Ухвала суду № 139052537, 10.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/2396/26

Провадження № 2-з/756/112/26

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Кругового Дмитра Сергійовича про забезпечення доказів у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Незалежне інформаційне видання «190» про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2026 підсудність цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування визначено Оболонському районному суду міста Києва.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 18.03.2026 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Незалежне інформаційне видання «190» про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження.

05.08.2026 до суду від представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Кругового Д.С. надійшла заява про забезпечення доказів шляхом витребування у Державної міграційної служби України інформації щодо наявності або відсутності в Єдиному державному демографічному реєстрі запису стосовно громадянина ОСОБА_2 , із проведенням зіставлення (верифікації) наданої заявником фотографії з відцифрованим образом обличчя, що зберігається в Реєстрі. У разі підтвердження за результатами біометричної верифікації збігу наданого заявником фотографічного зображення особи з відцифрованим образом обличчя, що зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі стосовно громадянина ОСОБА_2 - надати повні ідентифікаційні відомості щодо вказаної особи, а саме: прізвище, ім`я та по батькові; дата народження; місце народження; відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи з реєстрації місця проживання або про зміну місця проживання (перебування) особи та витребування у Національної поліції України відомостей щодо наявності або відсутності в переліку інформації про особу, яка обробляється в інформаційно-комунікаційній системі "Лікон" або інших внутрішніх системах, володільцем інформації з яких є Національна поліція України, стосовно громадянина ОСОБА_2 , із проведенням зіставлення (верифікації) наданої заявником фотографії з відцифрованим образом обличчя, що міститься переліку інформації про особу, яка обробляється в інформаційно-комунікаційній системі "Лікон" або інших внутрішніх системах (базах даних), аналогічних за наповненням або функціоналом, володільцем інформації з яких є Національна поліція України. У разі підтвердження за результатами біометричної верифікації збігу наданого заявником фотографічного зображення особи з відцифрованим образом обличчя, що зберігається в в інформаційно-комунікаційній системі "Лікон" або інших внутрішніх системах, володільцем інформації з яких є Національна поліція України, стосовно громадянина ОСОБА_2 - надати повні ідентифікаційні відомості щодо вказаної особи, а саме: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); дата і місце народження; адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); номер телефону (за наявності); унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону) (за наявності).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 заяву розподілено судді Ткач М.М.

Заявник у судове засідання не з`явився, при цьому, 10.08.2026 до суду від представника заявника надійшла заява про розгляд заяви у його відсутність, підтримує та просить її задовольнити.

Відповідно до ч.3 ст. 118 ЦПК України неявка заявника та інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи, не перешкоджає розгляду поданої заяви.

Суд, дослідивши подану заяву про забезпечення доказів та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

За змістом норм ч.ч.1-3 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Згідно із вимог п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.

Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.

Забезпечення доказів - це оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, яке вчиняється суддею з метою використання їх як доказів при розгляді та вирішенні цивільних справ у суді. Забезпечення доказів у жодному випадку не можна ототожнювати із їх дослідженням або оцінкою. Єдина мета забезпечення доказів це їх фіксація для забезпечення можливості їх дослідження та оцінки при подальшому розгляді справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення доказів, суд має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкодженні, витратити свою доказову цінність тощо).

Системний аналіз норм статей 116 та 117 ЦПК України дає підстави вважати, що необхідність забезпечення доказів виникає, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній 26.11.2019 у справі №401/1824/17.

Слід зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто забезпечення доказів це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 901/845/18.

Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку статей 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи відповідно до статті 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.

Більш того, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (статті 116-119 ЦПК України), та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно (стаття 84 ЦПК України).

Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.

Надавши оцінку заяві про забезпечення доказів з урахуванням викладених у ній обставин, суд дійшов висновку, що заява не відповідає критеріям, визначеним у ч.1 ст. 116 ЦПК України, оскільки не містить обґрунтування наявності реальних ризиків чи загроз того, що докази, про забезпечення яких порушує питання сторона заявника, можуть бути втрачені або їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

Сама по собі необхідність витребування документів, які сторона заявника не може отримати, не є достатньою підставою для забезпечення доказів шляхом їх витребування.

Окремо варто зупинити увагу на тому, що якщо у заявника виникли складнощі щодо отримання вказаної інформації, то заявник може звернутися із клопотання про витребування доказів по справі, у порядку передбаченому ст. 84 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, ураховуючи, що заява, яка розглядається, не містить жодного обґрунтування про існування підстав припускати, що докази можуть бути втрачені або їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим, при цьому самі по собі доводи заявника про те, що означені докази необхідні для вирішення питання, чи підлягає розгляд даної справи в порядку окремого провадження, не є підставою для забезпечення доказів у порядку, визначеному ст. 116 ЦПК України, суд вважає, що у задоволенні заяви представника заявника, слід відмовити.

Керуючись статтями 116, 117, 118, 260, 261, 294, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Кругового Дмитра Сергійовича про забезпечення доказів у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Незалежне інформаційне видання «190» про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали суду складено 10.08.2026.

Суддя М. М. Ткач