Рішення № 139047436, 25.05.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/6688/22

провадження № 2/361/567/24

25.05.2026

РІШЕННЯ

Іменем України

25 травня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М.,за участю секретаряГриценко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київська обласна військова адміністрація) до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне управління справами, Національний природний парк «Залісся», про визнання недійсним рішення, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача

У грудні 2022 року керівник Броварської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з вищевказаним позовом, в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київська обласна військова адміністрація) до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне управління справами, Національний природний парк «Залісся», про визнання недійсним рішення, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Указом Президента України від 11.12.2009 №1049/2009 «Про створення національного природного парку «Залісся»» на території Броварського району Київської області та Козелецького району Чернігівської області створено національний природний парк «Залісся». До території НПП «Залісся» погоджено в установленому порядку включення 14 836 га земель державної власності, які вилучаються у Державної організації «Резиденція «Залісся» і надаються національному природному парку в постійне користування.На підставі рішення Богданівської сільської Ради народних депутатів від 16.07.1997 № 26 Державній резиденції «Залісся» видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000479 від 27.08.1997, згідно з яким Державній резиденції «Залісся» надано у постійне користування 2679,7 га земель в межах згідно з планом землекористування на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, для ведення заповідного лісомисливського господарства, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 5. Відповідно до плану зовнішніх меж землекористування в Державному акті на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000479 від 27.08.1997 землі площею 2679,7 га складаються із двох земельних ділянок площами 2517,6 га та 162,1 га, які позначені ділянкою № НОМЕР_1 та ділянкою № НОМЕР_2 . 05.07.2017 зареєстровано за Державною організацією «Резиденція «Залісся» право постійного користування земельними ділянками з кадастровим номером 3221280800:10:016:0002 площею 161,8511 га та з кадастровим номером 3221280800:09:024:0001 площею 2517,5908 га, із кодом цільового призначення 09.01-09.02 для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, які розташовані на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області. Підстава для державної реєстрації права постійного користування витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії та номер: НВ-3208271892017 від 07.02.2017, НВ-3208271852017 від 07.02.2017, видані Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державний акт на право постійного користування серії ІІ-КВ № 000479, виданий 27.08.1997, видавник Богданівська сільська Рада народних депутатів.

Однак, рішенням 16 сесії 8 скликання Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 19.08.2021 № 477 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передано йому у власність ділянку площею 0,2183 га, кадастровий номер 3221280800:10:016:0019, для ведення особистого селянського господарства. На підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області Болдирєвої А.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2021 № 60056345 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2183 га з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019. Проте, земельна ділянка з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Залісся». Накладення меж земельної ділянки із кадастровим номером 3221280800:10:016:0019 виконано на скановану копію Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000479 від 27.08.1997, який містить зображення зовнішніх меж земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 162,1 га. Належна відповідачу земельна ділянка повністю накладається на межі земельної ділянки площею 162,1 га НПП «Залісся», які визначені в плані зовнішніх меж землекористування в Державному акті на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000479 від 27.08.1997.

Посилаючись на викладене, а також те, що спірна ділянка площею 0,2183 га з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019, яка набута у приватну власність ОСОБА_1 , входить у межі цього об`єкта і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду, керівник Броварської окружної прокуратури Київської області просить суд визнати недійсним рішення 16 сесії 8 скликання Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 19.08.2021 № 477 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність» ОСОБА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області Болдирєвої А.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2021 № 60056345 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2183 га з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019, номер запису 43682738 від 26.08.2021; зобов`язати відповідача повернути у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) спірну земельну ділянку. Крім того, судові витрати позивач просить стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури.

Заперечення відповідача

02 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мірошник О.М., в якому відповідач заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень посилався на те, що позов пред`явлено неналежним позивачем, а саме прокурором в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації), однак Київська обласна рада не є розпорядником спірної земельної ділянки. Також відповідач вказує на те, що Національний природний парк «Залісся» є правонаступником Державної організації «Резиденція «Залісся». Національний природний парк «Залісся», як юридична особа, вже після того, як відповідач ОСОБА_1 став власником земельної ділянки, право власності на яку оспорюється наразі. Наголошувала на тому, що земельна ділянка надавалася у власність ОСОБА_1 саме за рахунок земель комунальної власності, ще до створення Національного природного парку «Залісся». Твердження прокурора про те, що стосовно вибуття спірної земельної ділянки Броварська окружна прокуратура дізналася у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021112130000126, відомості щодо якого внесено в ЄДР 22.11.2021, не відповідає дійсності, оскільки про такі факти прокурору було відомо ще задовго до того. Відповідач наголошує на тому, що він володіє спірною земельною ділянкою на законних підставах, вона на час її виділення у власність ОСОБА_1 не належала до земель природо-заповідного фонду, а відносилася до комунальної власності селищної ради.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. від 16 січня 2023 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду від 10 грудня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області Синельник І.В. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мірошник О.М. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином. Від відповідача надійшов відзив, в якому він заперечує проти позову, вважає його безпідставним та просить відмовити в його задоволенні.

У судове засідання Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи селищна рада повідомлялася належним чином.

Представник третьої особи - Державного управління справами Марчук М.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник Національного природного парку «Залісся» - Онопрієнко З.В. позов підтримала та просила задовольнити.

Обставини справи, що встановлені судом

Указом Президента України від 11.12.2009 №1049/2009 «Про створення національного природного парку «Залісся»» на території Броварського району Київської області та Козелецького району Чернігівської області створено Національний природний парк «Залісся».

До території НПП «Залісся» погоджено в установленому порядку включення 14 836 га земель державної власності, які вилучаються у Державної організації «Резиденція «Залісся» і надаються національному природному парку в постійне користування.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.12.2021 за номером 1003551450000011445 здійснена державна реєстрація юридичної особи - НПП «Залісся» (код ЄДРПОУ 00993662), утвореного внаслідок реорганізації Державної організації «Залісся» (код ЄДРПОУ 00993662), яка утворена 30.12.2005 внаслідок реорганізації Державного підприємства «Державна резиденція «Залісся» (код ЄДРПОУ 00993662).

Згідно рішення Богданівської сільської Ради народних депутатів від 16.07.1997 № 26 Державній резиденції «Залісся» видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000479 від 27.08.1997, згідно з яким Державній резиденції «Залісся» надано у постійне користування 2679,7 га земель в межах згідно з планом землекористування на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, для ведення заповідного лісомисливського господарства, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 5.

Відповідно до плану зовнішніх меж землекористування в Державному акті на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000479 від 27.08.1997 землі площею 2679,7 га складаються із двох земельних ділянок площами 2517,6 га та 162,1 га, які позначені ділянкою № 1 та ділянкою № НОМЕР_2 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, 05.07.2017 за Державною організацією «Резиденція «Залісся» зареєстровано право постійного користування земельними ділянками з кадастровим номером 3221280800:10:016:0002 площею 161,8511 га та з кадастровим номером 3221280800:09:024:0001 площею 2517,5908 га, із кодом цільового призначення 09.01-09.02 для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, які розташовані на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області. Підстава для державної реєстрації права постійного користування витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії та номер: НВ-3208271892017 від 07.02.2017, НВ-3208271852017 від 07.02.2017, видані Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державний акт на право постійного користування серії ІІ-КВ № 000479, виданий 27.08.1997, видавник Богданівська сільська Рада народних депутатів.

Рішенням 16 сесії 8 скликання Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 19.08.2021 № 477 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передано йому у власність ділянку площею 0,2183 га, кадастровий номер 3221280800:10:016:0019, для ведення особистого селянського господарства.

Згідно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області Болдирєвої А.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2021 № 60056345, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку площею 0,2183 га з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Залісся», про що свідчить лист ТОВ «Геоматичні рішення» від 21.09.2022 № 42/09 та додані картографічні матеріали. Накладення меж земельної ділянки із кадастровим номером 3221280800:10:016:0019 виконано на скановану копію Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000479 від 27.08.1997, який містить зображення зовнішніх меж земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 162,1 га.

Перед проведенням накладення земельних ділянок одна на одну ТОВ «Геоматичні рішення» із використанням наявного в Державному земельному кадастрі каталогу координат земельної ділянки із кадастровим номером 3221280800:10:016:0002 площею 161,8511 га, приведено межі земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 162,1 га, які позначені в Державному акті на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000479 від 27.08.1997, до єдиної системи координат СК 63, зона 3.

Також, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019, що належить відповідачу ОСОБА_1 , повністю накладається на межі земельної ділянки площею 162,1 га НПП «Залісся», які визначені в плані зовнішніх меж землекористування в Державному акті на право постійного користування землею серії

ІІ-КВ № 000479 від 27.08.1997 (ділянка № 2).

Належність земельної ділянки з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019 до складу території НПП «Залісся» підтверджено також листом Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 17.11.2021 № 1003 з наданим фрагментом з Публічної кадастрової карти України, який містить зображення нанесених меж кварталу № 33 Заліського лісництва Державної резиденції «Залісся» за матеріалами лісовпорядкування 2004 року та меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019, яка повністю розташована в межах 23 виділу 33 кварталу Заліського лісництва Державної резиденції «Залісся».

При цьому, схема та межі 33 кварталу, які визначені в планшеті за матеріалами лісовпорядкування 2004 року повністю відповідають земельній ділянці площею 162,1 га, позначеній як ділянка № 2 в плані зовнішніх меж землекористування в Державному акті на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000479 від 27.08.1997.

Відповідно до таксаційного опису 33 кварталу Заліського лісництва Державної резиденції «Залісся», площа 23 виділу становить 3,2 га, на ньому розташовані лісові культури віком 56 років, висотою 19 м, діаметром 18 м, група віку 4, тип лісу 1, категорія захисності особливо цінні лісові масиви.

Межі земельної ділянки площею 162,1 га, які відображені в плані зовнішніх меж землекористування в Державному акті на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000479 від 27.08.1997 (ділянка № 2) та визначені на планшеті межі 33 кварталу Заліського лісництва Державної резиденції «Залісся» за матеріалами лісовпорядкування 2004 року відповідають картографічним матеріалам, які відображають межі земель проектованого НПП «Залісся» і є невід`ємною частиною проекту його створення.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У статях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно статті 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

У ст. 178 ЦК України, яка врегульовує питання оборотоздатності об`єктів цивільних прав, закріплено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті.

Відповідно до частини другої цієї статті види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Визначення на законодавчому рівні об`єктів, що обмежені в обороті і не можуть перебувати у приватній власності, є умовою дотримання конституційного режиму права власності на зазначені об`єкти.

Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, ЗК України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності. У свою чергу неможливість існування у таких об`єктів приватного власника унеможливлює виникнення у них нового володільця.

Відповідно до пункту «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 43 ЗК України передбачено, що землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Положеннями ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Згідно з вищезазначеними положеннями Земельного кодексу України, а також ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.

Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

За приписами ст. 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

У частині 3 ст. 7 вказаного вище Закону встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. ст. 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до ст. ст. 5153 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

За ст. 3 вищенаведеного Закону, екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У ст. 4 цього Закону вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто відповідно до ст. 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Згідно практики Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц, від 11.06.2020 у справі № 359/281/18-ц, від 02.12.2020 у справі № 734/519/15-ц, від 09.12.2020 у справі № 676/190/18), земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність.

Вищенаведена практика Верховного Суду свідчить про запровадження юридичної конструкції, за якою землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку законодавця, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов`язане із позбавленням права володіння.

Відтак, Верховним Судом застосовано зазначений підхід при визначенні режиму земель водного фонду і лісогосподарського призначення. Водночас, оскільки землі природно-заповідного й водного фондів мають аналогічні обмеження щодо оборотоздатності, указана юридична конструкція підлягає застосуванню для кваліфікації спірних правовідносин і в даній справі.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Так, за приписами ст. 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження і охорони цих земель.

Так, розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019 у межах НПП «Залісся» згідно з чинним законодавством свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Судом встановлено, що цільове призначення спірної земельної ділянки змінено при її передачі у приватну власність ОСОБА_1 рішенням Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 19.08.2021, в якому зазначено, що земельна ділянка передається для ведення особистого селянського господарства.

Незважаючи на те, що згідно з даними Державного земельного кадастру цільовим призначенням земельної ділянки вказано для ведення особистого селянського господарства, ця обставина не має правового значення, оскільки статус цієї ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовується в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.

Відтак, земельна ділянка з кадастровим номером 3221280800:10:016:00019, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 , в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного фонду у зв`язку із розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Залісся», що узгоджується із вищезазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.

За таких обставин встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення для ведення особистого селянського господарства жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту створення у 2009 році НПП «Залісся» ця територія має статус природно-заповідного фонду та її правовий режим й цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

У статті 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України, власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Згідно правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

За приписами ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Титул і правовий режим обмежено оборотоздатних земель як об`єктів права власності, які не можуть набуватися приватними власниками, встановлений законодавством і до внесення відповідних змін до законодавства є невід`ємним та незмінним. Доки вказаний правовий титул зберігається, суб`єкт права власності зберігає також і повноваження правової охорони та захисту свого права. Реалізація такого права повинна відбуватися з урахуванням зазначених особливостей, які відмежовують обмежно оборотоздатні об`єкти цивільних прав від об`єктів, які можуть перебувати у приватній власності та у вільному обігу між приватними особами.

При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправної передачі цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 у справі № 449/723/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інші правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 наголошено на тому, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Відтак, власник і законний володілець земельної ділянки, яка входить у межі об`єкта природно-заповідного фонду, яким у цій справі є держава в особі Київської обласної державної адміністрації, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути цю ділянку.

З матеріалів справи встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019 наразі зареєстрована на праві власності ОСОБА_1 , проте в силу законодавства вона не може перебувати у приватній власності з виникненням приватного володільця, тому права держави на реалізацію всіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача повернути ділянку площею 0,2183 га з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019 у державну власність.

Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про природно-заповідний фонд України» та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до пункту «г» ч. 4 цієї ж статті до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, входить в межі об`єкта природно-заповідного фонду та передана НПП «Залісся», а отже, відноситься до тих земель, які згідно зі ст. 178 ЦК України, ст. 84 ЗК України не можуть бути надані у приватну власність громадянину для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, визначених законом.

За ст. 149 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів у судовому порядку. Справжність підпису на документах, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

При цьому, ч. 5 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Положеннями п. «г» ч. 1 ст. 150 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до особливо цінних земель, зокрема, відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пункті «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Отже, законодавцем визначено, що вилучення земель природно-заповідного фонду державної власності на час виникнення спірних правовідносин належало до виключних повноважень Київської обласної державної адміністрації за погодженням з Верховною Радою України та за згодою землекористувача НПП «Залісся».

У спірних правовідносинах земельна ділянка з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019 Київською обласною державною адміністрацією у встановленому законом порядку з користування НПП «Залісся» не вилучалася, що підтверджується листом від 11.02.2022 №56/2022.

НПП «Залісся» своїм листом від 04.01.2022 № 07 повідомило, що погодження на вилучення з постійного користування земельної ділянки з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019 не надавалося.

Державне управління справами, в управлінні якого перебуває НПП «Залісся», згідно листа від 21.12.2021 № 01-13/10.2/4304/21, інформацією про вилучення з постійного користування Державної організації «Резиденція «Залісся» (нині НПП «Залісся»), не володіє.

Згідно листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 01.12.2021 № 25/7-11/25505-21 проекти рішень Уряду про зміну меж парку та відповідна документація з питань вилучення, надання, зміни цільового призначення земельних ділянок до Міндовкілля не надходила.

Верховною Радою України рішення щодо вилучення земельних ділянок природно-заповідного фонду із території НПП «Залісся», у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019, не приймались, матеріали з даного питання до Верховної Ради України не надходили, що підтверджується листом від 25.11.2021 № 04-11/13-2021/3.

Разом з цим, Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області в односторонньому та позасудовому порядку з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника держави в особі Київської обласної державної адміністрації, за відсутності погодження Верховної Ради України та згоди НПП «Залісся» - спірну земельну ділянку із земель природно-заповідного фонду та передано її у приватну власність відповідача ОСОБА_1 .

Крім того, відведення за рахунок земель природно-заповідного фонду земельної ділянки у власність фізичній особі супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки всупереч ч. 7 ст. 20 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема без отримання необхідного погодження.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу ІІ «Землі України» ЗК України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Також, у постанові від 03.09.2020 № 911/3306/17 Верховний Суд наголошував на тому, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок.

Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.

Стаття 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлює обмеження щодо видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Використання таких територій можливе лише у спосіб, який не суперечить їх цільовому призначенню, а також встановленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.

Частиною 7 ст. 20 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом «б» частини першої статті 150 цього Кодексу, зміна цільового призначення погоджується з Кабінетом Міністрів України.

При цьому, ч. 9 ст. 20 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не допускає зміну цільового призначення особливо цінних земель для передачі у приватну власність для сільськогосподарських потреб.

Проте, відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 24.11.2021

№ 38256/0/2-21 погодження на зміну цільового призначення земель НПП «Залісся» не надавалось, у тому числі щодо земельної ділянки із кадастровим номером 3221280800:10:016:0019.

Крім того, законодавство встановлює також особливий порядок втрати територіями статусу об`єкта природно-заповідного фонду. Так, для зміни меж, категорії та скасування статусу територій природно-заповідного фонду потребується дотримання такої ж процедури, яка встановлена статями 5153 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для створення цих об`єктів, а також погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та наявність відповідного експертного висновку, який би засвідчив втрату територією тієї природоохоронної, наукової, естетичної чи іншої цінності, яка стала підставою для її заповідання.

Однак, Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області прийнято оскаржуване рішення за відсутності погоджень Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, з порушенням вимог ст. ст. 20, 118, 123 ЗК України, ст. ст. 5154 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», та ці протиправні дії призвели до фактичного зменшення території НПП «Залісся».

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, у ч. 3 ст. 123 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідний орган місцевого самоврядування в межах його повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області не могла надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки така земельна ділянка входить у межі НПП «Залісся» та належить до земель природно-заповідного фонду, які не можуть передаватися у власність.

Крім того, відповідно до ст. 122 ЗК України, підпункт «в» пункту 24 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган місцевого самоврядування не уповноважений розпоряджатися землями державної власності, які розташовані за межами населених пунктів та є землями природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами с. Залісся, то Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області при наданні у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, діяла всупереч закону та перевищила свої повноваження. Незаконні дії селищної ради призвели до зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення.

Положеннями ст. 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до ст. ст. 16, 21 ЦК України, ст. 152 ЗК України одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи те, суд вважає, що рішення 16 сесії 8 скликання Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 19.08.2021 щодо надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 стосується земель природно-заповідного фонду, розпоряджатися якими не уповноважений орган місцевого самоврядування та які не можуть бути передані у приватну власність поза волею розпорядника Київської обласної державної адміністрації, без погодження Верховної Ради України та за відсутності згоди НПП «Залісся», таке рішення суперечить ст. ст. 116, 122, 123, 141, 149 ЗК України та порушує інтереси держави, що згідно зі ст. ст. 16, 21 ЦК України, ст. ст. 21, 152, 155 ЗК України є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, відповідно до ст. 334 ЦК України право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає із дня такої реєстрації.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику державі (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Згідно правових висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності.

Відтак, державна реєстрація прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у цьому випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за особою, яка не має на нього будь-яких прав, є перешкодою в реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Вищевказані положення співвідносяться з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, з приписами про те, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Крім того, навіть у випадку, якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав прийняв правомірно рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову.

Аналогічну позиція викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 та Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 915/572/17.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно з положеннями ст. ст. 84, 122 ЗК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з цим позовом) обласні державні адміністрації є розпорядниками земель державної форми власності, які знаходяться на їхній території за межами населених пунктів, для всіх потреб та відповідно є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Враховуючи все вищенаведене, керуючись ст. ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 152 ЗК України, ст. 16 ЦК України, для забезпечення Київській обласній державній адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області Болдирєвої А.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2021 № 60056345, здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку площею 0,2183 га з кадастровим номером 3221280800:10:016:0019.

Надані відповідачем ОСОБА_1 аргументи й доводи та надані докази не спростовують доводів позовної заяви, тому суд вважає їх недоведеними належними, достатніми та допустимими доказами й вважає такі заперечення проти позову безпідставними.

Щодо застосування строків позовної давності, то враховуючи те, що оспорюване рішення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області № 477 прийняте 19 серпня 2021 року, а позов до суду пред`явлено 08 грудня 2022 року, відтак трирічний строк позовної давності не сплив.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, їх доведеність, наявність правових підстав для задоволення у повному обсязі позовних вимог Керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київська обласна військова адміністрація) до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне управління справами, Національний природний парк «Залісся», про визнання недійсним рішення, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки.

Щодо судових витрат

Згідно платіжної інструкції № 577 від 04.05.2022, Київською обласною прокуратурою при подачі позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 7 443 гривні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 7 443 гривні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-83, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов Керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київська обласна військова адміністрація) до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне управління справами, Національний природний парк «Залісся», про визнання недійсним рішення, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним рішення 16 сесії 8 скликання Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 19 серпня 2021 року № 477 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність» ОСОБА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області Болдирєвої А.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2021 № 60056345 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2183 га, з кадастровим номером: 3221280800:10:016:0019, номер запису: 43682738 від 26.08.2021.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) земельну ділянку площею 0,2183 га, з кадастровим номером: 3221280800:10:016:0019.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) гривні.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київська обласна військова адміністрація), адреса: вул. Київська, 137, м. Бровари, Київська обл., 07400.

Відповідачі:

Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області, код ЄДРПОУ 04363834, адреса місцезнаходження: вул. Бобрицька, 1, смт. Велика Димерка, Броварський р-н., Київська обл., 07442.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Треті особи:

Державне управління справами, код ЄДРПОУ 00037256, адреса місцезнаходження: вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220.

Національний природний парк «Залісся», код ЄДРПОУ 00993662, адреса місцезнаходження: с. Богданівка, Броварський р-н., Київська обл., 07433.

Суддя Наталія ПЕТРИШИН