Рішення № 139057042, 18.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 р. № 400/5452/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаМіністерства у справах ветеранів України, вул. Хрещатик, 34, м. Київ, 01001, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, вул. Хрещатик, 34, м. Київ, 01001 , провизнання протиправним та скасування рішення від 23.10.2025 року № 2/16/3; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера (далі відповідач 1, Міжвідомча комісія) та Міністерства у справах ветеранів України (далі відповідач 2, Мінветеранів), у якій просить суд:визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії від 23.10.2025 № 2/16/3 про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій; зобов`язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2025 про надання статусу учасника бойових дій з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 26.02.2022 по 04.05.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, безпосередньо у складі роти патрульної служби поліції особливого призначення «Миколаїв» ГУНП в Миколаївській області під час оборони міста Миколаєва. Вказане підтверджується довідкою ГУНП в Миколаївській області від 08.07.2025 № 124468-2025, висновком службового розслідування від 07.06.2022, наказами начальника гарнізону оборони м. Миколаєва та ГУНП в Миколаївській області, а також письмовими показаннями свідків. На думку Позивача, відмовляючи у наданні статусу учасника бойових дій рішенням від 23.10.2025 № 2/16/3 лише з підстав наявності у нього статусу цивільного працівника, Відповідач 1 діяв формально, необґрунтовано та без урахування фактичного залучення позивача до бойових дій зі зброєю в руках, що порушує його право на соціальний захист за пунктом 25 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 року відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Обґрунтовуючи свою позицію, Мінветеранів вказало, що Міжвідомча комісія прийняла правомірне рішення № 2/16/3 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій, оскільки позивач з 05.03.2018 по 07.06.2022 обіймав посаду інструктора з кадрового забезпечення категорії цивільного персоналу, а відповідно до абзацу другого пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII дія цього пункту не поширюється на цивільний персонал органів та установ. Також відповідач вказав на подання позивачем заяв лише двох свідків замість трьох обов`язкових.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 05.03.2018 по 07.06.2022 перебував на посаді інструктора з кадрового забезпечення роти патрульної служби поліції особливого призначення «Миколаїв» ГУНП в Миколаївській області.

У період з 24.02.2022 по 25.03.2022 (зокрема у період з 26.02.2022 по 04.05.2022), під час активної фази бойових дій та спроб оточення і штурму міста Миколаєва військами Російської Федерації, позивач безпосередньо залучався до виконання завдань з оборони міста Миколаєва, чергування на блокпостах, відбиття збройного нападу та забезпечення правопорядку в умовах воєнного стану у складі РПСПОП «Миколаїв» ГУНП в Миколаївській області разом з атестованим поліцейським складом, що підтверджується висновком службового розслідування ГУНП в Миколаївській області від 07.06.2022, наказом начальника гарнізону оборони м. Миколаєва та довідкою ГУНП в Миколаївській області від 08.07.2025 № 124468-2025.

18.07.2025 позивач звернувся до Мінветеранів із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій на підставі пункту 25 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

23.10.2025 за результатами розгляду матеріалів Міжвідомча комісія ухвалила рішення № 2/16/3, яким відмовила ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю правових підстав, посилаючись на те, що позивач відносився до цивільного персоналу, а також подав заяви двох свідків.

Про прийняте рішення позивач був повідомлений листом Мінветеранів від 12.12.2025 № 27743/1.3/3.1-25.

Вважаючи зазначене рішення Відповідача 1 протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду для захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органы державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII).

Згідно з пунктом 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Оцінюючи доводи Відповідача 1 на те, що позивач обіймав посаду цивільного персоналу, а відтак на нього поширюються обмеження абзацу другого пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, суд зазначає наступне.

Аналіз суті та мети Закону № 3551-XII свідчить, що вирішальним критерієм для надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали Україну у найкритичніший період збройної агресії (з 24 лютого по 25 березня 2022 року), є сам факт їхньої безпосередньої участі у бойових діях та здійсненні заходів з оборони України зі зброєю в руках або безпосередньо в районах ведення бойових дій у взаємодії зі сформованими підрозділами сил оборони.

Закон України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» від 03.03.2022 № 2114-IX прямо передбачає право цивільних громадян України у період дії воєнного стану брати участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації.

Як встановлено судом та підтверджується висновком службового розслідування ГУНП в Миколаївській області від 07.06.2022 та довідкою від 08.08.2025 № 124468-2025, позивач у період найгострішої фази оборони м. Миколаєва (лютий березень 2022 року) не просто виконував трудові чи кадрові функції цивільного працівника, а за наказом керівництва та у складі бойового підрозділу роти патрульної служби поліції особливого призначення «Миколаїв» залучався безпосередньо до виконання бойових та оборонних завдань зі зброєю у руках, перебуваючи безпосередньо в зоні активних бойових дій.

Формальний підхід Міжвідомчої комісії, який полягає у відмові у наданні статусу УБД особі, яка реально зі зброєю в руках захищала місто та державу у складний період, виключно за критерієм наявності цивільного трудового договору, нівелює саму суть гарантованого державою соціального захисту захисників Батьківщини та суперечить принципу справедливості і пропорційності.

Застосування винятку, передбаченого абзацом другим пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, стосується осіб, які здійснювали цивільне забезпечення оборони (постачання, господарські функції, комунальні послуги тощо) без залучення до безпосереднього вогневого чи бойового контакту та виконання завдань силового характеру. Оскільки позивач виконував саме оборонні та бойові завдання у складі силового підрозділу (РПСПОП «Миколаїв»), застосування до нього вказаного обмеження є протиправним.

Щодо посилання Відповідача 1 на подання позивачем заяв лише двох свідків, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься офіційна довідка ГУНП в Миколаївській області № 124468-2025 та висновок службового розслідування, які є офіційними документами державного органу.

Відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII свідчення свідків вимагаються як альтернативна підстава за відсутності довідки. Наявність у позивача офіційних документів виданих ГУНП в Миколаївській області робить відсутність третього свідка формальною процедурною обставиною, яка не може бути самостійною підставою для відмови у реалізації права на отримання статусу УБД.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є доцільним та необхідним у демократичному суспільстві і відповідає легітимній меті. Принцип верховенства права вимагає від суб`єкта владних повноважень оцінювати документи за суттю, а не лише за формальними ознаками.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Оскаржуване рішення Міжвідомчої комісії від 23.10.2025 № 2/16/3 зазначеним критеріям не відповідає, оскільки прийняте формально, без належного дослідження фактичних обставин залучення позивача до бойових дій та оцінки наданих ГУНП в Миколаївській області доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, рішення Міжвідомчої комісії від 23.10.2025 № 2/16/3 про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання вчинити дії, суд зазначає, що згідно з Порядком № 413 встановлення наявності правових підстав для надання статусу УБД належить до виключної компетенції Міжвідомчої комісії. З метою належного захисту порушеного права позивача та дотримання меж судового втручання в дискреційні повноваження органу, належним способом захисту є зобов`язання Відповідача 1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні позовних вимог до Відповідача 2 (Мінветеранів) слід відмовити, оскільки Мінветеранів лише забезпечує діяльність Міжвідомчої комісії та не приймає безпосереднього рішення про надання або відмову у наданні статусу УБД.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства у справах ветеранів України (вул. Хрещатик, 34, м. Київ,01001 код ЄДРПОУ 42657144, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, (вул. Хрещатик, 34, м. Київ, 01001,код ЄДРПОУ 4265714401) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера від 23.10.2025 № 2/16/3 про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій.

3. Зобов`язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2025 про надання статусу учасника бойових дій з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко