Рішення № 139057286, 18.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23323/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянув у письмовому спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

І. Суть спору.

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною допущену відповідачем бездіяльність, яка полягає в неповерненні позивачу митних платежів;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу митні платежі, які були оплачені на вимогу відповідача за постановою від 05.12.2022.

ІІ. Аргументи сторін.

(а) Позиція позивача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що постановою Одеської митниці від 05.12.2022 у справі про порушення митних правил № 1145/50000/22 її було зобов`язано сплатити штраф та митні платежі, які вона сплатила в повному обсязі. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі № 521/24435/23 постанову митниці скасовано, а провадження у справі про порушення митних правил закрито. Посилаючись на статтю 296 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою у разі скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення стягнуті грошові суми підлягають поверненню, позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення сплачених сум. Відповідач повернув штраф, однак листом від 15.01.2025 відмовив у поверненні митних платежів у розмірі 41 310,44 грн, що позивач вважає протиправною бездіяльністю. Позивач наголошує, що після скасування постанови відпала правова підстава для утримання державою сплачених на її виконання коштів; сплата була вимушеною (як умова повернення тимчасово вилученого швидкопсувного товару), а тому спірні кошти за своєю природою є безпідставно (надміру) сплаченими та підлягають поверненню за аналогією закону (частина шоста статті 7 КАС України, статті 296 КУпАП, частина третя статті 528 Митного кодексу України). Позивач також посилається на принцип верховенства права, статтю 41 Конституції України та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право мирного володіння майном; рішення Європейського суду з прав людини у справах «Щокін проти України», «Сєрков проти України»).

(б) Позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що митні платежі не належать до видів адміністративних стягнень за порушення митних правил, а відносини щодо їх справляння і повернення регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами з питань оподаткування. Повернення сум штрафів у разі скасування постанови у справі про порушення митних правил передбачене частиною п`ятою статті 530 та частиною третьою статті 528 Митного кодексу України і митницею здійснене. Натомість повернення митних платежів здійснюється виключно у випадках, визначених статтею 301 Митного кодексу України (помилкова та/або надмірна сплата чи інші прямо передбачені Кодексом випадки), за спеціальною процедурою, встановленою Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643. Відповідач зазначає, що згідно з частиною першою статті 487 та частиною другою статті 1 Митного кодексу України у справах про порушення митних правил пріоритетно застосовуються норми Митного кодексу, а стаття 296 КУпАП не створює самостійної підстави для повернення митних платежів. Закриття провадження у справі про порушення митних правил у зв`язку із закінченням строків, передбачених статтею 467 Митного кодексу України, не спростовує обов`язку зі сплати належних митних платежів, а Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 підтверджено обов`язок позивача задекларувати та оподаткувати товари, що переміщувалися нею через митний кордон. Позивач не довела помилковості чи надмірності сплачених сум, а тому підстав для їх повернення немає; митниця діяла в межах закону. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків; ухвалою від 05.08.2025 позовну заяву повернуто позивачу. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025 зазначену ухвалу залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 27.01.2026 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

IV. Обставини, встановлені судом.

21.09.2022 Одеською митницею стосовно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил № 1145/50000/22 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною другою статті 471 Митного кодексу України, у зв`язку з недекларуванням нею за встановленою формою товарів (косметологічних та лікарських засобів), переміщуваних через митний кордон України у супроводжуваному багажі при проходженні каналом «зелений коридор», загальна вартість яких перевищувала еквівалент 500 євро.

Постановою Одеської митниці від 05.12.2022 у справі про порушення митних правил № 1145/50000/22 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною другою статті 471 Митного кодексу України, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 44 667,75 грн. Штраф та митні платежі у розмірі 41 310,44 грн позивачем сплачено.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31.08.2023 (справа № 521/3290/23) постанову від 05.12.2022 скасовано та зобов`язано митницю повторно розглянути справу про порушення митних правил; 21.09.2023 митницею винесено нову постанову, аналогічну за змістом.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 (справа № 521/24435/23) постанову Одеської митниці від 21.09.2023 № 1145/50000/22 скасовано та закрито провадження у справі про порушення митних правил у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 467 Митного кодексу України (пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП). При цьому апеляційний суд щодо суті вчиненого порушення зазначив, що позивач, з огляду на приписи частин першої та четвертої статті 374 Митного кодексу України, була зобов`язана задекларувати товари, що переміщувалися нею через митний кордон України та які підлягали письмовому декларуванню й оподаткуванню митними платежами.

28.11.2024 Одеською митницею повернуто позивачу сплачені суми штрафу в розмірі 44 667,75 грн та судового збору, про що позивача повідомлено листом від 29.11.2024 № 7.10-1/22-01/10/20973. Повернення штрафу позивач не заперечує.

06.01.2025 до Одеської митниці надійшла заява ОСОБА_1 від 03.01.2025 (вх. № 231/10/7.10-2) про повернення штрафу та митних платежів. Листом від 15.01.2025 № 7.10-2/15-01/10/775 Одеська митниця повідомила позивача про відсутність підстав для повернення митних платежів у розмірі 41 310,44 грн із зазначенням підстав відмови.

Вважаючи неповернення митних платежів протиправною бездіяльністю, позивач звернулася до суду з цим позовом.

V. Джерела права та висновки суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини урегульовані Митним кодексом України, Податковим кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Згідно з частиною першою статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Наведене означає, що до відносин, які виникають у зв`язку з провадженням у справах про порушення митних правил та справлянням і поверненням митних платежів, норми Митного кодексу України застосовуються пріоритетно, а норми Кодексу України про адміністративні правопорушення субсидіарно, лише в частині, яку Митний кодекс України не регулює.

Суд враховує, що штраф як адміністративне стягнення за порушення митних правил і митні платежі мають різну правову природу. Штраф є видом адміністративного стягнення (стаття 461 Митного кодексу України), що накладається постановою у справі про порушення митних правил. Митні ж платежі (зокрема, ввізне мито та податок на додану вартість) справляються у зв`язку з переміщенням товарів через митний кордон України і не є адміністративним стягненням; підстави та порядок їх сплати і повернення визначені Митним та Податковим кодексами України.

Порядок оподаткування митними платежами товарів, що переміщуються громадянами, визначено, зокрема, статтею 374 Митного кодексу України. За змістом частин першої та четвертої цієї статті товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує встановлені обмеження (зокрема, еквівалент 500 євро при ввезенні через пункти пропуску, не відкриті для повітряного сполучення), підлягають письмовому декларуванню та оподаткуванню ввізним митом і податком на додану вартість у частині, що перевищує відповідні обмеження.

Наслідки скасування постанови у справі про порушення митних правил щодо повернення сплачених сум визначені Митним кодексом України. Так, частиною третьою статті 528 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до відповідальності. Частиною п`ятою статті 530 Митного кодексу України встановлено, що у разі скасування постанови у справі про порушення митних правил суми штрафів повертаються особам, які притягалися до адміністративної відповідальності, з державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за поданням відповідних митних органів.

Зі змісту наведених норм убачається, що безпосереднім наслідком скасування постанови у справі про порушення митних правил є повернення саме сум штрафу (та, за наявності, конфіскованих товарів чи їх вартості), а не будь-яких інших платежів, сплачених у зв`язку з переміщенням товарів. Повернення позивачу сум штрафу відповідачем здійснено, що позивачем не заперечується.

Повернення ж митних платежів урегульоване спеціальною нормою статтею 301 Митного кодексу України, відповідно до якої повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України; помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; повернення сум митних платежів здійснюється також в інших випадках, визначених цим Кодексом (частина п`ята статті 301 Митного кодексу України). Відповідну адміністративну процедуру визначає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, за яким повернення здійснюється за заявою платника з поданням документів, що підтверджують суму та підстави повернення, після перевірки митницею відповідних обставин та за наявності встановлених законом підстав.

Таким чином, повернення митних платежів не є автоматичним наслідком скасування постанови у справі про порушення митних правил, а потребує встановлення визначених статтею 301 Митного кодексу України юридичних фактів помилковості та/або надмірності їх сплати чи іншого прямо передбаченого Кодексом випадку. Обов`язок довести наявність таких обставин у силу частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на позивача як особу, яка посилається на них як на підставу своїх вимог.

Суд встановив, що закриття провадження у справі про порушення митних правил Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 справа № 521/24435/23 відбулося не у зв`язку зі спростуванням факту недекларування чи встановленням відсутності обов`язку зі сплати митних платежів, а виключно у зв`язку із закінченням строків, передбачених статтею 467 Митного кодексу України (пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП). Така підстава закриття є процесуальною і не є реабілітуючою. Більше того, апеляційний суд у зазначеній постанові по суті підтвердив обов`язок позивача задекларувати та оподаткувати митними платежами товари, вартість яких перевищувала еквівалент 500 євро. За таких обставин закриття провадження у справі про порушення митних правил за строками не спростовує наявності у позивача обов`язку зі сплати митних платежів і саме по собі не свідчить про їх помилкову чи надмірну сплату.

Доводи позивача про необхідність застосування статті 296 Кодексу України про адміністративні правопорушення за аналогією закону (частина шоста статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України) суд відхиляє. По-перше, аналогія закону застосовується лише за відсутності норми, що регулює відповідні правовідносини, тоді як питання повернення митних платежів прямо врегульоване статтею 301 Митного кодексу України. По-друге, частина шоста статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України прямо встановлює, що аналогія закону та аналогія права не застосовуються для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади. Отже, посилання на статтю 296 КУпАП за аналогією не може створювати для митного органу не передбаченого спеціальним законом обов`язку повернути митні платежі.

Суд не залишає поза увагою доводи позивача про вимушений характер сплати спірних коштів та про порушення її права на мирне володіння майном (стаття 41 Конституції України, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Разом з тим втручання у майнові права позивача у цьому випадку ґрунтується на законі та має легітимну підставу: спірні кошти сплачені як митні платежі за товари, що підлягали декларуванню й оподаткуванню, обов`язок сплати яких підтверджено судовим рішенням у справі про порушення митних правил. Скасування постанови за процесуальною (нереабілітуючою) підставою потягло повернення саме адміністративного стягнення штрафу, тоді як обов`язок зі сплати належних митних платежів не відпав. Тому подальше перебування цих коштів у державному бюджеті за встановлених обставин не є протиправним втручанням у право власності позивача та не свідчить про безпідставність їх утримання.

Суд також зважає на те, що відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України обраний судом спосіб захисту має бути ефективним, а за частиною четвертою цієї статті суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише тоді, коли для цього виконано всі визначені законом умови і прийняття такого рішення не потребує оцінки суб`єктом владних повноважень наявності відповідних підстав. Перевірка наявності підстав для повернення митних платежів у розумінні статті 301 Митного кодексу України та Порядку № 643 віднесена законом до компетенції митного органу і потребує встановлення ним визначених обставин; суд не підміняє суб`єкта владних повноважень у здійсненні цих повноважень. Оскільки позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для повернення митних платежів, відсутні підстави як для висновку про протиправність бездіяльності відповідача, так і для зобов`язання його повернути спірні кошти.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Оцінивши надані сторонами докази за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності правових підстав для повернення митних платежів у спірній сумі, а відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

VI. Судові витрати.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають та залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21А; код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО

.