Рішення № 139052139, 18.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 202/7785/25

Провадження №: 2/752/3624/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ, Бюро) через підсистему «Електронний суд» звернулося до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 129175 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 12.12.2022 у місті Дніпро відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпра від 12 січня 2023 року відповідача було визнано винним у вчиненні вказаної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП).

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як винної особи за шкоду, завдану майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, в порушення вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV), не була забезпечена за полісом обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Керуючись положеннями вказаного Закону, потерпіла сторона, у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, звернулася до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу, та надала всі необхідні документи, передбачені вказаним Законом, в тому числі і заяву про виплату відшкодування.

Позивач відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV здійснив розгляд вказаного випадку, визначив розмір заподіяного збитку та здійснив на користь потерпілої особи регламентну виплату в сумі 125334,28 грн. Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди склав 129175 грн.

Отже, МТСБУ виконало покладений на нього обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини водія транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. У зв`язку із цим, у позивача на підставі статті 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини другої статті 38 Закону №1961-IV, після проведення виплати потерпілій особі виникло право зворотної вимоги до відповідача. Відтак, оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодовує Бюро збитки, завдані у зв`язку із здійсненням регламентної виплати, позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом відповідно до вимог якого просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 129175 грн та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору в розмірі 3028 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 15 вересня 2025 року позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу було передано за територіальною підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 для розгляду цивільної справи №202/7785/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило. Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції на адресу, що є зареєстрованим місцем його проживання, як внутрішньо-переміщеної особи, проте, поштовий конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі №725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги МТСБУ підлягають задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом установлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 є власником автомобіля «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до постанови Бабушкінського районного суду міста Днпропетровська від 12 січня 2023 року по справі №932/106/23, яка набрала законної сили 24.01.2023, судом було встановлено, зокрема те, що 12.12.2022 о 16 год. 20 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі вул.Старокозацькій, на перехресті з вул.Січових Стрільців, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1, не надав переваги в русі та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по вул.Січових Стрільців, після чого продовжив некерований рух та скоїв зіткнення з автомобілем марки «KIA Rio», д..н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 та скоїв наїзд на стовпчик, який розташований за межами проїзної частини. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено транспортні засоби, стовпчик, завдано матеріальні збитки.

Вказаною постановою суду ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення.

Відповідно до положень частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, відповідальною особою за завдані збитки у вказаній вище ДТП є відповідач.

Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування)

Згідно преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (тут і далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 5 Закону №1961-IV визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 11 Закону №1961-IV, страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Як убачається з перевірки чинності полісу внутрішнього страхування, яка надана позивачем, при перевірці чинності полісу внутрішнього страхування за пошуковими параметрами «Поліс на ТЗ з державним номером НОМЕР_1 » станом на 12.12.2022 отримано інформацію, що поліс не знайдено.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону №1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону №1961-IV, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону №1961-IV, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

З матеріалів справи убачається, що 15.12.2022 водій автомобіля «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 звернувся до Бюро із повідомленням про казану вище дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулася 12.12.2022 у м.Дніпро за участі вказаного вище автомобіля та автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Також, того ж дня власник пошкодженого транспортного засобу «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 , подала позивачеві заяву, де посилаючись на статтю 35 та пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV, просила здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди. Належне відшкодування просила здійснити шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок за наданими реквізитами.

Так, згідно пункту 40.3 статті 40 Закону №1961-IV, МТСБУ має право залучати експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

Пунктом 41.4 статті 41 Закону №1961-IV визначено, що МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.

Як убачається із висновку експерта з автотоварознавчого дослідження №14С23 від 06.02.2023, складеного судовим експертом Пилипенком О.С., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 247260 грн.

Відповідно до довідки №1 від 19.03.2023 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ було визначено остаточну суму 125334,28 грн, яка підлягає виплаті ОСОБА_2 у зв`язку з пошкодженням її автомобіля «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 , у дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулася 12.12.2022 з вини водія ОСОБА_1 , у якого на момент пригоди був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Наказом МТСБУ від 22.03.2023 за №3/5293 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 », відповідно до статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», приймаючи до уваги довідку №1 від 19.03.2023, номер справи 88901, надано Департаменту фінансів розпорядження сплатити на рахунок ОСОБА_2 125334,28 грн за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно платіжної інструкції №824710 від 23.03.2023, МТСБУ перерахувало на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 125334,28 грн, як виплату по справі №88901, згідно наказу №3/5293 від 22.03.2023.

Окрім того, МТСБУ за надані послуги з експертного дослідження по справі №88901 згідно рахунку №АО264 від 28.03.2023, транспортний засіб НОМЕР_2 , сплатило на рахунок ТОВ «Аудатекс Україна» 1890,72 грн, та на рахунок судового експерта ФОП ОСОБА_5 - 1950 грн, що підтверджується наданими в матеріали справи копіями платіжних інструкцій №920632 від 11.04.2023 та №824434 від 20.03.2023.

Таким чином, фактичні витрати МТСБУ на відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою по страховому випадку складають в сумі 129175 грн

Отже, МТСБУ виконало покладений на нього обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не забезпечив цивільно-правову відповідальність.

Тому, позивач, відшкодувавши потерпілому суму регламентної виплати, отримав право вимоги до винуватця ДТП, який не застрахував цивільно-правову відповідальність в розмірі понесених фактичних витрат, в порядку зворотної вимоги (регресу).

Згідно частини першої статті 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень частини першої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Як встановлено частиною другою статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності до пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статтей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,- незалежно від наявності вини.

Пунктом 38.2.1 статті 38 Закону №1961-IV передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

У матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем відшкодування понесених позивачем збитків.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

На підставі статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

У ході судового розгляду відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позовну заяву із викладом будь-яких заперечень проти позову, не оспорив визначену вартість завданого власнику пошкодженого транспортного засобу матеріального збитку, не оспорив правильність розрахунку позивачем суми регламентної виплати та інших понесених ним витрат з її виплати.

Отже, оскільки з вини відповідача, який керував 12.12.2022 автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої заподіяно механічні пошкодження транспортного засобу «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 , на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач, у встановленому вимогами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив регламентну виплату для відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 , заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди, сплатив за послуги аварійного експерта, а також зважаючи, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. А відтак, з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягає стягненню 129175 грн завданої шкоди у порядку регресу.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

З матеріалів справи убачається, що при зверненні до суду із позовом у цій справі МТСБУ сплатило судовий збір у загальному розмірі 3028 грн.

Втім, відповідно до вимог частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору

Відтак, ураховуючи той факт, що позивачем було подано до суду позовну заяву в електронній формі через підсистему «Електронний суд», а за подачу позову підлягав сплаті судовий збір саме у розмірі 2422,40 грн, то відповідно до приписів частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 129175 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, адреса: місто Київ, бульвар Русанівський, будинок №8, код ЄДРПОУ 21647131;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 .

Повне рішення складено 18.08.2026.

Суддя А.О. Митрофанова