Рішення № 139068558, 13.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12621/26

Провадження № 2/161/6431/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги по теплопостачанню, вказавши в заяві, що останній є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , користується послугами ДКП «Луцьктепло», але оплату за послуги по теплопостачанню не здійснює, у зв`язку з чим, станом на 31.01.2026 року утворилась заборгованість у сумі 23857,52 грн., яку позивач просить стягнути з нього разом з понесеними судовими витратами у вигляді судового збору в розмірі 3328 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачам будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

29.06.2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому останній заперечує позовні вимоги. Зазначає, що долучені позивачем розрахунки не підтверджують факту постачання теплової енергії. Із позову не можливо встановити природу заявленої до стягнення заборгованості. У нежитловому приміщенні відповідача відсутні транзитні стояки системи централізованого опалення, через які могла здійснюватися часткова передача теплової енергії, а опалювальні прилади фактично ще з 2014 року не функціонують. У будинку існує дахова котельня без класичної централізованої системи тиску, відповідно відсутні магістральні теплотраси, відсутнє обладнання, яке забезпечує необхідний гідравлічний тиск для подачі тепла по магістралях. Укладаючи договір №6-217 від 27.11.2013 року, сторони погодили виключно порядок оплати фактично випущеної теплової енергії. Позивач немає сплачувати абонентську плату, умовно-постійну складову тарифу чи інші нарахування.

09.07.2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача навів деталізований розрахунок нарахувань за грудень 2022 року та зазначив, що аналогічний порядок застосовано до решти розрахункових періодів. Вказав, що при проведені нарахувань застосовувались тарифи, затверджені Рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради, з врахуванням показів вузла комерційного обліку теплової енергії. Теплове навантаження у розмірі 0,00284 Гкал/год за адресою АДРЕСА_1 офіційно зафіксовано та погоджене відповідно до Рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №447-1 від 14.09.2022 року. Загальний обсяг теплової енергії, спожитий будівлею за показаннями комерційного лічильника, повністю розподіляється між усіма власниками приміщень у будинку. Заборгованість виникла у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань з боку відповідача. Розрахунки проведено відповідно до вимог Методики №315.

У запереченнях на відповідь на відзив від 15.07.2026 року відповідач повторно заперечив позов. Вказав, що після подання відзиву позивач змінив характер обґрунтування своїх вимог.Договір укладено до запровадження двоставкових тарифів та не містить положень, які б дозволяли в односторонньому порядку змінити істотні умови договору.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило, а тому відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №577-1 від 24 вересня 2013 року ДКП «Луцьктепло» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у м. Луцьку. Вказане рішення розміщене на офіційному сайті Луцької міської ради https://www.lutskrada.gov.ua.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з 2012 року є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.55).

Між сторонами укладено договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №6-217 від 27.11.2013 року (а.с.6-8), що не заперечується та визнається сторонами.

Таким чином, ДКП «Луцьктепло» надає відповідачам житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за вищевказаною адресою.

Приміщення обладнано єдиною внутрішньобудинковою системою опалення (одноосібна подача або припинення подачі теплоносія неможливе).

Для нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 визначена опалювальна площа з врахуванням висоти 3,6 м (становить 45,6 м.кв.).

Для вказаного житлового будинку спрощено визначено обсяг теплової енергії в об`ємі 20% від загального споживання за обліковий період (календарний місяць) оскільки згідно технічних характеристик будинок віднесено до 6-10 поверхів (згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 28.12.2018 року (далі по тексту Методика №315).

Лічильник обліку теплової енергії АПАТОР №0341/1012 знаходиться на балансі ТОВ «Діамант Центр», встановлений на вході у приміщення 2-го поверху (ліва сторона) будівлі за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 544,8 м.кв. (нарахування ОСОБА_1 проводяться згідно із показниками цього лічильника у відсотковому відношені, яке відповідно до займаної площі (45,6 м.кв.) складає 8,37% загального показника лічильника (544,8 / 45,6 х 100%).

Між сторонами у справі виникли відносини, які породжують цивільні права та обов`язки, оскільки ДКП «Луцьктепло» надає житлово-комунальні послуги по теплопостачанню у вищезазначене житлове приміщення, а відповідач, ними користується.

Положеннями ст. ст. 7, 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.

До житлово-комунальних послуг згідно п.1 ч.1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносяться послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Пунктом 37 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85) визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Вказане також передбачено Пунктом 35 надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022).

Згідно п.5 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст.64, 67, 156, 162 ЖК України споживач зобов`язаний щомісячно вносити на рахунок підприємства оплату за централізоване опалення.

Згідно п.6 ст.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачами, які отримують послуги теплопостачання здійснюється плата за абонентське обслуговування.

У відповідності до Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 року № 169 споживач може відмовитися від отримання послуг з постачання теплової енергії у встановленому порядку - самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, передбачено, що ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно з п.п. 47, 48, 49 «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869, ліцензіатам, що одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, можуть в установленому порядку встановлюватися двоставкові тарифи на теплову енергію для всіх категорій споживачів. При цьому окремо визначаються умовно-змінна та умовно-постійна частини такого тарифу.

Формування двоставкового тарифу на теплову енергію здійснюється шляхом визначення грошового виразу умовно-змінної (вартість 1 Гкал спожитої теплової енергії) та умовно-постійної (абонентська плата за 1 Гкал/год. теплового навантаження) частин тарифу, застосування яких забезпечує планований річний дохід, що дорівнює сумі планованої річної повної собівартості, витрат на відшкодування втрат та відповідного річного планованого прибутку, які отримуються за умови застосування одноставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог цього Порядку.

Під час формування двоставкових тарифів на теплову енергію визначаються планована повна собівартість, витрати на відшкодування втрат і планований прибуток від ліцензованої діяльності відповідно до вимог цього Порядку та здійснюється їх розподіл на умовно-змінну та умовно-постійну частини.

Відповідно до п. 86-90 «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869, вартість послуг з постачання теплової енергії складається з умовно-змінної та умовно-постійної частини.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наведених мотивів суд відхиляє аргументи відповідача про безпідставність позовних вимог.

Щодо заперечення відповідача стосовно відсутності обладнання для отримання теплової енергії, суд зазначає, що за змістом Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, спожитої будівлею, визначається за показаннями вузла комерційного обліку будинку, а розподіл цього обсягу між власниками приміщень здійснюється відповідно до Методики № 315.

Пункт 3 розділу I Методики № 315 прямо поширює порядок розподілу на нежитлові приміщення, у тому числі ті, що мають індивідуальне опалення, окремий вхід або є вбудованими чи прибудованими, а розділ II відносить до складу розподілюваного обсягу, крім прямого опалення приміщення, також частку його власника в загальнобудинкових втратах і потребах на опалення.

Із наведеного вбачається, що обов`язок власника нежитлового приміщення оплачувати теплову енергію не обмежується кількістю тепла, переданого безпосередньо опалювальними приладами всередину приміщення, а охоплює також частку у спільних витратах будівлі, розподілену за встановленою Методикою.

Відсутність у приміщенні радіаторів, окремої системи опалення чи магістралей сама собою не звільняє його власника від цього обов`язку для звільнення необхідна встановлена законом підстава: акт про офіційне відключення приміщення від внутрішньобудинкової системи опалення, зміна або скасування визначеного для приміщення теплового навантаження, чи визнання незаконним рішення, на підставі якого здійснювалося нарахування.

Таких доказів відповідач суду не надав.

Теплове навантаження приміщення (0,00284 Гкал/год) визначене Реєстром, затвердженим рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 14 вересня 2022 року № 447-1, яке в судовому порядку не оскаржене, недійсним не визнане та є чинним.

За таких обставин заперечення відповідача про відсутність факту постачання теплової енергії суд відхиляє як необґрунтоване.

Щодо заперечення відповідача про неможливість застосування двоставкового тарифу, суд зазначає наступне.

Тариф на теплову енергію та порядок його структурування (з виділенням умовно-змінної та умовно-постійної складових) встановлюється не постачальником в односторонньому порядку, а уповноваженим органом у межах його компетенції відповідно до законодавства про державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Договір, укладений 27.11.2013 року, не міг наперед виключити застосування тарифів, які згодом законно встановлені уповноваженим органом: ціна регульованої послуги в частині, що підлягає державному регулюванню, визначається імперативними нормами законодавства, а не умовами договору, і продовжує застосовуватися незалежно від того, чи вносилися відповідні зміни до тексту договору.

Відповідач не надав доказів визнання незаконним чи скасування рішення уповноваженого органу про встановлення (структурування) тарифу, застосованого позивачем у спірний період.

За відсутності таких доказів суд не має підстав ставити під сумнів законність застосованого тарифу.

Крім того, зважаючи на зміст заперечень відповідача від 15.07.2026 року, суд зауважує, що наведення позивачем у відповіді на відзив додаткового правового обґрунтування та детального прикладу розрахунку є реалізацією права сторони обґрунтувати раніше заявлені вимоги у відповідь на заперечення протилежної сторони і не є зміною предмета або підстави позову в розумінні статті 49 ЦПК України.

З розрахунку нарахувань і оплати за послуги з теплопостачання по особовому рахунку відповідача вбачається, що в останнього станом на 31.01.2026 року існує заборгованість перед ДКП «Луцьктепло» в розмірі 23857,52 грн. (а.с.4).

Суд дослідив надані позивачем рахунки за розрахункові періоди з травня 2022 року по січень 2026 року та наведений детальний розрахунок нарахувань за грудень 2022 року, до складу якого увійшли плата за хімічно очищену воду, витрати теплової енергії на підживлення тепломережі, додаткові втрати тепла в мережі, частка відповідача у загальнобудинковому споживанні, умовно-змінна та умовно-постійна складові тарифу, а також плата за абонентське обслуговування. Перевіривши відповідність застосованих величин (тарифу, теплового навантаження, показань вузла обліку) наявним у справі документам, суд визнає розрахунок арифметично та методологічно правильним.

Відповідач власного контррозрахунку не подав і конкретних арифметичних або методологічних помилок у розрахунку позивача не навів, обмежившись загальним запереченням проти самого обов`язку здійснювати оплату.

Відтак, підстави ставити під сумнів даний доказ у суду відсутні.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 82, 89, 131, 141, 229, 247, 263, 264, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» суму заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання у розмірі 23 857 (двадцять три тисячі вісімсот п`ятдесят сім) грн. 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» (43021, м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено 17 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк