Рішення № 139060396, 13.08.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/850/26

Провадження № 2/610/1239/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Феленка Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Афоніної Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

26.02.2026 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" (далі ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 61-120-867-2-21-Г у сумі 200 571,59 грн

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.10.2021 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "МЕГАБАНК" (далі - АТ "МЕГАБАНК") і відповідачем було укладено Кредитний Договір № 61-120-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина) (далі кредитний договір), який складається з публічної та індивідуальної частин. За умовами кредитного договору кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти у сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язався повернути, сплатити проценти за користування ними та інші платежі згідно з додатками до цього договору. Для обліку кредиту та нарахованих процентів за кредитом кредитодавець відкрив відповідні рахунки. Сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, у тому числі, розмір процентної ставки за користування кредитом, комісійної винагороди тощо. АТ "МЕГАБАНК" своє зобов`язання за кредитним договором виконало, натомість відповідач кредитні кошти не повернув, зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 200 571,59 грн, з яких 91 542,67 грн заборгованість за кредитом, 51 428,92 грн заборгованість зі сплати процентів, 57 600 грн заборгованість зі сплати комісії. Натепер право грошової вимоги до відповідача на підставі договорів про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 та № 1/12 від 27.12.2024 перейшло до ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ". Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором № 61-120-867-2-21-Г від 25.10.2021.

19.05.2026 відповідач подав до суду письмові пояснення, де зазначив, що визнає факт укладення з позивачем кредитного договору, на виконання якого первісний кредитор видав йому кредит у сумі 100 000 грн. Відповідачем було частково погашено заборгованість, зокрема за період 01.12.2021-01.02.2022 у сумі 8 457,33 грн. Разом з цим, відповідач просив врахувати, що з 26.05.2022 до 23.06.2023 він проходив військову службу, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. У зв`язку з чим просив відмовити позивачу в частині стягнення з нього процентів за користування кредитними коштами у період проходження ним військової служби. На підтвердження зазначеного відповідач надав копії відповідних документів та квитанцій про часткову сплату заборгованості за кредитним договором у сумі 4 000 грн від 21.03.2026 та 11 000 грн від 21.04.2026 (а.с. 49-69).

01.06.2026 відповідач подав заяву про долучення копії квитанції про часткову сплату заборгованості на суму 11 000 грн від 21.05.2026 (а.с. 70-71).

13.08.2026 відповідач подав заяву, де зазначив, що позовні вимоги визнає частково, під час стягнення з нього процентів за користування кредитними коштами просить врахувати проходження ним військової служби у період з 26.05.2022 до 23.06.2023. Крім того, зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення з нього комісії не визнає, оскільки додатковими і супутніми послугами банку не користувався. Долучив копії квитанцій про сплату ним заборгованості за кредитним договором на суму 5 000 грн і 5 000 грн від 20.06.2026 і 21.07.2026 відповідно (а.с. 80, 81)

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, позовна заява містить клопотання про розгляд справи за його відсутності. Аналогічне клопотання подано представником позивача 10.06.2026.

Відповідач у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву, у якій просив розглядати справу за його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 04.03.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 01.06.2026 (а.с. 53).

01.06.2026 судовий розгляд справи було відкладено до 13.08.2026.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що 25.10.2021 між АТ "МЕГАБАНК" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 61-120-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина) (а.с. 11-13).

Згідно з п. 1 Кредитного договору позичальник беззастережно та безвідклично підтвердив: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції (оферти) АТ "МЕГАБАНК" на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ "МЕГАБАНК" www.megabank.ua; згоду з умовами Договору, а також положеннями усіх Додатків до Договору; укладання з Банком Договору, який складається з публічної частини договору, яка розміщена у Місці інформування Позичальника та на сайті АТ "МЕГАБАНК" www.megabank.ua, а також цієї індивідуальної частини Договору, підписанням якої Позичальник приєднується до Договору в цілому.

Пунктом 2.2 Кредитного договору був визначений строк кредитування з 25.10.2021 до 24.10.2024 включно.

Загальний розмір кредиту 100 000 грн (п. 2.3 Кредитного договору).

Згідно з п. 2.4 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 5,00 % річних.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 48,66 % (п. 2.5 Кредитного договору).

Пунктом 2.8 Кредитного договору був визначений розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, а саме 1,80 % від суми кредиту, що сплачується щомісячно.

Згідно з п. 2.11 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2 Договору складає 50,00 % річних, що нараховується на суму простроченої заборгованості, починаючи з першого дня прострочення боргу.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору АТ "МЕГАБАНК" зобов`язався для обліку кредиту відкрити позичковий рахунок НОМЕР_1 , для обліку нарахованих процентів рахунок НОМЕР_2 .

На підставі зазначених вище умов Кредитного договору була складена таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком до Договору (а.с. 14).

Кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 власноручним підписом.

Аналогічні умови наведені у паспорті споживчого кредиту, який відповідач також підписав власноручним підписом (а.с. 15-16).

На виконання умов кредитного договору 25.10.2021 ОСОБА_1 отримав від АТ "МЕГАБАНК" кредитні кошти у сумі 100 000 грн готівкою через касу. На підтвердження зазначеного позивач надав заяву на видачу готівки № TR.3217607.8219.46 від 25.10.2021, а також виписки з особових рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 за періоди 25.10.2021 - 02.12.2022 та 03.12.2022 03.09.2024 відповідно. З вказаних виписок також убачається, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював періодичні часткові погашення заборгованості (а.с. 19-20).

Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у зазначеному в договорі розмірі не заперечується самим відповідачем.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором та довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 61-120-867-2-21-Г від 25.10.2021 станом на 03.09.2024 становить 200 571,59 грн, з яких 91 542,67 грн заборгованість за основним боргом, 51 428,92 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, 57 600 грн заборгованість за комісією (а.с. 18, 25).

03.09.2024 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 61-120-867-2-21-Г від 25.10.2021, що підтверджується витягом з Реєстру договорів, що є Додатком № 1 до Договору відступлення прав вимог № GL1N426240 від 03.09.2024 (а.с. 27-30, 32).

27.12.2024 між ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" та ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" було укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 61-120-867-2-21-Г від 25.10.2021 у загальній сумі заборгованості 200 571,59 грн, з яких 91 542,67 грн основний борг, 51 428,92 грн проценти, 57 600 грн комісії (а.с. 34-35, 37).

Позивач надав документацію, яка наявна у нього як фактора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги, зокрема платіжні інструкції про здійснення оплати за відступлення прав вимоги (а.с. 31, 36).

Таким чином, до ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" перейшли всі права АТ "МЕГАБАНК" щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 61-120-867-2-21-Г від 25.10.2021 у загальному розмірі заборгованості 200 571,59 грн.

На підтвердження часткового погашення заборгованості за кредитним договором відповідач надав копії квитанцій від 21.03.2026 на суму 4 000 грн, від 21.04.2026 на суму 11 000 грн, від 21.05.2026 на суму 11 000 грн, від 20.06.2026 на суму 5 000 грн, 21.07.2026 на суму 5 000 грн, усього 36 000 грн (а.с. 67, 68, 71, 80, 81).

Разом з цим, відповідач долучив до матеріалів справи відповідні документи, що підтверджують факт проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації у період з 26.06.2022 до 23.06.2023.

З військового квитка серії НОМЕР_3 встановлено, що 26.05.2022 ОСОБА_2 був призваний за мобілізацією, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 "Про загальну мобілізацію" (а.с. 62-63).

За даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 23.06.2023 № 175 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 20.06.2023 № 71-РС ОСОБА_1 був звільнений у запас та з 23.06.2023 справи та посаду здав та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 64).

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Мотиви суду.

Як було встановлено судом, між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі кредитного договору № 61-120-867-2-21-Г від 25.10.2021, укладеного між відповідачем ОСОБА_1 і первісним кредитором АТ "МЕГАБАНК", правонаступником якого є позивач ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ".

Зазначеним договором були визначені його предмет, розмір кредиту, строки та умови повернення кредитних коштів, розмір плати за користування ними та інші умови правовідношення.

Договір був підписаний відповідачем власноручним підписом.

Спір стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитними коштами та комісійною винагородою за обслуговування кредитної заборгованості.

На виконання умов кредитного договору від 25.10.2021 первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі готівкою через касу. Для обліку та нарахованих процентів в АТ "МЕГАБАНК" було відкрито відповідні рахунки.

Факт укладення кредитного договору, надання кредитних коштів відповідачу та їх отримання не заперечується самим відповідачем та підтверджується даними виписок з його особових рахунків.

На підставі договорів про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 та № 1/12 від 27.12.2024 право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 61-120-867-2-21-Г від 25.10.2021 перейшло до ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ".

Внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту, сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів та комісії за обслуговування кредиту позивачем було здійснено відповідний розрахунок за вказаним вище кредитним договором, згідно з яким заборгованість відповідача становить 200 571,59 грн, з яких 91 542,67 грн заборгованість за тілом кредиту, 51 428,92 грн заборгованість за процентами, нарахованими за користування кредитними коштами, 57 600 грн комісія за обслуговування кредиту.

Разом з цим, на підтвердження часткового погашення заборгованості за кредитним договором відповідач надав відповідні копії квитанцій на загальну суму 36 000 грн. Відтак при ухваленні рішення суд враховує вказану суму, сплачену відповідачем добровільно на погашення заборгованості.

Крім того, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з нього процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації з 26.05.2022 до 23.06.2023.

Відповідно до з ч. 15 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, в статтях 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Особливий період відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного станув Україні" та на підставі Закону України "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент ухвалення рішення продовжує діяти.

Статтю 14 Закону України "Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було доповнено підп. 3 п. 4 ч. 15 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20.05.2014 № 1275-VІІ.

Пункт 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачає поширення дії, зокрема, підп. 3 п. 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей". У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Отже, вказана норма застосовується, зокрема до військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову.

Наведене кореспондується з висновком Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24).

На підтвердження проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідач надав копію військового квитка серії НОМЕР_3 , витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 , посвідчення серії НОМЕР_6 , з яких встановлено, що ОСОБА_1 в період з 26.05.2022 до 23.06.2023 проходив військову службу за призовом під час мобілізації, тобто під час дії кредитного договору (частини його строку) був діючим військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 15 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та обґрунтованість доводів відповідача щодо безпідставного нарахування йому процентів за користування кредитом за період з 26.05.2022 до 23.06.2023 у загальному розмірі 12 769,04 грн, з яких 4 161,36 грн проценти за користування кредитом, нараховані відповідно до п. 2.4. Кредитного договору за процентною ставкою 5 %, 8 607,68 грн проценти нараховані за процентною ставкою 50 % відповідно до п. 2.11 Кредитного договору.

Щодо заперечень відповідача стосовно нарахування комісії за обслуговування кредиту суд зазначає таке.

10.06.2017 набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст ст. 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У своїй заяві від 13.08.2026 відповідач заперечував факт отримання ним додаткових та супутніх послуг від банка, за які позивач просить стягнути з нього комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості.

З матеріалів справи також не убачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісії за обслуговування кредиту. В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надавалися ОСОБА_1 , та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а відповідач стверджує, що такі послуги не отримував, що у свою чергу не було спростовано позивачем, відтак положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Виходячи з наведеного вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 57 600 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що на час розгляду справи відповідачем не надано даних, що свідчать про повне погашення заборгованості, беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, при цьому беручи до уваги часткове погашення ним заборгованості у добровільному порядку, а також наявність підстав для застосування пільг, передбачених п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" щодо звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом військовослужбовців, мобілізованих за призовом в період особливого стану, відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, водночас враховуючи відсутність підстав для стягнення комісії за обслуговування кредиту, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "ФК "ЄВРОКРЕДИТ", а саме в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 03.09.2024, в розмірі 94 202,55 грн, з яких: 55 542,67 грн заборгованість за тілом кредитом; 38 659,88 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

В іншій частині позову слід відмовити.

Судові витрати.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено 2 662,40 грн судового збору (а.с. 1).

У зв`язку із частковим задоволенням позову відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 1 250,45 грн (94 202,55 х 2 662,40 / 200 571,59 = 1 250,45).

Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 11 200 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

01.07.2025 між ТОВ "ФК "ЄВРОКРЕДИТ" і Адвокатським об`єднанням "АЛЬЯНС ДЛС" (далі АО "АЛЬЯНС ДЛС") укладено договір про надання правничої допомоги № 1/07, до якого додається реєстр боржників від 01.12.2025, відповідно до яких адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав і інтересів клієнта з питань, зокрема, у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 61-120-867-2-21-Г від 25.10.2021 (а.с. 38-44).

У відповідності до акта приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12095268 від 05.01.2026, вартість наданих АО "АЛЬЯНС ДЛС" правових і юридичних послуг ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" зі стягнення заборгованості з ОСОБА_1 складає 11 200 грн (складання позовної заяви 10 000 грн, проведення юридичного та фінансового аналізу 1 боржника 1 200 грн) (а.с. 45).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.

У відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих сторонами документів, суд вважає співмірним наданий адвокатом обсяг послуг з їх вартістю 11 200 грн, враховуючи фактичний вид правової допомоги, складність справи, затрачений час на надання таких послуг.

Відтак внаслідок часткового задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягають стягненню в сумі 5 260,31 грн (94 202,55 х 11 200 / 200 571,59 = 5 260,31).

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 207, 526, 530, 612, 626, 628, 633, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 133, 137, 141, 142, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" заборгованість за кредитним договором № 61-120-867-2-21-Г від 25.10.2021 у сумі 94 202 (дев`яносто чотири тисячі двісті дві) гривні 55 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" витрати зі сплати судового збору у сумі 1 250,45 грн та витрати на правову допомогу у сумі 5 260,31 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК ЄВРОКРЕДИТ", місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Повний текст рішення складено 18 серпня 2026 року.

СуддяЮ.А. Феленко