Ухвала суду № 139064844, 18.08.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/10558/20

Провадження № 6/461/274/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року. м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

за участю секретаря судових засідань Бевзюк М.О.,

заявника ОСОБА_1 ,

прокурора Байтали Ю.,

представника відповідача Отроди Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Прокуратури Львівської області, Міністерства Внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення в цивільній справі №461/10558/20 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, за участю заінтересованих осіб: Прокуратури Львівської області, Міністерства Внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, в якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Верховного суду Касаційного цивільного суду від 06.08.2025 року справі №461/10558/20, зобовязати Державну казначейську службу України подати звіт про виконання рішення суду, у разі неподання звіту застосувати заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України, накласти штрафні санкції, передбачені ст. 625 ЦПК України, за невиконання рішення суду.

В обґрунтування заяви покликається на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14.05.2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області, Державної Казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 18.10.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 14 травня 2021року залишено без змін. Постановою Верховного суду від 06.08.2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вказує, що станом на сьогодні рішення суду у справі №10558/20 не виконано у повному обсязі, що порушує її конституційні права та гарантії, передбачені ст. 129-1 Конституції України, за наведених підстав просить заяву задовольнити.

Представник Львівської обласної прокуратури Байтала Ю. скерував на адресу суду письмові пояснення, яких вбачається, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Зокрема вказує, що ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України, на яку покликається ОСОБА_1 у своїй заяві визначено, що у заяві ОСОБА_1 відсутні відомості про відкриття виконавчого провадження, а також, ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, які є обов`язковими у відповідності до ч. 2, 3 ст. 453-1 ЦПК України.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 вимоги заяви підтримала повністю, з мотивів, викладених у такій.

Прокурор у судовому засіданні проти вимог заяви заперечив, покликаючись на доводи, викладені у письмових поясненнях.

Представник заінтересованої особи - Міністерства Внутрішніх справ України в судовому засіданні підтримала позицію прокурора, просила в задоволенні заяви відмовити..

Представники Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області у судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.1 ст. 453-1 ЦПК України, суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.

Заслухавши доводи заявника, пояснення прокурора та представника Міністерства Внутрішніх справ України, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши стан виконавчого провадження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14.05.2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області, Державної Казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 18.10.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 14 травня 2021року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 06.08.2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

15.09.2025 року Галицьким районним судом м. Львова на виконання рішення суду видано виконавчий лист у справі №461/10558/20.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Так, судовий контроль за виконанням судових рішень встановлено розділом VII ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України, суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою ч. 1 цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Такий звіт розглядається за правилами статей 453-3 і 453-4 цього Кодексу.

Разом з тим порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень у цивільному судочинстві визначається процесуальним законом.

Розділом VII ЦПК України передбачено порядок судового контролю за виконанням судових рішень, зокрема статтями 453-1453-4 ЦПК України врегульовано питання подання та розгляду заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 06.08.2025 року у справі № 461/10558/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, судовим рішенням визначено конкретний спосіб захисту порушеного права заявника ОСОБА_1 стягнення грошових коштів з Державного бюджету України.

Виконання судових рішень, за якими боржником є держава, має здійснюватися у встановленому законом порядку. Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень про стягнення коштів та визначає особливості їх виконання.

Водночас, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, ОСОБА_1 не надала суду належних доказів, які б дозволяли встановити фактичний стан виконання постанови Верховного Суду України від 06.08.2025 року.

Зокрема, матеріали заяви не містять відомостей про пред`явлення виконавчого документа, виданого Галицьким районним судом м. Львова 15.09.2025 року до виконання, постанови про відкриття виконавчого провадження, відомостей про орган або посадову особу, на яких покладено обов`язок щодо виконання відповідного рішення, а також інформації про вчинені на час звернення до суду дії, спрямовані на його виконання.

Заявником ОСОБА_1 також не зазначено, з яких саме причин, рішення суду не виконано, які дії або бездіяльність Державної казначейської служби України перешкоджають його виконанню та яким чином встановлення судового контролю у вигляді зобов`язання подати звіт може забезпечити виконання конкретного судового рішення.

Саме по собі посилання заявника ОСОБА_2 на невиконання судового рішення не звільняє її від обов`язку навести обставини, які свідчать про фактичний стан його виконання та необхідність застосування передбаченого процесуальним законом механізму судового контролю.

Суд звертає увагу, що судовий контроль за виконанням судового рішення не є альтернативним способом виконання рішення та не замінює встановленої законом процедури його примусового виконання.

При цьому, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що Державна казначейська служба України на час розгляду заяви не виконує конкретний процесуальний обов`язок, покладений на неї судом, або безпідставно ухиляється від виконання судового рішення після вчинення заявницею необхідних дій щодо його пред`явлення до виконання.

Посилання представника Львівської обласної прокуратури на відсутність у заяві ідентифікатора доступу до інформації про виконавче провадження суд оцінює критично, оскільки сама по собі відсутність такого ідентифікатора не є самостійною та безумовною підставою для відмови у судовому контролі. Водночас відсутність у матеріалах справи будь-яких належних відомостей про процедуру виконання рішення має істотне значення для вирішення питання про наявність підстав для застосування такого контролю.

За змістом ст. 453-1 ЦПК України, судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт передбачає встановлення судом обставин, які дають підстави вимагати від особи, відповідальної за виконання судового рішення, звіту про його виконання. Отже, для застосування такого механізму необхідно встановити, хто саме є суб`єктом виконання, які дії ним вчинені та чи існують об`єктивні обставини, що свідчать про невиконання судового рішення.

У даному випадку таких обставин заявником не доведено.

Крім того, вимога заявника ОСОБА_1 про застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦПК України, не підлягає задоволенню, оскільки стаття 625 ЦПК України не передбачає такого виду відповідальності за невиконання судового рішення.

Відповідно до ст. 144 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків та припинення зловживання процесуальними правами.

Згідно зі ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету штрафу, зокрема, у випадках та розмірах, визначених цим Кодексом.

Разом з тим застосування штрафу як заходу процесуального примусу можливе лише за наявності передбачених законом підстав, зокрема встановлення факту невиконання відповідною особою конкретного процесуального обов`язку, покладеного на неї судом.

Оскільки на час розгляду заяви судом не встановлено факту невиконання Державною казначейською службою України конкретного процесуального обов`язку, визначеного ухвалою суду, підстав для застосування штрафу як заходу процесуального примусу не вбачається.

Суд при цьому звертає увагу, що відмова у задоволенні цієї заяви не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися до компетентного органу з питань виконання судових рішень та отримати інформацію про стан виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2025 року, а також у разі встановлення відповідних обставин повторно звернутися до суду із заявою про застосування судового контролю, належним чином обґрунтувавши підстави такого звернення та надавши докази фактичного стану виконання судового рішення.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що на час розгляду заяви достатніх правових та фактичних підстав для встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 06.08.2025 року у справі № 461/10558/20 та зобов`язання Державної казначейської служби України подати звіт про її виконання не встановлено. Відтак, заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 18, 144, 148, 247, 258-261, 353, 453-1453-4 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ

у задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Прокуратури Львівської області, Міністерства Внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення в цивільній справі №461/10558/20 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги після її повернення, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складений та підписаний 18.08.2026.

Суддя Х.М.Мисько