Рішення № 139066118, 18.08.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 295/16288/25

Провадження № 2/674/350/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 серпня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря судового засідання Сисак К.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

19 листопада 2025 року до Богунського районного суду міста Житомира надійшла позовна заява ТОВ "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а/с 1-4).

04 грудня 2025 року ухвалою Богунського районного суду міста Житомира цивільну справу передано на розгляд до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області (а/с 48-49).

12 січня 2026 року цивільна справа надійшла до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області.

Позивач ТОВ "Фінпром Маркет" посилається в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що відповідно до умов Договору надання коштів у кредит № 71229316 від 15 травня 2025 року (надалі - кредитний договір) ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 3500,00 грн., строком на 27 днів - до 10 червня 2025 року (з подальшим продовженням строку кредитування на 14 днів - до 24 червня 2025 року), з сплатою процентів за користування кредитом: протягом перших 27 днів кредитування - в розмірі 0,31 % в день, протягом наступних 14 днів кредитування - в розмірі 1,00 % в день, а також з сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 15,00 % від суми наданого кредиту. Відповідач ОСОБА_1 не виконав свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 10490,44 грн., в тому числі: кредит - 3500,00 грн., проценти за користування кредитом - 631,05 грн., комісія за надання кредиту - 525,00 грн., неустойка - 5834,39 грн.

16 жовтня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінпром Маркет" укладено договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передало (відступило) ТОВ "Фінпром Маркет" право вимоги відносно боржників ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", в тому числі відносно боржника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором № 71229316 від 15 травня 2025 року. Внаслідок цього ТОВ "Фінпром Маркет" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

На підставі викладеного позивач ТОВ "Фінпром Маркет" просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вказаним вище кредитним договором в сумі 10490,44 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

12 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень (ухвала суду - а/с 59-60).

12 січня 2026 року задоволено клопотання позивача ТОВ "Фінпром Маркет" про витребування доказів та зобов`язано АТ "ПУМБ" надати суду наступні докази: 1) інформацію про належність ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 ; 2) виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "ПУМБ" на ім`я ОСОБА_1 , за період з 15 травня 2025 року по 18 травня 2025 року (ухвала суду - а/с 61).

17 лютого 2026 року від АТ "ПУМБ" надійшли до суду витребувані докази. Докази приєднані до матеріалів цивільної справи (а/с 97-101).

13 лютого 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив (а/с 70-71), яким відповідач заперечив проти позову.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що він є військовослужбовцем та проходить військову службу. Таким чином на нього поширюються пільги, визначені п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Отже, йому не повинні нараховуватись проценти за користування кредитом та штрафні санкції.

На підставі викладеного відповідач ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, штрафів, пені та комісій. Проти задоволення позову в частині стягнення заборгованості по кредиту - не заперечує.

03 березня 2026 року суд встановив позивачу ТОВ "Фінпром Маркет" п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив (зокрема, щодо застосування/незастосування відносно відповідача ОСОБА_1 пільг, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей") (ухвала суду - а/с 113).

Позивач ТОВ "Фінпром Маркет" не подав до суду відповідь на відзив.

В судове засідання представник позивача ТОВ "ФК "Фінпром Маркет" не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - позивач просить суд розглядати справу за відсутності їхнього представника, позов підтримує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, на підставі наявних у справі доказів.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - відповідач просить суд розглядати справу за його відсутності, проти задоволення позову заперечує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини

та визначив відповідно до них правовідносини.

Укладення кредитного договору.

15 травня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (кредитодавцем) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальником) укладено Договір надання коштів у кредит № 71229316 (надалі - кредитний договір) (а/с 13-21), за умовами якого кредитодавець ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" надав кредит позичальнику (відповідачу) ОСОБА_1 .

Відповідно до п.2.2.1 кредитного договору: сума кредиту - 3500,00 грн.

Відповідно до п.2.2.2 кредитного договору: строк кредитування / строк договору - 27 днів.

Відповідно до п.2.2.3 кредитного договору: процентна ставка / день - 0,31 % (фіксована).

Відповідно до п.2.2.4 кредитного договору: комісія за надання кредиту - 15,00 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 525,00 грн. Дата надання кредиту - 15 травня 2025 року. Дата повернення кредиту (останній день) - 10 червня 2025 року. Денна процентна ставка / день - 0,865 %. Проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) / день - 4,00 %. Пеня / день - 4,00 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1807,4 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 4317,95 грн. Загальні витрати за кредитом - 817,95 грн.

Відповідно до п.2.3 кредитного договору: протягом строку дії Договору тарифи та комісії за фінансовою послугою, а також за додатковими та/або супутніми послугами кредитодавця чи третіх осіб, що надаються під час укладення Договору (якщо такі передбачені умовами Договору), залишаються незмінними. Тарифи та комісії за фінансовою послугою, а також за додатковими та/або супутніми послугами кредитодавця чи третіх осіб, що надаються під час укладення Договору (якщо такі передбачені умовами Договору) можуть бути змінені виключно на підставі додаткової угоди, яка укладається між позичальником та кредитодавцем. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Зазначена у Договорі процентна ставка може бути змінена виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін. Ставка комісії за надання кредиту не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку.

10 червня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (кредитодавцем) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальником) укладено Додаткову угоду № 15128777 до Договору надання коштів у кредит № 71229316 від 15 травня 2025 року (надалі - додаткова угода до кредитного договору) (а/с 22-23).

Відповідно до п.1 додаткової угоди до кредитного договору: сторони домовились продовжити строк кредитування на 14 днів та викласти підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Договору в новій редакції: "2.2.2. Строк кредитування / строк договору - 41 днів". За період продовження строку користування кредитом (пролонгації) до дати повернення кредиту нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою 1,00 %. У зв`язку з цим викласти підпункт 2.2.3 пункту 2.2 Договору в наступній редакції: "2.2.3. Процентна ставка / день - 1,00 % (фіксована)".

Відповідно до п.2 додаткової угоди до кредитного договору: у зв`язку зі зміною строку кредитування сторони домовились також: Дата повернення кредиту (останній день) - 24 червня 2025 року. Денна процентна ставка / день - 1,00 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1775,58 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 4807,95 грн. Загальні витрати за кредитом - 1307,95 грн.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.1046 - ст.1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.1056-1 ЦК України п роцентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ч.2 ст.1056-1 ЦК України р озмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч.1 ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 - ч.6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України д оговір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України я кщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно п.7 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" в ідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч.7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" е лектронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" я кщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 підписав кредитний договір № 71229316 від 15 травня 2025 року електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 86222, що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 підписав додаткову угоду до кредитного договору № 15128777 від 10 червня 2025 року електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 36845, що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір № 71229316 від 15 травня 2025 року та додаткову угоду до кредитного договору № 15128777 від 10 червня 2025 року, повністю погодився з всіма умовами кредитного договору.

З довідки ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (а/с 24) вбачається, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України. Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні таких договорів:

-номер договору - 71229316, одноразовий ідентифікатор - 86222, час відправки ідентифікатора позичальнику - 15 травня 2025 року 12:55:14 годин, електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - maks3080@icloud.com;

-номер договору - 15128777, одноразовий ідентифікатор - 36845, час відправки ідентифікатора позичальнику - 10 червня 2025 року 22:46:20 годин, електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - maks3080@icloud.com.

Ідентифікація клієнта за посередництвом системи BankID НБУ: дата проходження - 01 травня 2025 року 10:48:24 годин, назва банку - pumbbank.

На підставі положень, визначених ст.1051 ЦК України, в установленому законом порядку позичальник (відповідач) ОСОБА_1 не оспорював кредитний договір № 71229316 від 15 травня 2025 року.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в установленому законом порядку між кредитодавцем ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та позичальником (відповідачем) ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит № 71229316 від 15 травня 2025 року.

Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема: розмір кредиту, строк кредиту, розмір процентів та комісії, які позичальник зобов`язаний сплатити за користування кредитом, тощо. Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 погодився на укладення Договору на умовах, запропонованих кредитодавцем ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", що підтверджено електронними підписами позичальника (відповідача), відтвореними шляхом використання одноразових ідентифікаторів 86222 (на кредитному договорі) та 36845 (на додатковій угоді до кредитного договору).

Виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором.

15 травня 2025 року на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 71229316 від 15 травня 2025 року кредитодавець ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" надав позичальнику (відповідачу) ОСОБА_1 кредит в сумі 3500,00 грн. шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Квитанцією АТ "Таскомбанк" (а/с 25) підтверджено проведення банківської операції: номер транзакції - 0a13c430-fc7b-4d3b-9a62-604f7a13de2f, дата оплати - 15 травня 2025 року 12:55:48 годин, термінал - TE1374, назва торгової точки - CMV, банк-еквайр - АТ "Таскомбанк", номер платіжної картки - НОМЕР_2 , код авторизації - 261339, сума - 3500,00 грн., RRN - 513509203600, ЄДРПОУ платника - 39861924.

З інформаційного листа АТ "ПУМБ" від 10 лютого 2026 року № КНО-07.8.5/1978БТ (а/с 97) вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_2 до рахунку НОМЕР_4 .

З виписки АТ "ПУМБ" з особового рахунку клієнта ОСОБА_1 (а/с 98-99) та звіту АТ "ПУМБ" по транзакціях власника рахунку ОСОБА_1 (а/с 100-101) вбачається, що 15 травня 2025 року о 12:55:48 годин на платіжну картку № НОМЕР_2 зараховано грошові кошти в сумі 3500,00 грн.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що кредитодавець ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 71229316 від 15 травня 2025 року, оскільки 15 травня 2025 року перерахував грошові кошти кредиту в сумі 3500,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 , яка належить позичальнику (відповідачу) ОСОБА_1 .

Заміна кредитора у зобов`язанні.

16 жовтня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінпром Маркет" укладено договір факторингу № 16/10/25 (а/с 26-30), за умовами якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" зобов`язалось передати (відступити) ТОВ "Фінпром Маркет" право вимоги відносно боржників ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів".

16 жовтня 2025 року ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передало (відступило) ТОВ "Фінпром Маркет" право вимоги відносно боржників ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", в тому числі відносно боржника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором № 71229316 від 15 травня 2025 року (а/с 30-32).

Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно ч.2 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч.2 ст.1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно ч.1 ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно ч.2 ст.1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно ч.3 ст.1082 ЦК України виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Заміна кредитора є внутрішньою зміною у зобов`язанні, а тому не впливає на обсяг прав та обов`язків сторін у зобов`язанні.

У разі існування (дійсності) боргового зобов`язання, у якому відбулося договірне відступлення права вимоги кредитора, визначеними законом способами захисту чи поновлення порушених прав боржника є висунення проти вимоги нового кредитора заперечень, які боржник мав проти первісного кредитора, або пред`явлення проти вимоги нового кредитора зустрічної вимоги до первісного кредитора. При цьому, в силу прямої вказівки закону саме первісний кредитор відповідає за недійсність переданої ним вимоги.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в установленому законом порядку ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передало ТОВ "Фінпром Маркет" право вимоги відносно відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 71229316 від 15 травня 2025 року.

Внаслідок цього ТОВ "Фінпром Маркет" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Заборгованість позичальника за кредитним договором.

В судовому засіданні встановлено, що позичальник (відповідач) ОСОБА_1 не виконав свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за кредитним договором № 71229316 від 15 травня 2025 року.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, позивач ТОВ "Фінпром Маркет", як кредитор, має право вимагати від відповідача ОСОБА_1 , як позичальника, який прострочив виконання зобов`язань, повернення суми заборгованості за кредитним договором № 71229316 від 15 травня 2025 року, укладеним між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем ОСОБА_1 .

З розрахунку ТОВ "Фінпром Маркет" (а/с 5) та розрахунку ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (а/с 11-12) вбачається, що заборгованість позичальника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором № 71229316 від 15 травня 2025 року становить 10490,44 грн., в тому числі: кредит - 3500,00 грн., проценти за користування кредитом - 631,05 грн., комісія за надання кредиту - 525,00 грн., неустойка - 5834,39 грн.

Заборгованість позичальника (відповідача) по кредиту.

Заборгованість позичальника (відповідача) ОСОБА_1 по кредиту в сумі 3500,00 грн. відповідає розміру виданого кредиту.

Між сторонами немає спору щодо розміру заборгованості по кредиту (тілу кредиту).

На підставі викладеного суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по кредиту (тілу кредиту) в сумі 3500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заборгованості позичальника (відповідача)

по процентам за користування кредитом та неустойці.

Проценти за користування кредитом в сумі 631,05 грн. та неустойка в сумі 5834,39 грн. нараховані відповідно до умов кредитного договору.

Разом з тим, Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно п.1 ст.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" д ія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Згідно п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ч.8 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні постійно продовжувався та діє до цього часу.

Отже, особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно ч.6 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

В постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі № 199/3051/14 зазначено: Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

В постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі № 426/4264/19 зазначено: у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

В постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року в справі № 522/12270/15-ц та від 14 травня 2021 року в справі № 502/1438/18 зазначено: пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

З довідки Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова від 05 червня 2025 року № 395/378 (форма 5 - а/с 76) вбачається, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів в Житомирському військовому інституті імені С.П.Корольова з 20 липня 2021 року по 21 червня 2025 року.

З довідки Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова від 10 лютого 2026 року № 395/90 (форма 5 - а/с 73) вбачається, що лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу в Житомирському військовому інституті імені С.П.Корольова на посаді слухача штатного навчального курсу з 29 липня 2025 року по теперішній час.

З військового квитка серії НОМЕР_5 від 18 серпня 2021 року (а/с 75) вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Житомирському військовому інституті імені С.П.Корольова з 20 липня 2021 року по теперішній час.

Отже, позичальник (відповідач) ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 20 липня 2021 року по теперішній час.

За таких обставин суд приходить до висновку, що як на дату укладення кредитного договору № 71229316 від 15 травня 2025 року, так і в період виконання його умов, на відповідача ОСОБА_1 , як військовослужбовця, поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тобто у нього відсутній обов`язок по сплаті процентів за користування кредитом та штрафних санкцій.

На підставі викладеного суд вважає, що вимоги позивача ТОВ "Фінпром Маркет" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі в сумі 631,05 грн. та неустойки в сумі 5834,39 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Заборгованість позичальника (відповідача) по комісії.

Позивач визначив розмір заборгованості позичальника (відповідача) ОСОБА_1 по комісії за надання кредиту в сумі 525,00 грн.

Разом з тим, згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. Д о загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про споживче кредитування" постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 затверджено Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (надалі - Правила розрахунку).

Відповідно до пункту п.5 Правил розрахунку: банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил. Банк може не надавати споживачу графік платежів у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії.

Відповідно до пункту 8 Правил розрахунку: банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

Відповідно до додатку 1 до Правил розрахунку: загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Отже, Правила розрахунку підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту.

В постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19 зазначено: у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Схожі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року в справі № 755/11636/21, від 16 листопада 2022 року в справі № 755/9486/21 та від 08 лютого 2023 року в справі № 168/349/20.

Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, в якій зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п.1.12 кредитного договору: комісія за надання кредиту - грошові кошти, які згідно умов Договору позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю за надання та користування кредитом в якості однієї зі складових загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до п.2.2.4 кредитного договору: комісія за надання кредиту - 15,00 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 525,00 грн.

Відповідно до п.6.2 кредитного договору: за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до п.2.2 Договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту, визначений пп.2.2.4 п.2.2 Договору.

Разом з тим, кредитодавець ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та позивач ТОВ "Фінпром Маркет" не зазначили та не надали доказів наявності, переліку таких послуг та погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.

Отже, кредитодавець ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" фактично встановив сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, матеріали справи не містять.

Натомість частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Оскільки кредитодавцем ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" було встановлено комісію за надання кредиту, тобто за послуги, які за законом повинні надаватись безоплатно, тому умови кредитного договору про нарахування комісії за надання кредиту є нікчемними.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в сумі 525,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Про відшкодування судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч.4 ст.141 ЦПК України я кщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно ч.5 ст.141 ЦПК України я кщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач ТОВ "Фінпром Маркет" пред`явив позов, ціна якого становить 10490,44 грн.

Суд задовольнив позов ТОВ "Фінпром Маркет" на суму 3500,00 грн., що становить 33,36 % від позовних вимог.

Суд відмовив в задоволенні позову ТОВ "Фінпром Маркет" на суму 6990,44 грн., що становить 66,64 % від позовних вимог.

Про відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про судовий збір" с удовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.

Позивач ТОВ "Фінпром Маркет" подав позовну заяву та всі інші процесуальні документи в електронній формі.

За подання позовної заяви позивач ТОВ "Фінпром Маркет " сплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн. (платіжна інструкція № 579942473.1 від 14 листопада 2025 року - а/с 6).

На підставі викладеного суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Фінпром Маркет" понесені останнім та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 808,11 грн., що становить 33,36 % від сплаченої суми судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В задоволенні решти вимог позивача ТОВ "Фінпром Маркет" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору в сумі 1614,29 грн., що становить 66,64 % від сплаченої суми судового збору, слід відмовити, пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.

Про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

25 серпня 2025 року між позивачем ТОВ "Фінпром Маркет" (клієнтом) та адвокатом Ткаченко Ю.О., яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099 від 03 квітня 2018 року, укладено Договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП (а/с 33-35).

Відповідно до п.1.1 Договору про надання правничої допомоги: правнича допомога, що надається за цим Договором, полягає у здійсненні адвокатом комплексу заходів, спрямованих на стягнення належної до сплати клієнту заборгованості боржників за договорами позики, право вимоги за яким належить клієнту у судовому порядку, а також у здійсненні захисту прав та інтересів клієнта, пов`язаних із стягненням заборгованості з боржників у спорах, що виникли внаслідок заходів, вжитих як клієнтом, так і адвокатом, по стягненню заборгованості у судовому порядку.

Відповідно до п.4.1 Договору про надання правничої допомоги: за надання правничої допомоги у відповідності до положень даного Договору клієнт сплачує адвокату винагороду.

Відповідно до п.4.4 Договору про надання правничої допомоги: сторони погодили, що факт надання адвокатом правничої допомоги, згідно умов цього Договору засвідчується Актом приймання-передачі наданої правничої допомоги, згідно форми, узгодженої сторонами у Додатку № 1 до цього Договору.

23 жовтня 2025 року між клієнтом ТОВ "Фінпром Маркет" та адвокатом Ткаченко Ю.О. складено Акт № 6ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року (витяг з Акту - а/с 37), з якого вбачається, що адвокатом якісно та в повному обсязі надано наступні послуги правничої допомоги по стягненню заборгованості з позичальника ОСОБА_1 : 1) вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви - 500 грн.; 2) судовий супровід в суді першої інстанції: підготовка/складання та направлення/подача однієї позовної заяви до боржника за договором позики у малозначних справах, за необхідності інших заяв по суті справи, в електронній формі за посередництвом Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в тому числі представництво інтересів клієнта в суді (адвокат самостійно подає позовну заяву від імені клієнта, представляє інтереси як представник клієнта в суді) - 4000,00 грн.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ч.2 ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю природою відноситься до договорів про надання послуг.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.2 ст.901 ЦК України положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що всі зазначені у розрахунку дії та послуги адвоката ґрунтуються на положеннях ст.137 ЦПК України, факт їх вчинення підтверджено наявними у справі доказами, а їх вартість, час на їх вчинення та обсяг визначені та погоджені сторонами в договорі про надання правової допомоги та в розрахунку витрат.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, в постановах Верховного Суду від 24 вересня 2020 року в справі № 904/3583/19 та від 13 березня 2025 року в справі № 275/150/22 зазначено: у розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, не подав до суду заяви чи клопотання в порядку, визначеному ч.5, ч.6 ст.137 ЦПК України, з відповідним обґрунтуванням щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, внаслідок їх неспівмірності.

Отже, враховуючи відсутність заяви чи клопотання відповідача ОСОБА_1 про недотримання вимог співмірності витрат на професійну правничу допомогу із складністю відповідної роботи, суд приймає доводи позивача ТОВ "Фінпром Маркет", що розмір його витрат на професійну правничу допомогу становить 4500,00 грн.

На підставі викладеного суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Фінпром Маркет" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1501,20 грн., що становить 33,36 % від відповідних витрат, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В задоволенні решти вимог позивача ТОВ "Фінпром Маркет" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2998,80 грн., що становить 66,64 % від відповідних витрат, слід відмовити, пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.

Керуючись ст.ст.11 - 16, 202, 203, 207, 215, 509 - 519, 524 - 533, 536, 598, 599, 610 - 612, 614, 624 - 629, 631, 638, 639, 901, 903, 1046 - 1056-1, 1077 - 1086 ЦК України, Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року № 851-ІV, Законом України "Про електронну комерцію" від 03 вересня 2015 року № 675-VIII, Законом України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" від 05 жовтня 2017 року № 2155-VІІІ, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI, ст.ст.4 - 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дунаївці Дунаєвецького району Хмельницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет", місцезнаходження по вул.Садова,31/33 в м.Ірпінь Бучанського району Київської області 08205, код ЄДРПОУ - 43311346, поточний рахунок НОМЕР_6 в АТ "ПУМБ", МФО - 334851,

заборгованість за Договором надання коштів у кредит № 71229316 від 15 травня 2025 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 , в сумі 3500,00 грн. (в тому числі: кредит - 3500,00 грн.), витрати по сплаті судового збору в сумі 808,11 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1501,20 грн., всього - 5809,31 грн. (П`ять тисяч вісімсот дев`ять гривень 31 копійка).

В задоволенні решти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за Договором надання коштів у кредит № 71229316 від 15 травня 2025 року в сумі 6990,44 грн. (в тому числі: проценти за користування кредитом - 631,05 грн., комісія за надання кредиту - 525,00 грн., неустойка - 5834,39 грн.), витрат по сплаті судового збору в сумі 1614,29 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2998,80 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я та найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет", місцезнаходження по вул.Садова,31/33 в м.Ірпінь Бучанського району Київської області 08205, код ЄДРПОУ - 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Дунаївці Дунаєвецького району Хмельницької області, зареєстрований по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено 18 серпня 2026 року.

Суддя Посунько Г.А.