Рішення № 139051189, 05.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026Справа № 910/11099/25Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ КОММЕРЦ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЄВРОТРЕЙД»

про стягнення 2 523 817,22 грн,

Представники сторін:

від позивача: Хоменко О.О.,

від відповідача: Богатинська Н.О.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЄВРОТРЕЙД» про стягнення 2 523 817,22 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 14.08.2024 № ЛОГ/МТ/ФК-429/К та Правил надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародних перевезення для компаній Fozzy Group в редакції від 12.04.2024, а саме: здійснення перевезення вантажу з порушенням умов, що призвело до псування та подальшої його (вантажу) утилізації, внаслідок чого позивач поніс збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11099/25, підготовче засідання призначено на 15.10.2025. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

25.09.2025 до суду від відповідача надійшов лист із оригіналами документів, посилання на які містяться у відзиві на позовну заяву, а 26.09.2025 надійшов відзив на позовну заяву.

01.10.2025 від позивача надійшло клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив.

03.10.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив.

09.10.2025 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/11683/25. Також від позивача надійшли відповідь на відзив та заява про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив.

14.10.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

15.10.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів у позивача.

Підготовче засідання, призначене на 15.10.2025, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному.

Ухвалою суду від 20.10.2025 підготовче засідання у даній справі призначено на 10.11.2025.

10.11.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення на заперечення відповідача на відповідь на відзив із вимогою про долучення доказів, а також клопотання про витребування доказів у відповідача.

В підготовче засідання 10.11.2025 з`явилися представники сторін.

Суд в підготовчому засіданні 10.11.2025 постановив задовольнити подану позивачем 08.10.2025 заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив, поновити пропущений процесуальний строк та долучити відповідь на відзив до матеріалів справи.

Також у підготовчому засіданні 10.11.2025 судом розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та за результатами такого розгляду відмовлено у його задоволенні, оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, однак у даному випадку суд має можливість самостійно встановити при розгляді справи № 910/11099/25 всі обставини спірних правовідносин сторін, надати правову оцінку доказам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, а розгляд справи № 910/11683/25 не перешкоджає розгляду цієї господарської справи та не є підставою для зупинення провадження у ній в розумінні ч. 5 ст. 227 ГПК України.

В підготовчому засіданні 10.11.2025 суд на місці постановив оголосити в підготовчому засіданні перерву до 24.11.2025, продовживши відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України строк підготовчого провадження на 30 днів, клопотання сторін про витребування доказів постановлено розглянути у наступному підготовчому засіданні.

24.11.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача та клопотання позивача про витребування доказів.

В підготовче засідання 24.11.2025 з`явились представники сторін.

За результатами підготовчого засідання 24.11.2025 суд постановив ухвалу, якою клопотання відповідача про витребування доказів від 15.10.2025 задовольнив частково, зобов`язавши позивача надати для огляду у судовому засіданні оригінал претензії Mochi Luxury S.L. від 01.07.2025. В іншій частині клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЄВРОТРЕЙД» про витребування доказів від 15.10.2025 залишено без задоволення.

Також суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів від 07.11.2025 та витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЄВРОТРЕЙД» докази, а саме: 1) копію письмового звернення (заяви, повідомлення) ТОВ «СП ЄВРОТРЕЙД» або його уповноваженого представника до страхової компанії АТ «СК «ІНГО» (із якою укладено договір страхування відповідальності перевізника/експедитора) щодо настання страхового випадку (пошкодження вантажу) за CMR № 110433 від 15.05.2025; 2) письмову відповідь страхової компанії або рішення щодо результатів розгляду зазначеного звернення, включаючи підстави відмови у виплаті страхового відшкодування (якщо така відмова мала місце); 3) копію страхового полісу/договору страхування відповідальності перевізника/експедитора, що діяв на дату 15.05.2025- 23.05.2025. Встановив відповідачу строк для подання до суду витребуваних доказів - до 06.12.2025 включно.

Підготовче засідання відкладено на 22.12.2025.

08.12.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду від 24.11.2025.

19.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про повторне витребування у відповідача доказів щодо звернення до страхової компанії та прийнятого останньою рішення від 01.08.2025 № 1909.

22.12.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про визнання доказів недопустимими та такими, що не підлягають розгляду, у якому відповідач просив суд не приймати до розгляду документи позивача: додаткову угоду № 1 від 05.11.2025, претензію Mochi Luxury S.L. від 01.07.2025, платіжну інструкцію про оплату у валюті № 10786531 від 10.11.2025, виключивши їх з числа доказів.

Також 22.12.2025 відповідачем подано до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні 22.12.2025, у яке з`явився представник позивача, судом задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, яке відкладено на 14.01.2026.

09.01.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у Акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО».

14.01.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про витребування доказів.

В підготовчому засіданні 14.01.2026, у яке з`явилися представники сторін, суд залишив без розгляду клопотання позивача про повторне витребування доказів від 19.12.2025, оскільки представник позивача дане клопотання не підтримав, однак підтримав подане 09.01.2026 клопотання про витребування доказів від Акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО».

Розглянувши клопотання позивача від 09.01.2026 про витребування доказів від Акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО», заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, постановив ухвалу без оформлення окремого документа про залишення без розгляду даного клопотання в частині викладених вимог у п. 2 прохальної його частини, враховуючи подання відповідачем відповідних доказів у матеріали справи, в іншій частині дане клопотання залишено без задоволення.

Водночас, у підготовчому засіданні 14.01.2026 представником відповідача подано клопотання про витребування у позивача оригіналів документів для огляду у судовому засіданні, а саме: Акту Митної і акцизної адміністрації морської митниці Валенсії про відмову у видачі ветеринарного сертифікату від 16.05.2025; Акту перевірки, складеного представником Служби інспекції здоров`я тварин Міністерства сільського господарства, рибальства та продовольства Іспанії від 26.06.2025 про виправлення технічної помилки; Актів про утилізацію товару від 23.05.2025.

Суд, розглянувши вказане клопотання відповідача, врахувавши думку представника позивача, постановив ухвалу без оформлення окремого документа про задоволення даного клопотання, зобов`язавши позивача надати оригінали запитуваних відповідачем документів для огляду у наступному підготовчому засіданні, а також надати письмові пояснення щодо залучення сюрвеєра. Підготовче засідання відкладено на 04.02.2026.

В підготовче засідання 04.02.2026 з`явилися представники сторін. Представником позивача подано додаткові письмові пояснення на виконання протокольної ухвали суду від 14.01.2026, до яких долучено копії документів щодо залучення сюрвеєра. Вказані документи суд долучив до матеріалів справи. Крім того, у наданих поясненнях позивач вказав, що Акт Митної і акцизної адміністрації морської митниці Валенсії про відмову у видачі ветеринарного сертифікату від 16.05.2025, Акт Служби інспекції здоров`я тварин Міністерства сільського господарства, рибальства та продовольства Іспанії від 26.06.2025 є офіційними документами державних органів Іспанії, оригінали яких не були вручені представникам постачальника - Mochi Luxury S.L., та відповідно, оригінали цих документів відсутні у позивача. Щодо оригіналу Акту про утилізацію товару від 23.05.2025 позивач зазначив, що оскільки товар так і не був допущений на територію України, а його утилізацію організовано постачальником на території Іспанії, відповідно, оригінал вказаного документу знаходиться у постачальника - Mochi Luxury S.L.

Для надання можливості представнику відповідача ознайомитись із поданими позивачем документами та надати щодо них відповідні пояснення, суд оголосив у підготовчому засіданні перерву до 18.02.2026.

17.02.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

В підготовчому засіданні 18.02.2026 суд, з`ясувавши відсутність у представників сторін будь-яких нерозглянутих заяв/клопотань та подання ними усіх доказів в обґрунтування своїх позицій, з огляду на здійснення всіх необхідних та достатніх дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, на місці постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті на 18.03.2026.

В судовому засіданні 18.03.2026, у яке з`явився представник позивача, суд, з огляду на неявку представника відповідача та зважаючи на оголошення у місті Києві сигналу «Повітряна тривога», постановив відкласти розгляд справи на 22.04.2026.

20.04.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

21.04.2026 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про визнання доказів недопустимими та такими, що не підлягають розгляду від 22.12.2025.

В судове засідання 22.04.2026 з`явилися представники сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача щодо поданих до суду 20.04.2026 додаткових пояснень та необхідності долучення доказу до матеріалів справи - Акту звірки взаєморозрахунків з Mochi Luxury S.L., думку представника відповідача, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою задовольнив клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

Також в судовому засіданні 22.04.2026 представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповів на запитання суду та представника позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд постановив оголосити в судовому засіданні перерву до 18.05.2026.

14.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яка містила вимогу про визнання поважними причин несвоєчасного звернення позивача із вказаною заявою та поновлення строку на її подання. Також від позивача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог.

18.05.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі із долученням доказів.

В судове засідання 18.05.2026 з`явилися представники сторін.

Розглянувши клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого провадження, заслухавши думку представника відповідача, суд постановив в судовому засіданні 18.05.2026 ухвалу без оформлення окремого документа, якою відмовив у задоволенні даного клопотання через безпідставність, оскільки позивач, який усвідомлював спірність проведеного ним зарахування зустрічних вимог, не був позбавлений можливості звернутися до суду із відповідною заявою про збільшення розміру позовних вимог до закриття підготовчого провадження. Натомість, з огляду на тривалість розгляду даної справи, повернення до стадії підготовчого провадження мало б наслідком порушення принципу розумності строків розгляду справи судом.

Крім того, суд у судовому засіданні 18.05.2026 постановив не приймати до розгляду подані позивачем із додатковими поясненнями від 15.05.2026 докази, на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України.

Закінчивши з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, суд постановив перейти до стадії судових дебатів та оголосив у судовому засіданні перерву до 10.06.2026.

10.06.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/11683/25.

В судове засідання 10.06.2026 з`явилися представники сторін.

Розглянувши подане відповідачем 09.06.2026 клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/11683/25, заслухавши пояснення представника відповідача, врахувавши відсутність заперечень представника позивача щодо долучення вказаного судового рішення до матеріалів справи, суд на місці постановив долучити дану постанову суду апеляційної інстанції до матеріалів справи № 910/11099/25.

Так, представник позивача у судовому засіданні 10.06.2026 виступив із заключним словом у судових дебатах, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 10.06.2026 на стадії судових дебатів оголошено перерву до 05.08.2026.

В судове засідання 05.08.2026 з`явилися представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.08.2026 виступив із заключним словом у судових дебатах, просив відмовити у задоволенні позову.

В порядку ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України судом в судовому засіданні 05.08.2026 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП ЄВРОТРЕЙД» (виконавець) укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг № ЛОГ/МТ/ФК-429/К (надалі - Договір), предметом якого є надання транспортно-експедиторських послуг відповідачем на користь позивача.

За умовами Договору відповідач взяв на себе зобов`язання виконувати організацію та перевезення вантажів позивача на умовах, визначених в Заявках, а позивач зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги (п. 3 Договору).

В п. 4 Договору сторони підтвердили, що невід`ємною його частиною є Правила надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародних перевезеннях в редакції від 12.04.2024 (надалі - Правила). Будь-які питання, які не врегульовані Договором, регулюються Правилами, в тому числі істотні умови Договору, умови відповідальності, порядок дій та узгодження Заявок та інші умови. Підписуючи цей Договір, відповідач підтверджує, що ознайомився із Правилами та зобов`язується їх виконувати, як невід`ємну частину Договору.

Пунктами 7, 8 Договору визначено, що він набирає чинності з дати його підписання, вказаної в самому Договорі та діє до 24:00 год. 31.12.2025 включно. Договір підлягає автоматичній пролонгації на один календарний рік без обмеження кількості пролонгацій, якщо жодна із сторін не висловить свої заперечення проти пролонгації Договору за 14 днів до дати закінчення терміну дії Договору.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач придбав у компанії Mochi Luxury S.L. (Іспанія) товар - заморожену молочну продукцію вартістю 82 874,88 Євро, відповідно до рахунку-фактури № F2500196 від 08.05.2025.

Для перевезення зазначеного товару відповідно до Договору, позивач та відповідач погодили Заявку № 75992 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по маршруту Іспанія-Україна від 09.05.2025, у якій визначили наступні умови перевезення: вантаж - молочна продукція; загальна вага - 11 573,76 кг; автомобіль - НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; водій - ОСОБА_1 ; тип рухомого складу: LTL РЕФ -20/-18? (температура в кузові має відповідати зазначеному температурному режиму перед завантаженням і протягом всього перевезення в постійному режимі). Визначено дату, час та місце прибуття транспортного засобу до завантаження - 14.05.2025, 09:00 год., Valencia, Sc Puerto Concesion, 95, а також дату прибуття на розвантаження за адресою: Україна, с. Перемога - 20.05.2025.

Як вказує позивач, 15.05.2025 відповідач за міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 110433 прийняв від компанії Mochi Luxury S.L. до перевезення товар та цієї ж дати відбулося фактичне завантаження товару. Однак, 16.05.2025 під час перевірки товару ветеринарним інспектором було виявлено, що температурний режим вантажу не відповідав заявленому - у рефрижераторі була встановлена плюсова температура від +11,7? до 13,2?, що стало причиною відмови у видачі ветеринарного сертифіката.

Так, відповідно до Акту уповноваженого органу - Митної й акцизної адміністрації морської митниці Валенсії від 16.05.2025 було зафіксовано порушення температурного режиму перевезення товару як «очевидне порушення холодового ланцюга».

Відповідно до Звіту сюрвеєра Trust Control від 20.05.2025 № 25-0608 за результатами проведеної перевірки продукції було встановлено порушення режиму охолодження протягом 1 доби (15.05.2025-16.05.2025) через неправильно встановлену температуру водієм, що призвело до часткового розморожування продукції, унаслідок чого вона втратила свою первісну комерційну цінність.

Також відповідно до Звіту виробника Mochi Luxury S.L. від 19.05.2025 всі товари було визнано такими, що не придатні для продажу через порушення параметрів якості (еластичність тіста мочі), оскільки вони зберігалися більше 24 годин при температурі вище -12? (що є граничним значенням, встановленим Кодексом Аліментаріус). Визначено, що такий стан передбачає знищення товарів.

Як вбачається із матеріалів справи, утилізація продукції (вантажу) була здійснена 23.05.2025, що підтверджується Актом про знищення № ADES192850122.

У зв`язку із такими обставинами, позивач звернувся до відповідача із попередньою вимогою від 28.05.2025 № ФК-172 щодо врегулювання питання відшкодування збитків, у відповідь на яку відповідач надав лист від 05.06.2025 № 0605, у якому заперечив щодо вимог позивача про відшкодування збитків та вказував на недоведеність вини відповідача.

Надалі позивач звернувся до відповідача із претензією від 05.06.2025 № ФК-182 про відшкодування завданих збитків, у якій просив відшкодувати завдані у зв`язку з псуванням вантажу збитки у розмірі 3 911 802,07 грн (82 874,88 євро * 47,2013 курсу валют згідно з даними НБУ).

Листом від 16.06.2025 № 0616 відповідач відмовив у задоволенні вищевказаної претензії позивача, вказавши, що жодна із заявлених ТОВ «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» вимог та умов не може вважатися правомірною до моменту доведення наявності шкоди та вини ТОВ «СП ЄВРОТРЕЙД» у спосіб встановлений законодавством.

13.06.2025 позивач направив відповідачу доповнення до претензії № ФК-191, до якого долучив Акт перевірки, складений представником Служби інспекції здоров`я тварин Міністерства сільського господарства, рибальства та продовольства Іспанії, який засвідчує факт порушення холодового ланцюга під час перевезення вантажу - морозива Noku Mochi Snack (виробник - Mochi Luxury S.L.) та встановлює неможливість експорту товару внаслідок виявлених недоліків.

Водночас, суд встановив, що позивачем направлено відповідачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.08.2025 № ФР-267, у якій з огляду на пред`явлення відповідачем вимоги про сплату заборгованості за послуги перевезення у розмірі 1 387 984,85 грн, на підставі п. 15.4. Правил проведено зарахування зустрічних вимог та заявлено до стягнення з ТОВ «СП ЄВРОТРЕЙД» залишкову суму збитків у розмірі 2 523 817,22 грн.

Враховуючи, що відповідачем не виконано вимог позивача про відшкодування збитків у добровільному порядку, ТОВ «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» звернулося із даним позовом до суду, у якому просить стягнути з ТОВ «СП ЄВРОТРЕЙД» 2 523 817,22 грн завданих збитків.

Відповідач заперечував щодо задоволення позову, вказуючи про недоведеність позивачем підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків внаслідок зіпсування вантажу, а також обставин фактичного понесення позивачем збитків.

Зокрема, відповідач вказував, що фактично Заявка № 75992 від 09.05.2025 була погоджена між сторонами 19.05.2025 шляхом обміну електронними екземплярами, вже після того як вантаж був завантажений у рефрижератор та водій відповідача, який мав здійснити перевезення, не був обізнаний із умовами такого перевезення, а конкретно - щодо встановлення необхідної температури. При цьому, всупереч ст.ст. 6, 7 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів у товарно-транспортній накладній (CMR № 110433) не було зазначено усієї необхідної інформації щодо вантажу, зокрема, про необхідний для нього температурний режим. За доводами відповідача, водію при завантаженні представником вантажовідправника було надано усну вказівку щодо виставлення температури у рефрижераторі +17?, з подальшим зниженням до +12?, тоді як необхідне значення температури -20…-18? не згадувалось, про що водієм було викладено відповідні зауваження у графі 18 CMR № 110433, у яких також зазначено про те, що водія не було допущено до завантаження товару, що за твердженнями відповідача є порушенням п. 15.1. Правил надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародних перевезеннях для компаній Fozzy Group. Також відповідач зазначив про відсутність у матеріалах справи доказів того, що з боку вантажовідправника було дотримано всіх вимог температурного режиму для продукції під час її завантаження, а надані позивачем Звіти про розмір збитків від 20.05.2025 та від 19.05.2025 не підтверджують достовірно обставин пошкодження всього обсягу вантажу, та є взаємосуперечливими. Крім того, відповідач зазначив про недоведеність понесення позивачем реальних збитків внаслідок псування вантажу та переходу до нього права власності на такий вантаж, а також заперечив щодо зарахування позивачем зустрічних однорідних вимог, вказуючи, що це суперечить п. 15.4. Правил надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародних перевезеннях для компаній Fozzy Group.

У відповіді на відзив позивач, не погоджуючись із позицією відповідача, вказував, що заявка № 75992 акцептована ТОВ «СП Євротрейд» 09.05.2025 електронним листом, що відповідає п. 5.3. Правил надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародних перевезеннях для компаній Fozzy Group, які є частиною Договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 14.08.2024 № ЛОГ/МТ/ФК-429/К. При цьому, водій відповідача прибув у місце, час і за вантажем, зазначеними у вказаній заявці, тоді як 19.05.2025 відбувся лише технічний обмін підписаною заявкою № 75992 від 09.05.2025 без зміни її умов. Позивач зазначив про неспростовність відповідачем поданих позивачем доказів щодо псування вантажу. За доводами позивача, відповідач не перевірив температурні показники вантажу перед завантаженням, не повідомив позивача про критичну невідповідність температури, не зупинив завантаження, не здійснив фото/відео фіксацію, завантажив вантаж у неохолоджений причіп (+8,4?) та не забезпечив дотримання температури -20…-18?, що є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Щодо здійсненого зарахування зустрічних вимог позивач зазначив, що оскільки відповідачем не було задоволено вимоги позивача щодо відшкодування збитків, ним правомірно здійснене зарахзування свого наявного перед відповідачем боргу за послуги перевезення у рахунок суми збитків.

Викладені у запереченнях на відповідь на відзив доводи відповідача переважно є тотожними доводам, що були наведені у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що внаслідок укладення Договору про надання транспортно-експедиторських послуг № ЛОГ/МТ/ФК-429/К від 14.08.2024 між сторонами склалися правовідносини, які врегульовані главою 64 ЦК України.

Відповідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом ч. 2 ст. 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як слідує з умов Договору, сторони керуються як безпосередньо умовами цього Договору, так і Правилами надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародних перевезеннях в редакції від 12.04.2024, що розміщенні за посиланням https://fozzy.ua/ua/regulations/, які згідно з п. 4 Договору є невід`ємною його частиною та регулюють всі питання, не врегульовані основним договором, включаючи істотні умови, відповідальність та порядок узгодження заявок.

Відповідно до п. 2.4. Правил, виконавець, підписавши Договір, який містить посилання на ці Правила, підтверджує, що ознайомився із їх змістом, розуміє їх зміст та погоджується, що Правила є невід`ємною частиною Договору і зобов`язується їх виконувати.

В п. 4.2. Правил передбачено, що істотні умови Договору узгоджені сторонами, а саме: відомості про сторони Договору - вказані в Договорі; вид послуги - вказаний в Заявці; вид та найменування вантажу - вказані в Заявці; права, обов`язки сторін - вказані в Договорі, цих Правилах та Заявці; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили - вказані в Договорі, цих Правилах та Заявці; розмір плати експедитору - вказаний в Заявці; порядок розрахунків - вказаний в Договорі, цих Правилах та Заявці; пункти відправлення та призначення вантажу - вказані в Заявці; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта - вказані в Договорі, цих Правилах та Заявці; строк (термін) виконання договору - вказаний в Заявці; інші умови, щодо яких досягнуто згоди сторонами - вказані в Договорі, цих Правилах та Заявці.

Так, за умовами п. 5.1. Правил, для перевезення вантажів сторони оформлюють Заявки на кожне окреме перевезення. Замовник направляє виконавцю заявки не пізніше ніж за три доби до планованої дати завантаження. Заявки оформляються в письмовій формі та підписуються сторонами, в т.ч. електронним підписом. Заявки можуть оформлятися шляхом обміну інформацією між сторонами через узгоджені електронні адреси сторін, в т.ч. шляхом обміну електронних сканованих документів.

Виконавець зобов`язується протягом 12 годин із моменту отримання Заявки прийняти її до виконання або повідомити про неможливість виконання. Якщо протягом вказаного строку немає відповіді виконавця на Заявку, то така Заявка вважається відхиленою (п. 5.2. Правил).

В п. 5.3. Правил визначено, що якщо Заявка приймається до виконання, виконавець зобов`язаний одночасно підтвердити її прийняття та направити замовнику електронною поштою таке підтвердження, яким може бути сканована копія підписаної Заявки, підписана Заявка в електронній формі, текстове повідомлення.

Згідно з умовами пунктів 11.3, 11.4. Правил, сторони домовилися, що адреси електронної пошти сторін, які вказані в Договорі, використовуються для офіційного ділового листування між сторонами. Скановані копії документів (заявки, рахунки-фактури), довідки про транспортні витрати, акти приймання-передачі наданих послуг, претензії, вимоги, заяви, заяви про зарахування, листи про помилки в документах, тощо), які надіслані/отримані на вказані електронні адреси, визнаються сторонами як узгоджені (акцептовані) документи. Скановані копії документів мають силу оригіналу у відносинах між сторонами за умови, що вони підписані сторонами або із тексту повідомлень сторін однозначно випливає акцепт умов документу без його підписання. Замовник заявляє, що листування від його імені може здійснюватися як офіційне із будь-якої електронної пошти, яка має домен @fozzy.ua.

Згідно Заявки № 75992 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 09.05.2025 до Договору, ТОВ «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» замовило послугу автомобільного перевезення вантажу (молочна продукція) у виконавця - ТОВ «СП ЄВРОТРЕЙД»; маршрут перевезення: Іспанія - Україна.

У вказаній Заявці було погоджено наступні умови перевезення:

тип рухомого складу: LTL РЕФ -20/-18? (температура в кузові має відповідати зазначеному температурному режиму перед завантаженням і протягом всього перевезення в постійному режимі). Перевізник зобов`язується забезпечити обладнання причепу чи напівпричепу повітропровідним рукавом для рівномірного температурного розподілу та достатньою кількістю розпірних штанг та ременів для кріплення вантажу.

Визначено дату, час та місце прибуття транспортного засобу до завантаження - 14.05.2025, 09:00 год., Valencia, Sc Puerto Concesion, 95, а також дату прибуття на розвантаження за адресою: Україна, с. Перемога - 20.05.2025.

Також погоджено такі умови перевезення: водій перед завантаженням повинен обов`язково перевірити та впевнитись в тому, що товар відповідає температурі, яка вказана в даній заявці. У разі значного відхилення (від 2 градусів і вище) температурного режиму, перевізник повинен відразу повідомити про це менеджера компанії ТОВ «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» та чекати від нього подальших вказівок. При перевезенні температурних вантажів автомобільний засіб обов`язково має бути обладнано термописцем та має обов`язково надаватися роздруківка показників мінімум з двох датчиків Т1 та Т2 з 15-ти хвилинним інтервалом сервісного центру при запиті від замовника перевезення. Водій також зобов`язується перевірити наявність товаросупровідних документів (Invoice, Packing List, CMR).

Суд встановив, що між сторонами виник спір щодо визначення дати погодження Заявки № 75992, оскільки, як вказує відповідач, фактично таку Заявку було погоджено 19.05.2025 шляхом обміну електронними її екземплярами, а не 09.05.2025, як вказує позивач. Тобто, станом на 15.05.2025 (на момент завантаження вантажу у рефрижератор) заявка на перевезення не була погоджена. Відтак, за доводами відповідача, водій на момент завантаження товару міг отримати інформацію про вантаж (зокрема, про встановлення необхідної температури) лише з товаросупровідних документів (CMR № 110433), наданих вантажовідправником та вказівками останнього.

Однак, суд вважає вищенаведені доводи відповідача щодо дати погодження Заявки безпідставними та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та вищенаведеними умовами Правил.

Як вбачається із матеріалів справи (наданих позивачем до позовної заяви роздруківок електронного листування між сторонами), 09.05.2025 з електронної пошти представника ТОВ «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» - Гуменюк Діани (ІНФОРМАЦІЯ_1 ), направлено на електронну адресу представника ТОВ «СП ЄВРОТРЕЙД» Ковальчук Наталії (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) файл із заявкою на перевезення № 75992, у відповідь на який цього ж дня (09.05.2025) представник відповідача надіслав повідомлення з інформацією щодо авто, яке здійснюватиме перевезення, ПІБ водія та його контактні дані, датою подачі авто та підтвердженням відповідності авто умовам заявки.

Так, щодо здійсненого вище електронного листування та належності електронної адреси (tatawka11@ukr.net) своєму представнику, відповідач під час розгляду справи не заперечував. Більше того, із долученого відповідачем до матеріалів справи електронного листування між сторонами також вбачається, що від імені ТОВ «СП ЄВРОТРЕЙД» комунікація велася в т.ч. з електронної адреси tatawka11@ukr.net.

Таким чином, з огляду на положення п. 5.3. Правил, у якому прямо визначено, що заявка може бути підтверджена електронною поштою у вигляді текстового повідомлення, суд визнає погодження між сторонами заявки на перевезення № 75992 саме 09.05.2025. При цьому, не підписання сторонами вказаної заявки електронними підписами 09.05.2025 у даному випадку, з огляду на положення Правил, не має значення, оскільки із тексту повідомлень представника відповідача однозначно випливає акцепт умов заявки. До того ж, суд враховує й те, що водій відповідача прибув у відповідне місце та час за вантажем, зазначеним у Заявці, що також підтверджує обізнаність відповідача із її умовами до моменту проведення завантаження.

Умови, що регулюють договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, зокрема, в тому, що стосується документів, які застосовуються під час такого перевезення, та відповідальності перевізника визначені у Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (надалі - Конвенція).

Згідно Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Частиною 1 ст. 1 Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

За приписами ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Чаcтиною 11 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами, зокрема, є міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Відповідно до п. 6.1. Правил, виконавець зобов`язується виконувати перевезення добросовісно та належним чином відповідно до встановленого строку та запланованого маршруту. Від моменту завантаження і до моменту розвантаження транспортного засобу виконавець відповідає за цілісність та збереження вантажу, окрім випадків, які передбачені чинним законодавством.

Виконавець повинен подати вчасно технічно справний транспортний засіб для завантаження відповідного об`єму вантажу. Транспортний засіб має бути придатним для перевезення вантажу, який вказаний в Заявці (п. 6.2. Правил).

Пунктом 6.6. Правил передбачено, що під час завантаження транспортного засобу виконавець зобов`язаний, зокрема, перевірити температурні показники вантажу на відповідність тим, які вказані в Заявці.

У випадку неможливості перевірити стан вантажу чи вмісту пакувальних місць, виявлення ненадійності пакування вантажу, невідповідного зовнішнього стану, розбіжностей між фактичними даними про кількість пакувальних місць та даними зазначеними в транспортних документах, невідповідності температурних показників вантажу більше ніж на 2 градуси Цельсія із даними вказаними в Заявці, виконавець повинен негайно повідомити замовника, здійснити фото/відео фіксацію таких розбіжностей, а також зробити відповідні застереження у вантажній накладній. У таких випадках виконавець повинен зупинити завантаження до отримання вказівок замовника (п. 6.7. Правил).

Водночас, у п. 6.7.1. Правил передбачено, що якщо виконавець не повідомив замовника про будь-які проблеми із вантажем під час завантаження або про неможливість такої перевірки, то вважається, що виконавець прийняв до перевезення вантаж в належному стані та у відповідній кількості згідно умов Заявки. В подальшому, у випадку виявлення проблем із вантажем під час розвантаження в місці призначення, виконавець не може посилатися на недоліки вантажу під час завантаження, якщо ним не було вжито заходів, які описані в пункті вище.

Початком перевезення є дата завантаження транспортного засобу та оформлення вантажної накладної (п. 6.9. Правил).

Згідно з п. 7.2. Правил виконавець зобов`язується забезпечити, щоб температура в причепі чи напівпричепі відповідала значенню, що вказане в Заявці як перед завантаженням транспортного засобу, так і впродовж перевезення. Охолоджувальна установка повинна працювати у постійному режимі.

Виконавець перед завантаженням повинен перевірити та впевнитись у тому, що температура вантажу відповідає значенню, що вказане у Заявці. У разі відхилення такого значення більше ніж на 2 градуси, виконавець повинен відразу повідомити замовника та не завантажувати вантаж до отримання подальших вказівок від замовника. Якщо на вантаж встановлено діапазон температури у форматі мінімальних та максимальних значень («від…до»), то відхилення температури під час перевезення не допускається (п. 7.4. Правил).

Виконавець зобов`язується забезпечити обладнання транспортного засобу справним термописцем, який працює в автоматичному режимі (п. 7.5. Правил).

Відповідно до п. 7.7. Правил сторони домовились, що у випадку якщо виконавець (1) не забезпечив обладнання транспортного засобу термописцем чи (2) не забезпечив справну роботу термописця або (3) не надав на вимогу замовника роздруківку показників термописця чи (4) допустив порушення передбаченого в Заявці температурного режиму для вантажу на два і більше градусів Цельсія, замовник має право відмовитися від прийняття усього вантажу, а вантаж для цілей відшкодування збитків буде вважатися втраченим (зіпсованим), оскільки не можуть перебувати в обігу харчові продукти, якщо є ризик їх псування на будь-якому етапі через порушення температурного режиму перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем, останній за міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR № 110433) 15.05.2025 прийняв від компанії Mochi Luxury S.L. (вантажовідправник) до перевезення товар. Відповідно до графи 5 вказаної CMR № 110433 до неї було додано відповідні документи на товар, а саме: посилання на партію, перелік палет/вантажних місць, комерційну пропозицію, декларацію виробника, інвойс, пакувальний лист та прайс-лист.

Суд встановив, що перевезення вантажу за Заявкою № 75992 не було здійснене у зв`язку з тим, що під час проведення перевірки вантажу ветеринарним інспектором 16.05.2025 було виявлено невідповідність температурного режиму у рефрижераторі транспортного засобу перевізника, куди 15.05.2025 було завантажено товар, що призвело до подальшого його псування.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем доказами, а саме:

- термограмою з сервісного центру про температуру в середині причепа транспортного засобу (об`єктивна фіксація температури +11,7 ?…13,2? понад 24 години), яка була надана перевізником, а також довідкою сервісного центру «ТЕРМО КІНГ» від 23.05.2025 про справність рефрижератора;

- офіційним Актом державного органу Іспанії про відмову у видачі ветеринарного сертифікату з висновком, яким засвідчено обставини порушення холодового ланцюга;

- звітом сюрвейєра «ТРАСТ КОНТРОЛ» вих. № 25-0608 від 20.05.2025, у якому вказано про те, що вантаж зберігався при температурі від +11,7? до 13,2? протягом одного дня 15.05.2025-16.05.2025, що призвело до часткового розморожування продукції та втрати нею своєї первісної комерційної цінності;

- звітом вантажовідправника Mochi Luxury S.L. про невідповідність товару від 19.05.2025, у якому визначено, що всі товари не придатні для продажу через порушення параметрів якості, у зв`язку з чим підлягають знищенню;

- Актом про знищення № ADES192850122 від 23.05.2025, виданим ТОВ «КОМПОСТАХЕМ І АБОНОС ДЕСКО».

Щодо доводів відповідача про неналежність Акту державного органу Іспанії про відмову у видачі ветеринарного сертифікату через зазначення у ньому дати перевірки 13.05.2025, суд зазначає, що відповідну технічну помилку було виправлено Актом перевірки від 26.06.2025, де прямо зазначено, що інспекція проведена саме 16.05.2025 після завантаження 15.05.2025. До того ж, попри зазначення у Акті державного органу Іспанії про відмову у видачі ветеринарного сертифікату дати перевірки - 13.05.2025, вказаний документ містить штамп із відміткою дати - 16.05.2025.

Відповідачем, у свою чергу, не спростовано обставин щодо порушення температурного режиму у належному йому транспортному засобі, а у відзиві на позовну заяву та долученому електронному листуванні з позивачем підтверджено те, що завантаження товару було здійснено у неохолоджений причіп із температурою +8,4?.

Доводи відповідача щодо не зазначення у CMR № 110433 відповідних даних щодо вантажу, у т.ч. необхідної температури для його перевезення, визнаються судом неспроможними, оскільки не спростовують обов`язку відповідача із дотримання умов Заявки, яка є невід`ємною частиною укладеного між сторонами договору перевезення та фіксує усі умови конкретного відправлення. Тож, у даному випадку відповідач, будучи обізнаним із особливостями товару, що підлягав перевезенню (заморожена продукція), очевидно мав розуміти необхідність забезпечення відповідної температури у рефрижераторі без відповідного застереження у CMR, яка є лише документом, що підтверджує перевезення та не замінює визначених умов Заявки.

Суд зауважує, що не зазначення вантажовідправником в CMR температури для перевезення чи інших даних, не звільняє відповідача, як перевізника від обов`язку виконати умови, які він безпосередньо погодив із позивачем у Заявці.

Відповідач, надавши згоду на виконання Заявки та приступивши до її виконання, узяв на себе зобов`язання дотримуватись температурного режиму -20/-18?, вказаного у Заявці.

Відтак, відповідні доводи відповідача про те, що водій на момент завантаження товару міг отримати інформацію про вантаж лише із товаросупровідних документів (CMR), наданих вантажовідправником та із вказівок останнього, суд відхиляє.

Відповідно до ст. 3 Конвенції, для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Твердження відповідача про те, що водій не був обізнаний про вимоги до температурного режиму є такими, що лише підтверджують вину самого відповідача, який не забезпечив необхідною інформацією свого працівника - водія, яким мало бути здійснене перевезення за Заявкою.

Так само є такими, що підтверджують вину відповідача доводи останнього про неможливість підтримання температури в рефрижераторі в автоматичному режимі, оскільки відповідний обов`язок перевізника прямо передбачений у пунктах 7.2., 7.5. Правил. При цьому, п. 7.4. Правил чітко покладає на відповідача обов`язок перевірити температуру в причепі на відповідність Заявці до завантаження та негайно зупинити процес у разі відхилення понад 2 градуси. Водночас, як вже зазначалось, відповідач визнав, що ним завантажено товар у причіп із температурою +8,4?, що явно не відповідало умовам Заявки.

Доводи відповідача про недопущення його водія до здійснення завантаження є нічим не підтвердженими, та не можуть бути враховані судом. При цьому, із долученого самим відповідачем до матеріалів справи електронного листування між сторонами вбачається, що про недопущення водія ОСОБА_1 на територію вантажовідправника під час завантаження товару 15.05.2025 було повідомлено позивача лише 19.05.2025, тоді як визначених у п. 6.7. Правил дій (негайного повідомлення замовника про неможливість перевірити вантаж, невідповідність температурних показників, здійснення фото/відео фіксації та зупинення завантаження) з боку водія відповідача не було здійснено. Із наданого в матеріали справи електронного листування між сторонами вбачається, що саме позивач 16.05.2025 звернувся до відповідача з метою отримання роз`яснень у зв`язку з виявленням порушення температурного режиму під час отримання ветеринарного сертифікату.

Щодо застереження, яке зроблене водієм у графі 18 CMR № 110433, суд зазначає таке. Так, у вказаному застереженні водій зазначив таке: «До завантаження не допущений. Кількість, стан вантажу та який саме вантаж не мав змоги оглянути. Дані CMR, вказані відправником, не відповідають Конвенції КДПВ, а саме: не вказана назва товару, температурний режим перевезення тощо…15.05.2025».

За змістом ст. 8 Конвенції застереження щодо стану вантажу, упаковки чи умов приймання мають фіксуватися в момент прийняття вантажу до перевезення.

Втім, твердження відповідача про внесення зауважень водієм до CMR - 15.05.2025 є такими, що спростовуються самою ж міжнародною накладною, у якій містяться застереження про те, що представник перевізника зробив примітку у графі 18 - 22.05.2025. Вказані обставини підтверджуються також наданою відповідачем роздруківкою електронного листування, з якого вбачається, що станом на 21.05.2025 відповідні зауваження до CMR водієм відповідача ще не були внесені.

Вказане ще раз підтверджує невиконання з боку відповідача покладених на нього умовами Договору обов`язків щодо негайного повідомлення замовника про виникнення будь-яких перешкод, у тому числі, з боку вантажовідправника.

Відтак, в силу п. 6.7.1. Правил, відповідач втратив право посилатися на недоліки вантажу під час завантаження, оскільки ним не було виконано своїх обов`язків за Договором.

Доводи відповідача стосовно ненадання позивачем доказів дотримання саме вантажовідправником під час завантаження вимог щодо температурного режиму суд не бере до уваги, як такі, що не підтверджуються жодними доказами, тоді як в матеріалах справи наявні докази невідповідності виставленої у рефрижераторі транспортного засобу відповідача температури.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналогічна презумпція вини перевізника закріплена у ст. 314 ГК України, чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Згідно зі ст. 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин:

a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній;

b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню;

с) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача;

d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників;

e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць;

f) з перевезенням худоби.

Відповідно до ст. 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику. Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов`язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків.

Якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи стосовно вибору, обслуговування і використання вищезгаданого обладнання, яких він був зобов`язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.

Законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу (постанови Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №903/846/19, від 21.02.2020 у справі №907/746/17).

З наведеного слідує, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу в випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини 1 статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, відповідальність перевізника за пошкодження вантажу настає у тому випадку, якщо таке пошкодження було здійснене з моменту прийняття вантажу до перевезення та до видачі його одержувачеві. В такому разі вина перевізника презюмується і за наявності пошкоджень перевізник несе відповідальність, крім випадків, якщо він доведе існування умов, за яких відповідно до договору перевезення та положень чинного законодавства він може бути звільнений від відповідальності. При цьому тягар доведення відсутності вини перевізника покладається на самого перевізника.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі.

У відповідності до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для застосування господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад господарського порушення, складовими елементами якого є протиправна поведінка (порушення стороною зобов`язань), спричинення збитків, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням зобов`язання та завданими збитками, вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто, мають бути прямими.

За змістом статті 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Відповідач не довів, що псування вантажу сталося внаслідок обставин, яким він не міг запобігти, а наявні в матеріалах справи докази, зокрема, довідка про справність рефрижератора підтверджує, що технічні несправності відсутні, а отже, порушення сталося через недбалість перевізника.

Щодо доводів відповідача про те, що до позивача не перейшло право власності на товар, суд зазначає таке.

Як вбачається із умов укладеного позивачем з Компанією Mochi Luxury S.L. контракту № 9724 від 02.12.2024, а також інвойсу від 08.05.2025 № F2500196, поставка здійснюється на умовах EXW Valencia згідно з Інкотермс-2020, відповідно до яких ризики щодо товару переходять до покупця з моменту передачі товару продавцем.

Відповідно до умов п. 5.7. контракту № 9724 від 02.12.2024, укладеного між позивачем та Компанією Mochi Luxury S.L., ризики випадкової загибелі та пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в момент поставки товару. Датою поставки товару є дата здійснення відмітки на транспортному документі про передачу товару (п. 5.6. вказаного контракту).

Водночас, право власності на товар згідно з п. 5.7. контракту № 9724 від 02.12.2024, переходить від постачальника до покупця в момент митного оформлення товару покупцем. Відтак, за доводами відповідача, оскільки товар так і не пройшов митне оформлення, право власності на нього до позивача не перейшло.

При цьому, суд відхиляє вищевказані заперечення як необґрунтовані та зазначає, що право на відшкодування збитків не пов`язане із переходом права власності на товар, а тому відповідач у даному випадку помилково пов`язує момент виникнення збитків із переходом права власності. Так, суд зазначає, що ризики випадкового знищення та пошкодження товару перейшли до позивача у момент передачі товару 15.05.2025 відповідачу, як транспортному агенту позивача.

До того ж, як визначено у п. 14.2. Правил, виконавець несе відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу протягом усього строку перевезення, від моменту завантаження транспортного засобу до моменту розвантаження в місці призначення. Вартість відшкодування визначається в розмірі повної вартості вантажу, яка пропорційна вартості зіпсованого, втраченого чи пошкодженого вантажу. Виконавець також зобов`язаний відшкодувати суму митних платежів, інші пов`язані затрати, які стосуються зіпсованого, втраченого чи пошкодженого вантажу, а також відшкодувати пропорційну вартість перевезення.

Отже, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, з моменту завантаження транспортного засобу відповідальність за збереження товару, включаючи дотримання температурного режиму, покладалася на відповідача.

Відповідно до рахунку (Invoice № F2500196 від 08.05.2025) Mochi Luxury S.L. виставленого на підставі контракту № 9724 від 02.12.2024, вартість продукції вагою 8869 кг становить 82 874,88 євро.

Актом про знищення від 23.05.2025 підтверджуються обставини утилізації продукції вагою 8869 нетто, кг.

Факт псування спірного вантажу підтверджується сукупністю поданих позивачем у матеріали справи доказів та відповідачем не спростований. При цьому, доводи відповідача щодо недоведеності обставин псування всього вантажу та стосовно вибірковості проведення його перевірки сюрвейєром суд не бере до уваги, оскільки відповідно до п. 15.2. Правил, відповідач, підписавши Договір, погодився із компетенцією будь-яких сюрвейєрів, які залучені замовником. Натомість, відповідач не скористався своїм правом на залучення інших сюрвейєрів для перевірки відповідних висновків щодо псування вантажу.

Посилання відповідача на порушення позивачем умов п. 15.1. Правил, суд оцінює критично, так як із наданих в матеріали справи доказів вбачається, що ТОВ «СП ЄВРОТРЕЙД» був належним чином повідомлений позивачем про порушення температурного режиму, та будь-яких заперечень щодо залучення позивачем сюрвеєра для перевірки вантажу під час комунікації з позивачем у травні 2025 року, не висловлював. Натомість, у електронному листі, відправленому 19.05.2025 о 10:33 з електронної пошти tatawka11@ukr.net, відповідач навпаки підтвердив свою готовність розглянути компенсацію за псування вантажу.

01.07.2025 компанія Mochi Luxury S.L. направила позивачу претензію щодо сплати повної вартості товару у розмірі 82 874,88 євро, обґрунтовуючи свою вимогу тим, що товар було передано належним чином відповідно до умов EXW Valencia згідно з Інкотермс-2020 (ризики перейшли), а його подальше псування та утилізація сталися виключно через порушення температурного режиму під час транспортування, організованого позивачем.

Зобов`язання позивача щодо сплати постачальнику Mochi Luxury S.L. 82 874,88 євро відображено у бухгалтерському обліку, як кредиторська заборгованість.

Водночас, 05.11.2025 між позивачем та компанією Mochi Luxury S.L. було укладено додаткову угоду № 1 до контракту № 9724 від 02.12.2024, в п. 3.5. якої погоджено порядок відшкодування постачальнику збитків внаслідок зіпсування вантажу згідно з наступним графіком платежів: перший платіж - до 20.11.2025 в сумі 10 000,00 євро; другий платіж - до 20.12.2025 в сумі 10 000,00 євро; третій платіж - до 20.01.2026 в сумі 10 000,00 євро; четвертий платіж - до 20.02.2026 в сумі 10 000,00 євро; п`ятий платіж - до 20.03.2026 в сумі 10 000,00 євро; шостий платіж - до 20.04.2026 в сумі 10 000,00 євро; сьомий платіж - до 20.05.2026 в сумі 10 000,00 євро; восьмий платіж - до 20.06.2026 в сумі 12 874,88 євро.

Пунктом 3.6. вказаної додаткової угоди визначено, що у разі здійснення покупцем всіх платежів відповідно до графіка, визначеного в цій Угоді, його зобов`язання з відшкодування збитків, завданих відповідно до претензії постачальника від 01.07.2025, вважаються виконаними у повному обсязі.

Актом звірки взаєморозрахунків позивача з Mochi Luxury S.L. за період з 01.01.2025 по 31.03.2026 підтверджується сплата позивачем коштів за товар згідно з контрактом № 9724 від 02.12.2024 та додатковою угодою № 1 від 05.11.2025 на загальну суму 50 000,00 євро.

Водночас, клопотання відповідача від 22.12.2025 про визнання доказів, поданих позивачем на підтвердження понесення збитків, недопустимими, суд відхиляє як безпідставне, а наведені у ньому обґрунтування щодо недопустимості додаткової угоди № 1 від 05.11.2025 до контракту № 9724 від 02.12.2024, претензії Mochi Luxury S.L. від 01.07.2025 та платіжної інструкції від 10.11.2025, такими, що спростовані позивачем. У свою чергу, відповідачем не доведено недостовірності вказаних документів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 623 ЦК України зобов`язує сторону, яка порушила зобов`язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, з урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, оцінивши подані докази у їх сукупності, суд зазначає, що позивачем доведено перед судом більш вірогідними доказами, аніж спростовано відповідачем, факт недотримання останнім погоджених умов перевезення, безпосереднім наслідком чого стало завдання позивачеві збитків.

Водночас, суд зазначає про підтвердження позивачем обставин понесення збитків внаслідок псування вантажу, спричиненого діями відповідача, на суму 50 000,00 євро, тоді як доказів оплати позивачем решти вартості товару (32 874,88 євро) постачальнику - компанії Mochi Luxury S.L. не надано.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків підлягають частковому задоволенню в розмірі фактично понесених позивачем витрат із оплати товару, який був зіпсований, тоді як в іншій частині позову слід відмовити.

Отже, розмір збитків, що підлягають до відшкодування відповідачем у гривневому еквіваленті становить 2 360 065,00 грн (по курсу євро на день складення претензії від 05.06.2025 № ФК-182, застосованого позивачем при розрахунку заявленої до стягнення з відповідача суми за цим позовом).

При цьому, посилання позивача щодо проведення зарахування зустрічних вимог суд не враховує як безпідставні та такі, що виключаються положеннями пунктом 15.4. Правил, що передбачає необхідність для такого зарахування такі умови: несплата суми збитків та ненадання будь-якої відповіді на вимогу щодо сплати збитків. Таким чином, суд погоджується із наведеними відповідачем доводами щодо неправомірності проведеного позивачем зарахування суми заборгованості за послуги перевезення у рахунок суми збитків. Крім того, вказані обставини щодо неправомірності зарахування встановлені також у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 у справі № 910/11683/25 за позовом ТОВ «СП ЄВРОТРЕЙД» до ТОВ «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» про стягнення коштів за послуги перевезення згідно договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 14.08.2024 № ЛОГ/МТ/ФК-429/К, яке набрало законної сили.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ФОЗЗІ КОММЕРЦ».

Суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд вказує, що інші доводи сторін судом ураховані, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЄВРОТРЕЙД» (вул. Саксаганського, буд. 5, кв. 5, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 14325912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» (пр. Тичини Павла, буд. 1В, кабінет 189, м. Київ, 02152; ідентифікаційний код 42751590) 2 360 065,00 грн збитків та 28 320,78 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18.08.2026.

Суддя Т.Ю. Трофименко