Рішення № 139068876, 17.08.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7462/26

Категорія 38

2/295/4169/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі головуючого судді Лєдньова Д.М.

при секретарі - Желєвій Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту, який укладений 05.08.2025 року між сторонами в електронній формі.

Згідно договору позичальнику ОСОБА_1 первісно надано грошові кошти в сумі 3500,00 грн. зі строком користування 217 днів. Сторонами погоджено розмір денної відсоткової ставки «Стандарт», що застосовується як плата за користування коштами протягом перших трьох чергових періодів та становить 1 % за один день користування кредитом, відсоткової ставки «Економ», що застосовується протягом наступних чергових періодів та становить 0,5 % на день, встановлено комісію, пов`язану з наданням кредиту в розмірі 5 % від суми наданого кредиту, що дорівнює 315,00 грн. та нараховується в день видачі кредиту, комісію за обслуговування кредиту 315 грн., що обліковується у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Сторони також погодили зобов`язання позичальника, який прострочив виконання зобов`язання, сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170 000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦПК України.

Додаткової угодою від 06.08.2025 року сторони домовились збільшити суму кредиту, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику 2-й транш в розмірі 2500,00 грн. зі строком користування 216 днів.

Цією ж угодою сторони визначили комісію, пов`язану з наданням 2-го Траншу 9% від суми 2-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 225 грн. 00 коп. та нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі Траншу, сплачується згідно Графіку платежів, комісію за обслуговування з дати укладення даного Додаткового Договору - у розмірі 540 грн. 00 коп. Учасники обговорили, що комісія за обслуговування сплачується з дати укладення Додаткового Договору, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. Кількість і порядкові номери чергових періодів, у яких сплачується Комісія за обслуговування, не змінюються Додатковим Договором, Комісія за обслуговування сплачується у чергові періоди NN 2-3. Грошова сума у розмірі різниці між Комісією за обслуговування у черговому періоді (у черговому періоді №1), у якому надається Транш, встановленою до та з дати укладення даного Додаткового Договору, становить 225 грн. 00 коп., нараховується та обліковується в день укладення Додаткового Договору та сплачується у складі відповідного чергового платежу згідно Графіку платежів, встановленого даним Додатковим Договором.

У позові вказано, що внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань утворилась заборгованість, яка станом на день звернення із позовом складає 28 895,00 грн. та включає: заборгованість за тілом кредиту - 6000,00 грн., заборгованість за відсотками 9275,00 грн., комісію з надання кредиту та з обслуговування 540,00 грн та 1080,00 грн. відповідно, відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України 12 000,00 грн.

В обргунтування вимог сторона позивача посилається на нормативне врегулювання кредитних правовідносин, звертає увагу на включення Законом України «Про споживче кредитування» терміну «комісії» до визначення «загальних витрат позичальника за споживчим кредитом. Учасник додає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила про відсутність підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України, ця умова є недійсною як оспорювана.

В частині вимог про стягнення суми нарахувань відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України учасник зазначає, що пункт 6.1. Закону України «Про споживче кредитування» передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Позивач акцентує, що даний пункт виключено відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Вказуючи одночасно на технічні умови, що супроводжували процедуру укладення договору з належною ідентифікацією сторін, позивач просить стягнути з відповідача загальний розмір заборгованості в сумі 28 895,00 грн., відшкодувати судові витрати.

Ухвалою суду від 02.06.2026 року по справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику учасників.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому сторона визнає обставини укладення договору, отримання кредитних коштів на договірних умовах.

При цьому, учасник заперечує можливість нарахування та сплати комісії, пов`язаної з обслуговуванням кредиту, звертаючи увагу на вимогах Закону України «Про споживче кредитування», який, у свою чергу, запровадив ознаки оплатності та безоплатності надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Так, відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

На думку відповідача, не надання доказів наявності та переліку чітких конкретних додаткових послуг, скерованих на супровід кредитного обслуговування, а також щодо їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору, свідчить про нікчемність відповідних умов та відсутність підстав для задоволення позову у вказаній частині.

Відповідач також зауважує на положеннях 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, на період дії воєнного стану.

Сторона додатково зауважує на відсутності підстав для відшкодування витрат на оплату правничої допомоги, докази щодо понесених яких, за твердженням сторони позивача, будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Зазначає, що представником позивача вказано ОСОБА_2 . До позовної заяви додано: Наказ № 54К від 02.02.2024 р. про прийом на роботу на посаду помічника юрисконсульта та Наказ № 16/КП від 12.04.2024 р. про переведення на посаду юрисконсульта відділу позовної роботи з окладом відповідно до штатного розпису; Посадову інструкцію юрисконсульта вiддiлу юридичного стягнення заборгованості, до обов`язків вказаної посади (п. 2.2 Завдання та обов`язки) входить здійснення претензійно-позовної роботи та участь в судових справах на всіх етапах); Довіреність від 30.12.2025 р. з правом підпису та подачі заяв, клопотання, запитів, листів, повiдомлень, скарг, претензiй, досудових вимог, позовних заяв, зустрiчних позовів, вiдзивів, вiдповiдей на вiдзив, заперечення, пояснення та iншi процесуальнi документи, у тому числi заяви про зменшення розмiру позовних вимог. Отже, ОСОБА_2 є штатним працівником Позивача і до прямих обов`язків юрисконсульта відповідно до посадової інструкції відноситься претензійно-позовна робота щодо стягнення заборгованості.

На думку сторони, вказані дії позивача з позиції подання додатково витрат понесених на правничу допомогу після оголошення рішення штучно збільшують позовні вимоги, є недоцільними в урахуванням посадових обов`язків юрисконсульта, тому, вважаю, що задоволення вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, що Позивач планує додати після оголошення Рішення є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідач також посилається на те, що станом на 01.05.2026 року вона передчасно перервала декретну відпустку та працює на 0,5 ставки, це зумовлено тим, що самостійно виховує дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 , вік якої не дозволяє відвідування дошкільного закладу освіти. Має лише обмежені доходи у вигляді допомоги по догляду за дитиною (860,00 грн.) та заробітну плату 0,5 ставки від мінімальної заробітної плати в Україні, також отримує допомогу до 1 року на дитину, що є спецкоштами та не можуть бути використання для погашення заборгованості. Сплата всієї суми одноразово є об`єктивно неможливою.

З огляду на викладене, відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково: стягнути 6000,00 грн. як основну суму боргу кредиту; 9275,00 грн. проценти за користування кредитом; відмовити ТОВ «Споживчий центр» у задоволенні позову в частині стягнення комісії з надання кредиту та його обслуговування 1620,00 грн., відсотків за ст. 625 ЦКУ 12 000,00 грн., витрат на правничу допомогу; визнати умови договору щодо комісії за отримання коштів нікчемними; розстрочити виконання рішення терміном на 12 місяців з дня вступу в дію рішення суду, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 1390,20 грн.

У поданій відповіді на відзив представник позивача зазначив, що згідно умов договору кредиту до комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит, погоджено інші, а відповідач своїм підписом на договорі підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Представник позивача також зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження наявності тяжкого захворювання самого відповідача або членів його сім`ї, яке могло б об`єктивно перешкоджати виконанню судового рішення.

З огляду на викладене, учасник просить задовольнити позов.

У запереченнях сторона відповідача повторно просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення суми комісії, відсотків, нарахованих у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання, розстрочити виконання рішення суду.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.08.2025 року на підставі поданої відповідачем заявки на кредит, розміщеною ТОВ «Споживчий центр», між учасниками започатковано кредитні правовідносини із погодженням істотних умов договору за сферою таких відносин.

Так, відповідно до змісту пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки позичальника (відповідача), відповіді позичальника кредитного договору сторони погодили надання кредиту в розмірі 3 500,00 грн. на строк 217 днів з реквізитами належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів: 4441-11XX-XXXX-2043.

Учасники також підтвердили застосування відсоткової ставки «Стандарт», що застосовується як плата за користування коштами протягом перших трьох чергових періодів та становить 1 % за один день користування кредитом, відсоткової ставки «Економ», що застосовується протягом наступних чергових періодів та становить 0,5 % на день.

Умовами договору сторони запровадили комісію, пов`язану з наданням Кредиту (економічна сутність плата за надання Кредиту) 9 % від суми Кредиту, що дорівнює 315 грн. 00 коп., а також за обслуговування кредитної заборгованості 315 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Згідно умов договору (п. 9 заявки на отримання кредиту) комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за Сторони домовились, що Позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - проценти річних) (п.17 заявки на отримання кредиту).

Судом також встановлено, що 06.08.2025 року між сторонами укладено додатковий договір до договору кредиту від 05.08.2025 року.

Умовами додатковї угоди сторони визначили, що сума Кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 6000 грн. 00 коп., яка складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші) .

За даним Додатковим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 2-й Транш у розмірі 2500 грн. 00 коп.

Строк, на який надається Кредит (а саме 2-й Транш) - 216 днів з дати його надання.

Сторони домовились, що Позичальник відповідно до даного Додаткового Договору зобов`язаний сплатити Комісію, пов`язану з наданням 2-го Траншу (частини Суми Кредиту) (економічна сутність плата за надання Кредиту) 9% від суми 2-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 225 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми 2-го Траншу (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитодавцем та обліковується в день видачі Траншу, сплачується згідно Графіку платежів. 1.4.

Комісія за обслуговування з дати укладення даного Додаткового Договору встановлюється у розмірі 540 грн. 00 коп., починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. Кількість і порядкові номери чергових періодів, у яких сплачується Комісія за обслуговування, не змінюються даним Додатковим Договором, Комісія за обслуговування сплачується у чергові періоди NN 2-3. Грошова сума у розмірі різниці між Комісією за обслуговування у черговому періоді (у черговому періоді №1), у якому надається Транш, встановленою до та з дати укладення даного Додаткового Договору, становить 225 грн. 00 коп., нараховується та обліковується в день укладення даного Додаткового Договору та сплачується у складі відповідного чергового платежу згідно Графіку платежів, встановленого даним Додатковим Договором.

Учасниками погоджено графік платежів.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Обставини укладення договору та погодження його умов підтверджуються дослідженими судом письмовими доказами, оцінку яким надано за окремими, а також взаємним сукупнім охопленням: заявкою кредитного договору з даними про застосування електронного одноразового ідентифікатора (Е228); пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) із застосуванням позичальником одноразового ідентифікатора Е228; відповіді позичальника (ідентифікатор Е228); примірною пропозицією на укладення додаткового договору з відомостями про застосування одноразового ідентифікатора К993; примірною відповіддю позичальника (ідентифікатор К993); відомостями ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» щодо переказу коштів.

Отже, судом здобуто висновок про виникнення правовідносин, заснованих на договорі кредиту із ТОВ «Споживчий центр» як кредитором, пов`язане із цим набуття сторонами такого правочину відповідних прав та обов`язків.

З приводу врегулювання питань, пов`язаних з нарахуванням комісії суд вважає необхідним звернути увагу на таке.

Так, положеннями ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України № 1734-VIII після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Положеннями ст. 12 Закону України № 1734-VIII визначено перелік умов, зазначення яких у договорі є обов`язковим.

Такими, зокрема, виступають: умови про порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Відповідно до ч.5 ст. 12 № 1734-VIII умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

За висновком суду, умовами договору кредиту сторони фактично запровадили супровід кредитного обслуговування наданням інших, не обумовлених положеннями ч.1 ст. 11 Закону України № 1734-VIII комісійних послуг, що, у свою чергу, відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», грунтується на принципах свободи договору, передбачених ст. 627 ЦК України).

Отже, заявлене стороною відповідача твердження про необхідність вважати умови договору про встановлення комісії з обслуговування кредиту нікчемними слід відхилити як такі, що не грунтуються на відповідному нормативному врегулюванні.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша цієї статті у редакції, чинній на час укладення кредитного договору).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач, вчиняючи договір кредиту, умовами якого сторони запровадили комісію з надання та обслуговування кредиту, які полягають в організації та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, у забезпеченні надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпеченні надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпеченні інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційних послугах, інших послугах, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості, не ознайомилась з переліком наведених у договорі послуг, діяла всупереч вільному волевиявленню.

Не є підтвердженими й ознаки несправедливості умов договору, критерії яких визначено статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, суд приходить до висновку про наявність заборгованості відповідача за сумою отриманого кредиту 6000,00 грн., нарахованими у період строку кредитування відсотками 9275,00 грн., комісії 1620,00 грн.

Відповідні суми підлягають до стягнення з відповідача.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні вимог в частині стягнення суми нарахувань відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 24.02.2022 року. На час ухвалення рішення відповідний стан є продовженим.

За таких обставин заявлена вимога про стягнення суми неустойки суперечить приписами п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягає до задоволення.

З приводу зауважень сторони позивача про зміни положень законодавства та можливості нарахування інших платежів як заходів відповідальності на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» суд зазначає.

Відповідно до п.6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» в редакції до внесення змін згідно Закону № 3498-IX від 22.11.2023 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» відповідну норму виключено, пункт 6 викладено у редакції: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

На думку сторони позивача, відповідна обставина поновлює правові підстави для нарахування та стягнення нарахувань на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, а саме за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, у тому числі, за договором кредиту, укладеним з відповідачем.

Суд не може погодитись із вказаним твердженням, оскільки з системного аналізу положень закону України «Про споживче кредитування» у відповідних редакціях, вимог ЦК України в частині запроваджених його Прикінцевими та перехідними положеннями обмежень у стягненні за ч.2 ст. 625 ЦК України за договорами кредиту у період воєнного стану, слід дійти висновку про відсутність логічних суперечностей у нормативному врегулюванні? фактичному направленні обумовлених законодавчих приписів на різні оціночні обставини.

Кожна з наведених норм регламенту окремі часові проміжки для визначення правомірності нарахувань за ч.2 ст. 625 ЦК України, внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» не усуває необхідності застосування приписів п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України за їх заборонним характером.

З огляду на викладене, суд відмовляє у стягненні 12 000,00.

Суд стягує з відповідач на користь позивача заборгованість за договором кредиту від 05.08.2025 року в сумі 16 895,00 грн., що включає: заборгованість за тілом кредиту 6000,00 грн., заборгованість за відсотками 9275,00 грн., комісію 1620,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З огляду на вищевикладені нормативні вимоги в оцінці обставин при розгляді заяви про розстрочку виконання рішення, суд звертає увагу на відсутності доказів, які за взаємним зв`язком вказують на істотне ускладнення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 141, 258-279, 435 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, заборгованість за договором кредиту від 05.08.2025 року в сумі 16 895,00 грн., що включає: заборгованість за тілом кредиту 6000,00 грн., заборгованість за відсотками 9275,00 грн., комісію 1620,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у розмірі 1556,96 грн.

Відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.М.Лєдньов