Рішення № 139053000, 17.08.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/4679/24

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.2026 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі- Гринаковській А.Г.,

без участі сторін та представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, який умотивував тим, що 23.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 394961658 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 16930,00 грн. зі сплатою за користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит. В свою чергу, відповідача зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору.

Також вказує, що 28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 556791944 від 06.12.2020. Окрім цього, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 556791944 від 06.12.2020.

В подальшому, 30.09.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» (далі - позивач) було укладено договір факторингу № 3009/24. Відповідно до реєстру боржників від 30.09.2024 до договору факторингу №3009/24 від 30.09.2024, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 66879,42 грн., з яких 16929,74 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту та 49949,68 грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Зазначає, що відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, та станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором № 394961658 від 23.04.2021 не погашена.

У зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача на його користь вищезазначену суму боргу.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 27.12.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням позивача та викликом відповідача.

21.02.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лисенко А.О. за допомогою системи «Електронний суд» скерував відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вважає позов не аргументованим, бездоказовим з огляду на наступне.

Вказує, що з наданих позивачем доказів, зокрема, кредитного договору, та як зазначає сам позивач, вбачається, що вони укладені в електронній формі згідно положень Закону України «Про електронну комерцію». При цьому, до суду не надано належного оригіналу зазначеного кредитного договору для можливості перевірити дійсність укладення та підписання кредитного договору саме відповідачем, оскільки провести його ідентифікацію, що саме ними було підписано зазначені договори, неможливо, а також позивачем до суду не надано доказів надання відповідачу відповідного екземпляру кредитного договору.

Щодо доказів надання кредитних коштів відповідачу, зазначає, що довідка №3980/47.7.-БТ від АТ «ТаскомБанк» не може вважатися належним та допустимим доказом у видачі кредитних коштів, оскільки, по-перше, вона не є первинним бухгалтерським документом в розумінні вищенаведеного закону, а по-друге, в зазначеній довідці вбачається що воно видане на підставі договору №48 від 18 липня 2019 року, між ТОВ «Манівео» та АТ «ТаскомБанк». При цьому, до матеріалів справи не додано копію зазначеного договору, що позбавляє пересвідчитись у легітимності банку видавати такі довідки. Крім того, у вищезазначеній довідці номер карти, яка нібито належить відповідачу, зазначено не повністю та взагалі позбавляє ідентифікувати що кредитні кошти були надані саме відповідачу.

Окрім цього, представник відповідача вказує, що оскільки кредитний договір укладений 23.04.2021, тобто набагато пізніше ніж укладений договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», тому вважає, що право вимоги саме до відповідача, яка ще не укладала і не отримувала кредит, взагалі було відсутнє. Оскільки право вимоги було відсутнє у ТОВ «Таліон Плюс», вони також не мали права передавати його ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та в подальшому до позивача ТОВ «Юніт Капітал». Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним від 06.09.2021 між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Також зазначає, що нараховані поза межами строку кредитування відсотки після зазначеного у п. 1.3. договору не підлягають стягненню за кредитним договором, а вже стягнуті відсотки підлягають зарахуванню в погашення основної суми заборгованості. Згідно наданого до суду розрахунку заборгованості, за кредитним договором було нараховано відсотки понад строк дії кредитного договору в загальному розмірі 49949,68 грн. Отже, за кредитним договором не підлягають стягненню відсотки, які нараховані після 23.05.2021 в загальному розмірі 49949,68 грн.

Окрім вищевикладеного, представник відповідача вважає, що оскільки в даній справі представництво інтересів позивача здійснюється не адвокатом - витрати на правничу допомогу задоволенню не підлягають та відповідно не підлягають стягненню з відповідача, у зв`язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви позивача до відповідача про стягнення заборгованості за сукупністю вищенаведених обставин.

24.02.2025 представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» - Тараненко А.І. за допомогою системи «Електронний суд» скерував відповідь на відзив, в якій зазначив, що первісний кредитор - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірив особисті дані позивача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Позивач підписав кредитний договір № 394961658 від 23.04.2021 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора № MNV97HZ7 23.04.2021 о 19:05:51 Надалі Товариство надіслало ідентифікатор на номер мобільного телефону ( НОМЕР_1 ) вказаного позичальником в заявці на отримання грошових коштів; 23.04.2021 о 19:06:24 боржник ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.

Зазначає, що відповідно до кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальникові кредит на 16930,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Відразу після вчинених дій позивача, 23.04.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 16 930,00 грн. на його банківську карту що, в свою чергу, свідчить доказом того, що позивач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Вказує, що згідно розрахункам, наданим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», боржник періодично сплачував заборгованість. Це свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов`язання за ним. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором.

Також зазначає, що саме відповідач уклав договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; кошти в розмірі : 16 9300,00 грн. перераховано на карту відповідачу, про що долучено платіжні доручення № 69d2f1cd-dc45-45da-a9ea-822e76200f64. Оскільки позивач надав платіжне доручення, яким кредитор ініціював перерахування коштів, позивач підтвердив факт переходу права вимоги. Важливо зазначити, що згідно з нормами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (ст. 22), ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платіжного документа на виконання. Таким чином, надання платіжного доручення, як розрахункового документа, та підтвердження його виконання банком є достатніми підставами для визнання правомірності переходу права вимоги.

Представник позивача вказує, що відповідач ставить під сумнів вищезгадані факти, проте в той же час ним не надано: будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить; будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідач втратив мобільний телефон та банківську карту на яку зараховані кредитні кошти; виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок; доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами.

Щодо переходу права вимоги до позивача за вищевказаним кредитним договором, зазначає, що оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Акту прийому-передачі реєстру, а тому в ході факторингового ланцюгу право вимоги перейшло до позивача.

Окрім цього, щодо нарахованих відсотків, вказує, що в своєму відзиві відповідач заперечує щодо нарахування відсотків за кредитом, вважаючи що після строку, що був вказаний у пункті 1.2, Кредитор не мав права нараховувати відсотки за кредитним договором. Проте дане твердження не є вірним, адже в кредитному договорі були вказані умови за якими строк кредитування може бути продовжено, при цьому відповідач не заперечує щодо заборгованості, лише вважає, що відсотки та розрахунок, надані позивачем є невірними та неправомірними.

Представник позивача вважає, що зважаючи на те, що відповідач свої зобов`язання щодо сплати кредитних коштів не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість, а тому наявні підстави для висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими, у зв`язку із чим просить позов задовільнити у повному обсязі.

10.08.2026 в судове засідання відповідача відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лисенко А.О. не з`явилися, при цьому, представник у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за відсутності відповідача та його представника, за наявними матеріалами та відмовити у задоволенні позову.

Тому, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідача та її представника.

Вивчивши позов, відзив на позов представника відповідача та відповідь на відзив представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов частково обґрунтований та такий, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 23.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №394961658 (зворотній бік а.с.12-13), а також паспорт споживчого кредиту, в якому вказано інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надану виходячи із обраних позичальником умов кредитування (а.с.12).

Згідно довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», акцепт оферти позичальником було здійснено в електронній формі шляхом отримання та використання одноразового ідентифікатора MNV97НZ7 (а.с.18).

На підтвердження надання відповідачу кредитних коштів та їх використання відповідачем, суду надано копію платіжного доручення від 23.04.2021, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на кредитний рахунок ОСОБА_1 кошти в розмірі 16930,00 грн (а.с.23).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 394961658 від 23.04.2021 ОСОБА_1 , станом на 10.10.2024 заборгованість за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості становить 66879,42 грн. (а.с.50).

31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №32 (а.с.34) до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.25-26), якою викладено текст договору факторингу у новій редакції, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 144 від 27.07.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 394961658 від 23.04.2021 (а.с.35).

Також, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому у відповідному додатку договору (а.с.36-37). Окрім цього, 03.08.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду №2 до договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, якою продовжено строк дії вищевказаного договору факторингу до 31.12.2022 включно (а.с.39).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 до договору факторингу № 05/0820-01, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 66879,42 грн. (а.с.41).

30.09.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 3009/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги, в тому числі до відповідача за вищевказаним кредитним договором (а.с.42-43).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 3009/24 від 30.09.2024 ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 в сумі 66879,42 грн. (а.с.46).

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості за кредитним договором № 394961658 від 23.04.2021 за період з 23.04.2021 по 31.07.2023, заборгованість за вищевказаним договором позики відповідачем ОСОБА_1 не погашена та залишок заборгованості складає 66879,42 грн. (а.с.48-49).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На виконання зазначених вимог відповідачу було надано наступний одноразовий ідентифікатор «MNV97HZ7» для підписання Кредитного договору № 394961658 від 23.04.2021 та підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.

Як установлено судом із матеріалів справи, кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «MNV97HZ7», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у зв`язку із чим доводи приведені представником відповідача у відзиві на позов про те, що у кредитному договорі будь-який електронний підпис, одноразовий ідентифікатор тощо - відсутні, а отже і відсутні будь-які підписи сторін, суд вважає хибними.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Із матеріалів справи, зокрема з договору № 394961658 від 23.04.2021, а також паспорту споживчого кредиту укладеними між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 , судом убачається сторони вищевказаного кредитного договору погодили: строк кредитування, умови повернення кредиту, відсотки за користування кредитними коштами та загальну вартість кредиту у грошовому вираженні.

Отже між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором № 394961658 від 23.04.2021 перейшло до ТОВ ««Юніт Капітал»» на підставі вищевказаних договорів факторингу та додаткових угод до них, а тому доводи представника відповідача, викладені у відзиві, про відсутність належних доказів переходу права вимоги до ТОВ «Юніт Капітал», є необґрунтованими.

Згідно із частиною першою та другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) та нараховані відсотки за користування позикою не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором № 394961658 від 23.04.2021 в сумі 66879,42 грн., з яких 16929,74 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту та 49949,68 грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Водночас, при укладенні кредитного договору № 394961658 від 23.04.2021, сторони обумовили сторони договору обумовили, що сума кредиту становить 16930,00 грн. (п.1.1.); кредит надається загальним строком на 30 днів, тобто до 22.05.2021 та розмір відсотків за договором становить 124,10 % річних, що на день укладення договору становить 0,34 % від суми кредиту за кожний день користування ним (п.1.4.1.).

Згідно ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Відповідно до умов кредитного договору № 394961658 від 23.04.2021, кредит надається на 30 днів, тобто строк повернення суми позики до 22.05.2021, тобто право нараховувати відсотки за користування сумою позики припинилося зі спливом строку дії договору 22.05.2021, а відтак починаючи із зазначеної дати, первісний кредитор не мав права нараховувати проценти за користування сумою позики. Відповідно, таке право відсутнє і в позивача ТОВ «Юніт Капітал».

Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитом має становити 16930,00 грн. грн. х 0,34 % х 30 днів = 1726,80 гривень, що також було узгоджено сторонами у паспорті споживчого кредиту, у пункті «Загальні витрати за кредитом».

Тому, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 394961658 від 23.04.2021 в розмірі 18656,54 грн, яка складається з: 16929,74 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту та 1726,80 грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, які нараховані в межах узгодженого сторонами строку дії кредитного договору.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Доводи приведені представником відповідача у відзиві на позов про те, що вже стягнуті з відповідача відсотки підлягають зарахуванню в погашення основної суми заборгованості, суд вважає хибними, адже Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Із вказаного слідує, що доведення факту повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, є обов`язком відповідача ОСОБА_1 , як позичальника, а не позивача, чого зроблено ані останньою ані її представником при розгляді даної справи не було, оскільки відповідач (представник відповідача) не надав суду належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів повернення грошових коштів позивачу у розмірі та на умовах, визначених вищевказаним договором.

Також суд не бере до уваги доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про відсутність доказів видачі відповідачу кредитних коштів, оскільки ані відповідачем ані представником відповідача не надано суду жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження щодо належності (не належності) банківської картки № НОМЕР_2 відповідачу ОСОБА_1 та перерахування на вказаний банківський картковий рахунок відповідача грошових коштів в сумі 16930,00 грн.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу, розмір оплати який підтверджений позивачем належним письмовим доказом.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу, розмір оплати який підтверджений позивачем належним письмовим доказом.

Представник позивача у позовній заяві просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень, в обґрунтування заявленої суми на надання правової допомоги у вищевказаному розмірі представником позивача надано копії: ордеру; договору про надання правничої допомоги; додаткової угоди до договору про надання правової допомоги; акту прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого позивачу надано послуги на загальну суму 6000 грн.

Відповідно до ч.1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч.1,2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи в цій частині, суд вважає, що заявлена сума судових витрат на професійну правничу допомогу є такою, що пов`язана з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в сумі 1673,75 грн. (із розрахунку: 6000,00 грн. х 18656,54 грн. / 66879,42 грн.), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» підлягають задоволенню частково, то у рахунок повернення сплаченого судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 675,75 грн. (2422,40 грн. х 18656,54 грн. / 66879,42 грн. (ціна позову)).

Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.137, 141, 263- 265, 268 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (вул. Рогнідинська, буд. 4А, оф. 10, м. Київ, поштовий індекс: 01024, код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором №394961658 від 23.04.2021 в загальному розмірі 18656,54 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень 54 копійки).

В решті частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (вул. Рогнідинська, буд. 4А, оф. 10, м. Київ, поштовий індекс: 01024, код ЄДРПОУ: 43541163), кошти у рахунок повернення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1673,75 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят три гривні 75 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (вул. Рогнідинська, буд. 4А, оф. 10, м. Київ, поштовий індекс: 01024, код ЄДРПОУ: 43541163) у рахунок повернення сплаченого позивачем при подачі позову судового збору - 675,75 грн. (шістсот сімдесят п`ять гривень 75 копійок).

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Олена САЄНКО