Ухвала суду № 139071898, 17.08.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/24809/26

Провадження № 2-з/686/136/26

УХВАЛА

17 серпня 2026 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Хараджа Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

У заяві зазначено, що 16 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб.

Після укладення шлюбу заявниця зі згоди власника квартири ОСОБА_3 вселилася до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та проживала у ній як член сім`ї власника.

03 січня 2023 року місце проживання ОСОБА_1 у зазначеній квартирі було зареєстровано у встановленому законом порядку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , батьком якого є ОСОБА_3 . Малолітня дитина проживала разом із матір`ю у зазначеній квартирі та на час звернення до суду залишається зареєстрованою за цією адресою.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 686/10703/26, яке набрало законної сили 09 липня 2026 року.

Заявниця зазначає, що після розірвання шлюбу вона добровільно спірну квартиру не залишала, іншого постійного місця проживання не обирала та продовжувала користуватися квартирою разом із малолітньою дитиною.

Разом з тим, за твердженням заявниці, 09 липня 2026 року ОСОБА_4 прибула до квартири, маючи запасні ключі, та мала намір потрапити до житлового приміщення. Після цього заявниця зверталася до органів Національної поліції України.

Заявниця також зазначає, що 11 серпня 2026 року ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 та слюсарем прибула до квартири, після чого вхідні двері були відкриті та замки замінені. Нові ключі заявниці не передавалися.

У заяві зазначено, що внаслідок цього ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_2 фактично позбавлені можливості потрапити до квартири, а у квартирі залишаються особисті речі заявників, у тому числі одяг, взуття, речі дитини, документи, побутові речі та інше майно.

Посилаючись на наведені обставини, заявниця просить вжити заходів забезпечення майбутнього позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особам чинити перешкоди у користуванні квартирою, зобов`язати відповідача забезпечити доступ до квартири шляхом передачі ключів, заборонити виносити, переміщувати, приховувати або знищувати особисті речі заявників, а також заборонити передачу квартири третім особам.

Дослідивши подану заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд має оцінити доводи заявника щодо існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду, встановити зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом майбутнього позову, а також перевірити співмірність такого заходу із заявленими вимогами.

При цьому на стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не вирішує спір по суті та не встановлює остаточно наявність або відсутність у заявників права користування спірним житловим приміщенням. Такі обставини підлягатимуть встановленню під час розгляду майбутньої позовної заяви з дослідженням усіх належних та допустимих доказів.

Із матеріалів заяви вбачається наявність між сторонами спору щодо права користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із тим заявницею заявлено комплекс заходів забезпечення, спрямованих не лише на збереження існуючого стану речей, а й на фактичне відновлення доступу до спірного житла та забезпечення можливості його використання.

Зокрема, вимога про зобов`язання ОСОБА_3 забезпечити доступ заявниці та малолітній дитині до квартири шляхом передачі ключів фактично передбачає поновлення можливості користування спірним житловим приміщенням.

Водночас предметом майбутнього позову заявниця визначає, серед іншого, захист права користування житлом, усунення перешкод у користуванні квартирою та відновлення порушених житлових прав.

Таким чином, застосування на цій стадії заходу у вигляді зобов`язання передати ключі та забезпечити безперешкодний доступ до квартири за своїм змістом значною мірою збігається із заявленими способами захисту, які заявниця має намір просити застосувати за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За таких обставин суд не вбачає достатніх правових підстав для застосування на цій стадії заходів забезпечення, які фактично призвели б до попереднього вирішення спору щодо права користування спірною квартирою.

Посилання заявниці на те, що вона та малолітня дитина до 11 серпня 2026 року фактично користувалися квартирою, саме по собі не дає суду підстав на стадії забезпечення позову остаточно визначати обсяг та наявність відповідного права користування, оскільки це є предметом майбутнього спору.

Так само суд не вбачає підстав для задоволення вимог про заборону передачі квартири третім особам, оскільки заявницею не наведено достатніх конкретних даних про підготовку відповідачем таких дій або існування безпосередньої загрози передачі квартири третім особам, яка потребувала б застосування саме такого заходу забезпечення.

Водночас суд враховує, що заявницею наведено конкретні обставини щодо зміни замків у квартирі та фактичного недоступу до неї, а також зазначено, що у спірному житловому приміщенні залишаються особисті речі ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 .

З огляду на характер спору та наведені заявницею обставини існує реальний ризик того, що до вирішення спору по суті особисті речі заявників можуть бути винесені з квартири, переміщені, приховані, знищені або пошкоджені, що у подальшому може істотно ускладнити відновлення становища, яке існувало до виникнення спору, а також призвести до виникнення додаткових спорів щодо належності та збереження такого майна.

Застосування заборони щодо вчинення зазначених дій має безпосередній зв`язок із наведеними заявницею обставинами, спрямоване на збереження наявного фактичного стану до вирішення спору та не передбачає вирішення питання про право власності на квартиру чи остаточне визначення права заявників на користування нею.

Такий захід є тимчасовим, співмірним із предметом майбутнього спору та не позбавляє власника квартири права володіння, користування і розпорядження належним йому майном у межах, не заборонених цією ухвалою.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити частково та застосувати захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії щодо особистих речей заявників, які знаходяться у спірній квартирі.

При цьому суд звертає увагу, що зазначений захід не встановлює права власності заявників на будь-яке конкретне майно та не вирішує питання про належність окремих речей. Його метою є виключно забезпечення їх фактичної схоронності до вирішення спору по суті.

Щодо зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Застосований у цій справі захід забезпечення позову має немайновий характер, не обмежує право власності відповідача на квартиру, не передбачає накладення арешту на майно або грошові кошти та не створює очевидних майнових обмежень для відповідача.

За таких обставин суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 149154, 157, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також іншим особам, які діють від імені або в інтересах ОСОБА_3 , до вирішення спору по суті виносити, переміщувати, приховувати, знищувати, пошкоджувати або іншим чином вчиняти дії, спрямовані на позбавлення ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 особистих речей, які знаходяться у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний термін з моменту проголошення.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа