Рішення № 139054583, 08.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2026Справа № 910/842/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"

про стягнення 1 274 387, 52 грн

Представники учасників справи:

Від позивача: Тєплова В.С.;

Від відповідача: Гучок В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - відповідач) про стягнення 1 274 387, 52 грн, з яких: інфляційні втрати у розмірі 514 610, 76 грн та 3 % річних у розмірі 759 776, 76 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вищевказані суми.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання документу, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі; надати докази його направлення відповідачу.

09.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі № 910/842/26 призначено на 16.03.2026.

Судом у підготовчому засіданні 16.03.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 06.04.2026.

Судом у підготовчому засіданні 06.04.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 20.04.2026.

17.04.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

20.04.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутністю представника.

Представник позивача у підготовче засідання 20.04.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 06.04.2026 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/842/26 по суті на 18.05.2026.

14.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі

15.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява, в якій останній просить суд відстрочити виконання судового рішення.

Судом у судовому засіданні 18.05.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 08.06.2026.

05.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 05.06.2026 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.06.2026 заперечив проти заявлених позовних вимог, підтримав подане клопотання про відстрочення виконання рішення.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 05.06.2026.

У судовому засіданні 05.06.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року №829-р "Про погодження перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є правонаступником майна, всіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 року №802, пункту 3.2 статуту Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з п. 10. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі надає послуги, зокрема, з передачі електричної енергії учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії затверджується Регулятором.

Порядок укладання таких договорів визначається Кодексом системи передачі.

Регулятором на ринку електричної енергії є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), правовий статус якої визначений у ст. 1, 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Кодекс системи передачі затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики від 14.03.2018, із подальшими змінами.

Згідно з абз. 14 п. 5.3 Кодексу СП, між ОСП та Користувачем, який є (або планує стати) учасником ринку електричної енергії, укладається один договір про надання послуг з передачі електричної енергії, який є додатком 6 до цього Кодексу, сукупно за всіма видами діяльності цього Користувача на ринку електричної енергії.

Договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на підставі типової форми договору, який затверджується Регулятором та є додатком 6 до Кодексу СП (п. 5.5 Кодексу системи передачі).

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Наказом №549 від 03.10.2023 Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" було затверджено умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії, в п. 1 якого визначено, що умови договору набувають чинності з 01.01.2024.

Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські регіональні електромережі" подано позивачу заяву-приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, у якій надано письмову згоду на приєднання до умов договору.

Листом № 01/58000 від 01.11.2023 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" підтвердило приєднання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" до умов договору з 01.01.2024, отже, між позивачем і відповідачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії з датою акцептування 01.01.2024 та ідентифікатором №0533-02041-ПП.

Наказами Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" №742 від 22.12.2023, № 343 від 07.06.2024 внесено зміни - затверджено умови договору в новій редакції.

Згідно з п. 2.1 договору ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 6.2 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду (календарного місяця) згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

З платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Згідно з п. 6.4 договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку.

Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.

Умовами пп. 1 п. 7.1. Договору передбачено право ОСП отримувати від Користувача своєчасну оплату за послуги.

Відповідно до пп. 1 п. 9.2. Договору, передбачено, що ОСП зобов`язується забезпечувати надання послуги з дотриманням установлених показників якості надання цих послуг відповідно до глави 2 розділу ХІ КСП.

ОСП зобов`язується складати та надавати Користувачу акти, рахунки, повідомлення у терміни та у порядку, що визначені в главах 6 та 10 цього Договору (пп. 2 п. 9.2. Договору).

Згідно з пп. 1 п. 9.3. Договору, Користувач зобов`язується підписувати зі свого боку акти приймання-передачі послуги, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги та повертати ОСП.

Користувач зобов`язується здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим Договором (пп. 2 п. 9.3. Договору).

Згідно з п. 10.3. Договору, рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.

Електронний документ, який направляється стороною на виконання цього Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з моменту набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі.

Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов`язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Відповідно до п. 10.4. Договору, будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі послуги або акт коригування до акта приймання-передачі послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування Сервісу, про що ОСП зобов`язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами у один і той самий спосіб (в залежності від форми документу).

Для забезпечення електронного документообігу сторони зобов`язуються здійснити реєстрацію в Сервісі та дотримуватись правил та інструкції користування Сервісом, які ним передбачені (п. 10.5. Договору).

Пунктом 10.7. Договору передбачено, що сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою Сервісу з використанням реєстраційних даних сторони, є такими, що підписані цією стороною (уповноваженою нею особою).

Цей Договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення (п. 14.1. Договору).

На виконання умов Договору, у серпні - листопаді 2025 року позивач надав відповідачу послуги і надіслав відповідні рахунки, зокрема для оплати поетапної вартості послуг, а також акти приймання-передачі послуги за серпень - листопад 2025, а саме:

- Акт приймання-передачі Послуги від 31.08.2025 № ПРА-0012228 за серпень 2025 року на суму 39 942 589,10 грн;

- Акт приймання-передачі Послуги від 30.09.2025 № ПРА-0012861 за вересень 2025 року на суму 35 496 950,28 грн;

- Акт приймання-передачі Послуги від 31.10.2025 № ПРА-0013498 за жовтень 2025 року на суму 74 491 718,17 грн.;

- Акт приймання-передачі Послуги від 30.11.2025 № ПРА-0014181 за листопад 2025 року на суму 79 638 012,52 грн.

Також, відповідачу сформовано та направлено:

1. Акт коригування від 01.08.2025 № ПРА_К-0010408 до Акту приймання передачі Послуги № ПРА-0007550 від 31.12.2024 р. згідно з Договором від 01.01.2024 № 0533-02041-ПП (з урахуванням акту коригування № ПРА_К-0008355 від 03.03.2025 р.) згідно якого об`єм наданих послуг за грудень 2024 скорегований у бік збільшення на підставі чого, перераховано суму, що підлягала оплаті з боку Відповідача на 315 462,11 грн. також в бік збільшення;

2. Акт коригування від 04.11.2025 № ПРА_К-0012466 до Акту приймання передачі Послуги № ПРА-0009244 від 31.03.2025 р. згідно з Договором від 01.01.2024 № 0533-02041-ПП (з урахуванням акту коригування № ПРА_К-0009955 від 06.06.2025 р.) згідно якого об`єм наданих послуг за березень 2025 скорегований у бік збільшення на підставі чого, перераховано суму, що підлягала оплаті з боку Відповідача на 195 032,34 грн. в бік збільшення;

3. Акт коригування від 04.08.2025 № ПРА_К-0010679 до Акту приймання - передачі Послуги № ПРА-0010411 від 31.05.2025 р. згідно з Договором від 01.01.2024 № 0533-02041-ПП згідно якого об`єм наданих послуг за травень 2025 скорегований у бік збільшення на підставі чого, перераховано суму, що підлягала оплаті з боку Відповідача на 52 476,68 грн. в бік збільшення;

4. Акт коригування від 03.09.2025 № ПРА_К-0011398 до Акту приймання-передачі Послуги № ПРА-0011003 від 30.06.2025 р. згідно з Договором від 01.01.2024 № 0533-02041-ПП згідно якого об`єм наданих послуг за червень 2025 скорегований у бік збільшення на підставі чого, перераховано суму, що підлягала оплаті з боку Відповідача на 72 976,78 грн. в бік збільшення;

5. Акт коригування від 03.10.2025 № ПРА_К-0011846 до Акту приймання-передачі Послуги № ПРА-0011608 від 31.07.2025 р. згідно з Договором від 01.01.2024 № 0533-02041-ПП згідно якого об`єм наданих послуг за липень 2025 скорегований у бік збільшення на підставі чого, перераховано суму, що підлягала оплаті з боку Відповідача на 75 307,70 грн. в бік збільшення;

6. Акт коригування від 13.11.2025 № ПРА_К-0012733 до Акту приймання-передачі Послуги № ПРА-0012228 від 31.08.2025 р. згідно з Договором від 01.01.2024 № 0533-02041-ПП згідно якого об`єм наданих послуг за серпень 2025 скорегований у бік збільшення на підставі чого, перераховано суму, що підлягала оплаті з боку Відповідача на 225 995,58 грн. в бік збільшення.

Проте, як зазначає позивач, вказані рахунки та акти за період серпня - листопада 2025 року відповідачем сплачувалися не в повному обсязі та з порушенням термінів виконання зобов`язань.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 759 776, 76 грн та інфляційні втрати у розмірі 514 610, 76 грн.

Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

За визначенням, наведеним у пункті 55 частини першої ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії;.

За змістом п. 8 частини першої ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі.

У відповідності до п. 3 частини першої ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених цим Законом, кодексом системи передачі, кодексом комерційного обліку, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг;

Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі (частина четверта ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до п. 5.5. глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі, договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі, отже, затверджена одночасно з цим Кодексом.

Як встановлено судом, спірні правовідносини виникли на підставі укладеного між сторонами Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0533-02041-ПП від 01.01.2024.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша ст. 903 ЦК України).

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 частини третьої ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді (п. 6.4. Договору).

Отже, умовами договору (які відповідають положенням типового договору), при розрахунках між сторонами враховуються як планові так і фактичні обсяги, при цьому положеннями Договору чітко передбачена передоплата вартості послуги, яка має бути вчинена до відповідної дати розрахункового місяця. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2024 у cправі № 914/1653/23.

При розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21 та від 24.11.2022 у справі № 927/713/21.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем як ОСП за період серпня - листопада 2025, на виконання умов Договору, були сформовані та виставлені планові рахунки-фактури.

Вказані рахунки-фактури відповідно до п. 10.3. Договору були надіслані та "доставлені" відповідачеві, що підтверджується наданою позивачем роздруківкою сервісу АСКОД НЕК "Укренерго", а акти підписані сторонами електронними підписами.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вказані рахунки та акти за послуги за період серпня - листопада 2025 року відповідачем сплачувалися не в повному обсязі та з порушенням термінів виконання зобов`язань.

Слід зазначити, що судом враховано, що плановий обсяг послуги згідно п. 5.1. Договору визначається відповідно до розділу ХІ КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду, так само як і фактичний обсяг відповідно до розділу ХІ КСП.

Повноваження АКО визначені частиною другою ст. 53 Закону України "Про ринок електричної енергії", у відповідності до яких АКО, зокрема: 4) надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку.

Основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов`язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об`єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії визначає Кодекс комерційного обліку (частина сьома ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з п. 2.1.1. та п. 2.1.2. глави 2.1 розділу ІІ Кодексу комерційного обліку, комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується АКО та здійснюється ППКО (постачальники послуг комерційного обліку електричної енергії) відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку. Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у визначений проміжок часу для її подальшого використання та здійснення розрахунків між учасниками ринку.

Положення п. 9.14.1. та 9.14.3. глави 9.14 розділу IX ККОЕЕ визначено, що АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам. Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО.

З урахуванням вказаного нормативного регулювання сертифікація (перевірка) валідованих даних комерційного обліку електричної енергії, надання таких даних учасникам ринку для здійснення розрахунків, віднесена до виключної компетенції АКО, функції якого одноособово виконує НЕК "Укренерго".

За вищеописаних умов упорядкування даних комерційного обліку, їх коригування в порядку перевірки (сертифікації) попередніх даних та подальше надання відповідних даних учасникам ринку для здійснення розрахунків віднесено до повноважень НЕК "Укренерго".

При цьому, використання інших показників (даних) при розрахунках між учасниками ринку електричної енергії, аніж дані комерційного обліку АКО, чинним законодавством, що врегульовує спірні правовідносини не передбачено та з умов договору не випливає.

Таким чином, положеннями чинного законодавства та умовами укладеного між сторонами Договору передбачено, що джерелом інформації щодо планового обсягу та фактичного відпуску електричної енергії є дані комерційного обліку, надані АКО, на підставі яких і здійснюються розрахунки між позивачем та відповідачем.

Заперечень, розбіжностей або невідповідність планових обсягів, зазначених у виставлених та доставлених відповідачу через сервіс АСКОД НЕК "Укренерго" Онлайн, рахунків-фактур, відповідачем заявлено не було, доказів протилежного в матеріалах справи відступні.

Також відповідачем не надано будь-яких заперечень щодо застосованих позивачем тарифів, а також фактичного обсягу наданої послуги, як під час виставлення рахунків-фактур та актів, так і під час розгляду даної справи.

Відповідно до п. 6.4. Договору, оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або Акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були сформовані та направлені відповідачу:

1. Акт коригування від 01.08.2025 № ПРА_К-0010408 до Акту приймання передачі Послуги № ПРА-0007550 від 31.12.2024 р. згідно з Договором від 01.01.2024 № 0533-02041-ПП (з урахуванням акту коригування № ПРА_К-0008355 від 03.03.2025 р.) згідно якого об`єм наданих послуг за грудень 2024 скорегований у бік збільшення на підставі чого, перераховано суму, що підлягала оплаті з боку Відповідача на 315 462,11 грн. також в бік збільшення;

2. Акт коригування від 04.11.2025 № ПРА_К-0012466 до Акту приймання передачі Послуги № ПРА-0009244 від 31.03.2025 р. згідно з Договором від 01.01.2024 № 0533-02041-ПП (з урахуванням акту коригування № ПРА_К-0009955 від 06.06.2025 р.) згідно якого об`єм наданих послуг за березень 2025 скорегований у бік збільшення на підставі чого, перераховано суму, що підлягала оплаті з боку Відповідача на 195 032,34 грн. в бік збільшення;

3. Акт коригування від 04.08.2025 № ПРА_К-0010679 до Акту приймання - передачі Послуги № ПРА-0010411 від 31.05.2025 р. згідно з Договором від 01.01.2024 № 0533-02041-ПП згідно якого об`єм наданих послуг за травень 2025 скорегований у бік збільшення на підставі чого, перераховано суму, що підлягала оплаті з боку Відповідача на 52 476,68 грн. в бік збільшення;

4. Акт коригування від 03.09.2025 № ПРА_К-0011398 до Акту приймання-передачі Послуги № ПРА-0011003 від 30.06.2025 р. згідно з Договором від 01.01.2024 № 0533-02041-ПП згідно якого об`єм наданих послуг за червень 2025 скорегований у бік збільшення на підставі чого, перераховано суму, що підлягала оплаті з боку Відповідача на 72 976,78 грн. в бік збільшення;

5. Акт коригування від 03.10.2025 № ПРА_К-0011846 до Акту приймання-передачі Послуги № ПРА-0011608 від 31.07.2025 р. згідно з Договором від 01.01.2024 № 0533-02041-ПП згідно якого об`єм наданих послуг за липень 2025 скорегований у бік збільшення на підставі чого, перераховано суму, що підлягала оплаті з боку Відповідача на 75 307,70 грн. в бік збільшення;

6. Акт коригування від 13.11.2025 № ПРА_К-0012733 до Акту приймання-передачі Послуги № ПРА-0012228 від 31.08.2025 р. згідно з Договором від 01.01.2024 № 0533-02041-ПП згідно якого об`єм наданих послуг за серпень 2025 скорегований у бік збільшення на підставі чого, перераховано суму, що підлягала оплаті з боку Відповідача на 225 995,58 грн. в бік збільшення.

Вказані акти коригування були надіслані та доставлені відповідачеві, що підтверджується наданою позивачем роздруківкою сервісу АСКОД НЕК "Укренерго", а також підписані відповідачем електронним підписом.

Проте, відповідачем були здійсненні оплати сум актів коригування з порушенням строків, встановлених Договором.

Жодних заперечень щодо цих обставин відповідачем наведено не було.

Судом враховано, що відповідачем здійснено погашення боргу за спірні періоди, про що свідчать долучені останнім платіжні інструкції.

Відповідно до п. 3 частини другої ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Частиною першою ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням відповідачем встановлених п. 6.2. та п. 6.4. Договору строків оплати, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 759 776, 76 грн та 514 610, 76 грн інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові". Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2021 у справі № 920/653/19.

Зі змісту статей 612, 625 ЦК України вбачається, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, а є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої ст. 625 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

При цьому, суд враховує, що укладеним Договором сторони визначили порядок розрахунків за надану послугу окремо: з оплати планових платежів та з оплати за актом приймання-передачі послуги, відтак, невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків, передбачених нормами ст. 611, 625 ЦК України.

У вказаних висновках суд звертається до правових позицій Верховного Суду, які викладено у постановах від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, від 23.11.2023 у справі № 925/654/22, від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21 та від 04.07.2023 у справі № 910/10061/22.

Отже позивач має право нарахувати інфляційні втрати та 3% річних за порушення строку оплати як планового, так і фактичного обсягів послуги.

Виходячи з викладеного та зважаючи на встановлене судом прострочення відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням заявлених до розрахунку сум та періодів, судом встановлено, що вони розраховані арифметично правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі 514 610, 76 грн інфляційних втрат та 759 776, 76 грн 3% річних.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, під час розгляду справи по суті Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські регіональні електромережі" було подано заяву про відстрочення виконання рішення в справі на 12 місяців.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилався на запровадження воєнного стану в Україні та зазначає, що на території міста Києва відповідач є власником та експлуатує абсолютну більшість електричних мереж у межах міста, а отже, значення господарської діяльності відповідача для забезпечення нормальної життєдіяльності населення та економіки столичного регіону нашої країни, яка четвертий рік поспіль перебуває в стані воюючої, без перебільшення надважливе і в силу об`єктивних причин товариство не може бути замінене іншим суб`єктом господарювання. Також відповідач звернув увагу суду на те, що ворогом з території російської федерації постійно здійснюються обстріли енергетичної інфраструктури України. Відтак, кошти, які отримує відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності, а також накопичені резерви, що мають цільове призначення, скеровуються в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж та на підготовку до наступного осінньо-зимового періоду. Негайне виконання рішення матиме наслідком арешт рахунків відповідача, що в свою чергу може створити загрозу настання негативних невідворотних наслідків для енергозабезпечення столиці України та Київського регіону.

У відповідності до ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №908/1884/19.

Суд зазначає, що відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

При цьому судом враховано, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно із статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Враховуючи встановлені вище обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, з огляду на особливості господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та з огляду на те, що в цьому випадку мають місце обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, але не виключають його виконання в майбутньому, суд вважає, що відстрочення рішення суду не порушить прав стягувача.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Судом в контексті вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду прийнято до уваги загальновідомий факт про те, що більша частина атак рф припадає на об`єкти критичної інфраструктури, зокрема, електропостачання.

Суд враховує, що на території Київської області відповідач є власником та експлуатує абсолютну більшість електричних мереж, а отже його функціонування має значення для забезпечення нормальної життєдіяльності мешканців населених пунктів в межах області.

Окрім того, суд приймає до уваги факт виконання відповідачем основного зобов`язання перед позивачем, а тому відстрочення виконання рішення суду в частині стягнення трьох відсотків річних ніяким чином не призведе до втрат від знецінення грошових коштів.

Суд відзначає, що інтерес відповідача полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило одночасно не збанкрутувати та продовжити господарську діяльність, а інтерес позивача полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.

Враховуючи зазначене вище, оцінивши надані відповідачем в обґрунтування своєї заяви доводи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду в цій справі строком на дванадцять місяців.

Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

У зв`язку із задоволенням позову, судовий збір у розмірі 15 292, 65 грн (сплачений позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8), відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76 - 80, 129, 236 - 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про стягнення 1 274 387, 52 грн задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (адреса: 04136, місто Київ, вулиця Стеценка, будинок 1 А; код ЄДРПОУ 23243188) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (адреса: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 00100227) 1 274 387, 52 грн, з яких: 514 610 (п`ятсот чотирнадцять тисяч шістсот десять) гривень 76 копійок інфляційні втрати та 759 776 (сімсот п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 76 копійок 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 292 (п`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто дві) гривнi 65 копійок.

3. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі № 910/842/26 строком на дванадцять місяців до 08.06.2027 року.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2026 року.

Суддя М.Є. Літвінова