Рішення № 139052143, 18.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7812/25

Провадження №: 2/752/2201/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 97 967,98 грн, яка складається із:

заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 0,00 грн та трьох відсотків річних у розмірі 0,00 грн;

заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 097,17 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 487,56 грн та трьох відсотків річних у розмірі 113,49 грн;

заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 0,00 грн та трьох відсотків річних у розмірі 0,00 грн;

заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 35 756,02 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4 255,41 грн та трьох відсотків річних у розмірі 990,52 грн;

заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 064,78 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 46,29 грн, трьох відсотків річних у розмірі 15,00 грн та пені у розмірі 8,66 грн;

заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 44 751,91 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4 568,38 грн, трьох відсотків річних у розмірі 1 028,67 грн та пені у розмірі 736,64 грн;

заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 23,83 грн;

заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн;

заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн та заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: у період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року - послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, - послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Зазначив, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, а квартира АДРЕСА_2 за вказаною адресою під`єднана до внутрішньобудинкових систем тепло- та водопостачання. У зв`язку з цим позивач вважає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 споживачами відповідних житлово-комунальних послуг, які належним чином обов`язку з їх оплати не виконували, внаслідок чого за особовим рахунком утворилася заборгованість.

Позивач вказував, що надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснювалося на підставі типових договорів про надання відповідних житлово-комунальних послуг, оприлюднених КП «Київтеплоенерго» відповідно до вимог законодавства, а відсутність укладеного з відповідачами індивідуального письмового договору сама по собі не звільняє споживачів від обов`язку оплачувати фактично надані комунальні послуги.

Крім того, позивач послався на те, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до споживачів щодо оплати заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожиті до 01 травня 2018 року.

Надання відповідних послуг до 01 травня 2018 року, за твердженням позивача, здійснювалося ПАТ «Київенерго» на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, розробленого відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, текст якого було оприлюднено на офіційному вебсайті ПАТ «Київенерго» та в газеті «Хрещатик».

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг позивачем нараховано заборгованість за послуги, спожиті до та після 01 травня 2018 року, інфляційні втрати, три проценти річних, пеню, а також плату за абонентське обслуговування, у зв`язку із чим КП «Київтеплоенерго» просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на його користь заборгованість у загальному розмірі 97 967,98 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії ухвали суду подати відзив на позовну заяву у відповідності до статті 274 ЦПК України.

У відзиві на позовну заяву відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх недоведеність та необґрунтованість. Зазначали, що позивачем не надано належних доказів переходу до КП «Київтеплоенерго» права вимоги саме до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за заборгованістю, яка виникла до 01 травня 2018 року, оскільки до матеріалів справи не долучено повного тексту відповідного додатка до договору про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року № 602-18, яким визначаються конкретні особові рахунки, споживачі та суми грошових зобов`язань, право вимоги за якими передано новому кредитору.

Крім того, відповідачі заявили про застосування наслідків спливу позовної давності, вказуючи, що позов подано 19 березня 2025 року, тоді як частина заявленої до стягнення заборгованості виникла значно раніше ніж за три роки до звернення до суду. Наголошували на відсутності доказів переривання перебігу позовної давності, визнання ними відповідного боргу або об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення позивача до суду.

Також відповідачі посилалися на неналежне визначення позивачем суб`єктного складу учасників справи. Зокрема, відповідно до наданого самим позивачем витягу з реєстру територіальної громади у квартирі за спірною адресою зареєстровано п`ять осіб, тоді як позов пред`явлено лише до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому особовий рахунок, за яким здійснювалися нарахування, оформлений на іншу особу - ОСОБА_3 . На думку відповідачів, позивач не обґрунтував, з яких підстав саме вони є боржниками за всією заявленою сумою, не визначив частку зобов`язань кожного зі споживачів та не довів існування індивідуального грошового зобов`язання відповідачів перед КП «Київтеплоенерго».

Окремо відповідачі заперечували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, зазначаючи про неврахування здійснених споживачами платежів та наявність розбіжностей між даними розрахунку і документами про фактичну оплату житлово-комунальних послуг. Зокрема, вказували на випадки, коли підтверджені платежі за теплову енергію та гарячу воду взагалі не відображені у розрахунку або враховані неналежним чином. Крім того, звертали увагу на здійснення нарахувань за теплову енергію у міжопалювальні періоди, коли фактичне теплопостачання не здійснювалося, а також на відсутність у матеріалах справи належних відомостей про показники засобів обліку та спосіб визначення обсягів фактично спожитих послуг.

Відповідачі також заперечували проти стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, посилаючись на недоведеність розміру основної заборгованості, відсутність належного визначення сум та конкретних періодів прострочення, а також на законодавчі обмеження щодо нарахування відповідних платежів у період дії карантину та воєнного стану.

Крім того, відповідачі зазначали, що фактично не проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим заперечували факт особистого споживання ними заявленого позивачем обсягу житлово-комунальних послуг. На підтвердження відповідних обставин ними заявлялося про подання додаткових доказів фактичного проживання за іншими адресами.

З огляду на наведене відповідачі вважали, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами ані наявності у нього права вимоги до відповідачів у заявленому обсязі, ані факту та обсягу споживання ними відповідних комунальних послуг, ані правильності визначення суми заборгованості, у зв`язку із чим просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

На підставі договору № 602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед первісним кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Встановлено, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Позивачем підготовлено та оприлюднено типовий договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а на офіційному вебсайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання відповідних послуг.

Квартира за адресою: АДРЕСА_3 під`єднана до внутрішньобудинкових систем теплопостачання та гарячого водопостачання.

На підтвердження надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, а надалі - постачання теплової енергії та гарячої води до будинку за вказаною адресою позивачем надано, зокрема, копії корінців нарядів на включення та відключення централізованого опалення (теплової енергії) у відповідні опалювальні періоди.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .

Отже, позивач вважає відповідачів споживачами житлово-комунальних послуг, що надаються за зазначеною адресою.

За твердженням КП «Київтеплоенерго», відповідачі належним чином та в повному обсязі не здійснювали оплату за надані житлово-комунальні послуги, у зв`язку із чим за відповідним особовим рахунком утворилася заборгованість.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, визначені відповідними договорами.

Згідно з частинами першою та третьою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу постачальник зобов`язується надавати споживачеві відповідні ресурси, а споживач зобов`язаний оплачувати вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Судом установлено, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року - послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Квартира АДРЕСА_4 під`єднана до внутрішньобудинкових систем теплопостачання та гарячого водопостачання.

На підтвердження фактичного надання послуг позивачем до матеріалів справи долучено, зокрема, корінці нарядів про включення та відключення централізованого опалення (теплової енергії) у відповідні опалювальні періоди.

При цьому суд враховує, що правове регулювання спірних відносин упродовж періоду, за який заявлено вимоги, зазнавало змін.

До 01 травня 2019 року відповідні правовідносини регулювалися Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, який втратив чинність з 01 травня 2019 року у зв`язку з введенням у дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.

За змістом Закону № 1875-IV споживачем визнавалася фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, а на споживача покладався обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Розмір плати визначався відповідно до встановлених тарифів та показань засобів обліку або затверджених норм споживання.

Натомість починаючи з 01 травня 2019 року частиною третьою статті 9 Закону № 2189-VIII прямо передбачено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з їх оплати.

Отже, при визначенні обсягу відповідальності відповідачів суд виходить із законодавства, чинного у відповідний період виникнення кожної частини спірної заборгованості.

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва станом на 28 лютого 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .

Отже, матеріалами справи підтверджено факт реєстрації відповідачів у спірному житловому приміщенні станом на дату формування відповідного витягу. При цьому, якщо відомості Реєстру містять дані про дату початку такої реєстрації, зазначені відомості підлягають врахуванню судом при визначенні конкретного періоду, протягом якого до відповідачів можуть бути застосовані положення частини третьої статті 9 Закону № 2189-VIII.

Отже, з огляду на положення статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідачі належать до осіб, які користуються житлово-комунальними послугами нарівні зі споживачем та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з їх оплати.

Доводи відповідачів про фактичне проживання в окремі періоди за іншими адресами, на підтвердження чого надано договір оренди житлового приміщення та довідку ОСББ, не спростовують установленого матеріалами справи факту їх реєстрації у спірній квартирі.

Суд не заперечує, що надані відповідачами договір оренди квартири та довідка ОСББ можуть підтверджувати їх фактичне перебування або проживання за іншими адресами у відповідні періоди. Разом із тим зазначені докази не є тотожними доказам припинення реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_4 .

Водночас частина третя статті 9 Закону № 2189-VIII передбачає солідарну відповідальність дієздатних осіб за альтернативною ознакою - їх проживання та/або реєстрації у житлі споживача. Отже, для правовідносин, які виникли в період дії зазначеної норми, доведення відповідачами факту проживання за іншою адресою саме по собі не усуває юридичного значення їх реєстрації у спірному житлі.

Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідачі зверталися до виконавця послуг із заявами про зміну кількості зареєстрованих/фактичних споживачів, проведення відповідного перерахунку або надавали виконавцю документи, з якими законодавство пов`язує зміну порядку чи обсягу нарахувань.

При цьому законодавець у частині третій статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» використовує конструкцію «проживають та/або зареєстровані», тобто виникнення відповідного обов`язку не поставлено виключно у залежність від доведення фактичного постійного проживання особи у приміщенні.

Матеріали справи також не містять доказів зняття відповідачів з реєстрації за спірною адресою, припинення надання комунальних послуг квартирі, її відключення від відповідних мереж або належно оформленої відмови від отримання таких послуг.

Сам по собі факт того, що особовий рахунок відкритий на ім`я іншої особи, так само як і наявність у квартирі інших зареєстрованих осіб, не виключає відповідальності відповідачів.

Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Тому відсутність у справі як відповідачів усіх інших осіб, зареєстрованих у квартирі, не є самостійною підставою для відмови у позові до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд також ураховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, відповідно до якої сам факт відсутності письмового договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання не звільняє споживача від обов`язку оплатити фактично отримані послуги.

Отже, доводи відповідачів про відсутність індивідуально укладеного з ними письмового договору не спростовують обов`язку з оплати фактично наданих за спірною адресою житлово-комунальних послуг.

Разом із тим, суд не знаходить правових підстав для задоволення вимог КП «Київтеплоенерго» у частині стягнення заборгованості за послуги, спожиті до 01 травня 2018 року.

На підтвердження наявності у нього права вимоги в цій частині позивач посилається на договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), укладений 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, для підтвердження права нового кредитора на стягнення конкретної заборгованості має бути встановлено не лише факт укладення договору про відступлення права вимоги, але й те, що саме відповідне право вимоги до конкретного боржника було предметом такого відступлення.

Зі змісту договору № 602-18 вбачається, що перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань, право вимоги яких відступається новому кредитору, визначається у додатках № 1 та № 2 до цього договору.

Водночас матеріали справи не містять відповідного додатка до договору № 602-18, з якого можливо було б установити, що до КП «Київтеплоенерго» перейшло право вимоги саме до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за заборгованістю, що обліковувалася за квартирою АДРЕСА_4 , а також визначити суму такого переданого права вимоги.

Сам по собі договір № 602-18 містить лише загальні положення щодо передачі певної сукупності прав вимоги та не дозволяє ідентифікувати конкретного боржника і конкретне грошове зобов`язання, що передавалося.

Суд наголошує, що предметом доказування у цій частині є не факт існування між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» правовідносин з відступлення певної сукупності прав вимоги взагалі, а факт переходу саме тієї вимоги, яка є предметом цього спору.

Отже, для задоволення позову позивач повинен довести безперервний юридичний зв`язок між первісним зобов`язанням конкретного боржника та правом вимоги, набутим новим кредитором. За відсутності додатка до договору № 602-18 неможливо встановити ані включення відповідного особового рахунку до переліку відступлених вимог, ані особу боржника, ані обсяг переданого грошового зобов`язання.

Сам факт зазначення у позовній заяві про набуття права вимоги за договором цесії не є доказом переходу конкретного суб`єктивного права, а відсутність документа, який індивідуалізує таку вимогу, не може бути компенсована припущенням суду.

За таких обставин висновок про перехід до КП «Київтеплоенерго» права вимоги саме до відповідачів ґрунтувався б виключно на припущенні.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами, а суд не може збирати докази щодо предмета спору з власної ініціативи, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законом.

Отже, саме на позивача покладався обов`язок довести не тільки сам факт укладення договору цесії, а й включення конкретної вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до предмета цього договору.

Ненадання такого доказу не може бути усунуте судом шляхом самостійного припущення щодо змісту відсутніх додатків.

Такий висновок узгоджується з підходом Київського апеляційного суду, викладеним у постанові від 08 серпня 2024 року у справі № 752/5189/22.

У зазначеній справі апеляційний суд, досліджуючи той самий договір про відступлення права вимоги № 602-18 від 11 жовтня 2018 року, виходив із того, що перелік договорів, особових рахунків, споживачів та сум грошових зобов`язань, право вимоги щодо яких передається КП «Київтеплоенерго», визначається саме додатками до договору.

При цьому апеляційний суд відмовив у стягненні заборгованості, спожитої до 01 травня 2018 року, встановивши, що за наданим додатком право вимоги було передано щодо іншої особи, а не відповідача у справі.

У цій же справі відповідний додаток взагалі відсутній, що унеможливлює встановлення судом факту переходу до позивача спірного права вимоги.

За таких обставин КП «Київтеплоенерго» не довело належними та допустимими доказами набуття права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо заборгованості за послуги, спожиті до 01 травня 2018 року.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення 4 097,17 грн заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води, спожиті до 01 травня 2018 року, задоволенню не підлягають.

Оскільки вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних є похідними від основного зобов`язання, відсутні також підстави для стягнення нарахованих на зазначену суму 487,56 грн інфляційних втрат та 113,49 грн трьох процентів річних.

Іншу правову оцінку суд надає вимогам щодо заборгованості, яка виникла починаючи з 01 травня 2018 року.

У цей період КП «Київтеплоенерго» вже безпосередньо здійснювало надання відповідних комунальних послуг, а тому для стягнення цієї заборгованості підтвердження переходу права вимоги від ПАТ «Київенерго» не вимагається.

Матеріалами справи підтверджено, що квартира АДРЕСА_4 під`єднана до внутрішньобудинкової системи тепло- та гарячого водопостачання, а відповідні послуги будинку фактично надавались.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірний період були зареєстровані у цій квартирі, у зв`язку із чим відповідно до вимог законодавства несуть солідарний обов`язок щодо оплати житлово-комунальних послуг.

Подані ними докази фактичного проживання за іншими адресами не підтверджують припинення їх реєстрації у спірній квартирі та не спростовують установленого законом солідарного обов`язку зареєстрованих у житлі дієздатних осіб.

Так само не свідчить про відсутність такого обов`язку оформлення особового рахунку на іншу зареєстровану у квартирі особу.

З урахуванням установлених обставин суд доходить висновку, що позивач довів наявність правових підстав для стягнення з відповідачів заборгованості, яка виникла після 01 травня 2018 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за цей період підлягають стягненню:

- заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року - 35 756,02 грн, інфляційні втрати - 4 255,41 грн, три проценти річних - 990,52 грн;

- заборгованість за послуги з постачання теплової енергії з 01 листопада 2021 року - 1 064,78 грн, інфляційні втрати - 46,29 грн, три проценти річних - 15,00 грн, пеня - 8,66 грн;

- заборгованість за послуги з постачання гарячої води з 01 листопада 2021 року - 44 751,91 грн, інфляційні втрати - 4 568,38 грн, три проценти річних - 1 028,67 грн, пеня - 736,64 грн;

- плата за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 23,83 грн;

- плата за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 23,65 грн.

Таким чином, загальна сума вимог, які підлягають задоволенню, становить 93 269,76 грн.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме позивач повинен довести обставини, якими обґрунтовує заявлені вимоги, у тому числі факт існування та розмір заборгованості. Водночас відповідач, заперечуючи проти наданого розрахунку, повинен довести ті обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх заперечень.

Отже, сама по собі відсутність у відповідачів власного контррозрахунку не звільняє позивача від обов`язку довести правильність заявленої до стягнення суми. Разом із тим неподання контррозрахунку має оцінюватися судом у сукупності з усіма іншими доказами, зокрема документами про нарахування та здійснені платежі.

Судом досліджено наданий КП «Київтеплоенерго» розрахунок заборгованості та документи, на які відповідачі посилаються як на підтвердження здійснення оплат. За результатами їх оцінки суду належить установити, чи враховані відповідні платежі при визначенні залишку боргу та чи спростовують вони розрахунок позивача у повному або частковому обсязі.

Надані окремі документи щодо здійснення платежів також не спростовують у сукупності розрахунок позивача та не підтверджують повного виконання відповідачами зобов`язань за спірним особовим рахунком.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України обов`язок доведення обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх заперечень, покладено також і на відповідача.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Отже, у задоволенні позовних вимог щодо заборгованості, яка виникла до 01 травня 2018 року, та похідних від неї інфляційних втрат і трьох процентів річних слід відмовити у зв`язку з недоведеністю переходу до КП «Київтеплоенерго» відповідного права вимоги.

Водночас вимоги щодо стягнення заборгованості, яка виникла починаючи з 01 травня 2018 року, підлягають задоволенню, оскільки у цей період позивач безпосередньо був виконавцем відповідних житлово-комунальних послуг, факт їх надання та реєстрації відповідачів за спірною адресою підтверджено матеріалами справи, а наявність та розмір заборгованості належними доказами відповідачів не спростовані.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог(95%), що складає 2876,60 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 178, 259, 263, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 93 269 (дев`яносто три тисячі двісті шістдесят дев`ять) гривень 76 копійок, яка складається з:

- заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 35 756,02 грн, інфляційних втрат у розмірі 4 255,41 грн та трьох процентів річних у розмірі 990,52 грн;

- заборгованості за послуги з постачання теплової енергії з 01 листопада 2021 року у розмірі 1 064,78 грн, інфляційних втрат у розмірі 46,29 грн, трьох процентів річних у розмірі 15,00 грн та пені у розмірі 8,66 грн;

- заборгованості за послуги з постачання гарячої води з 01 листопада 2021 року у розмірі 44 751,91 грн, інфляційних втрат у розмірі 4 568,38 грн, трьох процентів річних у розмірі 1 028,67 грн та пені у розмірі 736,64 грн;

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 23,83 грн;

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 097,17 грн, інфляційних втрат у розмірі 487,56 грн та трьох процентів річних у розмірі 113,49 грн - відмовити.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у загальному розмірі 2876,60 грн., по 1 438 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;

3. Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Суддя А.О. Митрофанова