Рішення № 139049510, 17.08.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 695/5603/25

номер провадження 2/695/1149/26

17 серпня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Ватажок-Сташинської А.В.,

за участю: секретаря судового засідання Біліченко С.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за користування грошовими коштами,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (далі позивач) з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення 3% річних за користування грошовими коштами.

В обґрунтування позову вказано, що 06.02.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір з фізичною особою №014/2061/3/09855, відповідно до якого банк надає позичальнику на положеннях та умовах цього договору кредит у сумі 26 500 доларів США, зі строком користування кредитними коштами до 05.02.2018, зі сплатою 13,50 % річних. З метою забезпечення кредитного договору, 06.02.2008 між банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки №014/2061/3/09855, посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно В.І. та зареєстрований у реєстрі за №581, предметом якого є двокімнатна квартира, загальною площею 38,2 кв.м, житловою площею 25,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві власності. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором №014/2061/3/09855 від 06.02.2008 утворилась значна заборгованість. Тому первісний кредитор звернувся з відповідним позовом до суду щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.12.2011 у справі №2-76/11 позов ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 було задоволено: стягнуто заборгованість за кредитним договором №014/2061/3/09855 від 06.02.2008 у сумі 31 287,48 дол. США, що у перерахунку на національну валюту по курсу НБУ станом на 20.05.2010 становить 247 975,15 грн. 19 грудня 2012 року у ході примусового виконання вищезазначеного рішення суду відбулось проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, яке належить ОСОБА_3 , за результатами якого предмет іпотеки було реалізовано за 86 945,27 грн, що станом на 19.12.2012 еквівалентно 10 877,67 доларів США. Фактично від реалізації предмету іпотеки органом державної виконавчої служби було отримано 74 772,93 грн, з яких державним виконавцем було стягнуто 10 % виконавчого збору від вказаної суми. Таким чином, стягувачем від реалізації предмету іпотеки, було отримано 67 295,63 грн, що станом на 19.12.2012 (дата реалізації предмета іпотеки) еквівалентно 8 419,32 доларів США. Враховуючи вищевикладене, у зв?язку з реалізацією предмета іпотеки, який забезпечував вимоги, що виникли на підставі кредитного договору № 014/2061/3/09855 від 06.02.2008, залишок заборгованості, встановленої рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.12.2011 у цивільній справі № 2-76/11, становить 22 868 доларів США 16 центів. Станом на день звернення з позовом до суду, вказане грошове зобов?язання є невиконаним, відповідач ухиляється від повернення кредитних коштів на шкоду кредитору. У зв?язку з тим, що позичальник безпідставно користується грошовими коштами, що належали до сплати кредиторові, у позивача, як у правонаступника ПАТ «Ерсте Банк» та ПАТ «Фідобанк», виникло законне право на стягнення з відповідача 3 % річних за користування коштами, передбачених статтею 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 29.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з розгляду даної справи.

Відповідач відзив на позов до суду не надала.

Ухвалою суду від 13.04.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягала з підстав, викладених у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.

Відповідач у судові засідання з розгляду справи не прибула, про причини такої неявки суд не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином та завчасно, відповідно до положень ст. 128 ЦПК України.

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, судом було повідомлено відповідача про розгляд справи через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак, з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, незалежно від того чи отримала відповідач адресовану їй кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.

Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, у силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки у судові засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості і достовірності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 06.02.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір з фізичною особою №014/2061/3/09855, відповідно до якого банк надає позичальнику на положеннях та умовах цього договору кредит у сумі 26 500 доларів США, зі строком користування кредитними коштами до 05.02.2018, зі сплатою 13,50 % річних.

З метою забезпечення кредитного договору, 06.02.2008 між банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки №014/2061/3/09855, посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно В.І. та зареєстрований у реєстрі за №581, предметом якого є двокімнатна квартира, загальною площею 38,2 кв.м, житловою площею 25,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві власності.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.12.2011 у справі №2-76/11, яке набрало законної сили 03.01.2012, позов ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 було задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором №014/2061/3/09855 від 06.02.2008 у сумі 31 287,48 дол. США, що у перерахунку на національну валюту по курсу НБУ станом на 20.05.2010 становить 247 975,15 грн.

19 грудня 2012 року у ході примусового виконання вищезазначеного рішення суду відбулось проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, яке належить ОСОБА_3 , за результатами якого предмет іпотеки було реалізовано за 86 945,27 грн, що станом на 19.12.2012 еквівалентно 10 877,67 доларів США. Фактично від реалізації предмету іпотеки органом державної виконавчої служби було отримано 74 772,93 грн, з яких державним виконавцем було стягнуто 10 % виконавчого збору від вказаної суми. Таким чином, стягувачем від реалізації предмету іпотеки, було отримано 67 295,63 грн, що станом на 19.12.2012 (дата реалізації предмета іпотеки) еквівалентно 8 419,32 доларів США.

У зв?язку з реалізацією предмета іпотеки, який забезпечував вимоги, що виникли на підставі кредитного договору № 014/2061/3/09855 від 06.02.2008, залишок заборгованості, встановленої рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.12.2011 у цивільній справі № 2-76/11, становить 22 868 доларів США 16 центів.

03 лютого 2021 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ФІДОБАНК», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» був укладений договір №GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 28.

За змістом пункту 1 даного договору банк відступив Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

За змістом пункту 2 Договору, новий кредитор набуває усі права кредитора за основними договорами (кредитними, поруки, іпотеки толю», включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, відповідно до Додатку № 1, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, вимоги, які випливають із судових справ, виконавчих проваджень щодо боржників, право отримання коштів від реалізації заставного майна за Основними договором тощо.

Укладення договору №GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги від 03.02.2021 підтверджується платіжною інструкцією №55 від 28.01.2021.

Відступлення права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №014/2061/3/09855 від 06.02.2008 стверджується реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються що є додатком №1 до договору №GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги від 03.02.2021.

З реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються що є додатком №1 до договору №GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги від 03.02.2021 вбачається, що позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором №014/2061/3/09855 від 06.02.2008 на суму основного боргу у валюті кредиту станом на 03.02.2021 21 640,55 доларів США, відсотки 9 341, 79 доларів США, усього на загальну суму 30 982, 34 доларів США , що станом на 03.02.2021 в еквіваленті у національній валюті становить 869 330 грн 38 коп.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.11.2021 заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у справі №2-76/11 задоволено: постановлено замінити стягувача ПАТ «Ерсте Банк» на його правонаступника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» у виконавчому провадженні за виконавчими документами, виданими у цивільній справі Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області №2-76/11.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.10.2023 у справі №695/739/23, яке набрало законної сили 13.11.2023 позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних за користування грошовими коштами задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» 3% річних за користування грошовими коштами за період з 24.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 2058,13 доларів США, що станом на 16.02.2023 еквівалентно 75 245,23 грн.

Згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком здійсненим за період з 02.04.2017 до 23.02.2019 основна сума боргу становить 22 868,16 доларів США, період прострочення грошового зобов`язання становить 693 дні, усього на загальну суму 1 302,55доларів США, що станом на день звернення з даним позовом до суду (16.12.2025) за курсом НБУ становить 53 821,36 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Отже, заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» у сумі 22 868,16 доларів США, є зобов`язанням відповідно до норм цивільного права. Таке зобов`язання зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов`язанням.

За змістом положень статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов?язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов?язання до моменту його усунення.

Стаття 625 ЦК України у конструкції Цивільного кодексу України розташована у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Кодексу. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а так само й на грошові зобов`язання, що виникли на підставі рішення суду та за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Наведене узгоджується із правовими висновками наведеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, а також у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/4878/16-ц.

За змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При вирішенні даної справи, суд бере до уваги, що за змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що у даному випадку відповідач має невиконане грошове зобов`язання перед позивачем у розмірі 22 868,16 доларів США, що підтверджується вищезазначеним заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у справі №695/739/23.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, в постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц, а відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вбачається, що у «межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Згідно з правилом частин першої та другої статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У частині першій статті 273 ЦПК України сформульоване правило, за змістом якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Враховуючи те, що рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.12.2011 у справі №2-76/11 не оскаржувалось в апеляційному поряду таке рішення набрало законної сили 03.01.2012 та набуло статусу обов`язкового до виконання для сторін справи.

Відтак, враховуючи, що відповідач порушила грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем було вірно проведено розрахунок 3% річних за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2019 року на залишок суми грошового зобов`язання, яке виникло на підставі кредитного договору № 014/2061/3/09855 від 06.02.2008 у сумі 22 868,16 доларів США, що становить 1 302,55доларів США, що станом на день звернення з даним позовом до суду (16.12.2025) у перерахунку на національну валюту по курсу НБУ становить 53 821,36 грн.

При цьому, суд виходить з приписів частини 1, 5 статті 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надала суду доказів повної чи часткової сплати заборгованості, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого позивачем судового збору у сумі 3 028 грн 00 коп.

Керуючись ст.4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308, код ЄДРПОУ 42251700) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 3% річних за користування грошовими коштами задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» 3% річних за користування грошовими коштами у сумі 1 302 (одна тисяча триста два) долари США 55 центів, що станом на 16.12.2025 у перерахунку на національну валюту по курсу НБУ становить 53 821 (п`ятдесят три тисячі вісімсот двадцять одна) грн 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» судові витрати у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя А.В.Ватажок-Сташинська