Ухвала суду № 139050928, 18.08.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

У Х В А Л А

18.08.2026 Справа № 5/92б Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., розглянувши клопотання арбітражної керуючої Стоян М.М. про стягнення суми основної винагороди ліквідатора у справі

за заявою кредитора: Публічне акціонерним товариством «Вектор Банк», м. Київ

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінг», м. Донецьк

про банкрутство,

ліквідатор арбітражна керуюча Стоян М.М.;

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа №5/92б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінг», м. Донецьк.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.06.2026 постановлено заяву арбітражної керуючої Стоян М.М. про затвердження звіту про основну винагороду задовольнити та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінг», м. Донецьк - арбітражної керуючої Стоян М.М. про основну винагороду за період з лютого 2025 року по квітень 2026 року в загальному розмірі 341604,00грн затвердити.

20.07.2026 від ліквідатора надійшло клопотання про стягнення суми основної грошової винагороди, за змістом якої ліквідатор просить стягнути з кредитора Акціонерного товариства «Сенс Банк» суму основної грошової винагороди в розмірі 94654,45грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.07.2026 постановлено клопотання арбітражної керуючої Стоян М.М. про стягнення суми основної грошової винагороди прийняти до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

10.08.2026 від Акціонерного товариства «Сенс Банк», м. Київ надійшли письмові пояснення, за змістом якого кредитора зазначив, що не заперечує проти права ліквідатора на отримання грошової винагороди, однак звертає увагу на те, що боржником частково сплачено винагороду в загальному розмірі в 121478,40грн.

Розглянувши заяву арбітражної керуючої Стоян М.М. про стягнення суми основної винагороди ліквідатора, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

Кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду (ч. 5 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства).

Отже, Кодексом України з процедур банкрутства визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718-2011, від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012, від 16.07.2020 у справі № 918/454/18).

Одночасно, згідно з частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі «Броньовський проти Польщі») зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Відмова від авансування, відсутність майна боржника або ж відсутність інших джерел для покриття на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

Пунктом 14.1.226. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін «самозайнята особа». Відтак, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.

При цьому, діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (частина чотирнадцята статті 39 Кодексом України з процедур банкрутства). Тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

Кредитори боржника на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство можуть відмовитися від своїх вимог до боржника, заявлених у порядку Кодексом України з процедур банкрутства статті 45 Кодексом України з процедур банкрутства, припинивши свою участь у процедурі банкрутства як учасники провадження (сторони у справі).

Одночасно, від кредиторів заяв про відмову від вимог до боржника до суду не надходили.

Відтак, беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов`язки, пов`язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати: оплата послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого.

Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди, відшкодування витрат у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі.

У випадку, коли оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого, зокрема, ліквідатора банкрута, має здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Кодексу України з процедур банкрутства), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно. Наведена правова позиція є усталеною в практиці Верховного Суду.

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

Практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг арбітражного керуючого та відсутністю коштів боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011.

Відповідно до Ухвали Господарського суду Донецької області від 19.06.2026 затверджено звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінг», м. Донецьк - арбітражної керуючої Стоян М.М. про основну винагороду за період з лютого 2025 року по квітень 2026 року в загальному розмірі 341604,00грн.

Ліквідатором заявлено стягнення основної грошової винагороди з кредитора Акціонерного товариства «Сенс Банк», м. Київ пропорційно його розміру грошових вимог від загальної суми грошових вимог кредиторів (63,27%), що за розрахунком ліквідатора становить 216132,85грн.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, судом встановлено, що він є арифметично та методологічно правильним.

Також, як вірно зазначають ліквідатор та кредитор, останнім здійснено часткову сплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого в загальному розмірі 121478,40грн, відповідно до банківської виписки рахунку ліквідатора за період з 17.06.2023 по 17.06.2026.

Таким чином, несплачена частка грошової винагороди складає 94654,45грн, з огляду на що, клопотання арбітражної керуючої Стоян М.М. про стягнення суми основної винагороди ліквідатора підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 12, 30 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 2, 12, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання арбітражної керуючої Стоян М.М. про стягнення суми основної винагороди ліквідатора задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк», м. Київ (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100, ідентифікаційний код 23494714) на користь ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінг» у справі №5/92б - арбітражної керуючої Стоян Марини Миколаївни (02660, місто Київ, вулиця Вінстона Черчилля, 59, РНОКПП НОМЕР_1 ) основну грошову винагороду у розмірі 94654,45грн.

Видати наказ на виконання ухвали суду.

Ухвала складена та підписана 18.08.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду у строк та порядок, встановленими статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Чернова