Рішення № 139066689, 18.08.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/360/26

Провадження № 2/740/958/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 серпня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Роздайбіди О. В.,

при секретарі Дьоміній Н. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (надалі - ТОВ «Коллект Центр) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

встановив:

26 січня 2026 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 4322940 від 06.08.2021 у розмірі 39520,00 грн, 2662,40 грн судового збору та 13000,00 грн витрат на правову допомогу.

Позовна заява обґрунтована тим, що 06.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір № 4322940. Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» надало позичальнику кредит в розмірі 8000,00 грн, строком на 30 днів, із процентною ставкою 2,50% за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування, із базовою процентною ставкою 5,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування, тип процентної ставки - фіксована, із комісією, пов`язаною з наданням кредиту у розмірі 1520,00 грн.

29 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 29-11-102, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № 4322940. У свою чергу, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на його користь право вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № 4322940.

Отже, відповідачка свої зобов`язання за договором № 4322940 від 06.08.2021 належним чином не виконала, через що у неї перед позивачем виникла заборгованість, яка становить 74320,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 8000,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 64800,00 грн; заборгованість за комісіями - 1520,00 грн. Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з відповідачки 39520,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 8000,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 30000,00 грн; заборгованість за комісіями - 1520,00 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 лютого 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду витребувано письмові докази з банківської установи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин. Про час та дату була повідомлена належним чином. У встановлений судом строк відзив на позов не подала.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 4322940, відповідно до умов якого відповідачці були надані грошові кошти в сумі 8000,00 грн, строком на 30 днів, дата повернення кредиту - 05.09.2021.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 6000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с. 20-24).

Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», ОСОБА_2 ідентифікована товариством за персональними даними. Акцепт договору нею здійснений шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора J53310, відправленого відповідачці 06.08.2021 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 (а.с. 59). Шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого електронним повідомленням від ТОВ «Мілоан», відповідачка підтвердила прийняття умов договору про споживчий кредит № 4322940 від 06.08.2021, тобто вступила з Товариством у кредитні правовідносини.

Через систему платежів LiqPay на карту відповідачки було перераховано грошові кошти у розмірі 8000,00 грн, що підтверджується квитанцією 1726704851 (а.с. зворотна сторона 59).

29 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 29-11-102, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № 4322940 (а.с. 8-12).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором № 4322940.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 4322940. Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачкою взятих на себе кредитних зобов`язань.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Станом на дату звернення до суду умови договору відповідачкою не виконувались, отже, загальний розмір заборгованості за договором № 4322940 від 06 серпня 2021 року, що підлягає стягненню з відповідача станом на 08 січня 2026 року відповідно до розрахунку заборгованості, становить 74320,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 8000,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 64800,00 грн; заборгованість за комісіями - 1520,00 грн (а.с. зворотна сторона 7).

Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 39520,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 8000,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 30000,00 грн; заборгованість за комісіями - 1520,00 грн.

Водночас, вирішуючи питання про стягнення заборгованості у вищевказаному розмір, суд дійшов таких висновків.

У рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 Верховний Суд визначив, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, суперечить основним засадам цивільного законодавства.

У цьому випадку комісія у розмірі 1520,00 грн нараховувалася саме за надання кредиту, а тому стягненню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за процентами, суд виходить з такого.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (п.п. 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (п. 6.19).

Умовами Договору про споживчий кредит (п.1.1, 1.5.2) передбачено, що проценти - це грошові кошти, які є платою за користування кредитом, що становлять 6000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування. Сторонами Договору визначено строк кредитування - 30 днів, термін повернення кредиту - 05.09.2021.

Відтак, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню проценти за договором про споживчий кредит № 4322940 від 06.08.2021 у розмірі 6000,00 грн (8000,00 х2,50% х 30 днів), що відповідає умовам договору та вимогам закону.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, оскільки відповідачкою не вживаються заходи щодо добровільного погашення суми кредитної заборгованості за договором № 4322940 від 06.08.2021, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_2 14000,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України)

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) тощо.

01 липня 2024 року між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладений договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 (а.с. 46-48).

Згідно із заявкою про надання юридичної допомоги від 01 грудня 2025 року № 309 та витягу з акта №17 про надання правничої допомоги від 31 грудня 2025 року сторони Договору № 01-07/2024 погодили надання правової (юридичної) послуги супроводу примусового стягнення заборгованості, а саме: надання усної консультації з вивченням документів - 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 9000,00 грн, загальна сума - 13000,00 грн (а.с. зворотна сторона 51-52).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, складності справи, спрощеного порядку її розгляду, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ТОВ «Коллект Центр» на професійну правничу допомогу.

Звертаюсь до суду позивач просив стягнути на його користь заборгованість у сумі 39520,00 грн. Станом на час ухвалення судового рішення, справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України віднесені до малозначних справ. Зміст позову за правовим аналізом та обґрунтуванням не має ознак особливої складності.

Суд враховує, що справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а складання процесуальних документів не потребує значної затрати часу, оскільки вони є однотипними.

З огляду на зазначене у сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, то суд вважає за необхідне пропорційно до задоволених позовних вимог стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Тому з відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 943,15 грн, виходячи з розрахунку пропорційності задоволених позовних вимог (14000,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2662,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 39520,00 грн (розмір заявлених позовних вимог)).

Керуючись ст. 509, 525, 526, 530, 550, 589, 1054 ЦК України, ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76 - 83, 89, 95, 133, 141, ч. 2 ст. 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 284-289, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 4322940 від 06.08.2021 у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 943 (дев`ятсот сорок три) гривні 15 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ - 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. В. Роздайбіда