Ухвала суду № 139050883, 18.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

18.08.2026м. ДніпроСправа № 904/5565/25

за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платники податків НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго" (53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Железнодорожна, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 41647355)

про визнання грошових вимог

Суддя Камша Н.М.

при секретарі судового засідання Паніній В.О.

Представники:

від кредитора: не з`явився

від боржника: ліквідатор не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Провадження у справі №904/5565/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго", 53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Железнодорожна, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 41647355 перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Ципляк Павло Сергійович, свідоцтво №1764 від 30.03.2016 (адреса: 02002, м.Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд.11 Б, а/с 22 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

21.07.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго" (53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Железнодорожна, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 41647355) на суму 125 235,38грн.

Ухвалою суду від 27.07.2026 заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго" (53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Железнодорожна, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 41647355) на суму 125 235,38грн. - залишено без руху; зобов`язано ОСОБА_1 протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки заяви, а саме надати до Господарського суду Дніпропетровської області: докази сплати судового збору у розмірі 5 324,80грн.; копію паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 .

Зазначеною вище ухвалою суд роз`яснив заявнику, що у тому випадку, якщо заявник не усуне всі недоліки у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, яка звернулась із заявою про визнання грошових вимог.

30.07.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 31.07.2026 заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платники податків НОМЕР_1 ) про грошові вимоги на суму 125 235,28грн. та судового збору у розмірі 5 324,80грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго" (53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Железнодорожна, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 41647355) по справі №904/5565/25 прийнято до розгляду; призначено розгляд заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго" на 18.08.2026; зобов`язано ОСОБА_1 надати інформацію щодо заінтересованості кредитора щодо боржника; ліквідатору Ципляку П.С. надати господарському суду відомості про результати розгляду грошових вимог ОСОБА_1 ; визнано обов`язкову явку у судове засідання ліквідатора та представника кредитора.

18.08.2026 до суду надійшло повідомлення ліквідатора Ципляка П.С. про розгляд грошових вимог ОСОБА_1 , за змістом якого арбітражний керуючий визнає вимог заявниці, однак просить суд зменшити розмір середнього заробітку, заявленого кредитором.

18.08.2026 до суду надійшло клопотання ліквідатора Ципляка П.С. про проведення судового засідання призначеного на 18.08.2026 без його участі.

18.08.2026 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Козаренко С.В. про надання інформації щодо ознак заінтересованості кредитора щодо боржника.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце проведення були належним чином повідомлені, жодних клопотань/заяв/пояснень до суду не направили.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарським судом встановлено наступне.

Заява з кредиторським вимогами ОСОБА_1 мотивована тим, що кредитор перебувала в трудових відносинах з боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго", що підтверджується копією трудової книжки в період з 15.11.2021 до 19.06.2025.

Згідно інформації, що міститься в трудовій книжці, наказом №388-К-0000000061 від 19.06.2025 кредитора звільнено з роботи на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Кредиторські вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, боржник не провів повного розрахунку з ОСОБА_1 .

Строки виплати заробітної плати передбачені ст. 115 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Окрім викладеного, абз.6 ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено право, а не обов`язок кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Враховуючи викладені вище обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду спорів стосовно конкурсних грошових вимог кредиторів за вимогами до боржника щодо виплати заробітної плати шляхом їх розгляду за правилами позовного провадження у межах справи про банкрутство.

Як зазначив кредитор, в день звільнення йому не виплачена заробітна плата у розмірі 93 698,64грн.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго" за №17 від 29.07.2025, підписану директором ОСОБА_2 , розмір остаточного розрахунку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 складає 93 698,64грн.

Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази погашення боржником заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 та докази щодо спростування вимог, заявлених позивачем, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заробітної плати у загальному розмірі 93 698,64грн.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за період з 20.06.2025 року по 19.12.2025 року у розмірі 31 536,64грн.

В матеріалах позовної заяви міститься розрахунок середньоденного заробітку здійсненого ОСОБА_1 та розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно з абзацом четвертим пункту 2 Порядку в усіх інших випадках (крім оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги та компенсації за невикористану відпустку) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Згідно зі ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, тому і після відкриття провадження у справі про банкрутство у відповідача існує обов`язок своєчасно розраховуватись із звільненими працівниками, а у випадку непроведення остаточного розрахунку при звільненні, нести майнову відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП.

Відповідно до приписів ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Як вбачається з матеріалів справи, повний розрахунок по заробітній платі боржником з кредитором не проведено.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 у справі №607/14495/16-ц.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Боржником станом на 18.08.2026 не надано доказів виплати ОСОБА_1 заробітної плати, що належить йому від підприємства та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Між тим, господарський суд зазначає, що стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.

При цьому, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітною платою є винагорода, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу. Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, не відповідає цим ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

За викладених обставин, вимоги щодо виплати середнього заробітку підлягають погашенню у четверту чергу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги кредитора про стягнення середнього заробітку у розмірі 31 536,64грн.

Щодо посилань ліквідатора стосовно принципу співмірності та застосування практики Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц та у постанові від 08.10.2025 у справ №489/6074/23 щодо зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд зазначає таке.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зокрема, погодилася з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Також, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 20.10.2025 року відкрито провадження у справі №904/5565/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго", 53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Железнодорожна, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 41647355, введено процедуру розпорядження майном.

Постановою суду від 26.03.2026 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго", 53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Железнодорожна, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 41647355; припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго", 53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Железнодорожна, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 41647355 арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича, свідоцтво №1764 від 30.03.2016 (адреса: 02002, м.Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд.11 Б, а/с 22 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ); визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго", 53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Железнодорожна, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 41647355 - банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, до 26.03.2027 року.

Суд враховує ті обставини, що на час вчинення порушень приписів статті 116 КЗпП України, щодо виплати всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, стосовно боржника не було відкрито провадження у справі про банкрутство, у зв`язку із чим вимога ліквідатора про зменшення суми середнього заробітку кредитора задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1. ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. (ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями ч.ч.1-2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, кредитором доведено належними та допустимими доказами факт існування заборгованості боржника на загальну суму 125 235,28грн.

Відповідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими. Для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому значенні, як і заінтересовані особи стосовно боржника. Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника.

За результатом розгляду кредиторських вимог судом встановлено наявність ознак заінтересованості кредитора щодо боржника, у зв`язку із чим до кредитора застосовуються наслідки передбачені абз.13 ч.2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації" за № 3985-IX від 19 вересня 2024 року внесено зміни, зокрема, до ст.64 Кодексу України з процедур банкрутство, а саме: доповнено абзац шостий пункту 1 частини першої статті 64 Кодексу наступного змісту: "витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури".

За змістом положень статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються:

вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;

вимоги кредиторів за договорами страхування;

витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

вимоги кредиторів за договорами залучення проміжного та/або нового фінансування у процедурі превентивної реструктуризації;

2) у другу чергу задовольняються:

вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Пенсійного фонду України за громадян, які застраховані в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Пенсійному фонду України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються:

вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів);

вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

З урахуванням викладеного, судовий збір у розмірі 5 324,80грн., сплачений кредитором під час перебування боржника в ліквідаційній процедурі підлягає віднесенню до четвертої черги задоволення реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи обґрунтованість вимог заяви ОСОБА_1 , яка подана до господарського суду поза межами строку, визначеного приписами ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання конкурсним кредитором ОСОБА_1 (без права вирішального голосу) з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго", які підлягають погашенню у наступному порядку:

- 1 черга - 93 698,64грн. (заборгованість по заробітній платі);

- 4 черга - 38 861,44грн. (середній заробіток за час затримки розрахунку та судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами).

Керуючись ст.ст. 47, 94, 115-116, 117 КЗпП, ст.ст. 20, 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд,

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платники податків НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго" (53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Железнодорожна, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 41647355) на суму 93 698,64грн. (заборгованість по заробітній платі) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 38 861,44грн. (без права вирішального голосу) (середній заробіток за час затримки розрахунку та судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами) - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Зобов`язати ліквідатора Ципляка П.С. внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

Ухвала набирає законної сили 18.08.2026.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 18.08.2026.

Суддя Н.М. Камша