Ухвала суду № 139055323, 17.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 серпня 2026 року Справа №215/5525/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудника С.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді Прудника С.В. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни, відповідача-2: виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.06.2026 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни, в якій позивач просить суд:

- встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни розглядати заяву від 29.12.2025 року вх. С-473-П, де присутня вимога звільнення її начальника і визнати відсутність відмови від такої процедури протиправною бездіяльністю і порушенням статті 7 Закону України «Про звернення громадян» та зобов`язати надати запрошення на повторний розгляд заяви і виконати правовий порядок ст. 59 Конституції України.

В обґрунтування позову позивач вказує, що остання є особою з інвалідністю І групи та потребує належного забезпечення соціальними послугами з догляду. Зазначає, що 29.12.2025 року звернулася до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради із заявою, зареєстрованою за вхідним номером С-473-П, у якій порушувала питання щодо припинення компенсаційних виплат ОСОБА_2 за здійснення догляду за нею на непрофесійній основі та призначення компенсаційних виплат за надання соціальних послуг з догляду на професійній основі. Позивач зазначає, що її звернення було розглянуто відповідачем комісійно без її участі, при цьому вона не була повідомлена про дату, час та місце розгляду заяви, що, на її думку, позбавило її можливості надати пояснення, докази та належним чином захистити свої права та законні інтереси. Позивач вважає, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, не виконав покладені на нього законом обов`язки щодо забезпечення реалізації її права на соціальний захист, діяв не у спосіб, визначений Конституцією України та законами України, та допустив порушення принципу верховенства права. Також позивач посилається на положення статей 3, 21, 22, 46, 92 Конституції України та статті 13 Закону України «Про соціальні послуги», зазначаючи, що держава гарантує особам з інвалідністю право на соціальне забезпечення, а органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані забезпечувати реалізацію таких прав. На переконання позивача, чинне законодавство не містить заборони щодо припинення компенсаційних виплат за догляд, який здійснюється на непрофесійній основі, та одночасного вирішення питання про призначення компенсації за надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, однак відповідач безпідставно не вжив відповідних заходів та не забезпечив належний розгляд її заяви. Крім того, позивач вказує на порушення відповідачем вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян», оскільки вважає, що її звернення не було розглянуто з дотриманням встановленої процедури, а прийняте рішення не забезпечило ефективного поновлення її порушених прав. У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду її заяви від 29.12.2025 року № С-473-П та зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради повторно розглянути її звернення з дотриманням вимог законодавства.

15.06.2026 року ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області адміністративну справу №215/5525/26 за вказаним позовом передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду виходячи із приписів ст. ст. 20, 29 КАС України.

07.07.2026 року справа №215/5525/26 надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.

13.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено. Витребувано від Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради: інформацію про те, чи приймалось рішення (відповідь) за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.12.2025 року вх. С-473-П; в разі прийняття рішення (відповіді) за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.12.2025 року вх. С-473-П - подати до суду. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 30.07.2026 року. Судом попереджено Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

27.07.2026 року від Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки спірне звернення позивача від 29.12.2025 було адресоване та розглянуте виконавчим комітетом Тернівської районної у місті ради, а не Управлінням праці та соціального захисту населення в особі начальника відділу правового забезпечення. У зв`язку з цим відповідач просив суд замінити неналежного відповідача на належного - виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради. Крім того, відповідач зазначив, що звернення позивача було розглянуто у строки та в порядку, визначені Законом України «Про звернення громадян», за результатами його розгляду 15.01.2026 підготовлено та направлено позивачу письмову відповідь із вичерпними роз`ясненнями щодо всіх порушених питань, а тому бездіяльність з боку відповідача відсутня. Також відповідач вказав, що вимоги щодо видачі направлення ОСОБА_2 для проходження навчання з догляду на професійній основі не могли бути задоволені, оскільки останнім не було подано повного пакета документів, передбаченого постановами Кабінету Міністрів України №430 від 01.06.2020 та №859 від 23.09.2020, зокрема декларації про доходи та документів, що підтверджують зареєстроване місце проживання. За результатами перевірки відомостей про місце проживання встановлено їх невідповідність, у зв`язку з чим управління повідомило заявника про необхідність усунення недоліків та залишило заяву без руху. Окремо відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не є законним представником свого повнолітнього сина, тому не наділена правом звертатися від його імені щодо включення до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі. Крім цього, відповідач послався на численні судові рішення, ухвалені у справах за участю цієї ж позивачки, якими у задоволенні аналогічних вимог щодо видачі направлення на навчання, встановлення компетенції та визнання протиправною бездіяльності було відмовлено, а також зазначив, що вимога фізичної особи про встановлення компетенції суб`єкта владних повноважень не відповідає природі компетенційного спору, який відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України може виникати виключно між суб`єктами владних повноважень. З огляду на викладене відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

28.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради про заміну неналежного відповідача відмовлено. Залучено до участі у справі №215/5525/26 у якості співвідповідача як виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради (вул. Антона Ігнатченка, буд. 1А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50079, код ЄДРПОУ 04052554). Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №215/5525/26 за вказаною позовною заявою. Призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

30.07.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло пояснення, в якому позивач зазначила, що отриманий нею відзив не відповідає вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, на її думку, поданий неналежним відповідачем, не містить необхідних додатків, дати підписання, належного засвідчення та підтвердження повноважень особи, яка його підписала. Позивач також вказала, що відповідач, на її переконання, не забезпечив належного розгляду її звернення щодо надання соціальних послуг з догляду на професійній основі та не сприяв реалізації її права на соціальний захист як особи з інвалідністю І групи. Крім того, позивач зазначила, що обмеження, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1040, не можуть застосовуватися всупереч положенням Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, а тому вважає, що її права підлягають ефективному судовому захисту. Посилаючись на статті 3, 8, 21, 22, 46, 55 Конституції України, статті 2, 5, 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України та статтю 7 Закону України «Про звернення громадян», позивач просила суд врахувати подані пояснення під час вирішення спору та застосувати ефективний спосіб захисту її порушених прав.

31.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про надання підтвердження щодо повноважень, продовження строку для подання відповіді на відзив та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

04.08.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло заперечення на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 року в частині відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів. У поданих запереченнях позивач зазначила, що не погоджується з висновками суду щодо відмови у витребуванні доказів, оскільки, на її думку, саме зазначені докази мають істотне значення для правильного вирішення спору та встановлення фактичних обставин справи. Позивач вказала, що предметом її позову є не лише питання надання відповіді на звернення від 29.12.2025 року № С-473-П, а дотримання відповідачем встановленого законом порядку його розгляду, у зв`язку з чим необхідним є встановлення обставин щодо того, ким, коли, де та у якому порядку здійснювався розгляд її заяви, хто був присутній під час такого розгляду, чи складалися відповідні документи за результатами розгляду звернення та чи була вона повідомлена про дату, час і місце розгляду. Посилаючись на положення частини четвертої статті 9, статей 70, 77, 80, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зазначила, що суд зобов`язаний вживати заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, у тому числі шляхом витребування доказів, які учасник справи не має можливості отримати самостійно. Також ОСОБА_1 зазначила, що, на її думку, ухвала суду від 13.07.2026 року створює перешкоди для встановлення фактичних обставин справи, оскільки судом фактично досліджується лише факт направлення відповіді на звернення, тоді як позивачем оскаржується саме неналежний порядок розгляду її заяви та порушення процедури прийняття рішення. Крім того, позивач послалася на те, що судом не було вирішено питання щодо необхідності підтвердження повноважень представника відповідача, який підписав відзив на позовну заяву, а також щодо її клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та продовження строку для подання відповіді на відзив. У зв`язку з наведеним позивач просила врахувати викладені заперечення під час подальшого розгляду справи, задовольнити клопотання про витребування доказів та встановити обставини щодо порядку і процедури розгляду її заяви від 29.12.2025 року №С-473-П.

Також, 04.08.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. У поданому клопотанні позивач просила суд змінити порядок розгляду адміністративної справи №215/5525/26 та призначити її до розгляду за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначила, що спір, який розглядається у даній справі, не є справою незначної складності, оскільки стосується дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду її звернення від 29.12.2025 року № С-473-П, реалізації права на соціальний захист як особи з інвалідністю І групи та необхідності встановлення фактичних обставин щодо прийняття рішення за результатами розгляду звернення. Позивач вказала, що розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, на її думку, унеможливлює повноцінну реалізацію її процесуальних прав, зокрема права на надання пояснень, подання доказів, участь у їх дослідженні, заявлення клопотань та заперечень. Також ОСОБА_1 зазначила, що для правильного вирішення спору необхідно встановити додаткові обставини, зокрема щодо порядку, часу, місця та осіб, які здійснювали розгляд її заяви від 29.12.2025 року № С-473-П, факту повідомлення її про розгляд звернення та наявності рішення, прийнятого за результатами такого розгляду. Посилаючись на положення статей 12, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач вважала, що суд при вирішенні питання щодо форми провадження повинен врахувати значення справи для сторін, складність спору, обсяг доказів та необхідність забезпечення ефективного судового захисту. У зв`язку з наведеним позивач просила суд призначити розгляд адміністративної справи №215/5525/26 за правилами загального позовного провадження.

06.08.2026 року від Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради до суду надійшов повторний відзив на позовну заяву, за змістом аналогічний відзиву, поданому до суду 27.07.2026 року. У повторному відзиві відповідач знову зазначає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки звернення позивача від 29.12.2025 року було адресоване та розглянуте виконавчим комітетом Тернівської районної у місті ради, а не Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради в особі начальника відділу правового забезпечення. Надаючи оцінку наведеним доводам, суд зазначає, що питання щодо належності відповідача у цій справі, а також заявленого відповідачем клопотання про заміну неналежного відповідача вже було предметом судового розгляду та отримало належну правову оцінку в ухвалі суду від 28.07.2026 року. З огляду на те, що повторний відзив від 06.08.2026 року не містить нових обставин, доказів чи доводів, які б не були предметом оцінки суду під час вирішення питання щодо належності відповідача, суд не вбачає підстав для повторного розгляду зазначеного питання. Відтак доводи відповідача щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача судом відхиляються як такі, що вже були оцінені судом та не спростовують висновків, викладених в ухвалі суду від 28.07.2026 року.

06.08.2026 року від виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що звернення позивача від 29.12.2025 року було адресоване та розглянуте саме виконавчим комітетом Тернівської районної у місті ради, за результатами чого позивачу надано письмову відповідь від 15.01.2026 року за вих. №С-473-П/06-20. Відповідач посилається на положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення Криворізької міської ради від 31.03.2016 року № 381 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів», а також Положення про Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради, зазначаючи, що Управління є структурним підрозділом виконавчого комітету, на який покладено безпосереднє виконання окремих повноважень у сфері соціального захисту населення. При цьому відповідач зазначає, що окремі питання, порушені позивачем у зверненні, зокрема щодо надання соціальних послуг з догляду, направлення ОСОБА_2 для проходження навчання, включення його до відповідного переліку та призначення компенсації, належать до компетенції Управління праці та соціального захисту населення. Щодо звернення позивача від 29.12.2025 року відповідач зазначає, що воно було зареєстроване за вх. № С-473-П, передане для розгляду відповідним посадовим особам та розглянуте в межах наданих повноважень. За результатами його розгляду позивачу надано письмову відповідь за підписом голови районної у місті ради, якою надано роз`яснення щодо порушених у зверненні питань. Відповідач також посилається на те, що питання щодо звільнення начальника Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради Номеровської Тетяни Миколаївни було розглянуто відділом з питань служби в органах місцевого самоврядування і кадрової роботи виконкому, за результатами чого позивачу надано відповідь від 30.12.2025 року № 24/04-24/607. Крім того, відповідач зазначає про наявність судових рішень у низці адміністративних справ, у яких, на його думку, вже надавалась оцінка аналогічним вимогам позивача щодо надання ОСОБА_2 направлення для проходження навчання та реалізації права на отримання соціальних послуг з догляду на професійній основі. Також відповідач заперечує проти позовної вимоги про встановлення наявності компетенції (повноважень), посилаючись на положення статей 4, 19 КАС України та правові висновки Верховного Суду щодо правової природи компетенційних спорів. На думку відповідача, компетенційні спори виникають між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, тоді як позивач у цій справі є фізичною особою. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

04.08.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. У поданому клопотанні позивач просила суд змінити порядок розгляду адміністративної справи №215/5525/26 та призначити її до розгляду за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначила,

12.08.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про про відвід судді Прудника С.В.

Аргументи означеної заяви зводяться до того, що не можна довіряти судді, який не зважає на повноваження відповідача, не зазначає мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем з посиланням на норми права, не підкорюється ст. 5, 12, ч.2 ст. 167, ст. 248, 257 КАСУ, вимагає надати незрозумілі докази для встановлення повноважень і ст. 5, 160, 161, 169, КАСУ тлумачить на свій розсуд, що суперечить його точного змісту та не розуміє спосіб захисту і вважає відсутність ненормативного правого акту не спірними обставинами. На переконання позивача, таке свавілля при захисті соціальних прав в соціальній державі не припустимо. У судді завжди не гаразд з доброзичливістю, увагою для встановлення наявності компетенції, штучно створює перешкоди для захисту гарантій ст. 46 Конституції України, тому відмовляється витребувати по своїй ініціативі необхідні докази для повного, всебічного розгляду справи, для того, щоб відмовитися навести лад у судовій системі для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, та саме це доводить про його зацікавленість у кінцевому результаті. Позивач вказує на перевищення влади, службових повноважень, затягнення строку розгляду, особистий інтерес судді для задоволення власних потреб, оскільки суддя використовує хибні мотиви і підстави ст. 6,7 КАСУ. При цьому, ОСОБА_1 просить зважати на її сумніви про неупередженість, необ`єктивність судді, що не гарантує законність здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду позову. Позивач вважає, що потрібно звернути увагу на особисті переконання та поведінку судді і аргумент, що правосуддя не здійснюється в термін «розумного строку розгляду». На переконання позивача, довіра до судді відсутня і саме відвід судді сприяв би уникненню сумнівів, щодо неупередженості суду та виконанню принципу верховенства права і правової визначеності та сприяв виконанню завдання судочинства і правової визначеності. Тож, ОСОБА_1 вважає, що саме ці заперечення повинні бути взяті судом до уваги при розгляді заяви про відвід судді.

На підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 36, 39, 40 КАСУ ОСОБА_1 просить відводу судді Прудника Сергія Володимировича, Кучугурної Наталії Вікторівни, Ількова Василя Васильовича, Сліпець Надії Євгеніївни, Савченка Артура Владиславовича, Маковської Олени Володимирівни, Ремез Катерини Ігорівни, Боженко Наталії Василівни Дніпропетровського окружного адміністративного суду, які мають неналежну професійну спрямованість, упередженість, зацікавленість у кінцевому рішенні, не підкорюються п.4,5 ч. 1 ст.5, п. 5 ч.2 ст.245,248 КАСУ і не встають на сторону людини.

17.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів, про продовження строку для подання відповіді на відзив, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про підтвердження повноважень відмовлено.

В період з 03.08.2026 року по 16.08.2026 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.

Суд, дослідивши подану позивачем заяву про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудника С.В., зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.5 ст.7 КАС України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

За змістом приписів Кодексу адміністративного судочинства України процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу). Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів про наявність правових підстав для відводу судді Прудника С.В., суд зазначає, що заявлений відвід, зокрема, обумовлений незгодою позивача з процесуальним рішенням судді щодо розгляду позовної заяви.

Однак, суд звертає увагу на те, що частиною 4 статті 36 КАС України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішеннями або окремою думкою судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Із системного аналізу підстав для відводу судді, які визначені у ст. 36 КАС України, слідує, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості.

Тому, для відведення судді за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.

Водночас, такі обставини мають бути доведеними.

Разом з цим, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

При цьому, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини диференціює чи у конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersack vs Belgium (заява №8692/79), Grieves vs UK (заява №57067/00).

Відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява №7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (заява №33958/96) та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява №33949/02).

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Для відводу судді позивачу необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.

Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Прудника С.В. мотивована виключно незгодою позивача із процесуальним рішенням судді та не містить інших обґрунтувань щодо наявності підстав для відводу, які б могли об`єктивно вказувати на упередженість судді при розгляді цієї адміністративної справи, а також, з огляду на відсутність відповідних обґрунтованих доказів на підтвердження вказаного, суд доходить висновку, що наведені позивачем обставини та підстави для відводу судді не можуть вважатися достатніми для висновку про наявність упередженості судді при розгляді цієї адміністративної справи.

Не встановлено судом й інших підстав, передбачених статтями 36-37 КАС України, які б унеможливлювали розгляд справи суддею Прудником С.В. та викликали необхідність її відводу.

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність будь-яких інших обґрунтувань щодо наявності підстав для відводу, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудника С.В. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Водночас відвід інших суддів, а саме Кучугурної Н.В., Ількова В.В., Сліпець Н.Є., Савченка А.В., Маковської О.В., Ремез К.І., Боженко Н.В., є необґрунтованим, оскільки в межах розгляду цієї адміністративної справи вони не є головуючими суддями, суддями-доповідачами та не входять до складу колегії суддів, яка здійснює розгляд справи по суті. Зазначені судді не вчиняли жодних процесуальних дій у цій справі та не здійснюють повноважень щодо її розгляду, а відтак відсутні передбачені законом підстави вважати, що їх участь може вплинути на об`єктивність, неупередженість або законність судового розгляду.

Згідно з вимогами абз. 1 ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

З огляду на викладене та приписи абз. 1 ч. 4 ст. 40 КАС України, суд вважає за необхідне передати матеріали адміністративної справи №215/1888/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.

Керуючись статтями 32-33, 36, 39, 40, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Прудника С.В. в адміністративній справі №215/5525/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни, відповідача-2: виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Передати матеріали адміністративної справи №215/5525/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник