Рішення № 139069943, 18.08.2026, Тетіївський районний суд Київської області

18.08.2026 Провадження по справі № 2/940/743/26

Справа № 940/1084/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 серпня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (надалі по тексту - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1610-7747 від 08.10.2025 у розмірі 78335,34 гривень та понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.10.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1610-7747.

Відповідно до умов цього договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 20600,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 0,90 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день.

Також додатковою угодою № 1 від 26.10.2025 до договору про відкриття кредитної лінії № 1610-7747 від 08.10.2025 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4400,00 грн.

Як зазначено, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконано взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, зокрема надано відповідачці кредит відповідно до умов договору.

Натомість, відповідачкою ОСОБА_1 порушені взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого станом на 10.04.2026 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 78335,34 грн, який позивач просить стягнути з відповідачки.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 30.06.2026 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.07.2026 представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т.І. надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовити в повному обсязі, вказуючи, що в матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа, яка нібито укладала кредитний договір, ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи, яка нібито проходила ідентифікацію, про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник при укладанні договору.

Також вказано, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення кредитного договору від 08.10.2025 року № 1610-7747.

Крім того зазначено, що у листі ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (доказ перерахування коштів) відсутня інформація щодо особи отримувача коштів, повного карткового рахунку, на який було перераховано кошти, що унеможливлює ідентифікувати особу отримувача. Довідка про видачу кредиту, на яку також посилається позивач, на думку представника відповідачки, не відповідає вимогам чинного законодавства до первинних облікових документів, а тому не є належним та допустимим доказом нібито отримання відповідачкою коштів.

Водночас представник відповідачки стверджує, що матеріали справи не містять протоколу перевірки електронного цифрового підпису чи іншого документа, який би містив відомості про те, з допомогою якого надавача довірчих електронних послуг, коли і ким підписано підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, а також відсутня інформація про строк чинності сертифікатів кваліфікованого електронного підпису.

Крім того зауважено, що нарахування позивачем 12500 грн відсотків за ст. 625 ЦК України не відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, як стверджує представник відповідачки, у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу, за які встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому суд уважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зрештою зазначено, що немає достатніх законних підстав вважати наявними обов`язкові умови, визначені ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.1050 ЦК України в контексті положення ч. 2 ст. 1054 ЦК України для застосування процедури дострокового повернення кредиту, зокрема його примусового дострокового стягнення в судовому порядку.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.10.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1610-7747.

Цей договір укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, згідно із Законом України «Про електронну комерцію».

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А6801 для підписання кредитного договору № 1610-7747 від 08.10.2025, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов цього договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 20600,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 0,90 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день.

Також додатковою угодою від 26.10.2025 до договору про відкриття кредитної лінії № 1610-7747 від 08.10.2025 позивач та відповідачка домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4400,00 грн.

Ця додаткова угода до договору про відкриття кредитної лінії укладена у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, згідно із Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконано взяті на себе зобов`язання за договором, а саме надано відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

На підтвердження укладення кредитного договору, додаткової угоди до договору з відповідачкою та надання кредитних коштів, через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 р. та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772-рк від 29.04.2023, позивачем перераховано відповідачці кредитні кошти на банківські картки, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1610-7747 від 08.10.2025 та довідками ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 15.04.2026.

Відповідно до наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку, заборгованість за договором № 1610-7747 від 08.10.2025 станом на 10.04.2026 становить 78335,34 грн, з яких: 25000,00 грн - заборгованість за кредитом; 38466,60 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 12500,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України; 2368,74 грн - заборгованість по комісії.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, оскільки договір про відкриття кредитної лінії № 1610-7747 від 08.10.2025 та додаткова угода до цього договору укладено сторонами в електронному вигляді, підписані відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», чому передувала верифікація відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі на вебсайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» із зазначенням своїх особистих даних (ПІБ, РНОКПП, серії та номеру паспорту, адреси реєстрації місця проживання, контактних відомостей, реквізитів карткового рахунку), а зазначені у договорі умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківські картки, які відповідачці не належать, суд дійшов висновку про доведеність факту укладання кредитного договору, який у цій справі відповідачкою не оспорюється.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 20.06.2022 у справі №757/40396/20.

Поряд з цим суд зазначає, що без реєстрації та здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 09.02.2023 у справі №640/7029/19, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20.

Своїм підписом на договорі та додатковій угоді до договору відповідачка також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Отже, факт укладення між сторонами договору про відкриття кредитної лінії №1610-7747 від 08.10.2025 та додаткової угоди до цього договору підтверджується належними та допустимими доказами та не спростовано відповідачкою.

На підтвердження надання коштів відповідачці за договором та додатковою угодою до договору, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надано довідку про перерахування суми кредиту, а також довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про підтвердження успішної оплати, якими підтверджується: ідентифікація платежу за договором № 1610-7747 від 08.10.2025 в сумі 20600,00 грн, здійсненого на банківську картку № НОМЕР_1 , яка згідно з договором, зазначено відповідачкою у договорі, як номер особистого електронного платіжного засобу (розділ 13 договору); ідентифікація платежу за додатковою угодою до договору в сумі 4400,00 грн, здійсненого на банківську картку № НОМЕР_2 , яка згідно з додатковою угодою до договору, зазначено відповідачкою в додатковій угоді, як номер особистого електронного платіжного засобу (розділ 11 додаткової угоди до договору).

Водночас суд зауважує, що долучені позивачем довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» сформовані як електронні документи та підписані кваліфікованим електронним підписом уповноваженої посадової особи ТОВ «ФК «Контрактовий дім». У цих довідках від 15.04.2026 зазначено: номер транзакції, сума, дата виконання платіжної операції, номер замовлення, номер картки, статус, а також зазначено платника ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та призначення платежу: «Видача кредитних коштів за договором № 1610-7747 від 08.10.2025, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 ». Ці відомості повністю узгоджуються з договором, у якому зазначено ту саму дату видачі кредиту, суму, номер договору та маскований номер платіжної картки, а також із довідкою кредитодавця, яка додатково пов`язує платежі з позичальницею ОСОБА_1 .

Той факт, що в договорі та у зазначених довідках відображено маскований, а не повний номер картки, зумовлений правилами захисту платіжних даних і не позбавляє ці документи доказового значення, оскільки для ідентифікації операції достатнім є збіг незамаскованих цифр, дати, сум, номерів договору та транзакцій.

Більш того, суд звертає увагу на те, що для встановлення факту надання кредиту предметом доказування є саме здійснення переказу, а не весь зміст господарських відносин між кредитодавцем і надавачем платіжних послуг.

Водночас суд зауважує, що відповідачка має доступ до свого банківського рахунку та карток, зазначених у договорі та додатковій угоді до договору, та мала можливість надати суду виписку із свого особового рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак жодних доказів на спростування позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс», стороною відповідачки не надано.

За таких обставин, відсутні підстави для сумніву, що відповідачці не перераховані, визначені умовами договору та додаткової угоди до договору, кредитні кошти, що підтверджується вищенаведеними доказами та не спростовано відповідачкою.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо укладення між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 договору про відкриття кредитної лінії № 1610-7747 від 08.10.2025, додаткової угоди до цього договору, та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Водночас доводи представника відповідачки про відсутність документів первинної бухгалтерської документації, оформленої відповідно до положень ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», суд не бере до уваги, оскільки позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема безготівковий переказ коштів без відкриття банківських рахунків, тобто не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а отже не може надати жодної інформації, що є банківською таємницею, зокрема отримання відповідачкою картки, інформації про банківські операції по карті тощо. Разом з тим, відповідачка не була позбавлена можливості самостійно отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування коштів за договором.

Поряд з цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2023 у справі № 910/14570/21, факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами у їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини надання послуг.

Більш того, у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості станом на 10.04.2026, який містить детальний опис нарахованої заборгованості, є зрозумілим та узгоджується з умовами кредитного договору.

Водночас відповідачка не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надала власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку позивача або доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Крім того, суд не бере до уваги доводи представника відповідачки щодо неправомірності вимоги про стягнення з відповідачки комісії, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зазначено, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Відтак, з огляду на зазначені положення законодавства України, суд вважає законним право кредитора встановлювати, зокрема, комісію за здійснення операції по видачі кредиту, як передбачено умовами договору про відкриття кредитної лінії № 1610-7747 від 08.10.2025.

Відповідачка ОСОБА_1 , підписуючи вищезазначений договір та додаткову угоду до нього, була ознайомлена з їх умовами, відповідно розуміла їх зміст та розмір процентів та комісії, і надала свою згоду на отримання кредитних коштів.

Водночас, суд зазначає, що відповідачка не оспорювала укладений між нею та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» договір про відкриття кредитної лінії № 1610-7747 від 08.10.2025 та з позовом про визнання його недійсним в цілому або в його частині до суду не зверталася.

Отже, у цій справі нарахування відсотків за користування кредитом та комісії відповідає вищезазначеним нормам права та умовам укладеного між сторонами договору. Права відповідачки жодним чином не порушені, оскільки обумовлені взаємною згодою сторін договору.

З огляду на зазначене, суд вважає доведеними ті обставини, що відповідачка ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором та додатковою угодою до договору, взяті на себе договірні зобов`язання не виконала, у передбачені в договорі строки отримані у кредит грошові кошти та нараховані відсотки не повернула, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість перед позивачем, тому наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією.

Разом з тим, щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє натепер.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана правова позиція є сталою та закріплена у постановах Верховного Суду від 04.06.2025 у справі № 752/30967/21, від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23.

Договір про відкриття кредитної лінії № 1610-7747 укладено 08.10.2025, тобто під час дії воєнного стану, а тому на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки відсотків на підставі ст. 625 ЦК України, нарахованих у період дії воєнного стану, за прострочення грошового зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії №1610-7747 від 08.10.2025, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 12500,00 грн.

З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії № 1610-7747 від 08.10.2025 належним чином не виконала, кредитні кошти разом з відсотками своєчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, зокрема, стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1610-7747 від 08.10.2025 у загальному розмірі 65835,34 грн, що включає в себе суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 38466,60 грн та заборгованості по комісії у розмірі 2368,74 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 12500,00 грн - відмовити.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивачем понесено судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2662,40 грн.

Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 65835,34 грн, відтак, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2237,48 грн (2662,40 грн х 84,04 %).

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Отже, у контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 137, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, адреса: бульвар Лесі Українки,буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133, заборгованість за кредитним договором №1610-7747 від 08.10.2025 у розмірі 65835 (шістдесят п`ять тисяч вісімсот тридцять п`ять) гривень 34 копійки та частково понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2237 (дві тисячі двісті тридцять сім) гривень 48 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.В. МАНДЗЮК