Рішення № 139049675, 18.08.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/8433/26

Провадження 2/712/4639/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі Макаренко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтовує тим, що 18.03.2020 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 1151400, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 8000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії та інших платежів, передбачених кредитним договором.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідач не виконала належним чином свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит у сумі, визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним документом.

Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Пунктом 3.2.6 кредитного договору передбачено право кредитодавця відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати свої права за договором на користь третіх осіб без згоди позичальника.

29.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ, відповідно до якого позивач набув права вимоги за кредитним договором № 1151400 від 18.03.2020 року.

Згідно з розрахунком позивача станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 24160,00 грн., з яких:

8000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту;

15200,00 грн. прострочена заборгованість за процентами;

960,00 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту;

0,00 грн. заборгованість за штрафами/пенею.

Позивачем було направлено відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 20300803/5061 від 01.04.2026 року, однак заборгованість добровільно погашена не була.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1151400 від 18.03.2020 року в сумі 24160,00 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 23.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не скерував.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

На підставі ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 18.03.2020 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Мілоан» із заявою на отримання кредиту.

18.03.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 1151400, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 8000,00 грн.

Відповідно до умов договору позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Сума кредиту становить 8000.00 грн. у валюті: Українські гривні. Кредит надається строком на 16 днів з 18.03.2020. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 03.04.2020.

Відповідно до п.2.1. договору кредитні кошти були надані відповідачу шляхом їх безготівкового перерахування на картковий рахунок, зазначений позичальником.

Кредитний договір укладений в електронній формі.

Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором S25104, що підтверджується наданою позивачем довідкою про ідентифікацію.

З копії платіжного доручення № 16768190 від 18.03.2020р. вбачається перерахування коштів від ТОВ «Мілоан» на рахунок відповідача в сумі 8000,00 грн. з призначенням платежу: кошти згідно договору № 1151400.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, наданими суду доказами підтверджується факт укладення між відповідачем та ТОВ «Мілоан» кредитного договору № 1151400 від 18.03.2020 року.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується платіжним документом, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, отримані кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув та не сплатив передбачені договором проценти, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Щодо права позивача на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Судом встановлено, що 29.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ.

Згідно з витягом з реєстру боржників до вказаного договору відступлення права вимоги, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 1151400 від 18.03.2020 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора за вказаним кредитним зобов`язанням та має право вимагати від відповідача виконання відповідного зобов`язання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості відповідача становить 24160,00 грн., з яких 8000,00 грн. тіло кредиту, 15200,00 грн. проценти та 960,00 грн. комісія за видачу кредиту.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів повернення кредиту, сплати процентів або інших обставин, які б спростовували розрахунок позивача, суд вважає доведеними вимоги про стягнення 8000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 15200,00 грн. заборгованості за процентами.

Разом з тим, суд не може погодитися з вимогою позивача про стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту в сумі 960,00 грн. виходячи з наступного.

Так, умовами п.1.5.1 кредитного договору передбачено, що Комісія за надання кредиту: 960.00 грн., яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Разом з тим, вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача 960,00 грн. комісії за видачу кредиту задоволенню не підлягає.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 23200,00 грн., а саме:

8000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту;

15200,00 грн. заборгованість за процентами.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8000 гривень, на підставі копій договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, Акту № Д/25964 наданих послуг від 14.04.2026 року, Детального опису наданих послуг від 14.04.2026 року. Загальна вартість витрат на правову допомогу складає 8000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, необхідно дійти висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн., який є завищеним.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.

Оскільки позов задоволено на 96,03 %, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2400,75 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору стягуються пропорційно до розміру задоволених вимог (96,03%), що складає 2556,64 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 15,16, 141, 268, 280-289 ЦПК України; ст.ст. 512, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «КредіАгріколь Банк», місце реєстрації: 79029 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх) суму заборгованості за Кредитним договором № 1151400 від 18.03.2020 року в розмірі 23200 гривень, витрати на правничу допомогу в розмірі 2400,75 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2556,64 гривень, а всього 28157,39 гривень (двадцять вісім тисяч сто п`ятдесят сім гривень 39 копійок).

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 18.08.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян