Ухвала суду № 139066115, 18.08.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/2358/25

Провадження № 2/674/325/26

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

18 серпня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря судового засідання Сисак К.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

30 грудня 2025 року до суду надійшла позовна заява ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" посилається в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що відповідно до умов Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5247868 від 15 січня 2025 року (надалі - кредитний договір) ТОВ "Лінеура Україна" надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 7000,00 грн., строком на 360 днів - до 09 січня 2026 року, з сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,95 % за кожен день та з сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 700,00 грн.

31 липня 2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" укладено Договір факторингу № 31/07/2025, за умовами якого ТОВ "Лінеура Україна" передало (відступило) ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" право вимоги відносно боржників ТОВ "Лінеура Україна", в тому числі відносно боржника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором № 5247868 від 15 січня 2025 року. Внаслідок цього ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 не виконав свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 33943,00 грн., в тому числі: кредит - 7000,00 грн., проценти за користування кредитом, нараховані первісним кредитором - 13167,00 грн., проценти за користування кредитом, нараховані новим кредитором - 9576,00 грн., комісія за надання кредиту - 700,00 грн., штрафні санкції - 3500,00 грн.

На підставі викладеного позивач ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вказаним вище кредитним договором в сумі 33943,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

08 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

08 січня 2026 року задоволено клопотання позивача ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" про витребування доказів та зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" надати суду наступні докази: 1) підтвердження факту належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 ; 2) підтвердження факту зарахування коштів 15 січня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , банком-емітентом якої є АТ КБ "ПриватБанк", в сумі 7000 грн., за ініціативою ТОВ "Лінеура Україна" через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення".

10 лютого 2026 року від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли до суду витребувані докази. Докази приєднані до матеріалів цивільної справи.

27 березня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, яким він заперечив проти позову. В обґрунтування своїх заперечень проти позову представник відповідача посилається, зокрема, на непропорційно велику суму заборгованості по процентам за користування кредитом відносно заборгованості по тілу кредита, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

31 березня 2026 року від представника позивача ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" Столітнього М.М. надійшла відповідь на відзив, якою він підтримав заявлені позовні вимоги.

16 квітня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача Наталюка Н.М. про витребування доказів та зобов`язано позивача ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" надати суду наступні докази: 1) Паспорт споживчого кредиту в електронному вигляді з підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 77375; 2) докази направлення ОСОБА_1 SMS-повідомлення на номер телефону НОМЕР_2 з одноразовим ідентифікатором 77375 в електронному вигляді; 3) Договір про надання кредиту № 5247868 від 15 січня 2025 року, укладений між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 , в електронному вигляді з цифровим підписом кредитодавця та одноразовим ідентифікатором 77375 зі сторони позичальника; 4) Пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту № 5247868 від 15 січня 2025 року в електронному вигляді з цифровим підписом кредитодавця; 5) Прийняття (акцепт) пропозиції щодо укладення Договору про надання кредиту № 5247868 від 15 січня 2025 року в електронному вигляді з цифровим підписом кредитодавця та одноразовим ідентифікатором 77375 зі сторони позичальника; 6) докази розміщення Правил надання споживчих кредитів ТОВ "Лінеура Україна" на офіційному веб-сайті станом на 15 січня 2025 року; 7) докази передачі інформації обраних позичальником ОСОБА_1 умов кредиту в електронному вигляді.

02 липня 2026 року від позивача ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" надійшло повідомлення про неможливість подати докази, оскільки вони не перебувають у володінні ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал".

В судове засідання представник позивача ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - позивач просить суд розглядати справу за відсутності їхнього представника.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача Наталюк Н.М. не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином - представник відповідача Наталюк Н.М. просить суд провести судове засідання за їхньої відсутності.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає наступне.

Згідно п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України с уд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно п.14 ч.1 ст.253 ЦПК України п ровадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передано цивільну справу № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) за позовом ТОВ "Вердикт Капітал", правонаступником якого є ТОВ "ДЕБТ ФОРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного цивільного суду і від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду посилається на те, що у справі, що переглядається, предметом розгляду є стягнення грошових коштів за кредитним договором, укладеним в електронній формі відповідно до вимог Закону України "Про електронну комерцію" та статті 1055 ЦК України, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором шляхом введення коду підтвердження.

Скасувавши рішення першої інстанції в частині стягнення з боржника процентів за кредитним договором, суд апеляційної інстанції стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Дебт Форс" заборгованість за процентами за договором про надання фінансових послуг № 2113342522488 "Стандартний" у розмірі 51 594,72 грн. Рішення районного суду в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 4 800 грн. залишив без змін.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_1 погоджується зі стягненням з нього тіла кредиту, але, зокрема, вказує на надмірний розмір нарахованих кредитором відсотків у порівнянні з розміром кредиту, який відповідає статті 625 ЦК України, і може бути зменшений або з урахуванням в Україні воєнного стану списаний кредитодавцем.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24), предметом розгляду якої були подібні правовідносини, дійшов, зокрема, таких висновків:

"Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_3 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усупереч вимогами частини першої статті 382 ЦПК України щодо зазначення мотивів відхилення аргументів відповідача про непропорційно велику суму компенсації, апеляційний суд на ці аргументи заявника не відповів, на зазначив, чи відповідає заявлений до стягнення розмір боргу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права".

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (на яку, в контексті несправедливих умов правочину послалася колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що суд не в праві давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.

За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийшов до висновку за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24).

При передачі справи на розгляд об`єднаної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходила також із того, що відповідно до статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а також вирішення проблем правозастосування забезпечують наряду з Великою Палатою Верховного Суду, також й усі касаційні суди Верховного Суду (див.: ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 201/2485/17, провадження № 14-94цс22).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду визнав мотиви, викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року, обґрунтованими, та прийняв цивільну справу № 552/672/23 до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року цивільну справу № 552/672/23 призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Предметом позову в даній цивільній справі є заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5247868 від 15 січня 2025 року, укладеним між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем ОСОБА_1 .

Представник відповідача Наталюк Н.М. заперечує проти позову, посилаючись, зокрема, на непропорційно велику суму заборгованості по процентам за користування кредитом (22743,00 грн.) відносно заборгованості по тілу кредита (7000,00 грн.), що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм, зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин.

Таким чином, правовідносини у даній цивільній справі є подібними до правовідносин у цивільній справі № 552/672/23, яка прийнята до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

З метою однакового застосування законодавства у подібних правовідносинах суд вважає можливим задовольнити клопотання представника відповідача Наталюка Н.М. та зупинити провадження в даній цивільній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

Керуючись п.10 ч.1 ст.252, п.14 ч.1 ст.253 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Зупинити провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 18 серпня 2026 року.

Суддя Посунько Г.А.