Ухвала суду № 139051167, 17.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.08.2026Справа № 910/9727/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ващенко Т.М., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар енерджі Україна" (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 52-А; ідентифікаційний код 36866563) до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, м. Москва, вул. Житня, 14, будівля 1) про стягнення 2 013 392,35 доларів США, що еквівалентно 58 901 591,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокар енерджі Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення 2 013 392,35 доларів США, що еквівалентно 58 901 591,87 грн, збитків, завданих збройним захопленням окупаційними військами російської федерації майна позивача - незавершених капітальних інвестицій (об`єкти незавершеного будівництва, обладнання та будівельні матеріали) та запасів, розташованих за адресою: село Чонгар Генічеського району Херсонської області, вул.Берегова, буд. 6-Б (зона сервісного обслуговування КПВВ Чонгар, Херсонська обл., с/рада Мирненська).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк і спосіб усунення виявлених недоліків (шляхом уточнення адреси відповідача).

12.08.2026 до суду надійшла заява позивача про усунення виявлених недоліків.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив наступне.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що на дату подання позивачем даного позову відповідач взагалі не мав в Україні місцезнаходження, оскільки з 24.02.2022 дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією розірвано у зв`язку з повномасштабною збройною агресією останньої. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено.

У ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Суд зазначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19.

У постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №905/1732/18 викладено правову позицію про те, що до позовів про права на нерухоме майно відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, зокрема: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 Цивільного кодексу України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (ст.392 Цивільного кодексу України) тощо.

У постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц судом зазначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм Верховний Суду у постанові від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц висловив правову позицію, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 дійшла висновку, що у частині третій статті 16 Господарського процесуального кодексу України в попередній редакції йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Натомість у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, тобто, перелік спорів цієї категорії розширено.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 дійшла висновку, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Таким чином, оскільки спір у даній справі виник внаслідок завдання збитків майну нерухомому майну (яке розташоване на земельній ділянці та переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни його призначення) позивача - незавершених капітальних інвестицій (об`єкти незавершеного будівництва, обладнання та будівельні матеріали) та запасів, розташованих за адресою: село Чонгар Генічеського району Херсонської області, вул.Берегова, буд. 6-Б (зона сервісного обслуговування КПВВ Чонгар, Херсонська обл., с/рада Мирненська), судом встановлено, що даний спір має розглядатися за місцезнаходженням такого майна (за правилами виключної підсудності за ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо доводів позивача про наявність у м. Києві зареєстрованої адреси посольства російської федерації в Україні та належної відповідачу будівлі, суд звертає увагу на те, що працюючі представництва відповідача на території України наразі відсутні. У зв`язку з повномасштабною військового агресією російської федерації проти України припинилось будь-яке поштове сполучення між Україною та російською федерацією, а також посольство російської федерації в Україні було евакуйоване.

При цьому загальновідомими є обставини, що до розриву відносин дипломатична мережа Російської Федерації в Україні включала:

1) посольство в Києві: знаходилось за адресою Повітрофлотський проспект, 27.

2) генеральне консульство в Одесі: вул. Гагарінське плато, 14.

3) генеральне консульство у Харкові: вул. Ольмінського, 22.

4) генеральне консульство у Львові: вул. Костя Левицького, 95.

Генеральне консульство - це офіційне дипломатичне представництво однієї держави на території іншої держави. На відміну від посольства, яке працює безпосередньо з урядом у столиці, консульство займається обслуговуванням громадян та захистом їхніх інтересів у конкретному регіоні (окрузі).

Суб`єктом права власності на будівлі генерального консульства в Одесі по вул. Гагарінське плато, 14 є Російська Федерація.

Згідно Віденської конвенції про консульські зносини від 1963 року розрив дипломатичних відносин автоматично не скасовує право власності на нерухомість.

Належність будівель генерального консульства в Одесі по вул. Гагарінське плато, 14 Російській Федерації офіційно визнається українською владою на державному та місцевому рівнях. Саме тому навесні 2023 року Одеська міська рада голосувала за офіційне звернення до Кабінету Міністрів України та РНБО з проханням запустити процедуру примусового вилучення (конфіскації) цього майна.

Одеська обласна військова адміністрація та Кабінет Міністрів України попередньо розглядали примусове вилучення цієї конкретної будівлі як "недоцільне".

Таким чином, в Одеській області також наявне належне російській федерації майно, що нівелює висновок про наявність майна відповідача лише у м. Києві (за місцезнаходженням посольства).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у разі неможливості здійснення правосуддя судами, розташованими на тимчасово окупованих територіях, територіальна підсудність судових справ, що розглядаються у таких судах, визначається в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з ч. 7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Розпорядженням голови Верховного Cуду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)" територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області змінено та станом на сьогодні справи підсудні Господарському суду Херсонської області розглядаються Господарським судом Одеської області.

Таким чином, позовну заяву належить передати до Господарського суду Одеської області за виключною підсудністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 30, 31, 233, 234 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар енерджі Україна" до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення 2 013 392,35 доларів США, що еквівалентно 58 901 591,87 грн, з доданими до неї матеріалами передати за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили 17.08.2026 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко