Ухвала суду № 139067664, 17.08.2026, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/31521/26

Провадження № 4-с/947/65/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 м.Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Мальованого В.О. при секретарі Кочіашвілі А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), ВСТАНОВИВ:

29.07.2026 року до суду надійшла вище вказана скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) , яка полягає у не знятті арешту з усього належного заявнику рухомого майна. В скарзі заявник ОСОБА_1 просить зобов`язати Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути допущене порушення прав шляхом винесення постанови про зняття арешту з усього належного їй рухомого майна, накладеного у виконавчому провадженні №31939173. Зобов`язати Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) після винесення постанови про зняття арешту вчинити всі передбачені законом дії щодо виключення запису про арешт з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та інших державних реєстрів, до яких внесено відповідні відомості. Ухвалою судді Київського районного суду м.Одеси від 30.07.2026 скаргу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду. Заявником подано заяву про розгляд справи на за її відсутності , наполягає на задоволенні скарги. Представник Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився , будь яких заяв чи клопотань від нього не надходило. Представник АТ «УкрСиббанк» до суду не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, надав пояснення за якими зазначив , що 15 вересня 2010 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено заочне рішення на користь АТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту № 11051837000 від 05.10.2006 року, станом на 24.02.2010 року в розмірі 37 652,96 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 300 847,12 грн, та за договором кредиту № 11183991000 від 16.07.2007 року, яка станом на 24.02.2010 року складала 44 321,64 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становило 354 129,80 грн. В загальному розмірі заборгованість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перед АТ «УкрСиббанк» за кредитними договорами складає 81 974,60 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 654 976,92 грн. На підставі вищевказаного рішення банком були отримані виконавчі листи № 2-4118/10, видані 01.10.2010 року Київським районним судом м. Одеси, які були пред`явлені на примусове виконання до органів державної виконавчої служби. 12.12. 2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1, на підставі якого було відступлено право вимоги за низкою кредитних договорів, в тому числі за двома вказаними вище. Таким чином, право вимоги було набуто новим кредитором і право вимоги за вказаними кредитними договорами обліковується на балансі у нового кредитора. Просили розглядати справу за відсутності представника банку. Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку. Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Судом встановлено, що на виконанні у Другому Київському ВДВС ОМУЮ, а потім у Суворовському ВДВС ОМУЮ на примусовому виконанні перебував виконавчий лист № 2-4118/10 від 01.10.2010 року, виданий Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 654 976,92 грн. Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 35484118 від 30.03.2012 року, на все рухоме майно боржника ОСОБА_1 код НОМЕР_1 , накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № ВП31939173 В12/458, 30.03.2012 року, Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Держаний виконавець Прібилов А.В. для забезпечення виконання судового рішення. Як вбачається з листа Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 172880 від 14.10.2025 року, головним державним виконавцем відділу Прібиловим А.В., керуючись п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Таким чином, судом встановлено, що в межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСоцбанк» заборгованості було накладено арешт на майно боржника. Згідно з статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. При цьому, протиправною бездіяльністю державного (приватного) виконавця як суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Згідно з частин другої, третьої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Згідно із ч. 1 та 2 статті 40 закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано зняття арешту з майна боржника. За змістом частини 4 вказаної статті, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (1); надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника (2); отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах (3); наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням (4); відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою не реалізоване майно (5); отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову(6); погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника (7); отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову (8); підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону (9); отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром2, акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром2, державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності2, звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (10). З наведеного положення закону випливає, що перелік випадків, коли арешт майна припиняється за постановою виконавця, є вичерпним і до нього не відносяться випадки зняття арешту, коли виконавчий документ повертається стягувану, знищення виконавчого провадження за закінченням строку зберігання, а тому суд не вбачає в діях державного виконавця неправомірності дій, оскільки він діяв в межах повноважень, визначених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з вищевикладеним, суд не вбачає неправомірності дій державного виконавця щодо відмови скаржнику у знятті арешту у вказаних вище виконавчих провадженнях. А тому, суд доходить висновку, що скарга в частині визнання протиправною бездіяльності Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у не знятті арешту з усього належного ОСОБА_1 рухомого майна, накладеного у межах виконавчого провадження №31939173, задоволенню не підлягає. Разом з тим, оскільки виконавче провадження №31939173 щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 , в межах якого було накладено арешт на майно боржника завершено, строки зберігання якого закінчились, матеріали виконавчого провадження знищені, наявні підстави для зняття арешту накладеного на рухоме майно, що належить ОСОБА_1 . Так, ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом про звільнення майна з під арешту , однак їй було відмовлено у задоволенні позову з підстав не вірно обраного способу захисту своїх порушених прав і рекомендовано звернутися до суду зі скаргою на бездіяльність посадової особи держаної виконавчої служби. Приймаючи рішення про скасування арешту, суд бере до уваги той факт, що наявність протягом тривалого часу не скасованих арештів на майно боржника, за умови відсутності виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувачів, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі № 161/14034/20, провадження № 61-1980св21, у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 2/0301/806/11, провадження № 61-3814св22. Таким чином, суд, з урахуванням вимог скарги, встановивши обставини справи, приходить до висновку про обґрунтованість вимог скарги в частині зобов`язання Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього належного ОСОБА_1 рухомого майна, накладеного у виконавчому провадженні №31939173, а тому скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) задовольнити частково. Зобов`язати Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього належного ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рухомого майна, накладеного у виконавчому провадженні №31939173. В задоволенні решти вимог відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду упродовж 15 днів з дня її підписання.

Суддя В. О. Мальований