12 000, 00 гривень, який і підлягає розподілу між сторонами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з позивача на корить відповідачки ОСОБА_3 , діючої в своїх інтересах та інтересах співвідповідачки - малолітньої ОСОБА_2 , підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 164, 00 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (66, 67 % від загального розміру задоволених вимог з урахуванням майнових зобов`язань малолітньої ОСОБА_2 - 2, 05 %). Решту витрат на професійну правничу допомогу слід залишити за ОСОБА_3 .

Судом прийнято до уваги, що рішенням суду від 03.08.2026 із ОСОБА_3 , діючої в своїх інтересах та інтересах співвідповідачки - малолітньої ОСОБА_2 , на користь позивача було стягнуто судовий збір в сумі 1 977, 39 гривень.

У відповідності до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, враховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд прийшов до висновку про звільнення позивача від обов`язку сплатити ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 164, 00 гривень, у зв`язку із чим остаточно з відповідачки ОСОБА_3 , діючої в своїх інтересах та інтересах співвідповідачки - малолітньої ОСОБА_2 , на корить позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 813, 39 гривень, що є різницею судових витрат (1 977, 39 гривень 164, 00 гривень).

Як встановлено рішенням суду від 03.08.2026, доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 246, 263-265, 270, 273, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Звільнити Акціонерне товариство «Акцент-Банк» від обов`язку сплатити на користь ОСОБА_3 , діючої в своїх інтересах та інтересах співвідповідачки - малолітньої ОСОБА_2 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 164, 00 гривень.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» із ОСОБА_3 , яка діє зокрема в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , остаточно судовий збір в сумі 1 813, 39 гривень.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_3 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

Акціонерне товариство «Акцент-Банк»: ЄДРПОУ 14360080; місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

Додаткове рішення складено 18.08.2026.

Суддя