Рішення № 139051976, 18.08.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2026 р. Справа № 924/458/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., в залі судового засідання № 201 розглянувши справу

за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Західного офісу Державної аудиторської служби, м. Львів

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС", м. Рівне

2. Виконавчого комітету Славутської міської ради, м. Славута Шепетівського району Хмельницької області

про визнання недійсним договору та стягнення 298500 грн.

Представники:

прокуратури: Ленчик В.М.;

позивача: не з`явився;

відповідача 1: Богоніс О.М. - за довіреністю;

відповідача 2 : Сукова Т.В. - за довіреністю.

У судовому засіданні 18.08.2026р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

01.05.2025 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС", м. Рівне, Славутської міської ради, м. Славута Шепетівського району Хмельницької області про визнання недійсним договору та стягнення 298500 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025р., вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заверусі С.В.

05.05.2025р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

03.06.2025р. ухвалою суду замінено другого відповідача у справі № 924/458/25 "Славутську міську раду" на належного відповідача "Виконавчий комітет Славутської міської ради".

17.06.2025р. постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 01.07.2025р. зупинено провадження у справі № 924/458/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.

Ухвалою суду від 20.07.2026р. поновлено провадження у справі № 924/458/25 та призначено справу до судового розгляду.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури просить суд задовольнити позов, поданий в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, Західного офісу Державної аудиторської служби до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС", м. Рівне, виконавчого комітету Славутської міської ради, м. Славута Шепетівського району Хмельницької області про визнання недійсним договору про закупівлю № 744 від 13.08.2019р., укладеного між виконавчим комітетом Славутської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС, та стягнення 298500 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що оспорюваний договір укладено за результатом процедури відкритих торгів, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями її учасників, з огляду на що він підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить інтересам держави та суспільства, на підставі ст. ст. 203, 215 та 228 ЦК України. Прокурор звертає увагу на наявність умислу лише у товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС" як сторони оспорюваного договору, у зв`язку із чим одержані ним кошти за цим правочином у розмірі повинні бути повернуті іншій стороні договору виконавчому комітету Славутської міської ради, а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Оскільки позивач не вживав належних дій, спрямованих на захист інтересів держави, то заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду із даним позовом.

За таких обставин, прокурор просить суд задовольнити позов.

Представник позивача вказав, що до повноважень органу державного фінансового контролю не належить здійснення заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій чи бездіяльності, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. У листі від 13.02.2025р. №132217-17/389-2025 Управління наголосило, що заходи державного фінансового контролю стосовно вказаної закупівлі Управлінням не здійснювалися, підстави для звернення до суду в інтересах держави відсутні.

Отже, оскільки жоден із заходів державного фінансового контролю в Славутській міській раді Управлінням не проводився, підтвердити чи спростувати наявність або відсутність порушень законодавства у сфері закупівель за процедурою ID: UA-2019-07-12-001538-а Управління немає законних підстав, вказав представник позивача.

Представник першого відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС" заперечує щодо позову. Вказує, зокрема, що справжньою причиною відсутності конкуренції в рамках публічної закупівлі UA-2019-07-12-001538-а була відсутність в учасників ринку (потенційних постачальників обладнання та програмного забезпечення для управління чергою) інтересу до участі в цьому тендері.

Також представником першого відповідача акцентується увага на результатах перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23, вказуючи на те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції не є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України. Додатково перший відповідач зауважує, що, на його думку, відсутні обставини, які би свідчили про невиконання або неналежне виконання уповноваженим органом своїх функцій щодо захисту інтересів держави.

Таким чином, вказав перший відповідач, у позові слід відмовити повністю.

Представник виконавчого комітету Славутської міської ради у своєму відзиві на позов, зокрема, відзначив, що про вчинення узгоджених дій учасниками закупівлі ТОВ РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС та ФОП Козік Т. М., виконавчому комітету Славутської міської ради стало відомо лише з тексту позовної заяви. Визначення ТОВ РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС переможцем процедури закупівлі здійснено відповідно до вимог Закону України Про публічні закупівлі, за наслідком чого з ним укладено договір про закупівлю від 13.08.2019р. № 744. Предметом даного договору відповідно до п. 1 договору є поставка та передача у власність в 2019 році Системи управління чергою комплект обладнання та спеціального програмного забезпечення (Пакети програмного забезпечення для автоматизації офісу). Зобов`язання за договором виконано сторонами в повному обсязі. У зв`язку із закінчення строку дії договору, 31.12.2019р. він припинив свою дію, а в частині гарантійних зобов`язань 29.08.2020р. Придбане програмне забезпечення й надалі використовується в роботі органу місцевого самоврядування, вказав другий відповідач.

Враховуючи відсутність переконливих доказів недійсності вказаного договору, з однієї сторони, та прагнення забезпечення дотримання інтересів держави і суспільства в сфері публічних закупівель з іншої, відповідно до ст. 48, 167 Господарського процесуального кодексу України представник виконавчого комітету Славутської міської ради просить розглянути справу за наявними в ній доказами.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав.

Представник позивача просить суд розглядати справу за його відсутності та покладається на розсуд суду при вирішенні даного спору.

Представник першого відповідача в судовому засіданні просить суд відмовити в позові. Представник другого відповідача в судовому засіданні також просить відмовити у задоволенні позову.

Перелік обставин, які є предметом доказування; доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

Виконавчим комітетом Славутської міської ради (Замовником) 12.07.2019 опубліковано відомості про проведення відкритих торгів із закупівлі ДК 021:2015:48920000-3: Пакети програмного забезпечення для автоматизації офісу, ідентифікатор закупівлі UA-2019-07-12-001538-а. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 300 000,00 гривень. Відповідно до тендерної документації, критерієм вибору переможця була ціна.

Як вказав прокурор, тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано наступними суб`єктами господарювання: фізичною особою-підприємцем Козіком Тарасом Миколайовичем з ціновою пропозицією 300 000,00 грн., та ТОВ РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС з ціновою пропозицією 298 500,00 грн., що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій. Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС, електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій та у подальшому визнана переможною. Рішенням тендерного комітету Замовника, оформленим протоколом засідання його тендерного комітету від 31.07.2019, переможцем торгів визначено ТОВ РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС, тендерна пропозиція якого із сумою 298 500,00 грн. відповідала кваліфікаційним критеріям, установленим у тендерній документації замовника. У зв`язку з викладеним, як вказав прокурор, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

Між виконавчим комітетом Славутської міської ради (Замовником) та ТОВ РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС (Постачальником) укладено Договір від 13.08.2019р. №744 про закупівлю товару (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору визначено, що Постачальник зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність Покупцю товар - системи управління чергою - комплекту обладнання та спеціалізованого програмного забезпечення.

Пунктом 2 Договору встановлено, що ціна Договору становить 298 500 грн., з яких 150 000 грн. - кошти обласної субвенції, 133 500 грн. - кошти місцевого бюджету, 15000 грн. - суми за дорученням, співфінансування учасника конкурсу.

Відповідно до повідомлення Славутської міської ради від 10.02.2025р. вказаний договір виконано на суму 298500 гривень.

Крім того, прокурором надано копії платіжних доручень від 29.08.2019р.

Рішенням адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.10.2024 №72/83-р/к ТОВ РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС та ФОП Козіка Т.М. визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладено штраф. Адміністративною колегією, при розслідуванні даної справи встановлено обставини, які свідчать про порушення ФОП Козіком Т.М. та ТОВ РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС вимог антимонопольного законодавства. З огляду на вищезазначене, адміністративна колегія Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від від 04.10.2024р. №72/83-р/к дійшла висновку, що ФОП Козік Т.М. та ТОВ РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель. Узгодивши свої поведінку та пропозиції конкурсних торгів, вказані суб`єкти господарювання усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, спотворили результати проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, тобто вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України Про захист економічної конкуренції.

Враховуючи викладене, встановлено рішенням адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.10.2024 №72/83-р/к, така поведінка ФОП Козіка Т.М. та ТОВ РЕНОМЕ-АТМ СЕРВІС становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація "інтересів держави" може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до пункту 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Разом з тим, згідно з підпунктом 3, 4, 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Окружна прокуратура м. Хмельницького звернулася із листом від 09.01.2025 до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області, у якому повідомила про виявлені під час проведення публічної закупівлі UA-2019-07-12-001538-а порушення та необхідність звернення до суду з позовом.

У відповідь листом від 15.01.2025 позивач проінформував прокурора про відсутність підстав для звернення до суду у спірних правовідносинах.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (пункт 6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим, у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказані обставини, відповідно до статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.

Відтак, прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби для захисту порушених інтересів держави.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору.

Такі висновки Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 215 Цивільного кодексу України викладені у численних постановах, зокрема у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц, а також у постановах від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц, від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20, та є усталеними.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності спірного у цій справі договору прокурор визначив положення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України та зазначив про те, що договір суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки був укладений за результатом закупівлі, проведення якої відбулося з порушенням її учасниками законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів закупівлі, з порушенням встановленого Законом України "Про публічні закупівлі" принципу добросовісної конкуренції серед учасників, які проявили недобросовісну поведінку, що підтверджується рішенням адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.10.2024 №72/83-р/к.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норми чинного законодавства не містять визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ні орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Суд виходить з того, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (див. рішення Конституційного Суду України у рішенні № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року).

Поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі №922/1391/18, та який був підтверджений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2025 року у справі №922/3456/23, аналіз частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України свідчить про те, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що для правильного вирішення спору у цій справі при застосуванні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення спірного договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

При цьому, не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.

Наявність у сторін (сторони) правочину такого наміру (умислу) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Отже, для застосування положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, прокурор має довести, що спірний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.

Однак, прокурор у позовній заяві в обґрунтування недійсності спірного договору на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України послався лише на те, що спірний договір був укладений з порушенням принципу добросовісної конкуренції серед учасників.

Тобто, фактично доводи прокурора зводяться до обставин порушення учасниками закупівлі правил конкуренції, які були допущені під час проведення процедур закупівлі, а не до того, що безпосередньо сам укладений договір порушує інтереси держави та суспільства.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23 уточнила попередні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, які, зокрема містилися у постановах від 13 листопада 2024 року у справі № 911/934/23, від 17 жовтня 2024 року у справі №914/1507/23 та в інших постановах. Згідно з уточненими висновками Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, ця норма права передбачає санкції конфіскаційного характеру, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

Конфіскація без вироку суду розглядається Європейським судом з прав людини як втручання у право власності, захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

З огляду на конфіскаційний характер санкції, передбаченої частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Дослідивши доводи, наведені прокурором в обґрунтування підстав недійсності спірного у цій справі договору, судом встановлено, що прокурором не подано доказів, які б підтвердили завідомо суперечливу інтересам держави і суспільства мету укладення спірного правочину, наявність його протиправних наслідків, а також умисел сторін на укладення договору, що суперечить зазначеним інтересам, зокрема, не доведено спрямованість і відповідність спірного правочину ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні чи соціальні основи держави і суспільства. При цьому, обвинувальний вирок у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для цієї господарської справи, прокурором суду не надавався. Прокурор в обґрунтування позову послався лише на рішення адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.10.2024 №72/83-р/к.

Проте, відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, у випадку порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист конкуренції, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2025 року у справі №922/3456/23, антиконкурентна поведінка учасника закупівлі не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підірвати її інтереси і сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України. Ця норма права не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист конкуренції.

Правова позиція щодо аналогічних правовідносин, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2025 року у справі №922/3456/23, враховується судом відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, обставини допущення учасниками спірної закупівлі і, зокрема відповідачем 1, при її проведенні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, принципу добросовісної конкуренції, вчинення антиконкурентних узгоджених дій, на які послався прокурор в обґрунтування позову, не є підставами для визнання недійсним спірного договору з підстав його суперечності інтересам держави та суспільства.

Суд також враховує те, що прокурор не посилався та не доводив обставини стосовно того, що внаслідок укладення спірного у цій справі договору держава понесла майнову шкоду.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору за статтею 228 Цивільного кодексу України, а також і для застосування особливого виду наслідків недійсності такого правочину, визначених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки прокурор не довів наявності суперечності спірного договору інтересам держави та суспільства.

Отже, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.08.2026р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук.: 1 прим.

1 - до справи.

Надіслати прокуратурі, позивачу та відповідачам до електронного кабінету Електронного суду.