Рішення № 139066690, 18.08.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/419/26

Провадження № 2/740/983/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 серпня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Роздайбіди О. В.,

при секретарі Дьоміній Н. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (надалі ТОВ «Коллект Центр) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

встановив:

28 січня 2026 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з вказаним позовом.

Позовна заява обґрунтована тим, що 28.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75197253, у відповідності до умов якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 10000,00 грн строком на 30 днів, із процентною ставкою (базовою, фіксованою) - 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою.

27 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 27/01/2022, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № 75197253. У свою чергу, 10 січня 2023 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № 75197253.

Отже, відповідачка свої зобов`язання за договором № 75197253 від 28.08.2021 належним чином не виконала, через що у неї перед позивачем виникла заборгованість, яка становить 34063,01 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 23880,00 грн; 3% річних - 23,01 грн; інфляційні втрати 160,00 грн.

У зв`язку з вищезазначеним, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором № 75197253 у розмірі 34063,01 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 лютого 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року витребувано письмові докази з банківської установи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин. Про час та дату була повідомлена завчасно та належним чином. У встановлений судом строк відзив на позов не подала.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом установлено, що 28 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75197253, згідно з умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти (позику), на погоджений умовами договору строк (строк позики), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Вказаний договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором Knp7YITthy (а.с. 40).

Відповідно до пункту 2 договору сума позики 10000,00 грн, строк позики 30 днів, базова процентна ставка становить 1,99% (фіксована), яка нараховується за кожен день користування позикою, знижена процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) - 1,00%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,70%, пеня - 2,70%, орієнтовна загальна вартість позики 12985,00 грн.

Згідно з довідкою № КД-000083846/ТНПП від 11 листопада 2025 року, наданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Фінекспрес», відповідно до договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між останнім та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 28 серпня 2021 року ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 було здійснено переказ коштів у сумі 10000,00 грн (а.с. 7).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статті 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

27 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 27/01/2022, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № 75197253 (а.с. зворотна сторона 27-32).

10 січня 2023 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № 75197253 (а.с. 41-46).

Договори відступлення прав вимоги відповідачка не оспорює.

Згідно зі статтями 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Коллект Центр» указує на те, що позичальник своїх зобов`язань за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, станом на 08.01.2026, у неї утворилася заборгованість за договором позики № 75197253 від 28.08.2021 у розмірі 34063,01 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 23880,00 грн; 3% річних - 23,01 грн; інфляційні втрати 160,00 грн. (а.с. 27).

Водночас, вирішуючи питання про стягнення заборгованості у вищевказаному розмір, суд дійшов таких висновків.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у п.78 постанови від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 виснувала, що поняття «користування кредитом» є лише окремим випадком «користування чужими коштами», тоді як термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше значення це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України (регулятивні відносини).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані ч. 2 ст. 625 ЦК України (охоронні відносини).

Отже, «користування кредитом» це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору (п. 80 постанови ВП ВС).

Для вирішення спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п. 122 постанови ВП ВС).

За умовами п. 2.2 договору позики сторони погодили строк позики (строк договору) у 30 днів, положень про порядок пролонгації (автопролонгації) даний договір не містить і згідно з п. 2.3 договору та додатку № 1 до нього (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит) сума процентів за користування позикою виходячи з її розміру в 10000,00 грн становить 5970,00 грн.

Однак наданий позивачем розрахунок заборгованості, складений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», свідчить про те, що проценти за позикою нараховані за 120 днів (за період з 28 серпня 2021 року по 26 грудня 2021 року) (а.с. 10-12).

Відтак, оскільки зі спливом строку, на який була надана позика, припинилося право нараховувати проценти, то після 27.09.2021 позикодавець і позивач не мають законних підстав нараховувати відсотки, передбачені договором позики № 75197253 від 28.08.2021.

Вищенаведене унеможливлює визнання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» кредиторами ОСОБА_1 в частині заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.

Водночас питання дійсності щодо цієї частини грошової вимоги за договором позики, право якої відступалося від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ТОВ «Вердикт Капітал», а потім від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр», є предметом відповідальності первісного кредитора перед новим кредитором

Крім того, оцінюючи поведінку та спосіб ведення справи ТОВ «Коллект Центр», суд враховує те, що товариство є фінансовою установою і професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою фінансовою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Тому суд, здійснюючи розрахунок заборгованості, вважає обґрунтованим і доведеним нарахування позичальнику процентів за користування позикою за договором позики № 75197253 від 28.08.2021 за період з 28.08.2021 по 27.09.2021 у розмірі 5970,00 грн (10000,00 х1,99% х 30 днів).

У зв`язку з таким перерахунком та у межах заявлених вимог, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України компенсаційні виплати, що були додатково нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» за період 27.01.2022 по 23.02.2022, становлять: 3% річних 23,01 грн, інфляційні втрати 160,00 грн (залишилися незмінними, оскільки нараховані на тіло позики, яке суд не коригував).

Право ж на нарахування вказаних компенсаційних виплат ТОВ «Вердикт Капітал» передбачено п. 2.3 договору факторингу № 27/01/2022 від 27 січня 2022 року і за обрахований період законодавчим обмеженням не піддавалось (п.15, 18 «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України).

Відтак, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» за договором позики № 75197253 від 28.08.2021 становить 16153,01 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 5970,00 грн; 3% річних - 23,01 грн; інфляційні втрати 160,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України)

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) тощо.

01 липня 2024 року між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладений договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 (а.с. зворотна сторона 67-69).

Згідно із заявкою про надання юридичної допомоги від 01 грудня 2025 року № 1674 та витягу з акта №17 про надання правничої допомоги від 31 грудня 2025 року сторони Договору № 01-07/2024 погодили надання правової (юридичної) послуги супроводу примусового стягнення заборгованості, а саме: надання усної консультації з вивченням документів - 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 9000,00 грн, загальна сума - 13000,00 грн (а.с. 73).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, складності справи, спрощеного порядку її розгляду, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ТОВ «Коллект Центр» на професійну правничу допомогу.

Звертаюсь до суду позивач просив стягнути на його користь заборгованість у сумі 34063,01 грн. Станом на час ухвалення судового рішення, справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України віднесені до малозначних справ. Зміст позову за правовим аналізом та обґрунтуванням не має ознак особливої складності.

Суд враховує, що справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а складання процесуальних документів не потребує значної затрати часу, оскільки вони є однотипними.

З огляду на зазначене у сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, то суд вважає за необхідне пропорційно до задоволених позовних вимог стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Тому з відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1262,53 грн, виходячи з розрахунку пропорційності задоволених позовних вимог (16153,01 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2662,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 34063,01 грн (розмір заявлених позовних вимог)).

Керуючись ст. 509, 525, 526, 530, 550, 589, 1054 ЦК України, ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76 83, 89, 95, 133, 141, 247 ч. 2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 284-289, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 75197253 від 28.08.2021 у розмірі 16153 (шістнадцять тисяч сто п`ятдесят три) гривні 01 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 1262 (одну тисячу двісті шістдесят дві) гривні 53 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. В. Роздайбіда