Ухвала суду № 139051158, 11.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.08.2026Справа № 910/9916/24

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" (м. Київ)

про відстрочення виконання постанов Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 та Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №910/9916/24

за позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (м. Київ) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" (м. Київ)

про стягнення 10 188 044,55 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу: згідно з протоколом судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" (далі - Товариство) про стягнення до бюджету міста Києва коштів пайової участі у розмірі 10 188 044,55 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 в позові відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 скасовано означене рішення та ухвалено нове - про задоволення позову.

Постановою Верховного Суду від 22.09.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Постановою Верховного Суду від 16.06.2026 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у справі № 910/9916/24 залишено без змін.

15.04.2026 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у справі № 910/9916/25 Господарським судом міста Києва видано накази про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" на користь Київської міської прокуратури судовий збір за подання позову у розмірі 122256,54 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 183384,81 грн; про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" пайового внеску в розмірі 10 188 044,55 грн на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" про відстрочення виконання постанов Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 та Верховного Суду від 16.06.1026 у справі №910/9916/24.

Перший заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва подав заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" про відстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою від 04.08.2026 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" призначено в судовому засіданні на 11.08.2026.

06.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" надійшла відповідь на заперечення Першого заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва.

У судовому засіданні 11.08.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" відповідача підтримав вимоги і доводи заяви та просив відстрочити виконання судового рішення. Прокурор проти задоволення означеної заяви заперечував. Представник Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в судове засідання не з`явився, та його неявка не перешкоджає розгляду заяви відповідно до ст. 331 ГПК України.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали заяви та заслухавши пояснення прокурора та боржника, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання судового рішення, боржник зазначає про відсутність у нього коштів для сплати стягнутої заборгованості, на підтвердження чого додав до заяви фінансову звітність малого підприємства (форми № 1-м, № 2-м) за 2025 рік, прийняту органами державної статистики 27.02.2026 (реєстраційний номер звіту 9003804762), з якої вбачається, що станом на 31.12.2025 дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги становила 30 818,8 тис. грн, інша поточна дебіторська заборгованість - 108 304,7 тис. грн, тобто сукупний обсяг дебіторської заборгованості Товариства складає близько 139 123,5 тис. грн, що свідчать про відсутність у Товариства достатнього обсягу вільних грошових коштів для одномоментного погашення заявленої суми та про реальну загрозу настання його неплатоспроможності у разі застосування до нього заходів примусового стягнення без надання відстрочення.

Водночас заявник зазначає про вжиття заходів для акумулювання коштів: 06.07.2026 Товариство звернулося до АТ "Банк Траст-Капітал", в якому обслуговується поточний рахунок Товариства, з листом про надання кредиту (кредитної лінії) в орієнтовному розмірі 10 200 000,00 грн для розрахунку за означеним зобов`язанням.

07.07.2026 Товариство звернулось до Акціонерного товариства "Фінансова компанія "Портал" та до ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" з листами щодо можливості укладення договору факторингу дебіторської заборгованості Товариства з метою залучення обігових коштів.

29.06.2026 Товариство звернулось учасника Товариства, з проханням розглянути можливість надання фінансової допомоги (поворотної або безповоротної) відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України.

Копії відповідних листів відповідачем долучено до поданої заяви та зазначено, що наведені звернення перебувають на розгляді адресатів.

Крім того, заявник зазначає, що арешт коштів на його рахунках у межах виконавчого провадження в справі №910/9916/24 призвів до неможливості своєчасних розрахунків Товариства за спожиті у житловому комплексі за адресою місто Київ, вул. Михайла Бойчука, 17 (вул. Кіквідзе, 17), що обслуговується Товариством, електроенергію, водовідведення та водопостачання, унаслідок чого станом на дату цієї заяви утворюється й накопичується заборгованість перед постачальниками відповідних послуг; унеможливлюється нормальна господарська робота Товариства, що стосується не лише боржника, а й мешканців житлово-офісного комплексу за адресою місто Київ, вул. Михайла Бойчука, 17 (вул. Кіквідзе, 17), які є споживачами відповідних послуг, і в разі подальшого накопичення такого боргу ризикує спричинити відключення або обмеження постачання електроенергії та води у житловому комплексі, що є суспільно значущим негативним наслідком, який виходить за межі виключно майнового спору між Товариством і Департаментом.

Зазначені обставини, за доводами боржника, є додатковим підтвердженням того, що негайне примусове виконання рішення без надання відстрочення матиме наслідки, які виходять за межі приватного інтересу стягувача, тоді як надання розумної відстрочки дозволить Товариству відновити рух коштів по рахунках, розрахуватися з постачальниками комунальних послуг та спрямувати кошти, отримані від акумулювання за наведеними вище джерелами, на виконання судового рішення у справі №910/9916/24.

Заявник зазначає, що підставою цієї заяви є не постійний та безвихідний майновий стан Товариства, а конкретна тимчасова обставина - застосування заходів примусового виконання у вигляді арешту коштів на рахунках, оскільки саме арешт рахунків за виконавчим провадженням у справі №910/9916/24 за своїми наслідками безпосередньо ускладнить та фактично унеможливить виконання рішення суду.

Обставини, на які посилається Товариство, мають виражено тимчасовий характер та перебувають у стадії активного вирішення шляхом звернення до АТ "Банк Траст-Капітал" щодо кредитування, до факторингових компаній щодо фінансування дебіторської заборгованості та до учасника Товариства щодо надання фінансової допомоги.

Також заявник зазначає про послідовне виконання ним своїх обов`язків забудовника перед Департаментом: сплата пайового внеску за договором № 191 від 26.12.2014 у повному обсязі відповідно до погоджених на момент укладення договору техніко-економічних показників; укладення додаткових угод № 1 від 15.12.2016 та № 2 від 31.01.2018, якими врегульовувано питання строків і розміру заборгованості, що виникала; виконання у повному обсязі рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 у справі №910/16045/19 про стягнення заборгованості за цим же договором.

Заперечення прокурора проти задоволення означеної заяви обґрунтовані тим, що обов`язок по сплаті коштів пайової участі виник у відповідача з 27.08.2021 (дата прийняття об`єкту до експлуатації), тож уже фактично п`ять років ТОВ "Буйфіш Холдінгс" не сплачує грошові кошти до місцевого бюджету ні у добровільному, ні у примусовому порядку, що в свою чергу є неприпустимим, особливо в умовах воєнного стану. При цьому такі кошти можливо було б спрямувати як на оновлення інфраструктури столиці, так і на відновлення зруйнованих об`єктів критичної інфраструктури.

Крім того, у ході виконавчого провадження приватний виконавець Бадола О.О. повідомив, що згідно відповіді на запит № 332010391 від 23.04.2026 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, боржнику на праві власності належать наступні транспортні засоби:

1) OPEL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ;

2) OPEL, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .

Проте, вказуючи про намір у добровільному порядку виконати рішення судів у цій справі, боржник не здійснив відчуження принаймні вказаного майна у рахунок часткового погашення заборгованості.

У цьому контексті прокурор звертає увагу суду на те, що ТОВ "Буйфіш Холдінгс" є одним із забудовників у центральному районі міста Києва, ним було побудовано та реалізовано житловий комплекс, спір щодо коштів пайової участі у зв`язку із будівництвом якого були предметом цього позову. Відтак, посилання ТОВ "Буйфіш Холдінгс" на відсутність необхідних грошових коштів для виконання рішення суду, тоді як ринкова ціна на нерухомість у новобудовах столиці, тим більше у Печерському районі міста Києва лише за одну реалізовану квартиру може повністю покрити суму заборгованості за вказаними виконавчими провадженнями, є необґрунтованими.

Прокурор зазначає, що загальна сума боргу становить 10 371 429,36 грн, включаючи судовий збір, що наразі за курсом НБУ станом на 24.07.2026 становить 231 453, 45 доларів США. Оглядом ринкових цін у ЖК 52 Перлина (Pechersk Plaza) з відкритих джерел вбачається, що 230 000 доларів США це лише вартість однієї двокімнатної квартири, тож посилання боржника на відсутність фінансових можливостей у цьому контексті прокурор недоречним та маніпулятивним.

Доводи боржника на те, що ним здійснено і запити до кредитно-фінансових установ з отримання кредитних коштів, і запити на отримання фінансової допомоги від засновника жодним чином не свідчать про реальні наміри отримання таких коштів, а також не свідчать про те, що ці кошти будуть спрямовані на погашення суми боргу за виконавчими провадженнями, відкритими на виконання судових рішень у цій справі.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012, від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Судом встановлено, що наданими заявником доказами, зокрема, фінансовою звітністю, підтверджується відсутність у Товариства достатньої кількості коштів для погашення стягнутої судовими рішенням заборгованості. Заперечення прокурора щодо вартості нерухомості суд відхиляє з огляду на відсутність доказів наявності у боржника такого майна. Щодо невжиття боржником заходів з реалізації транспортних засобів суд звертає увагу на відсутність доказів вартості такого майна, яка б надала можливість встановити обсяг виконання рішення в разі продажу цих автомобілів.

При цьому належними доказами підтверджується вжиття боржником заходів, спрямованих на виконання судових рішень, а також ведення ним господарської діяльності, яка буде значно ускладнена арештом його рахунків.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглянувши мотиви та доводи поданої заяви, врахувавши ступінь вини боржника у виникненні спору, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, у зв`язку з чим подана відповідачем заява про відстрочення його виконання є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас суд зазначає, що частиною 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Оскільки постанова Північного апеляційного господарського суду про задоволення позову у справі №910/9916/24 ухвалена 29.01.2026, її виконання не може бути відстрочене більш як до 28.01.2027.

У зв`язку з цим заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №910/9916/24, до 28.01.2027.

Ухвала набирає законної сили 11.08.2026 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 17.08.2026.

Суддя Т.М. Ващенко