Ухвала суду № 139058872, 18.08.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 серпня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1213/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державної установи Центр пробації про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Центр пробації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Державної установи Центр пробації про визнання протиправними дії щодо не здійснення розрахунку грошового забезпечення з 01.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та зобов`язання здійснити розрахунок грошового забезпечення починаючи з 01.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.03.2026 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи Центр пробації про визнання протиправними дії щодо не здійснення розрахунку грошового забезпечення з 20.07.2022 по 31.12.2022, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та зобов`язання здійснити розрахунок грошового забезпечення починаючи з 20.07.2022 по 31.12.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, повернуто позивачу.

В іншій частині позовних вимог, ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 відкрито провадження у справі.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 про повернення позовної заяви скасовано, а справу направлено до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.

Вказана адміністративна справа №600/1213/26-а надійшла на адресу Чернівецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Центр пробації в частині позовних вимог щодо не здійснення розрахунку грошового забезпечення з 20.07.2022 по 31.12.2022, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та зобов`язання здійснити розрахунок грошового забезпечення починаючи з 20.07.2022 по 31.12.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022. Продовжено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Вказана заява обґрунтована тим, що позивач звільнилась з військової служби 31.12.2022. Проте, до суду із цим позовом звернулась тільки 18.03.2026, тобто поза межами тримісячного строку звернення до суду. Представник відповідача зазначав, що звернення позивача 03.03.2026 із заявою до відповідача не змінює дати коли позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав та інтересів, а лише свідчить про те, що коли остання почала вживати дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Водночас у вищезазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 №2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.

Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі №1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Визначено, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Натомість частини друга статті 233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду звільненого працівника з вимогами про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, неконституційною не визнавалася.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України Про оплату праці зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

З огляду на те, що вказаним Рішенням Суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак, після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з цим, відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Суд зазначає, що на позовні вимоги, заявлені за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 поширюється дія статті 233 КЗпП України, згідно якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Судом встановлено, що відповідно до наказу Державної установи «Центр пробації» від 15.12.2022 №710/К майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника Вижницького районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Чернівецькій області, звільнено зі служби, відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) 31.12.2022.

Водночас до суду із цим позовом звернулась тільки 18.03.2026.

З наведеного слідує, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 по 31.12.2022.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.07.2026 витребувано у Державної установи Центр пробації докази вручення ОСОБА_1 грошового атестата або іншого письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні зі служби. Зобов`язано Державну установу Центр пробації подати витребувані докази безпосередньо до суду в п`ятиденний строк із дати отримання копії ухвали.

На виконання вказаної ухвали представником відповідача подано до суду заяву, в якій вказував, що відповідно до абзацу другого пункту 6 розділу IV Порядку № 925/5 особам рядового та начальницького складу, звільненим зі служби без права на пенсію, грошові атестати, оформлені відповідно до вимог цього розділу, видаються за вимогою цих осіб у встановленому порядку.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25, хоч грошовий атестат і містить інформацію про суми, нараховані та виплачені позивачеві при звільненні, тобто є повідомленням про ці суми у значенні, вжитому в частині другій статті 233 КЗпП України, з отриманням якого ця норма пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду, однак обсяг відомостей, які у ньому мають відображатися, визначено нормативно і з-поміж таких немає інформації про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою за складовими такого грошового забезпечення за минулі періоди служби.

У вказаній постанові зверталась увага і на те, що послуговуючись позицією Судової палати, викладеною в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, Верховний Суд сформував у подібних справах загальний підхід, за якого для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення з позовом, суд має перевірити наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення до моменту отримання відповіді на запит, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

Отже, якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, якою для подання позову встановлено тримісячний строк і чітко унормовано момент початку перебігу такого строку - одержання «письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні», то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум, як про це зазначила Судова палата в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, однак, в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому частиною другою статті 233 КЗпП України, якою законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.

Відповідно до абзацу другого пункту 6 розділу IV Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за № 377/31829, особам рядового та начальницького складу, звільненим зі служби без права на пенсію, грошові атестати, оформлені відповідно до вимог цього розділу, видаються за вимогою цих осіб у встановленому порядку.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25, та беручи до уваги той факт, що позивачем не надано доказів звернення протягом трьохмісячного строку до відповідача із вимогою щодо видачі грошового атестату, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому наведені законодавчі приписи передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.

Крім цього, частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно із частиною тринадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Отже, одним із обов`язків позивача при поданні позовної заяви, яку подано з пропуском строку звернення до адміністративного суду, є надання заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску. Наслідком же невиконання такої вимоги, встановленої судом після відкриття провадження у справі, є прийняття судом ухвали про залишення позову без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення останньому ухвали.

Враховуючи, що після відкриття провадження у цій справі та прийняття до розгляду позовної заяви судом встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, з метою надання можливості подати заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин пропуску, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 171, 241, 242, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Державної установи Центр пробації про залишення позову без розгляду задовольнити частково.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи Центр пробації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачеві, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна