Рішення № 139071531, 17.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6883/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Шепетко І.О.,

за участю секретаря судового засідання - Фітаса А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори Міністерства юстиції України Івано-Франківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про припинення (зняття) обтяження нерухомого майна, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори Міністерства юстиції України Івано-Франківське міжрегіональне управління МЮ України про припинення (зняття) обтяження нерухомого майна.

В обґрунтування позову зазначила, що 11.12.1958 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Ужгородської державної нотаріальної контори Бобренок М.Е., придбала у ОСОБА_3 незакінчений будівництвом житловий будинок, первісною адресою якого була: АДРЕСА_1 .

Зазначила, що рішенням № 471 виконавчого комітету Ужгородської міської ради депутатів трудящих від 21 листопада 1958 року ОСОБА_3 було дозволено продати незакінчений будинок, розташований по АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , що, на думку позивачки, свідчить про зміну нумерації будинків на цій вулиці.

Згідно з довідкою Архітектурно-планувального бюро № 314 від 23.03.2026 житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 1958 року.

Позивачка зазначила, що у березні 2026 року під час звернення до нотаріуса з метою складення заповіту їй стало відомо про наявність щодо належного їй будинку двох архівних записів про заборону, внесених Першою ужгородською державною нотаріальною конторою: від 16 серпня 1957 року, де власником зазначено ОСОБА_5 , та від 15 квітня 1959 року, де власником зазначено ОСОБА_4 .

Позивачка вказала, що її чоловік ОСОБА_4 у 19581960 роках працював у Кооперативно-промисловій артілі «30 років Жовтня» та, за наявною у неї інформацією, отримав позику в розмірі 7000 рублів на будівництво будинку, яка погашалася шляхом утримання коштів із заробітної плати. Водночас документального підтвердження наявності непогашеної заборгованості не встановлено.

З метою з`ясування підстав накладення заборони позивачка зверталася до нотаріальної контори та архівного відділу. З отриманих відповідей вбачається відсутність документів, які б підтверджували наявність заборгованості ОСОБА_4 , а також відсутність відомостей про погашення позики. При цьому підприємство-кредитор у подальшому було ліквідоване, а відповідні документи не збереглися.

Позивачка також зазначила, що ОСОБА_5 , вказаний у реєстрі заборон власником будинку, ніколи не був власником спірного майна, у ньому не проживав та не був зареєстрований. На її думку, відповідний запис виник унаслідок зміни нумерації будинків по АДРЕСА_1 .

Оскільки документи, на підставі яких у 19571959 роках було зареєстровано заборони, не збереглися, підприємство-кредитор припинило діяльність, а позивачка позбавлена можливості зняти обтяження в позасудовому порядку, вона вважає подальше існування заборон безпідставним.

Посилаючись на те, що наявність обтяжень перешкоджає їй у повному обсязі здійснювати право власності на належний їй будинок, позивачка просила суд припинити відповідні обтяження та усунути перешкоди у здійсненні нею права володіння, користування і розпорядження майном.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 11.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

26.05.2026 року від представника позивача, адвоката Стасьо К.М. подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів відповідь на адвокатський запит з додатками.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 26.05.2026 року закрито підготовче провадження за позовом; призначено справу до судового розгляду по суті; встановлено порядок дослідження доказів.

09.07.2026 представником відповідача до суду подано лист, відповідно до якого повідомляє, що не можу бути належним відповідачем у справі. Перша ужгородська державна нотаріальна контора щодо обтяження виконувала функцію реєстратора та не порушувала прав позивача, жодною дією не перешкоджає користуватися та розпоряджатися майном, не вчиняє інших дій, які б порушували права позивача. Документи Першої ужгородської державної нотаріальної контори за 1959 та за 2005 рік передані на зберігання до Закарпатського обласного державного нотаріального архіву.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подала заяву та просила розглянути справу без участі представника позивача та позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини не явки до суду не повідомив.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 4 1 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що згідно рішення Ужгородської міської ради від 06 травня 1953 року №281 про відведення земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків, ОСОБА_3 надано право на будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці розміром 552 кв.м. по АДРЕСА_1 .

14.05.1953 року було виготовлено акт на виконання вищевказаного рішення, яким виділено в натурі ділянку під індивідуальне житлове будівництво забудівника ОСОБА_3 , яка розташована в АДРЕСА_1 , площею 552 кв.м..

30.05.1953 року Управлінням головного архітектора м. Ужгород було погоджено проект житлового будинку гр. ОСОБА_3 , по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, відповідно до виписки із рішення №471 виконкому Ужгородської міської ради депутатів трудящих від 21.11.1958 року про продаж незакінченого будинку, було розглянуто заяву та вирішено:

Дозволити гр. ОСОБА_3 продати недобудований житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_4 і зобов`язати його закінчити будівництво будинку до 15.11.1959 року.

11.12.1958 року, ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 належний йому незакінчений будівництвом житловий будинок в АДРЕСА_1 .

Наведене підтверджується договором купівлі продажу, відповідно до п. 4 якого продавець свідчить, що згадане домоволодіння до цього часу нікому іншому не продано, не заставлено, в спорі та під забороною не перебуває.

Такий договір посвідчений нотаріально нотаріусом Ужгородської державної нотаріальної контори Бобренок М.Е.

Згідно з виписки з рішення №234 виконкому Ужгородської міської ради від 02 липня 1975 року Про прийом в експлуатацію індивідуальних житлових будинків, ВИРІШЕНО: затвердити акти прийму в експлуатацію індивідуальних житлових будинків ОСОБА_1 , по АДРЕСА_2 .

30.12.1975 року домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за гр. ОСОБА_1 на праві особистої власності, та записано в реєстрову книгу за № 3624, про що видано реєстраційне посвідчення.

Відповідно до довідки Архітектурно планувального бюро № 314 вд 23.03.2026 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 31.12.2012 зареєстрований в КП «БТІ м. Ужгород», реєстровий номер №3624 в книзі 36 за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі продажу, посвідченого Ужгородською державною нотаріальною конторою 11.12.1958 року.

Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 26.12.1953 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 .

Документи надані стороною позивача на підтвердження її права власності на майно не викликають сумніву та відповідають фактичним обставинам справи.

Судом також встановлено, що, згідно інформаційної довідки №471035625, дата та час формування 02.04.2026, 11:53:12 за адресою АДРЕСА_3 , наявне обтяження, а саме:

Тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 3817022, зареєстровано: 02.10.2006 14:38:30 за № 3817022 реєстратором: Перша ужгородська державна нотаріальна контора, 88000, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., м. Ужгород, вул. Собранецька, 47; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 16.08.1957, Не вказано, за реєстром; об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_5 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: Архівний номер:656292LVOV31, архівна дата: 10.08.1998, Дата виникнення: 16.08.1957, № реєстра:16123-208, внутр № 1D01D02B29EF22317141, коментарій: 1610-268

Зіставлення наведених даних, з документами наданими позивачкою на підтвердження її права власності та порядку придбання та оформлення будинку, свідчить про відсутність тотожності суб`єкта з позивачкою: у записі про заборону зазначена інша особа, як власник.

Окрім того, що стосується об`єкту, а саме майна, слід зазначити, що згідно відповіді КП АКПБ Ужгородської міської ради від 12.05.2026 № 309/26, відсутня інформація про зміну нумерації будинку з 50 на 20, однак, зі змісту наданих копій інвентарної справи за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що у липні 1956 року, будинок був під номером АДРЕСА_4 .

Таким чином, оскільки за одним об`єктом, у інвентарній справі містяться різні номери, суд приходить до висновку, що наведене кореспондує з імовірною перенумерацією будинків по АДРЕСА_3 .

Заборона за адресою АДРЕСА_1 , де власником майна був вказаний ОСОБА_5 накладена на підставі повідомлення, б/н, 16.08.1957, тобто до придбання позивачкою вказаного майна.

Однак, як встановлено судом, до того часу, власником придбаного ОСОБА_1 будинку був ОСОБА_3 , що також суперечить зазначеним відомостям у записі про обтяження щодо власника майна.

Разом з тим, згідно інформаційної довідки №471035625, дата та час формування 02.04.2026, 11:53:12 за адресою АДРЕСА_3 , наявне обтяження, а саме:

Тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 3821175, зареєстровано: 03.10.2006 10:38:18 за № 3821175 реєстратором: Перша ужгородська державна нотаріальна контора, 88000, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., м. Ужгород, вул. Собранецька, 47; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 15.04.1959, Не вказано, за реєстром; об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: Архівний номер:657604LVOV31, архівна дата:11.08.1998, Дата виникнення: 15.04.1959, № реєстра:162541, внутр № D101D02С29EF212D3635, коментарій: 1910-334.

Відповідно до довідки Першої Ужгородської державної нотаріальної контори від 07.04.2026 року № 115/01-16 згідно архівних даних «Реєстру для реєстрації заборони Першої ужгородської державної нотаріальної контори за період 50-60 р.р., як зазначено у цьому Реєстрі, на підставі повідомлення «Кооперат.пром.артелі» «30 лет октября», дата одержання повідомлення 15.06.1959 року, на той час реєстратором Першою ужгородською державною нотаріальною конторою було зареєстровано заборону, а саме: на ім`я ПІБ, яка одержала позичку, ПІБ власника будинку, на який накладена заборона, місцезнаходження будинку: « ОСОБА_7 », Ужгород, 7000 руб, Добролюбова 20», архівний запис 19-10-334, Дата та номер повідомлення про погашення позики (графа6) Реєстру відсутня.

Таким чином, відображення запису у 2006 році є наслідком технічної міграції архівних записів до електронної бази.

Як вбачається з Архівної довідки № 288/02-07 від 27.04.2026 виданої Архівним відділом Ужгородської міської ради, згідно до наказу Управління промисловості місцевого підпорядкування Закарпатського облвиконкому № 389 від 26.10.1960 року у зв`язку із ліквідацією система промислової кооперації (колишні артілі) передані у підпорядкування обласного управління промисловості місцевого підпорядкування.

На державне зберігання були прийняті документи за період 1945 1960 роки.

В наказах з кадрових питань за 1959 рік відомостей про видачу ссуди гр. ОСОБА_4 не виявлено.

В документальних матеріалах фонду «Ужгородська кооперативно промислова артіль «за років Жовтня» у відомостях/книгах про нарахування заробітної плати відомостей про заборгованості по ссуді гр. ОСОБА_4 , 1928 р.н., станом на лютий 1960 року не виявлено.

Ліквідація юридичної особи це форма припинення її діяльності, яка здійснюється без переходу прав та обов`язків (без правонаступництва) до інших осіб, на відміну від реорганізації, що відповідає вимогам ст. 104 Цивільного кодексу України.

З наведеного вбачається, що у записі про заборону зазначена інша особа як власник, відмінна від позивачки, а походження запису пов`язане з архівним кредитним зобов`язанням 1959 року.

Жодних доказів існування чинного забезпечувального зобов`язання, іпотеки, арешту в межах виконавчого провадження або іншої законної підстави, яка б обмежувала право власності ОСОБА_1 на будинок, матеріали справи не містять, та відповідачем суду не подано.

Даних про набуття позивачем статусу боржника за відповідною осудою чи правонаступництво за таким зобов`язанням не встановлено.

За своєю правовою природою запис про заборону відчуження має похідний характер і може існувати лише за наявності дійсної матеріальної підстави.

За відсутності такого підґрунтя продовження дії запису створює фактичні перешкоди у здійсненні позивачем правомочностей власника, що відповідає змісту негаторного порушення.

Суд бере до уваги усталену правову позицію, відповідно до якої вимоги власника про звільнення майна з під арешту та усунення перешкод у здійсненні права власності розглядаються за правилами, встановленими для негаторних позовів, і підлягають задоволенню у разі доведення належності майна позивачу та відсутності чинної правової підстави для обмеження його прав.

У справі, що розглядається, позивач належними і допустимими доказами підтвердив право власності та факт наявності перешкод, тоді як відповідач не надав доказів існування діючого забезпечувального зобов`язання або іншої законної підстави для збереження заборони.

У відповідності до ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: зокрема, накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону передбачено, що обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Згідно із ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Щодо позиції відповідача у справі з приводу того, що нотаріальна контора не може бути відповідачем у справі, суд зазначає наступне.

Пунктом 5.1. Глави 15 Розділу ІІ "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для здійснення реєстраційних дій.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Водночас оспорюваний запис про реєстрацію обтяження нерухомого майна не скасований, тоді як наявність такого запису порушує право позивачки як власника цього майна.

Частиною першою статті 8 ЦК України встановлено, що у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Суд застосовує аналогію закону й аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого є прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, провадження № 14-31цс21)).

Тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить: законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо; умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (де відповідачем був нотаріус, який вчинив спірний запис про заборону відчуження майна) зауважував, що можуть існувати випадки, коли "відсутня" особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Касаційний суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли "відсутня" особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Тому, Касаційний Суд підкреслює, що коли "відсутня" особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 року вказував, що у справі №333/8899/21, що переглядалась у касаційному порядку, суди не заперечили доводи Національного банку України, що він не є належним відповідачем, проте зробили правильний висновок, що у цій справі, коли "відсутня" особа, яка має відповідати за позовом (припинення юридичної особи внаслідок ліквідації без правонаступників), позивач не має іншої можливості, ніж як на підставі рішення суду скасувати заборону належного йому на праві власності нерухомого майна.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

У даній правовій ситуації позиція відповідача унеможливлює здійснення належного захисту майнових прав позивача, що є неприпустимим та суперечить вищенаведеним нормам.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22), від 22 лютого 2022 року у справі № 639/2850/20, від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19)

Виходячи з викладеного, враховуючи, що наявність протягом тривалого часу нескасованого обтяження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , за умови відсутності виконавчого провадження та яких-небудь відомостей щодо існування майнових претензій до ОСОБА_1 або попереднього власника майна, порушує права позивачки та є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, суд дійшов висновку про те, що порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 321, 316, 391 ЦК України, ст.ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори Міністерства юстиції України Івано-Франківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про припинення (зняття) обтяження нерухомого майна - задовольнити.

Припинити (зняти) обтяження у формі заборони (архівний запис) об`єкту нерухомого майна:

- реєстраційний номер обтяження: 3817022, зареєстровано: 02.10.2006 14:38:30 за № 3817022 реєстратором: Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, 88000, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., м. Ужгород, вул. Собранецька, 47; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 16.08.1957, Не вказано, за реєстром; об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_5 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: Архівний номер:656292LVOV31, архівна дата:10.08.1998, Дата виникнення: 16.08.1957, № реєстра:16123-208, внутр № 1D01D02B29EF22317141, коментарій: 1610-268,

- та реєстраційний номер обтяження: 3821175, зареєстровано: 03.10.2006 10:38:18 за № 3821175 реєстратором: Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, 88000, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., м. Ужгород, вул. Собранецька, 47; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 15.04.1959, Не вказано, за реєстром; об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: Архівний номер:657604LVOV31, архівна дата:11.08.1998, Дата виникнення: 15.04.1959, № реєстра:162541, внутр № D101D02С29EF212D3635, комментарий: 1910-334.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.О. Шепетко