Рішення № 139052137, 18.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21086/25

Провадження №: 2/752/3201/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк», Банк) через підсистему «Електронний суд» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7394699490 від 14.05.2020 у загальному розмірі 59773,87 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», первісний кредитор) було укладено кредитний договір №7394699490, за умовами якого відповідачу було надано кредит на суму 34300 грн строком до 12.05.2023, де остання зобов`язалася щомісячно, у граничний термін, повертати чергову частину кредиту та сплачувати щомісячні і річні проценти, у встановленому договором розмірі.

У подальшому, між первісним кредитором та АТ «Таскомбанк» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором, про що у встановленому порядку було повідомлено відповідача. Оскільки відповідач не виконувала належним чином умови за даним кредитним договором, то у неї станом на 12.05.2025 перед позивачем виникла заборгованість у загальному розмірі 59773,87 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 33347,37 грн, заборгованості по річним процентам у сумі 7,09 грн та заборгованості по щомісячним процентам у розмірі 26419,41 грн.

Оскільки відповідач допустила порушення виконання взятих на себе зобов`язань з повернення кредитних коштів та у добровільному порядку відмовляється погасити виниклу у неї заборгованість, позивач змушений був звертатися до суду із даним позовом, відповідно до вимог якого просив суд стягнути вказаний розмір заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 для розгляду цивільної справи №752/21086/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 29 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлялась про розгляд справи. Зокрема, копія позовної заяви з додатками до неї у відповідності до вимог частини сьомої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) були направлені позивачем на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача листом з описом вкладення (штрих-код 0505324948290).

Копія ухвали суду від 29 серпня 2025 року направлялася на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що на поштовому повідомленні проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в силу положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається, що поштове відправлення вручено відповідачеві та вона є повідомленою про розгляд справи.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі №725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною восьмою статті 279 ЦПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подала до суду відзив на позовну заяву, то суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Таскомбанк» підлягають задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 14.05.2020 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №7394699490 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого позичальник отримала кредитні кошти в розмірі 34300 грн строком на 36 місяців зі сплатою відсотків у розмірах: річні проценти 0,01 % від суми боргу за договором, щомісячні проценти 3,00 % від суми кредиту.

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з пунктом 1.3 Кредитного договору позичальник зобов`язалася сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в паспорті кредиту №4699490, який є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору цей договір, паспорт кредиту №4699490 та Умови отримання фінансових кредитів складають єдиний кредитний договір.

Пунктом 2.1 Кредитного договору було передбачено, що інші умови кредитного договору викладені в паспорті споживчого кредиту та в умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» в редакції від 04.05.2020, які розміщені на сайті ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та з якими позичальник ознайомилась до укладення цього договору та до яких позичальник приєднується, підписавши цей договір.

З наданого в матеріали справи паспорту кредиту від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» №4699490, що був підписаний відповідачем, убачається, що остання та первісний кредитор узгодили порядок і строки повернення кредитних коштів та сплати відсотків шляхом здійснення позичальником щомісячних платежів, які з 15.06.2020 по 14.04.2023 повинні були здійснюватися позичальником в розмірі 1984,93 грн, а в дату останнього платежу 12.05.2023 у розмірі 1981,91 грн.

07.10.2016 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» було укладено про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов пункту 2.1 якого первісний кредитор передає (відступає) АТ «Таскомбанк» свої права вимоги до позичальників, а АТ «Таскомбанк» набуває права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує АТ «Таскомбанк» за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.

Відповідно до пункту 9.4 вказаного договору у випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не ініціювала його розірвання - договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Згідно із витягом з реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передало (відступало) АТ «Таскомбанк» свої права вимоги до позичальників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №7394699490 від 14.05.2020.

На підтвердження факту сплати ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» вартості відступлення права вимоги за цим договором позивачем надані в матеріали справи копії відповідних платіжних доручень.

Окрім того, про відступлення первісним кредитором позивачеві права вимоги за спірним кредитним договором ОСОБА_1 була обізнана, що свідчить підписане нею 14.05.2020 повідомлення про майбутнє відступлення прав вимог за кредитним договором № 7394699490 від 14.05.2020.

У матеріалах справи містяться виписки по рахунку відповідача за період з 14.05.2020 по 12.05.2025, відповідно до яких позичальнику на підставі вказаного кредитного договору було надано кредитні кошти в розмірі 34300 грн на банківський рахунок.

Водночас, відповідно до розрахунку заборгованості по вищевказаному кредитному договору заборгованість відповідача станом на 12.05.2025 становить 59773,87 грн, з яких 33347,37 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7,09 грн - заборгованість по відсоткам, 26419,41 грн - заборгованість за щомісячними процентами.

Так, як визначено пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами першою та другою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як визначено частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір №7394699490 від 14.05.2020 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, порядок та умови його надання, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Зокрема, у зазначеному кредитному договорі №7394699490 від 14.05.2020 його сторони погодили надання відповідачеві суму кредиту в розмірі 34300 грн строком на 36 місяців зі сплатою відсотків у розмірах: річні проценти - 0,01% від суми боргу за договором, щомісячні проценти 3,00 % від суми кредиту.

Зі змісту наданої суду копії кредитного договору від був підписаний відповідачем власноручним підписом.

В ході судового розгляду відповідач не заперечувала факту укладення з первісним кредитором вказаного кредитного договору та не заперечувала факт отримання кредитних коштів, що у свою чергу підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку останньої.

За вказаних обставин, суд уважає встановленим факт укладення між відповідачем та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» кредитного договору №7394699490 від 14.05.2020.

ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Втім, відповідач не виконала належним чином свого зобов`язання та не здійснила погашення кредитної заборгованості у строки, встановлені кредитним договором.

Відповідно до вимог частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено у частині першій статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Матеріалами справив підтверджено, що відповідач порушила умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів та не повернула кредитні кошти та не сплатила відсотки за користування ними, у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість.

Разом з тим, згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права вимоги грошової вимоги ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» на користь АТ «Таскомбанк» до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог статтей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти у встановлені умовами договору розмірі та порядку.

Проте, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість, у розмірах, що зазначена у складеному позивачем розрахунку заборгованості.

Відповідач, всупереч вимогам частини першої статті 81 ЦПК України, не надала жодних належних та допустимих доказів на спростування наданого Банком розрахунку заборгованості, в тому числі і таких, що підтверджували б сплату заборгованості в повному обсязі чи відсутність такої, або наявність заборгованості в іншому розмірі.

Положеннями частин першої та третьої статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Проте, відповідач не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого ухвалою суду строку. В матеріалах справи також відсутні докази неможливості подання відповідачем доказів з об`єктивних причин, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження строк.

Суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, за відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем, суд встановлює такий розмір заборгованості виходячи з розрахунку позивача та вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Отже, враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за спірними кредитними договором належним чином не виконала, унаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №7394699490 від 14.05.2020 у загальному розмірі 59773,87 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 33347,37 грн, заборгованості по річним процентам у розмірі 7,09 грн та заборгованості по щомісячним процентам у сумі 26419,41 грн.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Тому, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №7394699490 від 14.05.2020 у загальному розмірі 59773,87 грн, а також понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк», адреса: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок №30, код ЄДРПОУ 09806443;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Повне рішення складено 18.08.2026.

Суддя А.О. Митрофанова