Рішення № 139051279, 03.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2026Справа № 910/16403/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 02910019) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 00032945)

до 1) Федерації професійних спілок України (вул. Майдан Незалежності, 2, м. Київ, 01012; ідентифікаційний код 00014479)

2) Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної реєстрації) (вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 19020407)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство культури України (вул. Івана Франка, 19, місто Київ, 01601; ідентифікаційний код 43220275)

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Спаська, 12, міста Київ, 04070, ідентифікаційний код 42475311)

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 41037901)

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Підприємство Федерації професійних спілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» (вул. Інституцька, буд. 1, м. Київ; ідентифікаційний код 02597114)

про усунення перешкод права розпорядження об`єктом культурної спадщини,

Представники сторін:

прокурор: Константинова Ірина Володимирівна

від позивача: Ленько Марта Миколаївна

від відповідача-1: Ігнатенко Василь Миколайович

від відповідача-2: Савченко Тетяна Анатоліївна

від третьої особи-1: Олексієнко Валентина Миколаївна

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: Гарищук Елліна Валеріївна

від третьої особи-4: Бобир Юрій Михайлович

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Прокурора

До Господарського суду міста Києва звернувся заступник керівника Київської міської прокуратури (далі за текстом - Прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі за текстом - ФДМУ, Позивач) з позовом до Федерації професійних спілок України (далі за текстом - ФПУ, Відповідач-1) та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (далі за текстом - Департамент, Відповідач-2), в якому Прокурор просить суд усунути перешкоди у здійсненні державою в особі Фонду державного майна України права розпорядження об`єктом культурної спадщини - пам`яткою містобудування і архітектури національного значення «Інституту благородних дівиць» та пам`яткою історії місцевого значення - будинок Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), де працював український композитор Лисенко М.В., по вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 у місті Києві наступним шляхом:

- скасування Свідоцтва від 28.03.2007 серія САВ № 253598, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про право власності Федерації професійних спілок України на комплекс будівель загальною площею 17 597, 7 кв.м по вул. Іститутській, 1 у місті Києві;

- скасування державної реєстрації права приватної власності Федерації професійних спілок України на комплекс будівель загальною площею 17 597, 7 кв.м (головний корпус, малий зал (флігель) (Літери А, А2) площею 16 329 кв.м, машинне відділення, гаражі, склади (літера Б) площею 1 268, 7 кв.м) по вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 у місті Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1192810880000);

- зобов`язання Федерації професійних спілок України (код ЄДРПОУ 00014479, Майдан Незалежності, 2, місто Київ, 01012) повернути державі в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945, вул. Генерала Алмазова, 18/9, місто Київ, 01133) пам`ятку містобудування і архітектури національного значення «Інституту благородних дівиць» та пам`ятку історії місцевого значення будинок Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), де працював український композитор Лисенко М.В., розташовану за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 у місті Києві площею 16 329 кв.м (головний корпус, малий зал (флігель) (Літери А, А2).

В обґрунтування заявленого позову Прокурор стверджує, що пам`ятка містобудування і архітектури національного значення «Інституту благородних дівиць» та пам`ятка історії місцевого значення будинок Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), де працював український композитор Лисенко М.В., розташована за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 у місті Києві площею 16 329 кв.м (головний корпус, малий зал (флігель) (Літери А, А2) належала до державної власності Української РСР, а при оголошенні незалежності державою Україна та прийнятті Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 № 1540- XII перейшла у державну власність України.

При цьому, Прокурор стверджує, що держава в особі уповноважених органів ніколи не вчиняла дій, спрямованих на відчуження вказаної пам`ятки у приватну власність, зокрема, Відповідача -1.

Прокурор звертає увагу суду на те, що оформлення Відповідачем-1 права власності будинок Жовтневого палацу культури шляхом отримання свідоцтва від 28.03.2007 серія САВ № 25359 про право власності відбулося з порушенням оскільки такий об`єкт не міг вибути із власності держави в силу обмеженої оборотоздатності вказаної будівлі та належність її до пам`ятки містобудування і архітектури національного значення.

При цьому, при отриманні вказаного свідоцтва Відповідачем-1 не надано належних правовстановлюючих документів на таке майно.

Враховуючи незаконне вибуття нерухомого майна із власності держави, Прокурор просить суд скасувати правову підставу набуття Відповідачем-1 права власності із одночасним скасуванням відповідної реєстраційної дії з метою усунення перешкод та повернення спірного майна у володіння істинного власника - держави.

2. Стислий виклад позиції Позивача

Із поданих до суду письмових пояснень вбачається, що на виконання пункту 1 Постанови Верховної Ради України від 01.11.1996 № 461/96-ВР «Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» Фонд разом з громадськими організаціями, за участю відповідних органів державної влади, склав, зокрема Перелік організацій, установ і підприємств, розташованих на території України, які станом на 24.08.91 знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України та листом від 01.04.1997 № 10-16-3252 направив на адресу Верховної Ради України.

У вказаному Переліку значиться Республіканський палац культури України «Жовтневий», що знаходиться на вул. Інститутській, 1 у м. Києві, який також включено до Переліку пам`яток, які не підлягають приватизації.

При цьому, Фонд, як центральний орган виконавчої влади у сфері приватизації та відчуження державного майна стверджує, що держава в особі уповноважених органів ніколи не вчиняла дій, спрямованих на відчуження будинку Жовтневого палацу культури (Інституту шляхетних дівчат) по вул. Інститутській (Алея Героїв Небесної Сотні), 1 у місті Києві у будь-яку власність, окрім державної, що вбачається, зокрема, із прийнятої ВРУ законодавчої бази: Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств», Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини», Законом України «Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації».

Держава зберегла вказаний об`єкт у державній власності та з 1992 заборонила приватизацію національних культурних та історичних цінностей України (Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств»), пам`яток культурної спадщини (Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини») та включила його у 2008 до переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Однак, Відповідачем-1 здійснено реєстрацію права власності неіснуючого у нього права приватної власності, що створює перешкоди дійсному власнику цього майна - державі у здійсненні правомочностей щодо розпорядження ним та є підставою для захисту Київською міською прокуратурою порушеного права держави в судовому порядку.

3. Стислий виклад позиції Відповідача-1

Відповідач-1 у поданому відзиві вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню оскільки Федерація професійних спілок України є власником цілісного майнового комплексу, а саме: комплексу будівель загальною площею 17 597,70 кв.м. літ. А, А2, літ. Б, який розташований у місті Києві по Алеї Героїв Небесної Сотні, будинок 1 на підставі свідоцтва про право власності від 28.03.2007, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1192810880000), та передано у повне господарське відання Підприємству Федерації професійних спілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» для ведення господарської діяльності.

Так, держава в особі своїх уповноважених органів відповідно до чинних нормативно-правових актів, здійснивши державну реєстрацію права власності ФПУ та видавши свідоцтво про право власності, зафіксувала факт належності нерухомого майна Федерації профспілок України. 06.03.2017 зазначена інформація про право власності ФПУ на комплекс будівель була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно доводів Відповідача-2 зазначене нерухоме майно ніколи не перебувало у державній власності, що підтверджується відсутністю державної реєстрації такого права, що відповідно до статті 334 ЦК України є підставою для їх набуття відповідно до закону.

4. Стислий виклад позиції Відповідача-2

Заперечуючи щодо задоволення вимог в частині, що стосується скасування свідоцтва від 28.03.2007 серія САВ № 253598, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва, Відповідач вказує, що відповідно до постановою Господарського суду м. Києва від 06.10.2006 № 39/222, Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820 та на підставі наданих заявником документів здійснено оформлення колективної власності Федерації професійних спілок України та видано наказ від 28.03.2007 № 355-В «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна» та свідоцтво про право власності від 28.03.2007 серії САВ № 253598 на комплекс будівель загальною площею 17597, 70 кв. м за адресою: вул. Інститутська, 1.

Так, свідоцтво, що оскаржується, видане відповідно до чинного на той час законодавства та в межах повноважень Головного управління комунальної власності м. Києва.

Відповідач також звертає увагу суду на обрання Прокурором неналежного та неефективного способу захисту своїх прав оскільки скасування свідоцтва про право власності, видане Головним управління комунальної власності м. Києва не приведе до поновлення порушеного права власника.

5. Стислий виклад позиції Третьої особи-1

Із наданих до суду пояснень вбачається, що позов Прокурора підлягає задоволенню оскільки як на момент отримання Відповідачем-1 свідоцтва про право власності від 28.03.2007, яке стало підставою для реєстрації, так і на момент проведення указаної реєстрації та на даний час, спірний об`єкт нерухомості є вилученим з цивільного обороту, тобто не може перебувати у приватній власності, а отже із власності держави спірна пам`ятка не вибувала.

Крім того, третя особа вказує, що ініційований Федерацією професійних спілок України спір у справі № 39/222 фактично спрямований не на захист наявного у неї права власності на майно, а на вчинення реєстрації права власності на об`єкт, який їй не належить оскільки правовстановлюючі документи надані не були.

Мінкульт підтверджує порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини та вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог заступника керівника Київської міської прокуратури.

6. Стислий виклад позиції Третьої особи-3

Згідно пояснень третьої особи, майно, яким володіють профспілкові організації України, має недержавний правовий режим, закріплений у правових нормах як радянського, так і сучасного українського періоду.

Історично профспілки мали право власності на майно, що забезпечувало їхню діяльність. Це передбачалося статтею 10 Конституції УРСР 1978 та статтею 97 Цивільного кодексу УРСР 1963, які визнавали власність профспілок однією з форм соціалістичної власності.

Закон України «Про власність» 1991 і надалі - Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» 1999 прямо встановили право профспілок мати у власності кошти, об`єкти культурного та оздоровчого призначення, будівлі, споруди, транспортні засоби, земельні ділянки тощо. Майно профспілок є колективною власністю об`єднань громадян, що формується за рахунок їх внесків, пожертвувань, доходів від статутної діяльності, а також майна, набутого за законними підставами, включно з правонаступництвом профспілкових органів СРСР (Укрпрофради та ЗКП СРСР).

Посилаючись на висновок Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (2006) та Національної академії правових наук України (2021, автор - І.В. Спасибо-Фатєєва), дія Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» 1991, не може поширюватися на Федерацію професійних спілок України чи її членські організації, оскільки: на момент набуття чинності Закону профспілки України вже набули статус незалежних від союзних структур (жовтень 1990 - створення Федерації незалежних профспілок України, правонаступниці Укрпрофради); зазначений Закон не має зворотної сили й не може змінювати правовий режим майна, що на той час вже не перебувало у союзному підпорядкуванні.

Посилаючись на оформлення передачі майнового комплексу Жовтневого палацу культури Укрпромради у власність Укрпрофради у 1960-1961 роках Центральною ліквідаційною комісією Укрпромради з відповідним взяттям названого обєкта на баланс Укрпрофради, яка в свою чергу набула право власності на Жовтневий палац культури в порядку правонаступництва після ліквідації Укрпромради на підставі постанови ЦК КПУ і ради Міністрів УРСР від 11.10.1960 № 1698.

Посилаючись на договір про закріплення прав щодо володіння, користування і розпорядження профспілковим майном від 18.11.1990 № 2-1а та Додатку до цього договору від 18.11.1990 загальна конференція професійних спілок СРСР закріпила на праві власності Палац культури профспілок України «Жовтневий» у м. Києві по вул. Інститутській, 1, за Федерацією незалежних профспілок України.

7. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського міста Києва від 05.01.2026 позовну заяву заступника керівника Київської міської прокуратури залишено без руху, Прокурору встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду додатків до позову.

06.01.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Прокурора на усунення недоліків поданого позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 02.03.2026.

20.01.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення від Третьої особи-1.

22.01.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-2.

27.01.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-1.

03.02.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Позивача.

03.02.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Прокурора на відзив на позовну заяву.

27.02.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача-1 про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб.

02.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ТОВ «Комбінат Плюс» про залучення до участі у розгляді справи вказаного товариства у якості третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 клопотання Федерації професійних спілок України про залучення до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору задоволено частково, залучено АРМА до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача-1. У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено. Підготовче засідання відкладено на 23.03.2026.

17.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення від Третьої особи-3 по суті поданого позову.

20.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Відповідача-1 про застосування строків позовної давності, клопотання про залучення співвідповідача.

23.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Комбінат Плюс» про вступ у справу у якості третьої особи.

23.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Прокурора на клопотання про залучення співвідповідача.

У підготовчому засіданні 23.03.2026, заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши клопотання Відповідача-1 про залучення до участі у розгляді справи співвідповідача - Підприємства Федерації професійних спілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України», суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні оскільки підстави для залучення Підприємства Федерації професійних спілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» у якості співвідповідача, з огляду на предмет спору та відсутність вимог до вказаної юридичної особи. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 23.03.2026.

У підготовчому засіданні 23.03.2026, судом також розглянуто повторно подане клопотання ТОВ «Комбінат Плюс» про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у задоволенні якого судом відмовлено з аналогічних мотивів викладених в ухвалі суду від 02.03.2026 по даній справі. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 23.03.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 Підприємство Федерації професійних спілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача-1, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 15.04.2026.

30.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-2.

09.04.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-1.

10.04.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Прокурора на заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

14.04.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Третьої особи-4.

У підготовчому засіданні 15.04.2026 судом закрито підготовче провадження, розгляд справи призначено по суті на 08.06.2026.

03.06.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Прокурора.

Судове засіданні 08.06.2026 відкладено на 06.07.2026.

Судове засіданні 06.07.2026 відкладено на 03.08.2026.

03.08.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла письмова промова Прокурора у судових дебатах.

У судовому засіданні 03.08.2026 Прокурор та представник Позивача просили суд задовольнити позов.

Представники Відповідачів просили суд відмовити у задоволенні позову.

Представник Третьої особи-1 просив суд задовольнити позов.

Представники Третіх осіб-3, 4 просили суд відмовити у задоволенні позову.

Представник Третьої особи-2 у дане засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про місце, дату та час судового розгляду.

Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 03.08.2026 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

У місті Києві, на вул. Алея Героїв Небесної Сотні розташована пам`ятка містобудування і архітектури національного значення та пам`ятка історії місцевого значення «Інститут благородних дівиць», відома киянам як будинок Жовтневого палацу культури.

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 19.04.1952 № 1030 затверджено технічний проект Палацу культури промкооперації у місті Києві по вул. 25 Жовтня, 5 та генеральний кошторис до технічного проекту в сумі 22,29 млн крб (у цінах, введених з 01.07.1950), розроблені «Київпроектом» на підставі проектного завдання, затвердженого розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 28.09.1951 № 18317.

У зв`язку із закінченням будівництва Жовтневого палацу культури промислової кооперації у місті Києві, постановами Ради Міністрів Української РСР від 03.10.1958 № 1414 та від 02.09.1959 № 1361 призначено урядову комісію для приймання вказаного об`єкту в експлуатацію, доручено Укрпромраді розглянути та затвердити акт про прийняття його в експлуатацію.

Урядовою комісією 30.12.1958 складено Акт приймання будинку Жовтневого палацу культури в місті Києві в експлуатацію.

Зі змісту цього акта вбачається, що будівництво Жовтневого палацу культури розпочато у 1952 році у відповідності до постанови Ради Міністрів Української РСР від 19.03.1952 № 1030, шляхом відбудови, реконструкції та розширення габаритів зруйнованих будинків по вул. Жовтневої революції, 1 у місті Києві.

Прийнятий в експлуатацію комплекс складався з: головного корпусу, флігельного корпусу та елементів впорядкування садиби. Загальна кошторисна вартість будівництва становила 42, 1 млн крб (в цінах 1955 року).

Постановою Правління Ради Промислової кооперації Української УРСР від 14.10.1959 № 544 затверджено вказаний акт та зобов`язано дирекцію Жовтневого палацу культури прийняти будівлю на баланс у складі основних засобів.

У подальшому, на виконання постанови Центрального комітету КПРС і Ради Міністрів Союзу РСР від 20.07.1960 № 784, постановою Центрального комітету КП України і Ради Міністрів Української РСР від 11.10.1960 № 1648 «Про промислову кооперацію Української УРСР» скасовано в Українській РСР промислову кооперацію і органи кооперативного страхування, зобов`язано Укрпромраду передати, зокрема, Українській республіканській раді профспілок Київський Жовтневий палац культури.

Передача підприємств, установ, організацій промислової кооперації проводилась безоплатно, з усіма активами і пасивами за балансом станом на 01.10.1960, в порядку, встановленому постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 14.04.1956 № 474, та відповідно до вказівок Міністерства фінансів СРС і Держбанку СРСР від 10.09.1960 № 317/64-60 (пункт 5 постанови).

Також пунктом 7 постанови № 1648 зобов`язано Міністерство фінансів УРСР забезпечити безперебійне фінансування всіх підприємств, установ, організацій і будов промислової кооперації і кооперативного страхування, що передаються, у відповідності з їх фінансовими планами і кошторисами, затвердженими на 1960 рік, та забезпечити в 1960 році надходження в державний бюджет платежів від цих підприємств в сумах, не менше встановлених для них за фінансовими планами.

Пунктом 8 вказаної постанови передбачено збереження до кінця 1960 року фінансування капітального будівництва підприємств і організацій промислової кооперації і кооперативного страхування, що передаються, через установи Державного банку.

Прокурор звертає увагу на те, що на час передачі спірного майна Українській республіканській раді профспілок правовий режим майна регулювався Конституцією (Основним Законом) Української Радянської Соціалістичної Республіки 1937 року (статті 4, 5), а також Цивільним кодексом Української РСР 1922 року (статті 22, 55, 57, 58), які передбачали можливість набуття будь-якими установами, організаціями та підприємствами майна тільки у вигляді соціалістичної власності (всенародного добра або кооперативно-колгоспної власності).

У подальшому, лише у 1978 році прийнято Конституцію (Основний Закон) УРСР, статтею 10 якої віднесено до соціалістичної власності також власність профспілкових та інших громадських організацій, необхідну їм для здійснення статутних завдань.

Згідно доводів Прокурора, передача у 1960 році Київського Жовтневого палацу культури (у відання) Українській республіканській раді профспілок не свідчить про набуття вказаною профспілковою організацією права власності на це майно, яке було та залишилось у державній власності Української РСР.

За змістом Постанови ХІХ З`їзду профспілок СРСР «Про власність профспілок СРСР» від 27.10.1990 профспілкові об`єкти є єдиною власністю профспілок СРСР, а правонаступником цієї власності є Загальна конфедерація профспілок СРСР.

Між Загальною конфедерацією профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України (нині Федерація професійних спілок України) 18.11.1990 укладено договір, яким за останньою закріплено на праві власності майно, розташоване на території Української РСР, зокрема Палац культури профспілок України «Жовтневий», розташований по вул. Інститутській, 1 у місті Києві (пункт 21 додатку до договору).

Вказаний договір затверджено постановою Союзу всезагальних конфедерацій професійних союзу СРСР від 18.11.1990 № 2-1а.

Водночас, Постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990 № 506-XII введено мораторій на території республіки щодо будь-яких змін форми власності та власника державного майна до введення в дію Закону України Української РСР про роздержавлення майна.

Указом Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від 30.08.1991 № 1452-XII встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 № 1540- XII майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Так, згідно доводів Прокурора майно, яке перебувало у державній власності Української РСР, при оголошенні незалежності державою Україна та прийнятті названого закону, перейшло у державну власність України.

У подальшому, з метою збереження майна загальносоюзних громадських організацій, Верховною Радою України прийнято постанову «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» від 10.04.1992 № 2268-XII, якою визначено, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонду державного майна України передано тимчасово майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об`єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.

Фонд державного майна України зобов`язано прийняти майно цих підприємств, установ та об`єктів до 01.05.1992.

Оскільки правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР законодавчо так і не було визначено, Верховна Рада України постановою «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 04.02.1994 № 3943-XII встановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна вказаних організацій, розташованих на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю (пункт 1).

Також, вказаною постановою зобов`язано Кабінет Міністрів України до 01.03.1994 у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна (пункт 2).

На виконання пункту 1 постанови Верховної Ради України «Про проект постанови Верховної Ради України про тлумачення постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 01.11.1996 № 461/96 - ВР Фондом державного майна України разом з громадськими організаціями, за участю відповідних органів влади, складено перелік організацій, установ і підприємств, розташованих на території України, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України.

Республіканський палац культури України «Жовтневий» увійшов до зазначеного Переліку (пункт 3).

Таким чином, Прокурор стверджує, що після проголошення незалежності державою Україна та прийняття 10.09.1991 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» та постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-XII, від 04.02.1994 № 3943-XII спірне майно, яке перебувало у державній власності Української РСР та у віданні загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, перейшло у державну власність України. При цьому, держава в особі уповноважених органів ніколи не вчиняла дій, спрямованих на відчуження будинку Жовтневого палацу культури (Інституту шляхетних дівчат) по вул. Інститутській (нині Алея Героїв Небесної Сотні), 1 у місті Києві у будь-яку власність, окрім державної.

Що стосується оформлення за Відповідачем-1 права власності на спірне майно судом встановлено наступне.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на комплекс будівель загальною площею 17 597,7 кв.м (головний корпус, малий зал (флігель) (Літери А, А2) площею 16 329 кв.м, машинне відділення, гаражі, склади (літера Б) площею 1 268, 7 кв.м) по вул. Іститутській, 1 в місті Києві 06.03.2017 зареєстровано за Федерацією професійних спілок України. Підставою для вказаної реєстрації зазначено свідоцтво про право власності від 28.03.2007, видане Головним управлінням комунальної власності міста Києва.

Також в реєстрі наявна інформація про передачу Федерацією професійних спілок України 16.03.2017 вказаного комплексу будівель на праві господарського відання Підприємству Федерації професійних спілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» (далі за текстом - Підприємство).

Свідоцтво про право власності видане, зокрема, на підставі постанови Господарського суду міста Києва від 06.10.2006 у справі № 39/222, якою задоволено позов Федерації професійних спілок України та зобов`язано Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оформити (зареєструвати) за позивачем об`єкти нерухомого майна - нежилі будівлі та споруди Підприємства Федерації профспілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» у місті Києві по вул. Інститутській, 1, загальною площею 17 597,7 кв.м, що складаються з літ. А - головний корпус; літ. А-2 - малий зал (флігель); літ. Б - машинне відділення, гаражі, склади та видати свідоцтво про право власності.

Постановою Господарського суду міста Києва від 06.10.2006 у справі № 39/222 задоволено позов Федерації професійних спілок України, зобов`язано Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) оформити (зареєструвати) за Федерацією професійних спілок України об`єкти нерухомого майна - нежилі будівлі та споруди Підприємства Федерації профспілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України`в м. Києві по вул. Інститутській, 1, загальною площею 17 597,7 м. кв., що складаються: з літери А -головний корпус; літери А-2 -малий зал (флігель); літери Б - машинне відділення, гаражі, склади та видати свідоцтво про право власності.

Мотивуючи задоволення позову у справі № 39/222 суд послався на Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, затверджене розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820, а саме підпункт 4.1 пункту 4 Положення, згідно якого Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об`єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об`єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

При цьому, судом визнано відмову Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) у здійсненні оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна на підставі листа Фонду державного майна України від 23.02.2006 № 10-16-2752 такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та відповідно зобов`язано видати Федерації професійних спілок України свідоцтво про право власності.

Заперечуючи щодо порядку та підстав набуття Відповідачем - 1 спірного майна у власність, Прокурор посилається на наступне:

- судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тотожний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.06.2017 у справі № 904/8186/17;

- відповідно до пункту 4.1.12 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна від 31.08.2001 № 1820, яке регламентувало порядок реєстрації права власності на нерухоме майно в місті Києві, Головне управління комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації здійснювало оформлення та видачу свідоцтв фізичним та юридичним особам, зокрема на об`єкти нежитлового фонду на підставі документів, встановлених законодавством України, які підтверджують право власності на ці об`єкти. Разом з цим, Федерація професійних спілок України на час розгляду справи № 39/222 не мала та на даний час не має документів, які б підтвердили її право власності на спірний об`єкт нерухомості, який був та залишається у державній власності.

Крім того, Прокурор звертає увагу суду, що окремої уваги заслуговує наявність у спірного об`єкту статусу пам`ятки культурної спадщини національного значення, яка не підлягала приватизації.

Беручи до уваги архітектурну та історичну значущість об`єкту як за радянських часів, так і під час незалежності України, за Жовтневим палацом закріплено особливий охоронний статус.

Так, постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442 будівлю «Інституту благородних дівиць» 1832 за адресою: вул. Жовтневої революції, 5 (у подальшому перейменована на вул. Інститутська, вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1) у місті Києві віднесено до переліку пам`яток містобудування і архітектури національного значення (охоронний № 904).

Також рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17.11.1987 № 1112 будинок Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), де працював український композитор Лисенко М.В., за адресою: вул. Жовтневої революції, 1 (в подальшому назву змінено - вул. Інститутська, вул. Алея Героїв Небесної Сотні), 1 у місті Києві занесений до переліку пам`яток історії місцевого значення.

Законом України «Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації», який набрав чинності 17.10.2008, будівлю Інституту шляхетних дівчат по вул. Інститутській, 5 у місті Киві включено до переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Законодавча заборона приватизації вказаної пам`ятки є чинною і на даний час.

Згідно з даними паспорту пам`ятки культурної спадщини спірний об`єкт складається з триповерхової будівлі головного корпусу з цокольним напівповерхом та прибудованого двоповерхового флігеля. Загальна площа об`єкту 16 329 кв.м.

Прокурор обґрунтовуючи заявлені вимог вказує, що нерухомі об`єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу. Такі об`єкти мають певні характерні властивості, з огляду на які вони мають цінність не тільки як нерухоме майно («матеріальну» цінність), а набувають історико-культурну цінність («нематеріальну», ідеологічну цінність).

Така «нематеріальна» цінність культурної спадщини не з`являється одразу після побудови нерухомого майна. Вона формується десятиліттями та століттями, оскільки суспільство може лише успадкувати її від попередніх поколінь. З огляду на це, нерухомі об`єкти культурної спадщини потребують особливої охорони, у тому числі з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, для яких така охорона є одним із пріоритетних напрямків діяльності.

Так, охорона культурної спадщини є одним із нагальних обов`язків держави, органів місцевого самоврядування та інших власників таких об`єктів.

Спірний об`єкт нерухомого майна у 1979 та 1987 роках у порядку, встановленому статтями 1, 6, 17 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», набув статусу пам`ятки архітектури та історії, а тому в силу пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» перебуває під особливою охороною держави, як пам`ятка культурної спадщини.

При цьому, будівля має цінність як з архітектурного, так і з історичного погляду, у зв`язку з чим постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442 віднесена до переліку пам`яток містобудування і архітектури національного значення, а рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17.11.1987 № 1112 - до переліку пам`яток історії місцевого значення.

Указана пам`ятка розміщена у центральному історичному ареалі міста Києва (наказ Міністерства культури та інформаційної політики України «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів міста Києва» від 02.08.2021 № 599), в архітектурній охоронній зоні (відповідно до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920), на території пам`ятки містобудування місцевого значення «вулиця Хрещатик, початок XVIII ст. 50-60 ті рр. XX ст», охоронний № 927- Кв (наказ Міністерства культури України від 14.08.2013 № 757), на території пам`ятки історії місцевого значення «Місце бойових дій та масової гибелі громадян в районі вул. Інститутської у місті Києві під час акцій протесту у лютому 2014» (наказ Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869).

Звертаючись до суду з даним позовом, Прокурор стверджує, що у даних правовідносинах держава передала Відповідачу-1 спірне державне майно у відання (користування) у 1960 році та не приймала жодного рішення щодо зміни його правового режиму, зокрема щодо його відчуження у приватну власність. Вказане підтверджується прийнятими вищим законодавчим органом України нормативними актами, зокрема Законом України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», постановами Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-XII, від 04.02.1994 № 3943-XII, згідно з якими спірне майно, яке перебувало у державній власності Української РСР та у віданні загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, перейшло у державну власність України, а також законодавством, яке передбачало пряму заборону приватизації спірної пам`ятки культурної спадщини.

Попри це, Відповідач, не набувши права власності на спірне майно, отримав 28.03.2007 свідоцтво про право власності на комплекс будівель загальною площею 17 597,70 кв.м, до складу якого увійшла спірна пам`ятка культурної спадщини, заволодіння громадянами та юридичними особами якою (перехід права власності) у цей час було неможливим, та зареєстрував вказане свідоцтво у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна 12.09.2007 за № 28з-12.

З огляду на це та враховуючи, що у Федерації професійних спілок України право власності на спірний об`єкт нерухомості не могло виникнути за жодних обставин і таке право збереглось у держави в особі Кабінету Міністрів України, власник відповідно до статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права розпорядження своїм майном шляхом зобов`язання повернути Жовтневий палац культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), розташований по вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 у місті Києві.

Із наданих Відповідачем-2 разом із відзивом на позовну заяву документів вбачається, що в грудні 2003 Федерація професійних спілок України звернулася до Головного управління комунальної власності м. Києва для оформлення права власності на комплекс будівель загальною площею 17 597, 70 кв. м, за адресою: вул. Інститутська, 1 із заявою на оформлення права колективної власності, до якої долучено: статут Федерації профспілок України, свідоцтво про реєстрацію від 07.03.2000 № І350, довідка № 6278/02 про включення до ЄДРПОУ від 0.04.2002; довідка про взяття на облік платника податків від 13.07.2003; довідка ФПУ з Переліком об`єктів від 19.03.2003, довіреність на Кириченка від 25.11.2003.

Також у якості підстави для оформлення права власності спірної будівлі за Відповідачем-1 надавалися: постанова ВРУ від 17.04.1997 № 1208/97-ВР, договір про закріплення права володіння, користування та розпорядження профспілковим майном від 18.11.1990 з постановою від 18.11.1990 № 2-1 а Союзу ВКП СРСР, витяг з рішення від 15.04.2004 № 178/1388 про оформлення права користування земельними ділянками, лист ФПСУ від 19.09.2005 № 11-32-1519 про долучення додаткових документів (зокрема, постанови Ради Міністрів УРСР від 02.09.1959 № 1361, від 03.10.1958 № 1414, акту приймання урядовою комісією будинку Жовтневого палацу культури м. Києва від 30.12.1958» та постанови правління Ради промислової кооперації УрСР від 14.10.1959 № 544 про затвердження такого акту, копію постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 11.10.1960 № 1698 «Про промислову кооперацію УРСР» та копію постанови правління Ради промислової кооперації УРСР від 22.10.1960 № 607 «Про промислову кооперацію УРСР».

За результатами розгляду поданих Федерацією професійних спілок України документів, Головне управління комунальної власності м. Києва листом від 22.03.2006 № 042/13/1-2080 відмовлено заявнику в оформленні права власності з посиланням на те, що оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться у віданні профспілок України, можливо буде здійснити після закінчення інвентаризації майна профспілок України i законодавчого врегулювання майнових відносин між державою i профспілками шляхом прийняття відповідного закону.

Постановою Господарського суду м. Києва від 06.10.2006 № 39/222 позов задоволено повністю, зобов`язано Головне управління комунальної власності м. Києва оформити (зареєструвати) за Федерацією професійних спілок України об`єкти нерухомого майна - нежилі будівлі та споруди Підприємства Федерації профспілок України «Міжнародний центр культури i мистецтв профспілок України» в м. Києві по вул. Інститутській, 1, загальною площею 17 597,7 м. кв., що складаються з головного корпусу, малий зал (флігель) (Літери А, А2) площею 16329, 00 кв.м, машинне відділення, гаражі, склади (Літера Б) площею 1 268, 70 кв.м, та видати свідоцтво про право власності.

Окрім викладеного вище, з наданих Третьою особою-3 пояснень, судом встановлено, що Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62019100000001170 від 20.08.2019.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14.10.2022 у справі № 757/28080/22-к, в рамках кримінального провадження № 62019100000001170 від 20.08.2019, АРМА передано для здійснення заходів з управління ним з метою забезпечення його збереження, збереження його економічної вартості, арештованого ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 30.08.2022 провадження № 1-кс/463/4663/22 (справа № 463/6275/22), як речовий доказ у даному кримінальному провадженні, у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування - нерухоме майно, власником якого є Федерація професійних спілок України, зокрема нерухоме майно за реєстраційним номером 1192810880000, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, будинок 1 (копія ухвали додається).

В подальшому, 15.05.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/20776/25-к скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 30.08.2022 у провадженні № 1-кс/463/4663/22 (справа № 463/6275/22) зокрема на нерухоме майно за реєстраційним номером 1192810880000, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, будинок 1.

Також ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.10.2022 у справі № 757/22502/22-к, в рамках кримінального провадження № 42020000000001396 від 30.07.2020, Національному агентству передано для здійснення заходів з управління вищезазначений Актив, арешт на який накладено ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 757/55292/21-к із забороною відчуження, розпорядження та користування.

03.06.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/25582/25-к в межах кримінального провадження № 62019100000001170 від 20.08.2019 накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування нерухомим майном, власником якого є Федерація професійних спілок України (код ЄДРПОУ 00014479), зокрема на нерухоме майно за реєстраційним номером 1192810880000, який розташований за адресою: м. Київ, Алея Героїв Небесної Сотні (колишня назва - вулиця Інститутська), будинок 1, та передано в управління АРМА у порядку та на умовах, визначених статтями 19, 21, 24 Закону № 772-VIII, майно, власником якого є Федерація професійних спілок України (код ЄДРПОУ 00014479), зокрема нерухоме майно за реєстраційним номером 1192810880000, який розташований за адресою: м. Київ, Алея Героїв Небесної Сотні (колишня назва - вулиця Інститутська), будинок 1. Зазначеною ухвалою суду заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно нерухомого майна власником якого є Федерація професійних спілок України (код ЄДРПОУ 00014479), а саме зокрема об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1192810880000, який розташований за адресою: м. Київ, Алея Героїв Небесної Сотні (колишня назва - вулиця Інститутська), будинок 1.

09.07.2025 між АРМА та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат Плюс» укладено Договір управління активами (майном), зареєстрований в реєстрі за № 823.

10.07.2025 Активи передано за актом приймання-передачі від АРМА до ТОВ «Комбінат Плюс».

Окрім викладеного вище, Відповідач-1 просить суд застосувати наслідки пропуску строків позовної даності на звернення Прокурора до суду оскільки у постанові Господарського суду міста Києва від 06.10.2006 у справі № 39/222 прямо зазначено, що відмова у здійсненні оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на підставі листа Фонду державного майна України від 23.02.2006 № 10-16-2752 не відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, принаймні з 2006 року Фонд державного майна України був обізнаний про існування спору щодо належності спірного майна, про оформлення права за Федерацією професійних спілок України, а також про сам об`єкт, його правовий статус і особу, за якою оформлювалося право.

Отже, саме з цього часу ФДМ України мав можливість та обов`язок вжити заходів для захисту прав держави, якщо вважав їх порушеними.

Так, на переконання Відповідача-1 срок позовної давності сплив щонайпізніше у 2009 році.

Заперечуючи щодо можливості застосування строку позовної давності, Прокурор стверджує, що спір у цих правовідносинах виник у зв`язку з неправомірною реєстрацією за Федерацією професійних спілок України права власності на комплекс будівель по вул. Іститутській, (нині - Алея Героїв Небесної Сотні), 1 в місті Києві, до складу якого увійшла пам`ятка культури національного та місцевого значення, яка включена до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, тобто може перебувати виключно у державній або комунальній власності.

Спірний об`єкт культурної спадщини, який побудований у 1838-1842 роках як Інститут благородних дівиць та реконструйований у 1952-1960 роках (з новою назвою - Жовтневий палац культури), з 1979 року по даний час має статус пам`ятки містобудування і архітектури національного значення, а з 1987 - пам`ятки історії місцевого значення.

Указаний об`єкт з 1960 року перебував у віданні профспілкових організацій, однак як за часів СРСР, так і після проголошення незалежності державою Україна перебував та перебуває у державній власності.

В силу незаконності набуття Відповідачем-1 права власності на спірне майно, Прокурор стверджує, що держава є єдиним власником майна, якого позбавлено права власності поза законом.

Таким чином, враховуючи правовий титул спірного об`єкту, протиправне оформлення права приватної власності відповідача на нього шляхом видачі свідоцтва про право власності та вчинення формального запису про нього у держреєстрі речових прав, є порушенням права власності держави не пов`язаним з позбавленням володіння цим майном та захищається негаторним позовом.

Такі висновки щодо захисту порушеного права при заволодінні об`єктами з обмеженою оборотоздатністю викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 922/264/24, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц та Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 910/9577/21, від 29.01.2025 у справі № 927/1128/23.

При цьому допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Такий підхід є усталеним у судовій практиці та викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц та Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №922/1832/19.

З огляду на викладене, оскільки на момент звернення прокурора з даним позовом і на даний час право власності на спірну пам`ятку культурної спадщини, яка є власністю держави, зареєстровано за відповідачем, чим створюються перешкоди її дійсному власнику у здійсненні права розпорядження нею, заява Відповідач-1 про застосування наслідків спливу позовної давності є безпідставною.

Судом встановлено наявність в матеріалах справи двох висновків експертів №126/48- е від 28/02/2006 р. та 26.02.2021 р., І.В. Спасибо-Фатєєва, наданих Третьою особою-4, зміст яких судом також досліджено при розгляді даної справи.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

В силу зазначеного судом вище, враховуючи заявлені Прокурором позовні вимоги, наразі з`ясуванню судом підлягають обставини законності набуття Відповідачем-1 права власності на комплекс будівель загальною площею 17 597, 7 кв.м (головний корпус, малий зал (флігель) (Літери А, А2) площею 16 329 кв.м, машинне відділення, гаражі, склади (літера Б) площею 1268, 7 кв.м) по вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 у місті Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1192810880000) та проведення державної реєстрації на підставі свідоцтва від 28.03.2007 серія САВ № 253598.

Як встановлено судом вище, постановою Ради Міністрів Української РСР від 19.04.1952 № 1030 затверджено технічний проект Палацу культури промкооперації у місті Києві по вул. 25 Жовтня, 5 та генеральний кошторис до технічного проекту в сумі 22,29 млн крб (у цінах, введених з 01.07.1950), розроблені «Київпроектом» на підставі проектного завдання, затвердженого розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 28.09.1951 № 18317.

У зв`язку із закінченням будівництва Жовтневого палацу культури промислової кооперації у місті Києві, постановами Ради Міністрів Української РСР від 03.10.1958 № 1414 та від 02.09.1959 № 1361 призначено урядову комісію для приймання вказаного об`єкту в експлуатацію, доручено Укрпромраді розглянути та затвердити акт про прийняття його в експлуатацію.

Постановою правління Укрпромради від 14.10.1959 № 544 затверджено Акт приймання будинку Жовтневого палацу культури в місті Києві в експлуатацію від 30.12.1958.

Відтак, судом встановлено, що будівництво Жовтневого палацу культури розпочато у 1952 році, а саме шляхом відбудови, реконструкції та розширення габаритів зруйнованих будинків по вул. Жовтневої революції, 1 у місті Києві за кошти генерального кошторису до технічного проекту, затвердженого тією ж постановою від 19.03.1952 № 1030.

З акту приймання будинку Жовтневого палацу культури в місті Києві в експлуатацію від 30.12.1958 вбачається, що будівництво всього комплексу споруд Жовтневого палацу культури прийнято забудовником - Укрпромрадою від генеральної підрядної будівельної організації - тресту «Хрещатикбуд» по акту технічного приймання від 21.01.1958.

Постановою Правління Ради Промислової кооперації Української УРСР від 14.10.1959 № 544 затверджено вказаний акт та зобов`язано дирекцію Жовтневого палацу культури прийняти будівлю на баланс у складі основних засобів.

На момент закінчення та прийняття в експлуатацію спірного нерухомого майна діяла Конституція Української СРСР в редакції від 30.01.1937, статтею 4 якої закріплено, що економічну основу УРСР становлять соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя та засоби виробництва, що затвердилась внаслідок ліквідації капіталістичної системи господарства, скасування приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і знищення експлуатації людини людиною.

Соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об`єднань (стаття 5 Конституції Української СРСР в редакції від 30.01.1937)).

Відповідно до статті 6 Конституції Української СРСР в редакції від 30.01.1937 земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудні, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв`язку, організовані державою великі сільськогосподарські підприємства (радгоспи, машинно-тракторні станції і т. п.), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.

Відповідно до статті 6 Конституції Української СРСР в редакції від 30.01.1937 громадські підприємства в колгоспах і кооперативних організаціях з їх живим і мертвим реманентом, продукція, що її виробляють колгоспи та кооперативні організації, так само їх громадські будівлі, становлять громадську, соціалістичну власність колгоспів і кооперативних організацій.

Відтак, споруда Жовтневого палацу культури прийнята в експлуатацію Укрпромрадою (за дорученням Ради Міністрів Української РСР) на праві соціалістичної власності.

При цьому, досліджені судом документи в період 1952-1959 років не містить доказів того, що споруда Жовтневого палацу культури побудована за рахунок коштів, виділення яких здійснювалося постановою № 1030 від 19.04.1952 Радою Міністрів Української РСР (тобто коштів держави), передавалося саме у власність Укрпромради.

Судом не заперечується, що саме Укрпромрада була забудовником такого об`єкту, що вбачається із Акту приймання Урядовою комісією будинку Жовтневого палацу культури в місті Києві від 30.12.1958 однак зазначене не спростовує витрачання саме державних коштів на таке будівництво, що встановлено судом вище.

Із постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 11.10.1960 № 1698 вбачається, що у зв`язку з ліквідацією в Українській РСР промислової кооперації зобов`язано Укрпромраду протягом жовтня 1960 передати Українській республіканській раді профспілок - Київський Жовтневий палац культури (підпункт ж пункту 3 постанови від 11.10.1960 року № 1698).

При цьому, пунктом 5 визначено, що така передача проводиться безоплатно, а згідно пункту 7 вказаної постанови Міністерства фінансів УРСР зобов`язується забезпечити безперебійне фінансування всіх підприємств, установ, організацій та будов промислової кооперації, що передаються.

Так, передача споруди Жовтневого палацу культури Українській республіканській раді профспілок та подальше її фінансування здійснено виключно за рахунок коштів УРСР, тобто держави.

При цьому, будь якої інформації про те, що Українська республіканська рада профспілок є правонаступником Укрпромради в ході ліквідації матеріали справи не містять, а майно відповідно було передано Укрпромраді у вигляді соціалістичної власності як державної власності оскільки докази зворотного матеріали справи не містять.

Зазначене також прослідковується і в тому, що саме уповноважений орган в особі ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР постановою від 11.10.1960 № 1698 розпорядився державним майном - зобов`язав Укрпромраду безоплатно передати його в ході ліквідації останньої, що на переконання суду свідчить про відсутність ознак права кооперативної власності у Укрпромради в частині прав останньої розпоряджатися таким майном.

Відповідно до статті 86 Цивільного кодексу УРСР в редакції 18.07.1963 право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Згідно статті 87 Цивільного кодексу УРСР в редакції 18.07.1963 соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

Статтею 871 Цивільного кодексу УРСР в редакції 18.07.1963 майно, закріплене за державними, міжколгоспними, державно-колгоспними та іншими державно-кооперативними організаціями, перебуває в оперативному управлінні цих організацій, які здійснюють у межах, встановлених законом, відповідно до цілей їх діяльності, планових завдань і призначення майна, права володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до статі 88 Цивільного кодексу УРСР в редакції 18.07.1963 основу особистої власності громадян становлять трудові доходи. Особиста власність громадян і право її спадкоємства охороняються державою.

Відповідно до статті 89 Цивільного кодексу УРСР в редакції 18.07.1963 державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

Вказані вище статті Цивільного кодексу УРСР в редакції 18.07.1963 виключено на підставі Закону України № 3718-12 від 16.12.1993 з огляду на прийняття Закону України «Про власність» № 697-XII від 07.02.1991.

У подальшому, лише у 1978 році прийнято Конституцію (Основний Закон) УРСР, статтею 10 якої віднесено до соціалістичної власності також власність профспілкових та інших громадських організацій, необхідну їм для здійснення статутних завдань.

За змістом Постанови ХІХ З`їзду профспілок СРСР «Про власність профспілок СРСР» від 27.10.1990 профспілкові об`єкти є єдиною власністю профспілок СРСР, а правонаступником цієї власності є Загальна конфедерація профспілок СРСР.

18.11.1990 між Загальною конфедерацією профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України підписано договір, яким за останньою закріплено на праві власності Палац культури профспілок України «Жовтневий» у м. Києві по вул. Інститутській, 1.

Профспілки були єдиною загальносоюзною громадською організацією з єдиною власністю без розмежування на республіканські та інші профспілкові організації та діяли за загальним статутом профспілок СРСР.

Спірний об`єкт належить до майнових комплексів громадської організації колишнього СРСР, розташованих на території України.

Як встановлено судом вище, шляхом прийняття постанови Верховної Ради УРСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990 № 506-XII та від 10.04.1992 № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» державою вчинялися дії щодо заборони змін форми власності та власника державного майна до введення в дію Закону України Української РСР про роздержавлення майна, а Фонд державного майна України тимчасово визначено органом, якому передано майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та організацій, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.

В подальшому, відповідно до статті 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» визначено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

На виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 227 від 24.09.1991, відповідно до якої організацію роботи по переходу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, що розташовані на території України, у відання органів державного управління України покладено на Урядову комісію, створену розпорядженням № 237 від 11.09.1991 Кабінету Міністрів України, Фонд державного майна України та органи державного управління України, у відання яких переходять зазначені підприємства.

Згідно з пунктом 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної ради України від 07.07.1992, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-XII «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» встановлено, що до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій.

Отже на законодавчому рівні передбачено, що внаслідок передачі майнових комплексів у відання Української республіканської ради профспілок, правонаступником якої після розпаду СРСР стала Федерація незалежних профспілок України, а у подальшому Федерація професійних спілок України, форма їх власності не змінюється і передане майно залишається у власності держави.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління СРСР після прийняття постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 «Про проголошення незалежності України» без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Пунктом 1 постанови Верховної Ради УРСР від 03.08.1990 № 143-ХІІ «Про реалізацію Закону «Про економічну самостійність Української PCP» встановлено, що всі дії суб`єктів господарських відносин, які суперечать державному суверенітету та економічним інтересам Української PCP, визнаються недійсними і забороняються.

На виконання пункту 1 постанови Верховної Ради України «Про проект постанови Верховної Ради України про тлумачення постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 01.11.1996 № 461/96 - ВР Фондом державного майна України разом з громадськими організаціями, за участю відповідних органів влади, складено перелік організацій, установ і підприємств, розташованих на території України, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України. Республіканський палац культури України «Жовтневий» (станом на 01.12.1996 - Колективне підприємство міжнародний центр культури та мистецтва, ідентифікаційний код 02597114), увійшов до зазначеного Переліку.

Як встановлено судом вище, право власності Відповідачем-1 зареєстровано на спірне майно на підставі свідоцтва від 28.03.2007 серія САВ № 253598, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про право власності Федерації професійних спілок України на комплекс будівель загальною площею 17 597, 7 кв.м по вул. Іститутській, 1 у місті Києві.

Відповідно до 4.1.12 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна від 31.08.2001 № 1820, яке регламентувало порядок реєстрації права власності на нерухоме майно в місті Києві, Головне управління комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації здійснювало оформлення та видачу свідоцтв фізичним та юридичним особам, зокрема на об`єкти нежитлового фонду на підставі документів, встановлених законодавством України, які підтверджують право власності на ці об`єкти.

Пунктом 11.1 Положення також визначено, що на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані нежитлові будинки та приміщення, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, їх частини, на вбудовані в житлові будинки та прибудовані до житлових будинків нежитлові приміщення, як частини цих будинків, в тому числі на об`єкти спільної власності, внаслідок перебудови чи реконструкції в яких змінились належні власникам частки юридична особа має надати, зокрема: правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності на об`єкт нерухомого майна на момент початку перебудови, реконструкції, зареєстрований в БТІ (відносно перебудованих та реконструйованих об`єктів); документи, що підтверджують фінансування будівництва, перебудови або реконструкції об`єкта (платіжні доручення або інші документи).

Пунктом 20 Положення визначено, що орган, який здійснює оформлення права власності, відмовляє в оформленні права власності у таких випадках: надання неналежно оформленого комплекту документів; наявність інформації щодо накладення арешту, інших обмежень на об`єкт нерухомого майна чи спору, в тому числі судового; ненадання заявником протягом встановленого для розгляду документів терміну пояснень (документів) відповідно до пункту 18 цього Положення.

Разом з цим, Федерацією професійних спілок України на час розгляду питання про оформлення права власності та видачу свідоцтва не надано уповноваженому органу, як і не надано при вирішенні даного спору, документів, які б підтвердили право власності на спірний об`єкт нерухомості із врахуванням здійснених судом висновків в частині приналежності спірного майна.

Посилання на договір від 18.11.1990, укладений між Загальною конфедерацією профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України у якості виникнення у Відповідача-1 права власності є безпідставним з огляду на здійснені судом висновки та спрямованість дій держави в частині уникнення роздержавлення союзного майна в Україні, що вбачається у механізмі реалізації такої мети шляхом прийняття відповідної нормативно-правової бази щодо закріплення такого майна власністю саме держави.

Судом жодним чином не заперечується наявність постанови Господарського суду міста Києва від від 06.10.2006 у справі № 39/222, яка набрало законної сили, однак судом також враховано положення частини 7 статті 75 ГПК України, згідно якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності, суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (див. пункт 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, пункт 136 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

У справі № 922/2013/18 (постанова від 08.08.2019) Верховний Суд вказав, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм».

З огляду на зміст та мотивування постанови Господарського суду міста Києва від 06.10.2006 у справі № 39/222, а також враховуючи надані сторонами докази та обґрунтування позовних вимог у справі № 910/16403/25 суд не може погодися з доводами Відповідача-1 та Третьої особи-4 в частині неможливості спростування обставин та висновків, встановлених у справі № 39/222.

При цьому, суд погоджується з позицією прокурора, що в межах розгляду справи № 39/222 в порядку адміністративного судочинства питання наявності у Відповідача-1 права власності на майно як таке не могло розглядатися враховуючи приватно - правовий характер такого спору.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Пунктом 3 частини 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права, особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження№ 12-140гс19, пункт 98).

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Суд зазначає, що вимога про скасування свідоцтва заявлена Прокурором в ході з`явлення негаторного позову.

Так, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 922/264/24, остання послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.

Як встановлено судом вище, постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442 будівлю «Інституту благородних дівиць» 1832 за адресою: вул. Жовтневої революції, 5 (у подальшому перейменована на вул. Інститутська, вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1) у місті Києві віднесено до переліку пам`яток містобудування і архітектури національного значення (охоронний № 904).

Також рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17.11.1987 № 1112 будинок Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), де працював український композитор Лисенко М.В., за адресою: вул. Жовтневої революції, 1 (в подальшому назву змінено - вул. Інститутська, вул. Алея Героїв Небесної Сотні), 1 у місті Києві занесений до переліку пам`яток історії місцевого значення.

На час оформлення за Відповідачем -1 права власності на спірне нерухоме майно діяв Закон України «Про охорону культурної спадщини» в редакції від 01.01.2006, статтею 1 якого визначено, що пам`ятка - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти архітектури та містобудування - окремі архітектурні споруди, а також пов`язані з ними твори монументального, декоративного та образотворчого мистецтва, які характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій або авторів; природно-архітектурні комплекси (ансамблі), історичні центри, вулиці, квартали, площі, залишки давнього розпланування та забудови, що є носієм певних містобудівних ідей.

Пунктом 3 Розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Перелік пам`яток, які не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України.

В силу зазначеного, суд констатує, що на дату отримання Відповідачем-1 свідоцтва про право власності на будинок Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 у місті Києві розповсюджувалась дія Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, в частині необхідності отримання погодження державного органу охорони культурної спадщини, який в свою чергу відсутній.

При цьому, судом враховано обмеження оборотоздатності спірної будівлі, що вбачається в нижче викладеному та фактично підтверджує неможливість володіння будинком Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 у місті Києві ніким іншим окрім держави.

15.03.1992 набрав чинності Закон України від 04.03.1992 № 2163-XII «Про приватизацію майна державних підприємств», який регулював порядок відчуження майна, що перебувало у загальнодержавній, республіканській і комунальній власності на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 5 вказаного закону приватизації не підлягали, зокрема, національні культурні та історичні цінності України, до яких як встановлено вище віднесено будинок Жовтневого палацу культури колишній Інститут шляхетних дівчат на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442.

У подальшому, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини», який набрав чинності 23.02.2005 і діяв до 17.10.2008 включно, яким заборонено приватизацію пам`яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам`яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Законом України «Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації», який набрав чинності 17.10.2008, будівлю Інституту шляхетних дівчат по вул. Інститутській, 5 у місті Киві включено до переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Законодавча заборона приватизації вказаної пам`ятки є чинною і на даний час.

Судом враховано, що спірне майно Відповідачем набуто не в ході приватизації такого майна, однак вказані вище норми підтверджують неможливість та недопустимість зі сторони держави вчинити дії щодо відчуження майна - пам`ятки архітектури та містобудування та свідчить про обмеженість оборотоздатності такого нерухомого майна, як вірно звертає увагу суду Прокурор.

Відповідно до статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

Як слідує з визначення поняття «об`єкт культурної спадщини», для таких об`єктів характерними ознаками є цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і збереження своєї автентичності. Зазначене вирізняє, зокрема, нерухомі об`єкти культурної спадщини з-поміж іншого нерухомого майна. Такі об`єкти потребують особливої правової охорони.

Отже, як у разі включення певного об`єкта до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, так і у випадку його включення до переліку пам`яток місцевого, загальнодержавного значення тощо, особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що нерухоме майно, яке вона має намір набути у приватну власність, є нерухомим об`єктом культурної спадщини.

Ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 922/264/24.

Зазначеним вище спростовуються доводи сторони Відповідача-1 в частині необхідності застосування строків позовної давності та заперечення Відповідача-2 в частині обрання Прокурором неефективного та неналежного способу захисту.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, яке посвідчує право власності, і на підставі яких згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проводиться державна реєстрація права.

Зареєструвавши право власності на підставі оспорюваного свідоцтва в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Відповідач-1 порушив право власності держави шляхом реєстрації такого права на належне виключно їй майно, а тому позовні вимоги про скасування свідоцтва про право власності на майно є ефективним способом порушеного права та підлягають задоволенню.

При цьому судом враховано, що окрім оспорюваного свідоцтва про право власності будь-які інші правовстановлюючі документи на спірну будівлю відсутні, а саме чинність такого свідоцтва створює перешкоди власнику у володінні та користування таким майном.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 487/1585/19.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на комплекс будівель загальною площею 17 597,7 кв. м по вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 у місті Києві, до складу якого увійшла спірна пам`ятка культурної спадщини, зареєстровано 06.03.2017 за Федерацією професійних спілок України. Вказана реєстрація є чинною і на даний час.

Однак сама наявність державної реєстрації права власності за Відповідачем-1 не може свідчити про набуття ним права власності на спірний об`єкт, який з державної власності не вибував оскільки не міг вибути.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час проведення державної реєстрації) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права, а тому ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе.

При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству поданим/отриманим документам.

Відповідно до частини 1 статті 22 вказаного закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до часини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Відтак, реєстраційна дія права приватної власності Федерації професійних спілок України на комплекс будівель загальною площею 17 597, 7 кв.м (головний корпус, малий зал (флігель) (Літери А, А2) площею 16 329 кв.м, машинне відділення, гаражі, склади (літера Б) площею 1 268, 7 кв.м) по вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 у місті Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1192810880000) підлягає скасуванню як така, що здійснена на підставі скасованого правовстановлюючого документа.

З огляду на це та враховуючи, що у Федерації професійних спілок України право власності на спірний об`єкт нерухомості не могло виникнути за жодних обставин і таке право збереглось у держави, власник відповідно до статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права розпорядження своїм майном шляхом зобов`язання повернути Жовтневий палац культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), розташований по вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 у місті Києві.

Що стосується наданих Третьою особою-4 висновків експертів, суд вказує, що висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи (частина друга статті 108 ГПК України).

При цьому, статтею 109 ГПК передбачено, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Однак, суд вказує, що такі висновки в частині, що не стосуються питання застосування права мають виключно допоміжний характер в силу чого не можуть братися судом до розгляду повноцінно оскільки не спростовуються здійснених судом висновків та є протилежними останнім.

Суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище та враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Прокурором доведено факт незаконності оформлення Відповідачем-1 права власності на об`єкт державної власності, в силу чого вимоги останнього про усунення перешкод у здійсненні державою в особі Фонду державного майна України права розпорядження об`єктом культурної спадщини - пам`яткою містобудування і архітектури національного значення є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача-1, враховуючи задоволення позову та те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України - задовольнити.

2. Усунути перешкоди у здійсненні державою в особі Фонду державного майна України права розпорядження об`єктом культурної спадщини - пам`яткою містобудування і архітектури національного значення «Інституту благородних дівиць» та пам`яткою історії місцевого значення - будинок Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), де працював український композитор Лисенко М.В., по вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 у місті Києві наступним шляхом:

- скасування Свідоцтва від 28.03.2007 серія САВ № 253598, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про право власності Федерації професійних спілок України на комплекс будівель загальною площею 17 597, 7 кв.м по вул. Іститутській, 1 у місті Києві;

- скасування державної реєстрації права приватної власності Федерації професійних спілок України на комплекс будівель загальною площею 17 597, 7 кв.м (головний корпус, малий зал (флігель) (Літери А, А2) площею 16 329 кв.м, машинне відділення, гаражі, склади (літера Б) площею 1268, 7 кв.м) по вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 у місті Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1192810880000);

- зобов`язання Федерації професійних спілок України (код ЄДРПОУ 00014479, Майдан Незалежності, 2, місто Київ, 01012) повернути державі в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945, вул. Генерала Алмазова, 18/9, місто Київ, 01133) пам`ятку містобудування і архітектури національного значення «Інституту благородних дівиць» та пам`ятку історії місцевого значення будинок Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), де працював український композитор Лисенко М.В., розташовану за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 у місті Києві площею 16 329 кв.м (головний корпус, малий зал (флігель) (Літери А, А2).

3. Стягнути з Федерації професійних спілок України (код ЄДРПОУ 00014479, Майдан Незалежності, 2, місто Київ, 01012) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910019, вул. Предславинська, 45/9, м.Київ) 852 684, 80 грн судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 18.08.2026

Суддя Антон ПУКАС