Рішення № 139068526, 18.08.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 445/1447/26

Провадження № 2/931/474/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 серпня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Приходай Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

02.06.2026 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивує тим, що 10.09.2025 року між ТзОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 71129417, за умовами якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти у розмірі 1500,00 грн, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,50 % в день, комісія за надання кредиту - 15%, пеня - 4%.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 32275, що був надісланий на вказану відповідачкою електронну адресу у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

02.10.2025 року між ТзОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору позики № 71129417, якою строк кредитування пролонговано на 23 дні до 01.11.2025 року, процентну ставку змінено на 1%, що була підписана електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 87331, що був надісланий на вказану відповідачкою електронну адресу).

Крім того, 05.09.2025 року між ТзОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 6593826, за умовами якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти у розмірі 1000,00 грн, строк позики - 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,95 % в день, комісія за надання кредиту - 17,25%, неустойка - 50 грн за кожен день прострочення.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 714036), що був надісланий на вказану відповідачкою електронну адресу у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Позикодавець на виконання п.1 договорів позики № 71129417 та № 6593826 виконав свої зобов`язання, зокрема, передав відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 1000,00 грн та 1500,00 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки, за посередництвом платіжної установи - ТОВ «Європейська платіжна система».

Враховуючи викладені вище умови договорів позики № 71129417 та № 6593826, заборгованість відповідачки за договором позики:

- № 71129417 складає 5122,50 грн, зокрема: 1500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 397,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 225 грн комісія, 3000 грн пеня;

- № 6593826 - 3864,50 грн, зокрема: 1000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 864,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 2000 грн пеня.

25.02.2026 року було укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до якого ТзОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь ТОВ «Фінпром маркет» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами № 71129417 та № 6593826.

Таким чином, ТОВ «Фінпром маркет» наділено правом вимоги до відповідачки за договорами № 71129417 та № 6593826.

Заборгованість за договорами відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у неї обліковується прострочена заборгованість.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» суму заборгованості за договором позики № 71129417 в сумі 5122,50 грн та № 6593826 в сумі 3864,50 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Ухвалою судді Золочівського районного суду Львівської області від 02.06.2026 року справу передано за підсудністю до Володимирського міського суду Волинської області.

Ухвалою судді Володимирського міського суду Волинської області від 24.06.2026 року справу передано за підсудністю до Локачинського районного суду Волинської області.

21.07.2026 року справа надійшла на розгляд до Локачинського районного суду Волинської області.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 22.07.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 14:00 18.08.2026 року.

Представник позивача у позовній заяві та заяві від 24.07.2026 року просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не прибула, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення про її виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, у зв`язку з відсутністю відомостей про її зареєстроване місце проживання. Про причини неявки суд не повідомила. Будь яких заяв, клопотань не подала.

Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.09.2025 року між ТзОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит № 71129417, за умовами якого позикодавець надає відповідачці грошові кошти у розмірі 1500,00 грн, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,50 % в день, комісія за надання кредиту - 15%, пеня - 4%.

Договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання відповідачкою одноразового ідентифікатора 32275.

02.10.2025 року між ТзОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 15895013 до договору позики № 71129417, якою строк кредитування пролонговано на 23 дні до 01.11.2025 року, процентну ставку змінено на 1%, що була підписана електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачкою одноразового ідентифікатора 87331 (а.с. 27-38)

05.09.2025 року між ТзОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 6593826, за умовами якого позикодавець надає відповідачці грошові кошти у розмірі 1000,00 грн, строк кредитування - 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,95 % в день, комісія за надання кредиту - 17,25%, неустойка - 50 грн за кожен день прострочення.

Договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання відповідачкою одноразового ідентифікатора 714036 (а.с. 41-48).

Дана обставина не заперечується сторонами і визнається судом, як факт укладення договорів позики № 71129417 та № 6593826 року між ТзОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 .

Уклавши кредитний договір, сторони взяли на себе відповідні зобов`язання.

25.02.2026 року було укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до якого ТзОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь ТОВ «Фінпром маркет» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами № 71129417 та № 6593826, відповідно до реєстру №2 від 25.02.2026 року за договором позики № 71129417 на суму 5122,50 грн, зокрема: 1500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 397,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 225 грн комісія, 3000 грн пеня; № 6593826 на суму 3864,50 грн, зокрема: 1000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 864,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 2000 грн пеня (а.с. 53-63).

З метою стягнення коштів за кредитними договорами у примусовому порядку позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідачки.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Доказами, наданими позивачем, підтверджується, що до позивача перейшли права вимоги за спірними кредитними договорами і він вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, обов`язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.

Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладених кредитних договорів такі договори у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов`язків сторін.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка розглядається, кредитні договори № 71129417 та № 6593826 року укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразових ідентифікаторів, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що сторонами не заперечується.

У матеріалах справи наявні довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 за договором № 71129417 та додатковій угоді № 15895013 (одноразові ідентифікатори 32275, 87331), а також за договором № 6593826 (одноразовий ідентифікатор 714036) ( а.с. 38 на звороті, 50).

При цьому, відповідно до частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів, на умовах кредитних договорів № 71129417 та № 6593826 року, що відповідачкою не заперечується.

Також дана обставина підтверджується платіжними інструкціями від 10.09.2025 року на суму 1500 грн, від 05.09.2025 року на суму 1000 грн та довідками № КД-000042061 від 03.03.2026 року, № КД-000044101 від 05.03.2026 року, видані ТОВ «Європейська платіжна система», що свідчать про перерахування коштів відповідачці на картковий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 39, 40, 50 на звороті, 51 на звороті).

Крім того, відповідно до листа АТ «Універсал банк» від 04.08.2026 року № БТ/Е-33852 та виписки про рух коштів по картці вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 05.09.2025 року зараховано 1000 грн, а 10.09.2025 року 1500 грн (а.с. 88-94).

Аналізуючи надані позивачем розрахунки заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами № 71129417 та № 6593826 (а.с. 21, 22, 40, 41), суд зазначає, що вони в частині заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією розраховані правильно, відтак за договором № 71129417 від 10.09.2025 року стягненню підлягає 2122,50 грн, з них: 1500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 397,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 225 грн комісія; за договором № 6593826 від 05.09.2025 року - 1864,50 грн, з яких: 1000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 864,50 грн - сума заборгованості за відсотками, а всього 3987,00 грн

Що стосується нарахування позивачем неустойки (пені) за кредитними договорами № 71129417 та № 6593826, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, оскільки на даний час в Україні діє воєнний стан, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Згідно з розрахунком позивача, останнім нараховано неустойку (пеню) за кредитними договорами № 71129417 та № 6593826 в розмірі 3000,00 грн та 2000,00 грн за порушення відповідачкою грошового зобов`язання.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 гривень. Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 1181,04 гривень судового збору.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то судом встановлено наступне.

Згідно із ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Представником позивача надано суду договір про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року № 25-08/25/ФП, укладений ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» із адвокатом Ткаченко Ю.О. (а.с. 63-66), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Ткаченко Ю.О., ордер та довіреність (а.с. 70,71), витяг з акту №11-ФП приймання передачі наданої правничої допомоги із розрахунком витрат на правничу допомогу від 16.03.2026 року за вказаним вище договором, з якого вбачається види юридичних послуг, наданих позивачу, та їх вартість, а саме: вивчення документів 500 грн, складання позовної заяви - 4000 грн, всього на суму 4500 грн (а.с. 67 на звороті), платіжну інструкцію від 25.03.2023 року на суму 207000 грн за надання правничої допомоги за договором № 25-08/25/ФП (а.с. 69 на звороті).

Відповідно до ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачкою не заявлено про зменшення витрат на правничу допомогу.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з врахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із задоволенням позову частково, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 1996,20 грн витрат на професійну правничу. У задоволенні решти вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 11, 204, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1080, 1082, пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, ст.ст. 3,11,12 Закону України "Про електронну комерцію", суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженої відповідальністю "Фінпром маркет" (адреса: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за кредитним договором № 71129417 від 10.09.2025 року в сумі 2122,50 грн, з яких: 1500 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 397,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 225 грн комісія; заборгованість за кредитним договором № 6593826 від 05.09.2025 року в сумі 1864,50 грн, з яких: 1000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 864,50 грн - сума заборгованості за відсотками, а всього 3987 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) грн 00 коп., а також 1181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) грн 04 коп. витрат по сплаті судового збору та 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) грн 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Локачинського районного суду Т. О. Приходай