Рішення № 139054680, 18.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

18 серпня 2026 р. Справа № 120/13340/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі-відповідач) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 .

Ухвалою від 29.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 06.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що поновлення виплати пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованих територіях або виїхали з них, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №299 від 11.02.2025, Закону №2262, Закону №1058 та Порядку №3-1. Для поновлення виплати пенсії особа повинна особисто звернутися до органу Пенсійного фонду із заявою встановленої форми та необхідними документами, зокрема документами, що посвідчують особу, довідкою ВПО (за наявності), реквізитами банківського рахунку, а також підтвердити неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Для громадян України, які проживають в АР Крим та м. Севастополі, додатково подається заява про відсутність громадянства держави-окупанта.

Водночас відповідач вказує, що позивач не перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду та не отримував пенсію через цей орган, а тому, на думку відповідача, відсутні правові підстави для поновлення виплати пенсії. У зв`язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

21.06.2004 ОСОБА_1 , був звільнений з військової служби та, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 22.06.2004 була призначена пенсія за вислугу років, яку він отримував до 2014 року, проживаючи в Автономній Республіці Крим.

З 23.10.2020 позивачу надано статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою управління соціального захисту населення (правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 23.10.2020 №509-5000319102.

23.06.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою про поновлення виплати пенсії, додавши заяву про неотримання пенсії та інші необхідні документи.

Листом від 16.07.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило позивачу у поновленні виплати пенсії. В листі вказано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих РФ територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території. Відповідно до пункту 10 Порядку особам, які проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України або які виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих російською федерацією територій України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться за умови неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат .

Постановою Правління Пенсійного Фонду України №3-1 від 30.01.2007, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Порядок 3-1).

Згідно п.3 Порядку 3-1 заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії (додаток 1 до цього Порядку)), припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (заява про виплату пенсії (додаток 2 до цього Порядку)), заява про працевлаштування (звільнення) (початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), прийняття (звільнення) на (зі) службу (служби) (додаток 3 до цього Порядку), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку), заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 5 до цього Порядку), заява про виплату допомоги на поховання (додаток 6 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.

Враховуючи вищезазначене, для подання заяви на поновлення виплати пенсії відповідно до Закону №2262, Позивачу необхідно звернутись до найближчого сервісного центру Головного управління, із паспортом, довідкою про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, довідкою про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи та довідкою про номер рахунку в банківській установі.

Водночас, пунктом 5 Порядку 3-1 встановлено, що громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства російської федерації та не одержують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта.

Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), який встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1706 внутрішньо переміщена особа - це громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (стаття 2 Закону №1706).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону №1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Громадяни пенсійного віку, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи (частина третя статті 7 Закону №1706).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону №1706 внутрішньо переміщені особи користуються тими самими правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Кабінет Міністрів України у пункті 1 постанови від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" установив, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги (крім допомоги на проживання, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам") та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Пенсійного фонду України внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону №1706 від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до пункту 5 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих РФ територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299, який набув чинності з 01.01.2015 (тобто у році, коли позивач звернувся до позивача із заявами про поновлення пенсій, а тому зазначена постанова підлягає застосуванню до відповідних правовідносин), виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, в якому особа востаннє перебувала на обліку, або за заявою одержувача:

за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання на території України;

за зазначеним у заяві місцем проживання (перебування) на підконтрольній Україні території.

Принципи, засади і механізми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби визначає Закон № 2262, згідно зі статтею 1 якого особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 12 Закону № 2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу; особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.

Статтею 2 Закону № 2262 встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пенсії за вислугу років призначаються особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення (стаття 13 Закону № 2262).

Пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 43 Закону № 2262).

Пунктом 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Аналогічні приписи містяться в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Статтею 581 Закону №2262 встановлено, що припинення та поновлення виплати пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей проводиться в порядку, встановленому цим Законом та статтею 49 Закону № 1058-IV.

В свою чергу, відповідно до статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

21) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

31) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

41) у разі не проходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 у справі №243/5451/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79791532) зазначив, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною першою статті 49 Закону №1058-IV, вичерпний та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Відповідь відповідача про те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації та введенням в Україні воєнного стану неможливо витребувати пенсійну справу позивача, суд не бере до уваги, оскільки відсутність оригіналу пенсійної справи та інших доказів щодо виплати пенсії позивача, що зумовлена бездіяльністю відповідача щодо отримання таких доказів, не може позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 "Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" доручено пенсійному фонду України забезпечити:

протягом двох місяців із дати набрання чинності цією постановою (01.01.2025) - виплату пенсій громадянам України за матеріалами пенсійних справ та електронних особових справ відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою;

до 31 грудня 2025 року - проведення заходів щодо підтвердження особами, які проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та особами, які під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію та які на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" отримували пенсію, інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку № 3-1 переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі особи та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії, та з урахуванням додатково наданих документів. При переведенні з одного виду пенсії на інший, поновленні виплати пенсії особа може додатково подати документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку, підвищення та інші доплати).

Громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства російської федерації та не одержують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Отже, з вищенаведених положень нормативно-правових актів Уряду України та Пенсійного фонду України вбачається, що обов`язок витребування матеріалів паперової пенсійної справи та з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання щодо поновлення пенсії особі, покладається саме на органи Пенсійного фонду України (його територіальні управління) у разі надходження відповідної заяви від особи, яка проживає на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

Втім, суд звертає увагу на те, що позивач, звернувшись у 2025 році до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, вже тривалий час (з 23.10.2020) постійно проживає на підконтрольній українській владі території у місті Вінниця, а не на тимчасово окупованій території.

Крім того, на підтвердження обставин призначення пенсії позивачем ОСОБА_1 надано документи, видані уповноваженими органами Міністерства оборони України (військовий квиток, посвідчення), в яких міститься вся необхідна для поновлення виплати пенсії інформація, підстави звільнення, а також дані протоколу призначення пенсії та пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 про призначення пенсії за вислугу років , що беззаперечно засвідчують факт перебування позивача на відповідному пенсійному обліку та законність первинного призначення йому пенсійного забезпечення за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі №308/3864/17 зазначив, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.

У постанові від 30.01.2024 у справі №320/424/23 Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно з яким призначення (поновлення виплати) пенсій особам, які проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, залишили її та зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Суд зазначає, що позивач як громадянин України має право на отримання пенсії, яка призначається відповідно до законодавства України. Позивач має право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем фактичного проживання. Разом з тим його конституційне право на вже призначену пенсію не може бути поставлено у залежність від місцезнаходження його пенсійної справи (можливості/неможливості доступу до неї), а відсутність паперової пенсійної справи, так само, як і законодавчо визначених дієвих способів призначення та поновлення пенсії зі відсутності документів, що в ній містяться, не є підставою для відмови у виплаті (поновленні виплати) йому пенсії, право на яку він набув згідно із Законом №2262.

При цьому суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивачу рекомендовано звернутися до сервісного центру органу Пенсійного фонду України з метою визначення права на пенсійне забезпечення за нормами Закону №2262. Суд зазначає, що такий запропонований відповідачем спосіб вирішення питання пенсійного забезпечення особі, якій уже було законно призначено військову пенсію за вислугу років, не узгоджується із приписами Закону України №2262. Позивач уже реалізував своє право на отримання пенсії за спеціальним законом, і наявність форс-мажорних обставин у вигляді окупації території та відсутності поштового зв`язку з країною-агресором не може покладати на пенсіонера обов`язок змінювати вид свого пенсійного забезпечення чи звужувати його право на отримання саме військової пенсії, гарантованої державою.

У рішення відповідач підставою для відмову у поновлення виплати пенсії за вислугу років зазначив, що позивач на обліку в Головному управлінні не перебував та пенсію не отримував, у зв`язку з цим відсутні підстави для поновлення пенсії.

Позиція відповідача є необґрунтованою та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідач безпідставно посилається на відсутність звернення позивача із заявою про поновлення виплати пенсії як на підставу для відмови у задоволенні позову. Предметом спору є протиправність припинення (непоновлення) виплати пенсії та зобов`язання відповідача відновити її виплату. Обов`язок особи подати заяву не звільняє орган Пенсійного фонду від обов`язку діяти відповідно до вимог Конституції України, Закону № 2262-XII та Закону №1058-IV і не може бути використаний як підстава для позбавлення особи конституційного права на пенсійне забезпечення.

Відповідач фактично ототожнює поновлення виплати пенсії із призначенням пенсії, хоча це різні правові процедури. Позивачу пенсія вже була призначена відповідно до Закону №2262-XII, а тому повторне звернення із документами, необхідними для призначення пенсії, законом не передбачене. У справі йдеться саме про відновлення виплати раніше призначеної пенсії.

Посилання відповідача на те, що позивач не перебував на обліку в Головному управлінні, не є належною правовою підставою для відмови у поновленні виплати пенсії. Територіальна підсудність пенсійної справи та місце її обліку є виключно питанням внутрішньої організації роботи Пенсійного фонду і не можуть покладати негативні наслідки на пенсіонера. За наявності пенсійної справи відповідач зобов`язаний витребувати її або забезпечити передачу в порядку міжвідомчої взаємодії.

Відповідач також посилається на Постанову Кабінету Міністрів України №299 від 11.02.2025 та Порядок №3-1, однак ці нормативні акти регламентують процедуру реалізації права на виплату пенсії і не встановлюють нових підстав для відмови у поновленні вже призначеної пенсії. Більше того, сам відповідач зазначає, що Кабінетом Міністрів України ще не приведено нормативно-правові акти у відповідність до Закону №3674, що свідчить про відсутність належного нормативного врегулювання окремих процедурних питань. Такі обставини не можуть обмежувати право позивача на отримання пенсії.

Вимога щодо підтвердження неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації не є підставою для відмови у позові, оскільки пункт 10 Порядку №299 прямо передбачає, що за відсутності обміну інформацією між Україною та РФ така обставина підтверджується повідомленням особи у відповідній заяві, а не будь-якими іншими документами. Отже, законодавець не покладає на особу обов`язку отримувати офіційні підтвердження від рф.

Таким чином, відповідач не навів жодної норми Закону №2262-XII чи Закону №1058-IV, яка б прямо передбачала можливість відмови у поновленні виплати вже призначеної пенсії з підстав, викладених у відзиві. Натомість наведені ним доводи стосуються лише процедурних аспектів звернення до Пенсійного фонду та не спростовують факту порушення права позивача на пенсійне забезпечення.

У даному випадку, наявність статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка, була припинена управлінням без законних на те підстав.

Щодо дати з якої підлягає поновлення пенсії позивача, суд зазначає, що відповідно до пунктів 3, 11 розділу І Порядку №3-1 заява про поновлення пенсії подається заявником до органу, що призначає пенсію.

Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).

Днем звернення за поновленням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Так, встановлено, що позивач 23.06.2025 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив поновити пенсійну виплату.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

З позиції суду, належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язати відповідача поновити з 23.06.2025 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії, а не з 01.11.2020, як просить позивач.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, а тому, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Водночас на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено в користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов`язується виключно зі способом захисту порушених прав позивача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 23.06.2025.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Крапівницька Н. Л.

підпис

Згідно з оригіналом Суддя Секретар: