Рішення № 139071532, 06.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11857/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участі секретаря Теляєва К.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Бобонич Надія Василівна до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 06.08.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.08.2026.

ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Бобонич Надія Василівна, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що з 25.12.1999 р. по 14.04.2015 р. ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

За час шлюбу у сторін народилося троє дітей: дочка ОСОБА_4 на, ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 25.06.2004 р. серія НОМЕР_1 та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 26.05.2009 р. серія НОМЕР_2 (копії свідоцтв додаються).

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12.2014 р. у справ №308/11774/14-ц, яке набуло законної сили 14.04.2015 р., шлюб між сторонами розірвано. Малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишено ОСОБА_2 . Неповнолітню дитину ОСОБА_4 залишено на вихованні батька - ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини всіх його доходів щомісячно починаючи з 11 вересня 2014 року до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць. Змінено прізвище позивачки ОСОБА_6 на дошлюбне « ОСОБА_7 » (копія рішення додається).

На виконання заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12.2014 р. у справ №308/11774/14-ц 26.01.2015 р. Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області Маріанні Миколаївні видано виконавчий лист №308/11774/14-ц.

Позивач звертає увагу на те, що дітей саме залишили проживати з ОСОБА_8 , однак вимоги про визначення місця проживання не заявлялось позивачем.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з судовим рішенням та з огляду на те, що дочка ОСОБА_9 була на його утриманні та періодично проживала в нього, звернувся 27.01.2015 р. до суду із заявою про його перегляд. Проте, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2015 р. у с заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 19.12.2014 р. у справі №308/11774/14-ц - залишено без задоволення (копія заяви додається). Ні вказана ухвала ні рішення суду відповідачем не оскаржувалося.

11.02.2015 р. державним виконавцем районного відділу ДВС Ужгородського МУЮ Созанська М.Г. за заявою ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №308/11774/14-ц від 26.01.2015 р., постановою про відкриття виконавчого провадження від №46480756, копія якої додається.

17.02.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Виконавчий документ передано на виконання до підприємства - ФК «Коник», де працював ОСОБА_1 що підтверджується листом від 03.06.2025 р. №10-46480756 та Інформацією про виконавче провадження, отриманою Автоматизованої системи виконавчого провадження, копії яких 10.07.2025 додаються.

Роботодавцем з ОСОБА_1 з нарахованого йому доходу у формі заробітної плати за період з 2015 року по травень 2025 року було утримано та перераховано на рахунок виконавчої служби аліментів в сумі 319789,14 грн., що підтверджується довідкою ФК «Коник» від 14.05.2025 р. №39 та розрахунком заборгованості по аліментам від 21.05.2025 р. №46480756/17, зробленим державним виконавцем Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №46480756 (на підтвердження чого додано їх копії).

Листом від 03.06.2025 р. №10-46480756 Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на запит №б/н від 26.05.2025 р. повідомив, що стягнуті кошти перераховувалися на вказані стягувачем реквізити в банківській установі.

Починаючи з 01.12.2019 р. державним виконавцем припинено перерахування аліментів стягувану ОСОБА_2 на банківський рахунок у зв`язку з відкриттям клієнтами банків нових рахунків у стандарті ІВАN та не повідомлення стягувачем нових реквізитів рахунку.

У зв`язку з тим, що стягувачем на запит державного виконавця не надане нових реквізитів у форматі ІВАN, починаючи з 27.04.2020 р. державним виконавцем, керуючись статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» кошти по аліментах надсилались на адресу стягувана поштовим переказом, однак кошти повертались на рахунок Ужгородського відділу ДВС.

Згідно статті 183 Сімейного кодексу України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Тобто, починаючи з 20.06.2022 р. стягувати аліменти у розмірі 1/6 частки усіх рідів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Після здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем було встановлено, що переплата аліментів станом на 30.04.2025 р. становить 51148,66 грн.

Станом на 30.04.2025 р. на рахунку Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться сума аліментів в розмірі 199 625,97 грн., яка не була перерахована стягувану у зв`язку з відсутністю банківського рахунку (копія листа додається).

Позивач зазначає, що з наведеного вбачається, що заборгованість по аліментах у позивача ОСОБА_1 відсутня, навпаки наявна переплата, яка утворилася станом на 30.04.2025р. у зв?язку із перерахуванням ФК «Коник» на рахунок виконавчої служби аліментів з позивача на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 після настання її повноліття, тобто після ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після надання ФК «Коник» звітів про здійснення відрахувань та здійснення державним виконавцем перерахунку з 20.06.2022 р. стягнення аліментів з ОСОБА_1 на її утримання припинено, що вбачається з вказаних вище розрахунку заборгованості по аліментам від 21.05.2025 р. N?46480756/17 та листа від 03.06.2025 р. №10-46480756.

Вище зазначалося, що дочка позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на дату ухвалення судового рішення та після була повністю на утриманні батька - позивача ОСОБА_1 . З батьком за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_9 постійно стала проживати з 14 липня 2015 року, а син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - з 26 грудня 2019 року, що підтверджується актами підтвердження фактичного місця проживання особи на території Тарнівецького старостинського округу Холмківської сільської ради від 06.06.2025 р., копії яких додаються. Син ОСОБА_10 став проживати з батьком у зв`язку з тим, що мати його покинула. Як стало позивачу відомо, вона виїхала за межі України. Де саме, в якій країні відповідачка перебуває, йому не відомо, як і не відомо її номер телефону та електронна пошта. Відповідачка з грудня 2019 року жодного разу йому не дзвонила, не писала, дітьми не цікавилася. З 26 грудня 2019 року і по сьогоднішній день позивач повністю матеріально утримує та виховує сина ОСОБА_10 . Офіційне оформлення зміни місця проживання дітей було здійснено висновком Ужгородської районної державної адміністрації від 30.06.2020 р. N?489/02-31, копія якого додається.

У позові вказано на те, що доказ у підтвердження обставини виїзду відповідачки за межі України з цим позовом надати не має можливості, оскільки Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на адвокатський запит від 29.05.2025 р. про надання інформації про факт перетинання відповідачкою державного кордону України листом від 02.06.2025 р. №19/46125-25-Вих відмовив у наданні такої інформації через те, що ця інформація є інформацією з обмеженим доступом (конфіденційна інформація) і без особистої письмової згоди особи, буде надана на виконання відповідного судового рішення. Тому до цього позову додається клопотання про витребування доказів судом з копіями зазначених вище адвокатського запиту та листа.

Позивач зазначає, що з моменту проживання дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з позивачем, він повністю самостійно забезпечує їх всім необхідним та несе витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дітей, зокрема купляє продукти харчування, одяг, взуття, іграшки, ліки, речі, необхідні для розвитку і виховання дітей, реалізації їх здібностей. Позивач самостійно оплатив навчання дочки ОСОБА_9 . Також він постійно піклувався і піклується про здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток дітей, бере активну участь у їх вихованні. При цьому слід зазначити, що за період проживання сина ОСОБА_10 з матір`ю, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , окрім сплати аліментів колишній дружині, позивач у період зустрічей та перебування сина в нього, що могло тривати 1-2 доби, додатково матеріально його забезпечував.

За твердженням позивача, відповідачка ОСОБА_2 не витрачала отримані від позивача ОСОБА_1 кошти аліментів на утримання дочки ОСОБА_9 з дати проживання дитини з батьком - з 14 липня 2015 року і до дати її (відповідачки) виїзду за межі України в грудні 2019 року, не спрямовувала їх на забезпечення потреб та інтересів дитини. У грудні 2019 року відповідачка виїхала за межі України і з цього моменту не бере участі в матеріальному утриманні й сина ОСОБА_10 .

Як вказано у позовній заяві, з 26 грудня 2019 р. ні діти, ні позивач відповідачку не бачили. Виїхавши за межі України та покинувши дітей, при цьому не повідомивши свого місця перебування/проживання чи номеру засобу зв?язку, відповідачка демонструє байдужість до дітей та ухиляється від надання матеріального утримання дітям, зокрема сину, який на даний час ще є неповнолітнім.

Позивач зазначає, що наявність відкритого виконавчого проваджень з виконання рішення суду про стягнення аліментів на дітей із позивача, з котрим вони проживають, свідчить про порушення його майнових прав та інтересів, оскільки саме він має право розпоряджатися аліментами, які стягуються на утримання дітей. Нарахування аліментів за період, коли діти не проживали з матір?ю - отримувачкою аліментів, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримуються діти та суперечить положенню ч. 3 ст. 181 СК України.

Позивач зазначає, що оскільки змінилися обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідачки, зокрема зміна проживання дітей, тому відпали підстави, визначені ст.. 181 СК України, для стягнення аліментів на їх утримання на користь відповідачки з вказаних періодів. А тому є підстави для звільнення позивача від сплати аліментів та припинення стягнення з нього аліментів на користь відповідачки на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з 14 липня 2015 року та неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - з 26 грудня 2019 року. Відповідно з цих дат є підстави для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа у справі №308/11774/14-ц, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 26.01.2015 р. та повернення позивачу коштів в сумі 199 625,97 грн., які були стягнуті з позивача, але не перераховані відповідачці як стягувану у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №308/11774/14-ц від 26.01.2025 р. та знаходяться на рахунку Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ст.432 ЦПК України).

Водночас з цим та з огляду на те, що неповнолітня дитина ОСОБА_10 з 26 грудня 2019 року проживає з позивачем та перебуває на повному його матеріальному утриманні, позивач вважає за необхідне у даному позові заявити вимогу про стягнення з відповідачки аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10 до досягнення ним повноліття. Оскільки, відповідачка як мати зобов`язана нести витрати по утриманню неповнолітнього сина. Відповідачка зобов`язана на рівні з позивачем нести витрати по утриманню сина. Таке утримання повинно забезпечувати потреби дитини, необхідні для повноцінного фізичного, розумового, культурного, духовного, морального і соціального розвитку. З грудня 2019 року, коли відповідачка виїхала за межі України і син ОСОБА_10 став проживати з батьком (позивачем), вона не надає кошти на утримання сина. Таким чином, відповідачка з грудня 2019 року не несе витрати, пов`язані з розвитком дитини, її лікуванням та відпочинком. Виїхавши в грудні 2019 року за межі України і залишивши сина ОСОБА_10 , при цьому не повідомивши ані дітям, ані позивачу про своє місце перебування/проживання та номер засобу зв`язку (з метою контактування з нею щодо питань, які стосуються дітей), відповідачка ухилилася від свого материнського обов`язку щодо матеріального утримання неповнолітнього сина.

З огляду на наведені обставини з метою забезпечення найкращих інтересів дитини у позивача є підстави для звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідачки аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_10 .

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. З, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст. 51 Конституції України, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»,ст. ст. 18,141,150,180-182,184,191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5,27, 53, 58, 76-81, 83,133,134,174-177,184,273, 430, 432 Цивільного процесуального кодексу України, позивач просить суд: звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини всіх його доходів щомісячно починаючи з 11 вересня 2014 року до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що стягуються на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12.2014 р. у справі № 308/11774/14- та виданого 26.01.2015 р. Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області на його виконання виконавчого листа у справі № 308/11774/14-Ц, в частині утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з 14 липня 2015 року та в частині утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - з 26 грудня 2019 року; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред?явлення даного позову і до досягнення дітьми повноліття; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину в межах суми платежу за один місяць; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів та заяву про виклик свідків.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 вересня 2025 року у справі відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року за клопотанням позивача, витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26, ЄДРПОУ 37996391, ел.пошта: adpsu@dpsu.gov.ua) інформацію про перетинання державного кордону України (в`їзд - виїзд) громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , у період з 01 січня 2019 р. по 20.08.2025 року.

07.10.2025 від ОСОБА_3 третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача надійшли пояснення, в яких вона вказує, що є дочкою позивача. Нa дату ухвалення судового рішення від 19.12.2014 р. у справі №308/11774/14-ц про стягнення аліментів з батька на користь матері на її та брата утримання та після ухвалення цього рішення вона була та є повністю на утриманні батька. З батьком за адресою: АДРЕСА_1 вона стала постійно проживати з 14 липня 2015 року, а брат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - з 26 грудня 2019 року. ОСОБА_11 став проживати з батьком у зв`язку з тим, що мати його покинула.

Вона вказує на те, що як їм стало відомо, відповідачка виїхала за межі України. С. Дідик зазначає, що не відомо в якій саме країні мати перебуває, як і не відомо її номер телефону. Вона не повідомила свого місця перебування/проживання. Мати з грудня 2019 року жодного разу не дзвонила, не писала, дітьми не цікавилася. З грудня 2019 року вона матір не бачила. За її твердженням з 26 грудня 2019 року і по сьогоднішній день батько повністю матеріально утримує та виховує брата ОСОБА_10 . З моменту виїзду за межі України мати не бере участі в матеріальному утриманні та виховані брата.

З моменту проживання дітей з батьком, він повністю самостійно забезпечує їх всім необхідним та несе витрати спрямовані на забезпечення їх потреб та інтересів.

ОСОБА_12 повідомляє, що мати отримані від батька кошти аліментів з дати її проживання з батьком і до моменту виїзду матері за межі України на утримання доньки не витрачала. 20.06.2022 р. С. Дідик стала повнолітньою і з цієї дати державною виконавчою службою припинено стягнення з батька аліментів на користь матері на її утримання.

На рахунку Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться сума аліментів, яка стягнута з батька з грудня 2019 року по 20.06.2022 р. на її утримання, однак не перерахована матері у зв`язку з відсутністю банківського рахунку та незвернення її за їх отриманням. Відповідно ці кошти аліментів не направлені на її утримання. Нарахування аліментів за період, коли вона та її брат не проживали з матір`ю - отримувачкою аліментів, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримуються діти та суперечить положенню ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України.

С. Дідик зазначає, що таким чином, наявність відкритого виконавчого проваджень з виконання судового рішення про стягнення аліментів на неї з 14.07.2015 р. та на її брата з 26.12.2019 р. з батька, з котрим вони проживають свідчить про порушення його майнових прав та інтересів. А не направлення цих коштів аліментів на її та брата утримання, порушує також їх права. Вважає що позов і заявлені в ньому вимоги є підставними та їх підтримує, позовні вимоги просить задоволити повністю. З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 43, 53, 181 Цивільного процесуального кодексу України, просить: прийняти до уваги та розгляду дані пояснення щодо позову.

30.10.2025 на виконання ухвали суду надійшла інформація про перетинання кордону із Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України, щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно наданих відомостей відповідач виїхала за межі території України востаннє 17.01.2020, інформація про в`їзд в Україну відсутня.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.11.2026 справу призначено до судового розгляду, задоволено частково клопотання представника позивача про виклик свідків. У судове засідання викликано свідка ОСОБА_14 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 (матір позивача) повідомила, що донька ОСОБА_15 з липня 2015 року перестала жити з ними. Свідок повідомила, що з грудня 2019 року прийшов до них жити ОСОБА_16 . За твердженням свідка діти не були потрібні відповідачу. Діти проживають фактично з її сином позивачем ОСОБА_17 . Свідок зазначила, що від Патріції, іншої дитини відповідач відмовилася одразу, відповідач отримувала гроші, а діти були із сином ( ОСОБА_18 ).

При цьому як показала свідок, за час проживання дітей із батьком відповідачка не допомагала, перебуває десь за кордоном, де саме їй не відомо.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син позивача) повідомив, що проживає з грудня 2019 року із батьком, мати залишила його на батька. Повідомив, що його матір за кордоном, із нею він не спілкується, вона йому не дзвонить, його матір не надає грошей, а забезпечує його всім батько. Повідомив свідок про те, що проживає в тому самому селі що і його матір, але на іншій вулиці з батьком, його сестра стала жити із батьком раніше за нього.

23.07.2026 від представника позивача надійшла письмова промова (заключне слово) позивача та його представника судових дебатах.

У дебатах наведенні доводи аналогічні тим які містяться в позовній заяві щодо обґрунтування позову. А також вказано на те, що у ході судового розгляду було беззаперечно доведено, що відповідачка виїхала за межі України та самоусунулася від виховання та утримання дітей, а кошти, які продовжували утримуватися з позивача, не використовувалися за цільовим призначенням.

Також, стосовно причин збереження зареєстрованого місця проживання дітей за адресою матері вказано на те, що у судовому засіданні поясненнями сторони позивача, третьої особи (дочки позивача ОСОБА_9 ) та показаннями свідка, було підтверджено що діти не перереєстровувалися за місцем проживання батька виключно через матеріальний аспект та захист їхніх майнових інтересів. Мати відповідачки (бабуся дітей) особисто просила не знімати онуків з реєстрації у будинку. Вона зробила це для того, щоб відповідачка не змогла продати цей житловий будинок, і щоб таким чином зберегти це майно. Отже, збереження реєстрації неповнолітніх дітей у цьому будинку виступало юридичним запобіжником від його відчуження третій особі, а не свідченням того, що вони проживали з матір`ю чи утримувалися нею. З правової точки зору, для вирішення спору про звільнення від сплати аліментів визначальним є саме фактичне місце проживання дітей, а не місце їхньої реєстрації.

У письмовій промові вказано на те, що на моменти зміни обставин (переходу до батька) дочці ОСОБА_9 у липні 2015 року вже виповнилося 11 років, а сину ОСОБА_10 у грудні 2019 року - 10 років. Таким чином, щодо обох дітей діє пряма імперативна норма цивільного законодавства, яка визначає їхнє місце проживання виключно через прив`язку до того з батьків, з ким вони фактично проживають, а не де вони зареєстровані адміністративно. Так, позивач просив задоволити позовні вимоги повністю.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, повідомлені про дату та час розгляду справи належним чином. Разом із тим від представника позивача адвоката Бобонич Н.В., надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимог підтримують.

Від третьої особи ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги просить задовольнити.

Представник третьої особи Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв пояснень та клопотань до суду не подавав.

Відповідач в судове засідання не з`явилася повторно. Про дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомляла, відзиву на позовну заяву від неї не надходило. Оголошення щодо її виклику в судове засідання було розміщено на веб сайті Судової влади України, сторінка Ужгородського міськрайонного суд Закарпатської області за посиланням https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam/1324920/.

Представник третьої особи Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв пояснень та клопотань до суду не подавав. В попередніх судових засіданнях представник сектору соціального захисту дітей Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області Каменца О.А. пояснила що до органу опіки та піклування райдержадміністрації 24.06.2020 року звернувся гр. ОСОБА_1 про доцільність зміни місця проживання його дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дане питання розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини яке відбулося 25.06.2020 року, надано висновок за результатами обстеження умов проживання, з`ясування обставин. Вказаний висновок вона підтримує повністю, на той час вказані питання входили до їх компетенції. Просила враховуючи пояснення ОСОБА_19 підтримувала позовні вимоги, просила вирішити справу з урахуванням інтересів дітей.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, на підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223, 280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України). Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом

Водночас, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси осіб, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що з 25.12.1999 р. по 14.04.2015 р. (дата набрання законної сили рішенням суду) ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

За час шлюбу у сторін по справі народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 25 червня 2004 року копія зміситься в матеріалах справи), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 від 26 травня 2009 р. копія міститься в матеріалах справи).

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12.2014 року (копія міститься в матеріалах справи) частково задоволено уточнений позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 . Так, вказаним рішенням розірвано шлюб між позивачем та відповідачем, а також залишено проживати дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з матір`ю, та стягнуто на її користь на утримання дітей із їх батька 1/3 частину всіх його доходів щомісячно починаючи з 11 вересня 2014 року до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Змінено прізвище позивача ОСОБА_6 на дошлюбне « ОСОБА_7 ».

Згідно постанови головним державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Созанська Марина Георгіївна, від 11.02.2015 ВП №46480756, відкрито виконавче провадження за заявою ОСОБА_2 про примусове виконання назва документу: виконавчий лист № 308/11774/14-ц виданий 26.11.2015 про «стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини всіх його доходів щомісячно, починаючи з 11.09.2014 року до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.».

Згідно висновку органу опіки та піклування про зміну місця проживання від 30.06.2020 встановлено, що:

До органу опіки та піклування райдержадміністрації 24.06.2020 року надійшло звернення гр. ОСОБА_1 про доцільність зміни місця проживання його дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дане питання розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини яке відбулося 25.06.2020 року.

Так, орган опіки та піклування, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини 25.06.2020 № 07/12/01-20, керуючись ст. 19, 160, 161 Сімейного кодексу України, п. 72 Порядку провадження органами діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, орган опіки та піклування вважав за доцільне змінити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріали справи містять копії актів підтвердження фактичного проживання особи на території Тарнівецького старостинського округу Холмківської сільської ради виданих ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що вона з 14 липня 2015 року та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що він з 26.12.2019 року фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки ФК «КОНИК» встановлено, що на виконання Виконавчого листа №308/11774/14-ц від 26.01.2015 року, виданого Ужгородським РВ ДВС Південно-Західного МРУ МЮ, ФГ «Коник», як роботодавцем, з нарахованого ОСОБА_1 , доходу у формі заробітної плати за період з 2015 року по травень 2025 року було утримано та перераховано на рахунок виконавчої служби аліментів в сумі 319 789,14 грн.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 21.05.2025 №46480756/17 здійсненого Ужгородським ВДВС в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління МЮ, встановлено, що згідно рішення Ужгородського міськрайсуду № 308/11774/14-ц ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно, починаючи з 11.09.2014 року до повноліття дивини. Згідно вказаного розрахунку: заборгованість на 30.04.2025 року відсутня.

Згідно наявного в матеріалах справи листа Ужгородським ВДВС в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління МЮ:11.02.2015 року державним виконавцем відповідно до вимог ст.ст. 17, 19, 20,23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року) винесено постанову, про відкриття виконавчого провадження № 46480756.

17.02.2015 року державним виконавцем керуючись статтями 10, 60, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та стягнуті кошти перераховувались на вказані стягувачем реквізити в банківській установі.

Починаючи з 01.12.2019 року державним виконавцем припинено перерахування аліментів стягувачу ОСОБА_2 на банківський рахунок у зв`язку з відкриттям клієнтами банків нових рахунків у стандарті IBAN та не повідомленням стягувачем нових реквізитів рахунку.

У зв`язку з тим, що стягувачем на запит державного виконавця не надано нових реквізитів у форматі IBAN, починаючи з 27.04.2020, року державним виконавцем керуючись статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження" кошти по аліментах надсилались на адресу стягувача поштовим переказом, однак кошти повертались на рахунок Ужгородського відділу ДВС.

Згідно статті 183 Сімейного кодексу України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття: Тобто починаючи з 20.06.2022 року стягувати аліменти у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Після здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем було встановлено, що переплата аліментів станом на 30.04.2025 року становить 51148,66 грн.

Станом на 30.04.2025 року на рахунку Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться сума аліментів в розмірі 199 625,97 грн., яка не була перерахована стягувачу у зв`язку з відсутністю банківського рахунку.

30.10.2025 на виконання ухвали суду надійшла інформація про перетинання кордону із Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України, щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно наданих відомостей відповідач виїхала за межі території України востаннє 17.01.2020, інформація про в`їзд в Україну відсутня.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Указаною нормою права імперативно встановлено право власності дитини на аліменти, які отримуються на неї одним із батьків, та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

З аналізу статей 267-271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів батька дітей. При цьому обов`язок матері - платника аліментів утримувати дітей не припиняється.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст.273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст.273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як встановлено дитина проживає з батьком - позивачем по справі та повністю знаходиться на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача.

З встановлених судом фактичних обставин справи вбачається, що змінились обставини, які впливають на стягнення аліментів на користь відповідача.

Так, діти на утримання яких з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти фактично проживають з батьком, а не з матір`ю.

При встановленні вказаного факту суд бере до уваги висновки органу опіки та піклування від 30.06.2020, згідно яких визнано за доцільне змінити місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , із їх батьком ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно суд вважає доведеним, що змінилися обставини, які існували на час ухвалення судом рішення про стягнення аліментів із батька на користь матері на утримання дітей.

У постанові ВС від 4 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) Верховний Суд зазначив, що аліменти це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти.

Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір (постанова ВС від 3 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18 (провадження № 61-1347св20).

У постанові ВС від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22) звернено увагу на застосування принципу найкращих інтересів дитини у справах щодо припинення стягнення аліментів. Міжнародні норми закріплюють, що в кожному з питань, які стосуються дітей, всі органи мають керуватися принципом найкращих інтересів дитини.

Щодо доводів позивача в частині проживання дітей а саме Доньки ОСОБА_9 з липня 2015 року та сина ОСОБА_10 з грудня 2019, то належних та допустимих доказі тому суду не надано.

Так згідно вказаного вище висновку органу опіки та піклування, перевірку умов проживання дітей за результатами якої складено відповідний акт здійснено після звернення позивача із заявою про доцільність зміни місця проживання дітей.

У висновку не вказано що діти проживають із відповідачем саме з 2015 року ОСОБА_9 та з 2019 року ОСОБА_10 .

Позивач не вказує, що раніше звертався до відповідних органів, а саме у 2015 та у 2019 із аналогічними зверненнями. Суду не надано достатні докази наведеним твердженням позивача.

Так, суд бере до уваги покази свідків, однак за відсутності інших доказів, у сукупності із наявними у справі письмовими доказами, вважає що самі по собі вони не доводять фактичне проживання дітей із батьком саме із 2015 доньки ОСОБА_9 та сина ОСОБА_10 із 2019 року.

При цьому, суд враховує інформацію щодо перетинання відповідачкою ДКУ, так в останнє вона перетнула державний кордон України в напрямку «Виїзд» саме 17.01.2020 та станом на день надання відповіді 20.08.2025 відомості про повернення її на територію України - відсутні.

Окрім того, позивач не звертався ні до виконавчої служби ні до суду з аналогічним позовом про звільнення його щодо сплати аліментів раніше.

У постанові ВС від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22), вказано на те, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача. При цьому зазначено, що суду не надано доказів того, що позивач повністю утримує сина, а тому у задоволенні позову відмовлено.

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дітей саме з дати висновку органу опіки та піклування про доцільність зміни місця проживання дітей, а саме з 30.06.2020 року.

Припинення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з ним не проживала і знаходилась у платника аліментів.

Виходячи з наведеного, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи обставини справи, проживання дітей з батьком, загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача про звільнення стягнення аліментів є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у цій частині.

При вирішенні питання про момент припинення стягнення аліментів у справі, що розглядається, суд зауважує, що таке припинення здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою запобігання необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за період, коли діти сторін почали проживати разом з батьком, а саме з 30.06.2020.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) зазначив, що аліменти це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. Встановлений у процесі розгляду справи факт того, що протягом більш як семи місяців позивач самостійно піклується про спільних дітей сторін та забезпечує їх усім необхідним, усупереч вимогам закону залишився поза увагою апеляційного суду.

Верховний Суд у постанова ВС від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22) вказує на те, що стягнення з позивача аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні суперечить положенням статті 181 СК України за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення даного позову і до досягнення дитиною повноліття, то суд вважає за необхідне вказати на те, що:

Судом, за результатами розгляду справи на підставі наданих доказів, встановлено, що з 30.06.2020 діти проживали разом із батьком, та що саме він повністю їх забезпечує. На даний час донька сторін по справі ОСОБА_9 є повнолітньою.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XІІ) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

При розгляді позовів, про стягнення аліментів, підлягає застосуванню відповідні норми закону, стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі».

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Вирішуючи питання розміру аліментів, суд повинен враховувати загальні обставини, передбачені законом при визначенні розміру аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров`я, матеріальне становище дитини, стан здоров`я, матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).

Обов`язок утримувати дитину це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.

Позивач просить стягнути із відповідача на утримання їх сина 7000 грн., щомісячно.

Здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини (ст. 155 СК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).

Суд вважає, що позивач з яким постійно проживає неповнолітній на даний час син, та перебуває на його повному забезпеченні, має право на звернення до суду із позовом про стягнення на його користь аліментів з матері дитини, відповідач не надає жодної матеріальної допомоги спільному з позивачем неповнолітньому сину.

Відповідач є молодою працездатною особою, має обов`язок щодо належного матеріального забезпечення сина нарівні з позивачем, спільна дитина сторін проживає разом із позивачем, відтак саме на нього лягає основний тягар по його утриманню та вихованню.

Відповідно до ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Будь-яких доказів, які б свідчили, що відповідач не в змозі надавати утримання чи за станом здоров`я працювати, в матеріалах справи немає.

При цьому сам факт відсутності у одного з батьків можливості надавати певний розмір утримання своїй дитині не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при встановленні розміру аліментів. Така обставина не є підставою для звільнення батьків від обов`язку по утриманню дитини. Дана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №344/10971/16.

Суд враховує,що згідно ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (ст..7) установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень,а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.

Сину сторін по справі станом на день звернення із даним позовом до суду виповнилося 16 років.

Згідно частини восьмої та дев`ятої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 17постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи наведене суд, з урахуванням віку дитини вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання сина підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 3500 грн.

З врахуванням принципу співмірності, розумності аліменти у визначеному судом розмірі відповідатимуть інтересам дитини і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.

Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.

Вказаний розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості.

При цьому суд зазначає, що сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (70 %).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-265,280 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Бобонич Надія Василівна до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини всіх його доходів щомісячно починаючи з 11 вересня 2014 року до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що стягуються на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12,2014 р. у справі №308/11774/14-ц та виданого 26.01.2015 р. Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області на його виконання виконавчого листа у справі №308/11774/14 ц починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили та звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 30 червня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 (місце проживання: АДРЕСА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення даного позову до суду, а саме 19.08.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 (місце проживання: АДРЕСА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 847,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

У задоволення іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош