Рішення № 139053920, 17.08.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2546/26

Провадження № 2/487/2203/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

03.04.2026 року, представник ТОВ «Деал фінанс груп» - Велікданов С.К., шляхом формування у системі «Електронний суд», звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість за Договором позики №74242139 від 28.01.2022 року в загальному розмірі 8467,69 грн., з яких: 5700 грн. - сума заборгованості за основною сумою, 2767,69 грн.- заборгованість за процентами. Також просив стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що 28.01.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір про надання коштів у кредит №74242139, за умовами якого відповідачу строком на 28 днів було надано у позику грошові кошти у сумі 5700 грн, зі сплатою відсотків за базовою ставкою 1,99 % (фіксована) за день користування кредитом, зниженою процентною ставкою 0,597 %. Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за вказаними договорами, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. В свою чергу відповідач у повному обсязі умов кредитного договору не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 8467,69 грн., з яких: 5700 грн. - сума заборгованості за основною сумою, 2767,69 грн.- заборгованість за процентами.

В подальшому 29.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу №028-290922, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі, за договором №74242139.

05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал фінанс груп» було укладено договір факторингу №05/12/2025-01, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі, за договором №74242139.

Таким чином, ТОВ «Деал фінанс груп» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з позичальника становить 8467,69 грн. Посилаючись на вищенаведене, представник позивача просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою суду від 13.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

04.08.2026 року шляхом формування в системі «Електронний суд» ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування зазначила, що позивачем не доведено факту надання кредиту відповідачу, зокрема не надано доказів первинного банківського документа (меморіального ордера, виписки з карткового/банківського рахунку відповідача), який би беззаперечно підтверджував факт зарахування коштів.

Крім того, зазначила про сплив строків позовної давності для звернення до суду із зазначеним позовом. Позивачем не надано жодних доказів поважності причин пропуску строку позовної давності та згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також, просила відмовити у задоволені вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 4500 грн., вважаючи вказану суму очевидно завищеною та неспівмірнимою зі складністю справи.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, надіслала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За нормами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За нормами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що 28.01.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір про надання коштів у кредит №74242139.

Відповідно до п.2.2 Договору, кредитодавець надає клієнту кредит в розмірі 5700 грн. строком на 28 днів до 25.02.2022 року, зі сплатою фіксованої процентної ставки/день 1,99 %, зниженої процентної ставки 0,597% в день, проценти за понадстрокове користування кредитом (%/день) - 2,70%., пеня (%/день) 2,70 %.

Відповідач підписала договір 28.01.2022 електронним підписом одноразовим ідентифікатором utfmrY8VXe.

Відповідно до довідки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ОСОБА_1 була ідентифікована товариством при укладенні договору №74242139 шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразового ідентифікатора utfmrY8VXe 28.01.2022 року о 22:31:46 год.

Відповідно довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 13.02.2026 року, згідно договору на переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, підприємство 28.01.2022 року на номер картки № НОМЕР_1 , перерахувало 5700 грн., номер платежу 331aca3e-33fd-4205-bc9d-afc4d60624b1.

Відповідно до платіжної інструкції 331aca3e-33fd-4205-bc9d-afc4d60624b1, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» здійснило перерахування на номер платіжного інструменту № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 5700грн..

Крім того, перерахування грошових коштів підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , емітовано карту: № НОМЕР_3 та згідно виписки по рахунку 28.01.2022 року на вказану картку було зараховано грошові кошти у сумі 5700 грн.

Згідно доданих до позову розрахунків заборгованості, складених ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за період з 28.01.2022 по 29.09.2022 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором №74242139 складає 8467,69 грн., з яких: 5700 грн. - сума заборгованості за основною сумою, 2767,69 грн.- заборгованість за процентами..

В подальшому 29.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу №028-290922, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі, за договором №74242139.

Відповідно до реєстру прав вимоги №29/09/22, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло грошової вимоги до відповідача за договором №74242139 у сумі 8467,69 грн., з яких: 5700 грн. - сума заборгованості за основною сумою, 2767,69 грн.- заборгованість за процентами.

05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал фінанс груп» було укладено договір факторингу №05/12/2025-01, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі, за договором №74242139.

Відповідно до реєстру прав вимоги №30/01/26, ТОВ «Деал фінанс груп» набуло грошової вимоги до відповідача за договором №74242139 у сумі 8467,69 грн., з яких: 5700 грн. - сума заборгованості за основною сумою, 2767,69 грн.- заборгованість за процентами.

В зв`язку з тим, що відповідач не здійснював операції з погашення боргу, позивач просить стягнути заборгованість, яка становить 8467,69 грн..

З огляду на викладене, суд вважає вимоги ТОВ «Деал фінанс груп» про стягнення заборгованості за тілом кредитом є обґрунтованими.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по процентах у сумі 2767,69 грн, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, за умовами договору про споживчий кредит №74242139 кредитні кошти надавалися до 25.02.2022.

За такого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»мало право на стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з 28.01.2022 до 25.02.2022 року.

Як слідує з долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором №4311451, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» нарахування заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами було здійснено кредитодавцем включно до 24.02.2022, що відповідає узгодженими сторонами умовам договору.

Щодо заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, які нараховані відповідачу за період з 25.04.2022 до 26.05.2022 в розмірі 1814,85 грн, то такі нарахування не узгоджуються з умовами кредитного договору №4311451.

Отже, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» нараховані проценти поза межами визначених договорами строків кредитування у сумі 1814,85 грн є процентами за порушення грошового зобов`язання, передбачені ст.625 ЦК України.

Проте вимог про стягнення процентів за кредитними договорами відповідно до статті 625 ЦК України позивач не заявляв.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, оскільки проценти нараховані поза межами строку кредитування, вони не підлягають до стягнення з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 процентів, нарахованих за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування, є безпідставними, а тому в задоволенні таких вимог позивача слід відмовити за необґрунтованістю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, позовні вимоги ТОВ «Деал фінанс груп» підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути заборгованість у сумі 6652,84 грн., з яких: 5700 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 952,84 грн. заборгованість по сплаті процентів.

Щодо заперечень відповідача стосовно відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження зарахування ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів у розмірі 5700 грн. на картку відповідача, суд виходить з наступного.

Так, згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, первинним є документ, який містить відомості про операцію. Зокрема, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Пунктом 62 цього ж Положення передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, наявна в матеріалах справи виписка АТ «ПриватБанк» з рахунка ОСОБА_1 , яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

В свою чергу, до відзиву відповідача не долучено доказів, які б спростували факт отримання нею кредитних коштів у розмірі 5700 грн., шляхом їх надходження на її банківську картку.

Таким чином, відповідач лише ставить під сумнів допустимість наданих доказів на підтвердження перерахування грошових коштів.

Щодо заперечень відповідача, в частині спливу строку позовної давності для звернення до суду із зазначеним позовом, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір було укладено 28.01.2022року на строк 28 днів до 25.02.2022 року.

З позовом ТОВ «Деал фінанс груп» звернулись до суду 03.04.2026 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом №540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» України доповнено, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 України редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Разом з тим, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон від 14 травня 2025 року №4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», який передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦК України на період дії воєнного стану. Вказаний Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року та саме з цієї дати відновлюється обчислення строків позовної давності.

Таким чином, у період з 24.02.2022 року по 04.09.2025 року перебіг строку позовної давності було зупинено, у зв`язку з дією в країні правового режиму воєнного стану.

Таким чином, заява відповідача про застосування строку позовної давності до пред`явлених позивачем вимог є такою, що не грунтується на положеннях закону.

Щодо заявленої вимоги про відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 04 червня 2021року по справі №380/887/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 4500 грн. та 2662,40 грн. сплаченого судового збору за поданням даного позову.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025 року, укладений між ТОВ «Деал фінанс груп» та адвокатом Ткаченко Ю.О., акт приймання передачі справ на надання правничої допомоги, Витяг з акту №8-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 22.08.2025 року, відповідно до якого надано правову допомогу у виді вивчення документів, проведення їх аналізу та визначення правової позиції вартістю 500 грн., складання та направлення позовної заяви вартістю 4000 грн., орден на надання правничої допомоги від 03.09.2025 року, копія своцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099.

В свою чергу відповідач, вважаючи необґрунтованою вимогу позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 4500,00 грн., оскільки вказана сума є очевидно завищеною та неспівмірнимою зі складністю справи, часом, просила у задоволенні відмовити.

Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн. не є розумним та співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним, фактично сформована судова практика за спорами такої категорії, а тому дана категорія справ не становить надмірної складності, значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення документів та збору додатків до них.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2500 грн. витрат за надання правничої допомоги.

На підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2091,78 грн. (6652,84 /8467,69х2662,40).

Керуючись ст. ст. 141, 259, 263-265, 280-282,352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» заборгованість за кредитним договором № 74242139 від 28.01.2022 року у сумі 6652,84 грн., з яких: 5700 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 952,84 грн. заборгованість по сплаті процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2091,78 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп», місце знаходження вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, код ЄДРПОУ: 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк