Рішення № 139046772, 18.08.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/13620/25

2/215/1889/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю: секретаря - Мироненко А.О.

розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

25.11.2026 позивач ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулось до суду з даною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 24.07.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений електронний Договір №1729331 про надання споживчого кредиту, згідно якого останній отримав кредит в сумі 4000 грн. строком на 360 днів по 19.07.2025 зі сплатою процентів за користування кредитом. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплаті процентів належним чином не виконав, має заборгованість, яка станом на дату звернення до суду з позовною заявою становить 27600 грн. з яких: 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 20280 грн. заборгованість за процентами; 1320 грн. заборгованість за процентами нарахованими позивачем за 22 календарні дні; 2000 грн. штрафні санкції.

27.06.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та позивачем ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №27062025, згідно якого до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги за Договором №1729331 про надання споживчого кредиту від 24.07.2024.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором №1729331 про надання споживчого кредиту від 24.07.2024 в розмірі 27600 грн.

26.01.2026 відповідачем ОСОБА_1 був наданий відзив на позовну заяву в якому вказує, що позивачем не доведено належними доказами ані порядок, ані підстави нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом та не може підтверджувати реальний розмір заборгованості. Факт укладення договору не означає автоматичного погодження з будь-яким розрахунком позивача. Вимоги про стягнення штрафів та пені є протиправними, оскільки в період дії в Україні воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені). Крім того, заявлений позивачем розмір процентів у багато разів перевищує суму основного боргу, що порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності. Також, заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. є неспіввісними зі складністю справи та предмету спору (а.с.83-86).

29.01.2026 представником позивача надана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що укладений за допомогою інформаційно-комунікаційної системи між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 електронний Договір №1729331 про надання споживчого кредиту від 24.07.2024 повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, а сторони погодили усі істотні умови цього договору, зокрема розмір процентів та штрафні санкції за неналежне виконання зобов`язання. Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку, яку відповідачем особисто вказано в заяві на отримання кредиту. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за Договором №1729331 про надання споживчого кредиту від 24.07.2024 підписаний директором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та скріплений печаткою Товариства, а тому вказаний розрахунок є належним та допустимим доказом у справі. Станом на дату укладення Договору факторингу №27062025 від 27.06.2025, строк дії Договору №1729331 про надання споживчого кредиту від 24.07.2024 не закінчився, а тому в межах строку дії кредитного договору в період з 28.06.2025 по 19.07.2025 (22 календарні дні) позивачем, як новим кредитором, здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в сумі 1320 грн. Також, позивачем документально доведено розмір понесених витрат на правничу допомогу (а.с.93-107).

02.02.2026 відповідачем ОСОБА_1 надані заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (додаткові пояснення у справі) в яких вказує, що позивачем не надано доказі належної ідентифікації відповідача під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі фінансової установи, а сам по собі факт існування електронного документа або внутрішніх записів у системі позивача не доводить волевиявлення конкретної фізичної особи, якщо не доведено, що саме ця особа вчинила відповідні дії. Крім того, відсутні належні докази повідомлення відповідача про відступлення ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» права грошової вимоги за Договором №1729331 про надання споживчого кредиту від 24.07.2024 (а.с.189-191).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодеку України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Так, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 вищезазначеного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 вказаного Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 цього ж Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 зазначеного вище Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як видно із доданих до позовної заяви копій документів, 24.07.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений електронний Договір №1729331 про надання споживчого кредиту, згідно якого останній отримав кредит в сумі 4000 грн. строком на 360 днів по 19.07.2025 зі сплатою процентів за користування кредитом. Зазначений кредитний договір був укладений за допомогою відповідного електронного сервісу та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (а.с.20-22, 24, 43-53).

Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», позичальник надав всі необхідні відомості шляхом заповнення обов`язкових реквізитів кредитного договору та проставив відмітку про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, що відповідає ЗУ «Про захист персональних даних» та рекомендаціям Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо застосування положень цього Закону.

Водночас, відповідач ОСОБА_1 є дієздатною особою, яка в повній мірі має можливість усвідомлювати свої дії та керувати ними, розуміти наслідки вчинення певних дій та можливість відмовитись від вчинення таких дій, що будуть суперечити його інтересам, адже без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» не був би укладений.

Крім того, підписанням за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитного договору, ОСОБА_1 підтвердив свою обізнаність та згоду із запропонованими умовами надання кредиту, що свідчить про його вільне волевиявлення, спрямоване на укладення договору саме на тих умовах, що у ньому визначені.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладання між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 . Договору №1729331 про надання споживчого кредиту від 24.07.2024.

На виконання умов Договору №1729331 про надання споживчого кредиту від 24.07.2024 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в сумі 4000 грн.

Даний факт підтверджується довідкою №20250702-1356 від 02.07.2025 (а.с.16), а також витребуваною судом під час розгляду справи випискою за 24.07.2024 по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я відповідача.

Вказані документи суд вважає належними, допустимими та достатніми доказами по справі та ставити їх під сумнів не вбачає підстав.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконав, має заборгованість, яка станом надату звернення до суду з позовною заявою становить 27600 грн. з яких: 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 20280 грн. заборгованість за процентами; 1320 грн. заборгованість за процентами нарахованими позивачем за 22 календарні дні; 2000 грн. штрафні санкції (а.с.27, 28).

27.06.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та позивачем ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №27062025, згідно якого до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги за Договором №1729331 про надання споживчого кредиту від 24.07.2024 (а.с.15, 33, 56-60).

Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було надіслано відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги за Договором №1729331 про надання споживчого кредиту від 24.07.2024 (а.с.25).

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи відсутність оплати за Договором №1729331 про надання споживчого кредиту від 24.07.2024 з боку відповідача ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування позикою та штрафні санкції, суд приходить до такого висновку.

За умовами п.1.5.1 Договору №1729331 про надання споживчого кредиту від 24.07.2024, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день за весь строк кредитування (а.с.20).

Разом з тим, Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Враховуючи, що Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року, а Договір №1729331 про надання споживчого кредиту було укладено 24.07.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, визначаючи розмір процентів, що підлягають стягненню, потрібно виходити із максимально допустимої процентної ставки у розмірі 1% на день від суми кредиту, що становить 4000 грн., за період користування кредитом 360 днів, що складає 14400 грн. (4000 грн.*1%*360 дні), а тому саме цей розмір заборгованості за процентами підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Згідно із п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на цей час, тому відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій за вказаним кредитним договором.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача лише заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 14400 грн.

Щодо розподілу судових витрат, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сторони не звільнені від сплати судового збору.

Позивачем при пред`явленні позову до суду було сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. (а.с.1).

Оскільки, позовні вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» були задоволенні судом частково, а саме із заявленої позивачем суми заборгованості в розмірі 27600 грн. стягнуто лише 18400 грн. (66,67% від заявленої суми заборгованості), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1615,01 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Представником позивача до матеріалів справи доданий Акт №12770 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) з правничої допомоги від 19.11.2025 на суму 10000 грн. (а.с.29).

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Чинне процесуальне законодавство встановило такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи обсяг виконаних процесуальних дій представника позивача, а також те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки даний спір є незначної складності, суд вважає, що зазначені представником позивача судові витрати в сумі 10000 грн. є завищеними.

Суд вважає, що сума судових витрат на правничу допомогу у 5000 грн. цілком відповідає рівню складності справи та об`єму наданої адвокатом Столітнім М.М. правничої допомоги позивачу, є справедливою та розумною, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором №1729331 про надання споживчого кредиту від 24.07.2024 в розмірі 18400 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 14400 грн.,а також понесені судові витрати в розмірі 1615,01 грн. сплаченого судового збору та 5000грн. витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги, а всього 25015,01 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішенняапеляційну скаргу безпосередньо в Дніпровський апеляційний суд.

Повне рішення складено 18.08.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822, адреса: м. Київ, вул. Загородня, будинок №15, офіс №118/2.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: