Рішення № 139055175, 18.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокуСправа №160/1908/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: 28.01.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.12.2025 № 0650742408 (Форма "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб;

-визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.12.2025 № 0650752408 (Форма "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору;

-визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.12.2025 № 0650732408 (Форма "ПС") про застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідач перед проведенням документальної невиїзної перевірки не виконав вимог щодо направлення та вручення платнику податків письмового запиту про надання пояснень. Вказує, що акт перевірки, складений за результатами проведення незаконної перевірки, є недопустимим доказом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, є незаконними. Також, наголошує, що в його діях відсутній умисел на вчинення податкового правопорушення. З цих підстав позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

29.01.2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

13 лютого 2026 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що позивач, як особа, яка отримала майно у спадщину від осіб, які не є членами родини першого ступеня споріднення, зобов`язаний був подати податкову декларацію, в якій зазначити склад прийнятої спадщини, а також сплатити відповідний податок на доходи фізичних осіб, та військовий збір, однак позивачем цього зроблено не було. Відповідач вказав, що платнику податків ОСОБА_1 було надіслано запит №2666/10/04-36-50-40 від 10.07.2020 про надання пояснень та документальних підтверджень отриманого доходу у розмірі 5270593,00 грн від прийняття майна, коштів, майнових чи немайнових прав у спадщину (дарунок) у 2019 році та повідомлено про необхідність надання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік у зв`язку з отриманням доходу у вигляді спадщини (подарунку). Наголошує, що податковим органом дотримано процедури проведення перевірки, а запит про надання пояснень надіслано з урахуванням положень п. 42.2 ст. 42 ПК України. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), перебуває обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до умов договору дарування квартири від 24.04.2019 Дарувальник ( ОСОБА_3 ) передає безоплатно у власність обдарованому ( ОСОБА_1 ) належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 3 вказаного договору визначено, що цей дар сторони оцінюють в 5270593,00 грн. (п`ять мільйонів двісті сімдесят тисяч п`ятсот дев`яносто три гривні 00 копійок).

Листом від 10.07.2020 №2666/10/04-36-50-40 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надіслало запит ОСОБА_1 , в якому запитувалися такі документи: - свідоцтво про право на спадщину (договір дарування) за період, який підлягає перевірці, - паспорт; - реєстраційний номер облікової картки платника податків. Зазначені документи просили подати протягом 15 робочих днів з дня отримання даного запиту.

Також, даним листом зазначено про необхідність надати до податкового органу декларацію про майновий стан та доходи за 2019 рік.

Зазначений лист-запит надіслано податковим органом за податковою адресою позивача у відповідності до ст. 42 ПК України.

У випадку ненадання вищевказаних документів, ГУ ДПС повідомило позивача про набуття права на проведення документальної перевірки відповідно до пп. 78.1.1. та п. 78.1.2. п. 78.1. ст. 78 ПК України.

Вищевказаний лист повернувся на адресу податкового органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

На підставі пп. 19-1.1. п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.2. п. 78.1 ст. 78, ст. 79, пп. 69.35-1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI відповідно до наказа Головного управління ДПС у Дніпропетровській область від 10.09.2025 № 5620-п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 " головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС Метлицькою Віолеттою Олегівною проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з метою достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військової збору фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 до 31.12.2019.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для проведення перевірки стало надходження податкової інформації від приватного нотаріуса Красоти Тетяни Олександрівни про отримання позивачем у 2019 році доходу у вигляді спадщини (дарунку).

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено Акт від 31.10.2025 №4625/04-36-24-98-2825319597 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.

Актом від 31.10.2025 №4625/04-36-24-98-2825319597 встановлені такі порушення:

-пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації про майновий стан на доходи за 2019 рік;

-пп.164.2.10 п. 164.2 ст. 164, пп. 174.2.2 п. 174.2, пп. 168.2.1. п. 168.2. ст. 168 з урахуванням п. 167.2 ст. Податкового кодексу України, а саме внаслідок заниження загального річного оподаткованого доходу шляхом недекларування у 2019 році доходу, отриманого в результаті прийняття у дар майна від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого та другого ступенів споріднення, донараховано податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік на суму 263 529, 65 грн.;

-пп. 1.2. з урахуванням пп. 1.3. п. 16-1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: внаслідок заниження загального річного оподаткованого доходу шляхом недекларування у 2019 році доходу, отриманого в результаті прийняття у дар майна від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого та другого ступенів споріднення майна, донараховано податкові зобов`язання з військового збору на суму 79 058, 90 грн.

На підставі проведеної перевірки, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровської області було виставлено такі податкові повідомлення-рішення:

-від 02.12.2025 № 0650742408 (Форма "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, де донараховано податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік на суму 263 529, 65 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 65882,41 грн. (25%);

-від 02.12.2025 № 0650752408 (Форма "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору, донараховано податкові зобов`язання з військового збору на суму 79 058, 90 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 19764,73 грн. (25%);

-від 02.12.2025 № 0650732408 (Форма "ПС") про застосування штрафних санкцій на суму 340,00 грн.

Вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Відповідно до пп. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 ПК України.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з п. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Мінфіну 20 серпня 2015 року № 727 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 грудня 2021 року № 702), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745 (далі по тексту Порядок № 727) акт документальної перевірки - документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки та відображає її результати.

Пунктами 3-5 розділу ІІ Порядку № 727 встановлено, що акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

За змістом абзаців 1-7 підпункту 2 пункту 4 розділу III Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити інформацію щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документи та інформацію, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформацію щодо наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності платника податків;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

Згідно з п. 49.1, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п. 164.1, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з пп. 1.1, 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з п. 123.1, 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Щодо доводів позивача про ненаправлення йому письмового запиту.

В матеріалах справи міститься лист від 10.07.2020 №2666/10/04-36-50-40, яким Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надіслало запит ОСОБА_1 .

В надісланому запиті податковий орган просив позивача надати такі документи: свідоцтво про право на спадщину (договір дарування) за період, який підлягає перевірці; паспорт; реєстраційний номер облікової картки платника податків. Зазначені документи позивач повинен надати протягом 15 робочих днів з дня отримання даного запиту.

Також, даним листом повідомлено позивача про необхідність надати до податкового органу декларацію про майновий стан та доходи за 2019 рік.

Зазначений лист-запит надіслано податковим органом за податковою адресою позивача у відповідності до ст. 42 ПК України.

У випадку ненадання вищевказаних документів, ГУ ДПС повідомило позивача про набуття права на проведення документальної перевірки відповідно до пп. 78.1.1. та п. 78.1.2. п. 78.1. ст. 78 ПК України.

Вищевказаний лист повернувся на адресу податкового органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Отже, з вищенаведеного вбачається, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було виконано вимоги п.п. 78.1.1. ст. 78 ПК України щодо направлення запиту про витребування пояснень та документів на адресу платника податків перед проведенням документальної невиїзної позапланової перевірки.

Водночас, неотримання вищевказаного запиту позивачем є виключно його відповідальністю виходячи з такого.

Відповідно до п.п. 42.2., 42.5 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Матеріалами справи підтверджено, що лист-запит від 10.07.2020 №2666/10/04-36-50-40 був надісланий позивачу на його зареєстровану адресу: АДРЕСА_2 , однак такий лист був повернутий на адресу податкового органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Отже, вищевказаний лист від 10.07.2020 № 2666/10/04-36-50-40 був належним чином вручений позивачу.

А тому суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача в цій частині.

Щодо доводів позивача про сплив розумного строку між направленням запиту та призначенням перевірки.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що п`ятирічний проміжок часу між направленням запиту (10.07.2020) та виданням наказу про проведення перевірки (10.09.2025) свідчить про порушення принципу правової визначеності та розумності строків.

Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у строк, що не перевищує 1095 днів (2555 днів у визначених Кодексом випадках) з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Разом з тим, перебіг строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, зупинявся на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (підпункт 69.35-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України), а з 24.02.2022 - на період дії воєнного стану на території України. Отже, строки давності, визначені статтею 102 ПК України, з урахуванням наведених мораторіїв станом на дату винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (02.12.2025) не сплили, а тому оскаржувані рішення прийняті контролюючим органом у межах строків, встановлених законом.

За таких обставин, посилання позивача на п`ятирічний проміжок часу між запитом та наказом про проведення перевірки як на самостійну підставу протиправності оскаржуваних рішень є необґрунтованим, оскільки Податковий кодекс України не встановлює граничного строку для призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а період, на який посилається позивач, охоплюється мораторіями, встановленими законом саме для цілей реалізації контролюючими органами своїх повноважень.

Щодо посилання позивача на практику Верховного Суду.

Суд також враховує, що наведена позивачем судова практика Верховного Суду прийнята за інших фактичних обставин справ і не спростовує встановлених судом у цій справі обставин щодо належного направлення запиту та його вручення позивачу в порядку, визначеному статтею 42 ПК України. Зокрема, наведені позивачем правові висновки стосуються справ, в яких контролюючими органами запит платнику податків взагалі не направлявся або факт його надіслання не був доведений, тоді як у цій справі факт направлення запиту та належного вручення матеріалами справи підтверджений. Наведення позивачем практики Верховного Суду без урахування відмінності встановлених судом фактичних обставин не може братися судом до уваги як підстава для скасування оскаржуваних рішень.

Щодо наявності умислу в діяннях (бездіяльності) позивача при вчиненні податкового правопорушення.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 123.2 ст.123 ПК України передбачено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, застосування п.123.2 та п.123.3 ст.123 ПК України можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.

При цьому, згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, з системного аналізу викладених норм можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.

У свою чергу, як визначено п.112.2 ст.112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Положення п.109.3 ст.109 ПК України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 ПК України. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.

Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПК України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.

Суд зауважує, що невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана із встановленням умислу.

У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчиненні податкового правопорушення.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за пунктом 123.2 статті 123 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Разом з тим, застосовуючи наведені норми до встановлених у цій справі обставин, суд звертає увагу, що в Акті перевірки від 31.10.2025 №4625/04-36-24-08/ НОМЕР_1 контролюючий орган обмежився вказівкою на те, що позивач діяв нерозумно, без належної обачності, та на цій підставі кваліфікував вчинене порушення як умисне. При цьому, Акт перевірки не містить конкретних обставин та доказів, які б свідчили про те, що позивач усвідомлював протиправність своєї бездіяльності щодо неподання декларації та свідомо, цілеспрямовано бажав настання негативних наслідків для бюджету, тобто діяв удавано та цілеспрямовано у розумінні абзацу другого пункту 109.1 статті 109 ПК України.

Суд зазначає, що визначені в Акті перевірки характеристики поведінки позивача ("діяв нерозумно, без належної обачності") є ознаками необережної форми вини (недбалості), а не умислу. Оскільки обов`язок доведення умислу покладено на контролюючий орган, а такий обов`язок в цій справі виконано не було, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності в діях (бездіяльності) позивача умислу в розумінні пункту 109.1 статті 109 та пункту 123.2 статті 123 ПК України.

За таких обставин застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за пунктом 123.2 статті 123 ПК України у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання є необґрунтованим. Водночас, оскільки судом встановлено та позивачем не спростовано факту вчинення діяння, що зумовило визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання (неподання декларації та несплата податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходу, отриманого у вигляді дарунку), відповідальність позивача підлягає кваліфікації за пунктом 123.1 статті 123 ПК України, яким передбачено застосування штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 02.12.2025 № 0650742408 (Форма "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та від 02.12.2025 № 0650752408 (Форма "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору є протиправними та підлягають скасуванню в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі, що перевищує 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, а саме: щодо податкового повідомлення-рішення № 0650742408 - в сумі 39 529,44 грн (різниця між нарахованим штрафом у розмірі 65 882,41 грн за ставкою 25 відсотків та штрафом у розмірі 26 352,97 грн за ставкою 10 відсотків), а щодо податкового повідомлення-рішення №0650752408 - в сумі 11 858,84 грн (різниця між нарахованим штрафом у розмірі 19 764,73 грн за ставкою 25 відсотків та штрафом у розмірі 7 905,89 грн за ставкою 10 відсотків). В іншій частині (щодо основної суми грошового зобов`язання та штрафу в межах 10 відсотків) зазначені податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства та скасуванню не підлягають.

Суд окремо звертає увагу, що наведений висновок про недоведеність умислу не стосується податкового повідомлення-рішення від 02.12.2025 №0650732408 (форма «ПС»), яким на позивача накладено штраф у розмірі 340,00 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України. Відповідальність за цією нормою настає за сам факт неподання декларації незалежно від форми вини платника податків (умисел чи необережність), а тому питання доведеності умислу правового значення для правомірності цього податкового повідомлення-рішення не має, і воно є правомірним у повному обсязі.

Щодо суті порушення.

Відповідно до положень п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: …е) спадщини, подарунків, виграшів, призів.

Пунктом 163.1 ст.163 ПКУ визначено, що об`єктом оподаткування резидента є:- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.164.1 ст.164 ПКУ базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах (п.164.3 ст.164 ПКУ).

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п.164.4. ст.164 ПКУ).

Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено ст.168 ПКУ.

Згідно з пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПКУ платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Одночасно доходи, визначені ст.163 ПКУ є об`єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування (п.161 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ).

Положення підпунктів 83.1.1, 83.1.2, 83.1.6 п.83.1 ст.83 ПКУ передбачають, що матеріалами, які є підставою для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені ПКУ, податкова інформація та інші матеріали, отримані у порядку та у спосіб, передбачені ПКУ або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи ДПС.

Відповідно до пп.164.2.10 п.164.2 ст.164 Кодексу №2755 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV.

Особливості оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав викладені у статті 174 ПКУ.

Згідно п.174.2 ст.174 ПКУ "Об`єкти спадщини оподатковуються: пп.174.2.1. за нульовою ставкою:

а) об`єкти спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення;

б) вартість власності, зазначеної в підпунктах "а", "б", "ґ" пункту 174.1 цієї статті, що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності, зазначеної в підпунктах "а", "б" пункту 174.1, що успадковуються дитиною з інвалідністю;

в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов`язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 - 1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем;

пп.174.2.2 за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у підпункті 174.2.1 цього пункту;

пп.174.2.3. за ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, для будь якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця нерезидента, та для будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем нерезидентом від спадкодавця-резидента".

Згідно пп.14.1.263 п.14.1 ст.14 ПКУ "членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені; членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки".

Згідно до п.167.2 ст.167 ПКУ ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом IV.

Підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПКУ визначено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Відповідно до п.174.3 ст.174 ПКУ "Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов`язані сплатити податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об`єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини".

З 03.08.2014 року набрав чинності Закон України від 31.07.2014 №1621-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України"(далі - Закон №1621-VII), яким на період до 01.01.2015 року запроваджено військовий збір. Відповідно до пп.1.1 п.161 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ з урахуванням змін, внесених Законом №1621-VII платниками військового збору є особи, визначені п.162.1ст.162 ПКУ, а саме фізична особа резидент(нерезидент),яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.

Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 року, до ПКУ внесено зміни в частині оподаткування військовим збором. Так, відповідно до пункту 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПКУ оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Відповідно до пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ, зокрема:

- для резидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України;

- для нерезидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до пп.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПКУ "Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу".

Відповідно до п.164.2 ПКУ "До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: …164.2.10 дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ.

Відповідальною за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 ПКУ:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету".

Відповідно до вимог п.п.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПКУ контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Суд зазначає, що оскільки ГУ ДПС у Дніпропетровській області на адресу Позивача було направлено запит від 10.07.2020 №2666/10/04-36-50-40 про надання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік та сплату податку на доходи фізичних осіб і військового збору у зв`язку з отриманням доходу у вигляді дарунку, проте позивачем ані на цей запит, ані під час проведення перевірки, ані до суду не подано декларацію, не надано договір дарування, звіт про оцінку майна чи інші первинні документи, а також письмові пояснення щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, суд відхиляє доводи позивача про недослідження контролюючим органом первинних документів під час перевірки.

Суд враховує, що неотримання контролюючим органом договору дарування, звіту про оцінку майна та інших первинних документів є прямим наслідком бездіяльності самого позивача, який не надав ці документи ні у відповідь на запит від 10.07.2020, ні за власною ініціативою на підставі підпунктів 17.1.15, 17.1.16 пункту 17.1 статті 17 ПК України, ні під час судового розгляду цієї справи. Позивач не позбавлений права та можливості подати такі документи контролюючому органу або суду для спростування визначеної суми податкового зобов`язання чи підтвердження права на застосування нульової ставки оподаткування (зокрема, у зв`язку зі ступенем споріднення з дарувальником), проте цим правом не скористався. За таких обставин посилання позивача на недослідження первинних документів не може братися судом до уваги, оскільки платник податків не може посилатися на наслідки власної процесуальної пасивності та бездіяльності як на підставу протиправності рішень контролюючого органу.

Також суд зауважує, що окремі недоліки, допущені податковим органом при оформленні оскаржуваних рішень не впливають на факт доведеності складу порушення вимог пп.164.2.10 п.164.2 ст.164, пп.174.2.2 п.174.2, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 з урахуванням п.167.2 ст.167, пп.1.2 з урахуванням пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, покладеного в основу прийнятих рішень.

Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення суд враховує, чи прийнято воно з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач діяв законно та обґрунтовано, у спосіб та в межах повноважень, наданих податковим органам чинним законодавством, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення від 02.12.2025 № 0650742408 (форма «Р») та від 02.12.2025 № 0650752408 (форма «Р») відповідають нормам чинного законодавства та підстави для їх скасування відсутні в частині визначення основної суми грошового зобов`язання та застосування штрафної (фінансової) санкції в межах 10 відсотків, однак є протиправними в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції понад 10 відсотків - з підстав, викладених вище. Податкове повідомлення-рішення від 02.12.2025 №0650732408 (форма «ПС») відповідає нормам чинного законодавства у повному обсязі, а підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав, викладених вище.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задовольняється частково, а саме в розмірі 51 388,28 грн з ціни позову 428 575,69 грн, на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір пропорційно до задоволених вимог, що становить 479,35 грн (3 997,76 грн х 51 388,28 грн/ 428 575,69 грн).

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 44118658; місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.12.2025 № 0650742408 (Форма "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції на суму 39 529,44 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.12.2025 № 0650752408 (Форма "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції на суму 11 858,84 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 44118658; місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) судовий збір у розмірі 479,35 грн. (чотириста сімдесят дев`ять гривень тридцять п`ять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон