Рішення № 139049444, 18.08.2026, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/709/25

Провадження № 2/690/135/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Багачеве

Багачевський міський суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Здоровила В.А.

з участю секретаря Мельник С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 (на даний час ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенко М.І. в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 590419 від 01.02.2023 в розмірі 31 058, 95 грн. на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а також сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01.02.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» був укладений кредитний договір № 590419, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 4 500, 00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором відповідно до графіку.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Відповідно до кредитного договору кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. На підтвердження виконання товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано повідомлення про успішне перерахування коштів за кредитним договором №590419 від 01.02.2023.

Даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі. Кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування.

Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 058, 95 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 4 499, 96 грн. та заборгованість за відсотками 26 558, 99 грн..

01.02.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись гл.47 ЦК України, уклали договір факторингу № 01022024-1. Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №590419 від 01.02.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою судді від 09.12.2025 справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ ФК «Кредит-Капітал», позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, причину неявки в суд не повідомили.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити ТОВ «ФК «Кредит Капітал» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач стверджує, що між сторонами було укладено кредитний договір в електронній формі. Однак, на порушення вимог ст. 76-81 ЦПК України, позивач не надав суду оригіналу електронного документа або належним чином засвідченої копії. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей. Позивач не надав первинних бухгалтерських документів (платіжного доручення, меморіального ордеру), які б підтверджували перерахування коштів саме на рахунок відповідача. Надані позивачем "довідки" чи "виписки" є документами внутрішнього обліку фінансової установи і не є доказами руху коштів по рахунках клієнта згідно з вимогами НБУ. Без підтвердження факту отримання коштів позовні вимоги є безпідставними. Позивач здійснює нарахування відсотків та штрафних санкцій поза межами строку дії кредитного договору, що прямо суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є арифметично некоректним, незрозумілим та включає періоди, за які нарахування відсотків є незаконним. Крім того, нарахування пені та штрафів у період дії воєнного стану обмежено законодавством. Позивач не надав належних доказів (платіжних документів), що підтверджують оплату вартості права вимоги за договором факторингу саме щодо заборгованості відповідача. Відсутність доказів оплати ставить під сумнів дійсність переходу права вимоги.

В матеріалах справи мається заява відповідача, в якій вона просить відмовити у задоволенні позову в частині необґрунтованих нарахувань (штрафів, пені та інших платежів), врахувавши її часткове визнання позову, у разі задоволення позову просить розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців, посилаючись на те, що вона частково визнає позовні вимоги, а саме заборгованість у частині основної суми боргу, а саме 4 500, 00 грн. та обгрунтованих процентів. Водночас не погоджується з нарахованими штрафними санкціями, пенею (за наявності) та іншими платежами, які вважає необгрунтованими. У разі ухваленння рішення про стягнення коштів просить суд відповідно до ст. 267 ЦПК розстрочити виконання судового рішення, оскільки одноразова сплата усієї суми є для неї надмірним фінансовим тягарем. Вона працює на посаді секретаря судового засідання в Звенигородському районному суді, має невелику заробітну плату та водночас після мобілізації батька вона допомагає своїй матері, яка являється інвалідом третьої групи та потребує купівлі дороговартісних ліків, тому її матеріальний стан не дозволяє виконати рішення одноразово. Однак вона має намір добровільно його виконати шляхом щомісячної сплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

01.02.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 590419, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 4 500, 00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

Даний факт підтверджується інформацією наданою АТ «Рфйффайзен банк» №81-15-9/16210-БТ від 18.12.2025 про те, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та надано виписку про рух коштів по рахунку НОМЕР_3 за період з 01.02.2023 по 02.02.2023, з якої вбачається, що 01.02.2023 на рахунок ОСОБА_1 було зараховано кошти в сумі 4 500, 00 грн..

У порушення вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач не виконала свої зобов`язання не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч. 12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 2.18 зі сторони клієнта кредитний договір підписується шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 7.6, 7.7 підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства, розміщених на веб-сайті товариства. Клієнт підтверджує, що до укладення цього договору отримав від товариства інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та інформацію, яка вимагається відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано договір про споживчий кредит № 590419 від 01.02.2023; графік платежів за договором; паспорт споживчого кредиту № 590419 від 01.02.2023; довідку про ідентифікацію; анкету-заяву на кредит № 590419 від 01.02.2023; платіжне доручення на видачу коштів в розмірі 4 500, 00 грн. на карту ОСОБА_1 ..

Відповідно до кредитного договору кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Отже, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параг.1 гл. 71 ЦК України. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відстоків за його користування. Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 058, 95 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 4 499, 96 грн. та заборгованість за відсотками 26 558, 99 грн., що стверджується розрахунком.

01.02.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись гл. 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 01022024-1.

Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №590419 від 01.02.2023.

Згідно паспорту громадянина України № НОМЕР_4 , виданого 28.10.2025 органом 7117 відповідач ОСОБА_1 змінила прізвище, ім`я та по батькові на ОСОБА_2 .

За таких обставин, з урахуванням того, що відповідач доказів на спростування заявлених позовних вимог суду не надала, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 590419 від 01.02.2023 в загальному розмірі 31 058 грн. 95 коп..

Щодо розстрочки виконання рішення суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

З аналізу наведених норм убачається, що положеннями законодавства не встановлений вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити/розстрочити виконання судового рішення.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 року в справі №9901/598/19.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Таким чином, суд може відстрочити виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження обставин вказаних у заяві про розстрочення виконання судового рішення ОСОБА_2 надано копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 27.01.2020 № 766664 відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами повторного огляду встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково; довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.03.2026 № 363 про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 11.03.2026 призваний на військову службу по мобілізації; довідки про доходи від 05.06.2026, з якої вбачається, що дохід ОСОБА_2 за період з лютого по травень 2026 становить 58 071, 30 грн..

Водночас суд критично оцінює копії довідок відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки жодних доказів, які б підтверджували їх родинні відносини з ОСОБА_2 до суду не надано.

Факт того, що загальна сума грошових коштів присуджених до стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» перевищує розмір її щомісячного доходу, не може беззаперечно свідчити про неможливість виконання рішення Багачевського міського суду Черкаської області в примусовому порядку.

При цьому, суд враховує, що кредитний договір № 590419, за яким з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено ще 01.02.2023, тож вона мала можливість врегулювати спірні взаємовідносини з позивачем у досудовому порядку, однак цього не зробила.

За вказаних обставин, суд вважає, що подана ОСОБА_2 заява про розстрочення виконання рішення суду не підлягає до задоволення.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет»; 2) акту надання послуг; 3) детального опису наданих послуг за договором про надання правничої допомоги, в якому міститься перелік наданих правових та юридичних послуг, 4) ордер про надання правничої допомоги.

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги у справі щодо стягнення заборгованості із відповідача суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку із цим, суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 4 000, 00 грн., який відповідає критерію реальності адвокатських витрат (лише усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви, подання заяви до суду), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є незначним), а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Із дослідженої платіжної інструкції судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки в сумі 2 422, 40 грн., які, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі Закону України «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 11, 205, 207, 509, 512, 525, 526, 610-612, 615, 626 - 628, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 8, 42, 61 Конституції України та керуючись ст. 4, 12, 77, 81, 83, 89, 95, 126, 141, 247, 258, 259, 260, 261, 263 - 265, 267, 279, 284, 285, 352, 353, 354, 355, 435 ЦПК України, -

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 (на даний час ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 28 жовтня 2025 року Органом 7117, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, поверх 4, місто Львів, 79029, НОМЕР_5 , банк отримувач АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором № 590419 від 01 лютого 2023 року в загальному розмірі 31 058 гривень 95 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень 00 копійок, а всього стягнути 37 481 (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят одну) гривню 35 копійок.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий В.А. Здоровило

Повний текст рішення виготовлено 18 серпня 2026 року.