Рішення № 139043260, 14.08.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

Справа № 475/316/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 серпня 2026 р.с-ще Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Кащака А.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Куш О.П., Маташнюк О.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Прутяна О.А. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сща.Доманівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Меліоратор-Агро Юг про стягнення заборгованості по оренді та розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 звернулася з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор Агро Юг» про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Доманівської селищної ради (колишньої Маринівської с/р) Вознесенського району Миколаївської області, загальною площею 6,87 га, з яких: земельна ділянка кадастровий номер 4822783200:14:000:0029, площею 6,1991 га та земельна ділянка кадастровий номер 4822783200:13:000:0241, площею 0,6736 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія МК № 036899, виданим Доманівською райдержадміністрацією 03 грудня 2003 року, та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Земельні ділянки перебувають в оренді ТОВ «Меліоратор-Агро Юг», відповідно до укладеного Договору оренди земельної ділянки від 04 квітня 2005 року на загальну площу 6,87 га. В подальшому до Договору були укладені Додаткові угоди від 17.12.2015 р., 18.12.2015 р., 21.08.2017 р., 21.08.2017 р. щодо двох земельних ділянок, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Додатковими угодами від 21.08.2017 року були внесені зміни до істотних умов Договору, а саме: продовжено строк дії Договору - до 31.12.2027 року, форму та розмір орендної плати, а саме орендна плата встановлена не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і виплачується щорічно до 31 грудня в грошовій, натуральній або відробітковій формі. В Додатку, що є невід`ємною частиною Договору, встановлена щорічна орендна плата за дві земельні ділянки у натуральному вигляді, а саме: зернові (пшениця, ячмінь) 3 500 кг соняшник 310 кг, а грошова форма не передбачена. Понад розмір орендної плати надаються додаткові послуги: солома та оранка городу.

Свої зобов`язання щодо виконання істотних умов Договору, а саме виплати орендної плати, згідно договору, відповідач не виконав, у зв`язку із чим станом на день подання позову у відповідача існує заборгованість з виплати орендної плати за період 20242025 роки. Також зазначає, що відповідач частково розрахувався за оренду землі, а саме 13.02.2026 року за 2025 рік перерахував позивачу на банківську картку 7164 грн., за 2024 рік розрахунку по орендній платі не було. Вважає їх істотним порушенням Договору, оскільки, згідно пункту 3 Додаткових угод, орендна плата виплачується власнику земельної ділянки щорічно до 31 грудня.

Оскільки за умовами договору встановлена щорічна орендна плата у виді зернових 3 500 кг, соняшника 310 кг, то згідно розрахунків позивача (з розрахунку закупівельних цін на зерно в Україні за даними електронної зернової біржі України), становить за 2024 р.: зернових - 3500 кг соняшнику - 310 кг; за 2025 рік: зернових - 2689 кг, соняшнику - 310 кг. Враховуючи, що протягом останніх двох років - 2024-2025p. орендна плата за користування земельними ділянками відповідачем виплачена частково, що є систематичним порушенням умов договору оренди земельних ділянок, на думку позивача це є підставою для розірвання договорів оренди та стягнення орендної плати, а тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача Прутян О.А. просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що протягом дії договору, який триває вже понад 20 років з 2005 року позивач не заявляв жодних претензій відносно умов договору, місця чи способу отримання орендної плати. Оскільки позивач не оскаржував умови цієї угоди, не ініціював змін до порядку розрахунків та добровільно виконував її умови, це свідчить про його повну та безумовну згоду з викладеною редакцією. Подання позову через тривалий час із можливим посиланням на «невигідність» умов, які раніше влаштовували позивача, суперечить принципу добросовісності та доктрині заборони суперечливої поведінки. Позивач чітко знав порядок розрахунків, а саме прибуття до складських приміщень відповідача в с. Маринівка та надання тари/транспорту, що підтверджується відсутністю будь-яких претензій з його боку протягом 20052023 років, а п.4.1 Договору чітко визначено строк виплати орендної плати до 31 грудня щорічно. Умови Договору не передбачають обов`язку орендаря додатково повідомляти орендодавця про дату чи готовність здійснити виплату. Станом на 25.12.2024 та 25.12.2025 на складі ТОВ«Меліоратор Агро Юг» в с.Маринівка, було в наявності зерно пшениці та соняшника у кількості, достатній для розрахунку з ОСОБА_1 , однак відсутність звернення позивача за отриманням зерна свідчить про його свідоме ухилення з метою штучного створення умов для розірвання Договору. Відповідач перерахував ОСОБА_1 кошти за оренду землі за 2025 рік у сумі 7164 грн. на банківський рахунок, що становить не менше 3% від нормативної грошової оцінки, що є істотною умовою п. 4.1 Договорів та п.3 Додаткових угод. Дана сума коштів була прийнята позивачем без будь-яких заперечень щодо її розміру та контррозрахунку з боку позивача. Вважає, що відсутні підстави для розірвання договору, оскільки підставою для розірвання договору є систематична (два і більше разів) несплата орендної плати. Проте у 2024 році мало місце прострочення кредитора, а у 2025 році виплата здійснювалися у спосіб та в розмірі, погодженому з позивачем. Таким чином, факт систематичного порушення договору з боку Відповідача відсутній.

Додатково зазначив, що згідно п.4 додаткових угод від 21.08.2017 року, відповідно до чинного законодавства України орендар виступає податковим агентом орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки, а тому згідно ПК України зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок. Тому виходячи із нормативної грошової оцінки земельних ділянок площею 6,1991 га становить 266689,08 грн. (3% - 8000,67 грн.), площею 0,6736 га становить 32424,97 грн. (3% - 972,75 грн), загальний річний розмір орендної плати у грошовій формі, що відповідає істотним умовам договору, складає 8973,42 грн. За 2025 рік ОСОБА_1 було нараховано орендну плату у грошовій формі разом з податками - 9350,65 грн., з якої утримано військовий збір 5% в розмірі - 467,53 грн., та податок з доходів фізичних осіб 18% в розмірі - 1683,12 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Меліоратор-Агро Юг». З огляду на це нарахована орендна плата за 2025 рік більша від 3% НГО на 377,23 грн. (9350,65 - 8973,42 ), тобто позивач отримав орендну плату не нижчу від 3% НГО на що розраховував при підписанні договору.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив розірвати договори оренди земельних ділянок та стягнути заборгованість за оренду землі. Також пояснив, що ТОВ «Меліоратор Агро Юг» до 2023 року розраховувалося за оренду землі частково в грошовій, а частково в натуральній формі, у виді зернових, кукурудзи, які він вивозив особистим транспортом. Проте, з 2024 року він звертався у бухгалтерію Товариства, проте йому відмовляли у видачі зернових та розрахунку за оренду землі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та просила розірвати договори оренди земельних ділянок у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати відповідачем, а також заборгованість перед ОСОБА_1 по орендній платі.

Представник відповідача Прутян А.О. в судовому засіданні просив суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог позивача з мотивів викладених ним у відзиві та додаткових письмових поясненнях, а також стягнути з позивача судові витрати у зв`язку з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що згідно з копією державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК № 036899, виданого Доманівською райдержадміністрацією 03.12.2003 року, ОСОБА_1 належить земельні ділянки площею 6,20 га та 0,67 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

04 квітня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Меліоратор-Агро Юг" було укладено договір оренди вищезазначених земельних ділянок загальною площею 6,87 га.

Відповідно до акту прийому передачі земельної ділянки від 04 квітня 2005 року ОСОБА_1 передав ТОВ "Меліоратор Агро Юг" у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,87 га строком до 31 грудня 2010 року, яка знаходиться в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

В подальшому до Договору оренди були укладені Додаткові угоди від 17.12.2015 р. та 21.08.2017р. (на земельну ділянку площею 0,6736 га), 18.12.2015р., 21.08.2017 р. (на земельну ділянку площею 6,1991 га), та зареєстровано Інше речове право 24.12.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про інше речове право на земельну ділянку кадастровий номер 4822783200:14:000:0029 12769448; номер запису про інше речове право на земельну ділянку кадастровий номер 4822783200:13:000:0241 12763728, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №467829992, №467830361 від 12.03.2026 року.

21.08.2017 року сторони уклали Додаткові угоди до Договору доповнивши п.1.2 наступним: «В оренду передається земельна ділянка площею 6,1991 га (Кадастровий номер земельної ділянки номер 4822783200:14:000:0029, у тому числі ріллі 6,1991 га.»; «В оренду передається земельна ділянка площею 0,6736 га (Кадастровий номер земельної ділянки номер 4822783200:13:000:0241, у тому числі ріллі 0,6736 га».

Пункти 3.1 та 4.1 Договорів викладено в наступній редакції: «Договір діє до 31 грудня 2027 року»; «Орендна плата встановлюється в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства, і виплачується власнику земельної ділянки щорічно до 31 грудня в грошовій, натуральній або у відробітковій формі.

Якщо орендні платежі передбачені цим договором у натуральному вигляді, то визначається перелік продукції, її якісні показники, місце, умови, порядок та строки поставки, її вартість.

Якщо орендні платежі передбачені цим договором у натуральному відробітковому вигляді, то визначаються види послуг, обсяги, місце і строки їх надання, їх вартість.

У разі поєднання різних форм виплати орендних платежів орендна плата здійснюється у порядку, що визначений вище для кожного з цих видів платежів.

За несвоєчасну сплату орендної плати орендар несе відповідальність згідно з чинним законодавством України».

Пункт 4.5 Договорів викладено в наступній редакції: «Земельний податок згідно чинного законодавства сплачує Орендодавець.

Відповідно до чинного законодавства України Орендар виступає податковим агентом Орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки».

В Додатках до Договору, сторони також зазначили грошову, натуральну та відробіткову форми орендної плати. При цьому вказали, що щорічний розмір орендної плати у натуральній формі становить: зернові (пшениця, ячмінь) 3500 кг, соняшник 310 кг; у відробітковій формі (ритуальні послуги); додаткові послуги солома та оранка городу надаються понад розмір орендної плати тільки мешканцям сіл. Вартісні показники по жодній із вказаних форм орендної плати сторони не визначали.

Відповідно до витягу № НВ-9960031942026 від 01.04.2026 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4822783200:13:000:0241 становить 32424,97 грн.

Відповідно до витягу НВ-9960095162026 від 01.04.2026 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4822783200:14:000:0029 становить 266689,08 грн.

Згідно Довідки ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» № 5 від 21.05.2026 року, ОСОБА_1 за 2025 рік було нараховано орендну плату у грошовій формі разом з податками - 9350,65 грн., з якої утримано військовий збір 5% в розмірі - 467,53 грн., та податок з доходів фізичних осіб-18% в розмірі - 1683,12 грн.

Згідно платіжної інструкції про безготівкове зарахування коштів від 13.02.2026 року ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» було перераховано кошти в сумі 7164 грн. ОСОБА_1 , орендна плата за 2025 рік.

Відомості про отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2024 рік матеріали справи не містять.

Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються спеціальним Законом України "Про оренду землі" (далі Закон), Земельним кодексом України (далі ЗК України) та загальними нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) щодо підстав дострокового розірвання договору оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про орендну землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про орендну землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 24 Закону України «Про орендну землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті "д" частини 1 статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачено, що систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, може бути підставою для розірвання договору оренди.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі застосовуються також положення ЦК України, то при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Частиною другою статті 651 ЦК України установлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд бере до уваги, що 13.02.2026 року ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» було перераховано ОСОБА_1 кошти в безготівковій формі на його банківську картку в сумі 7164 грн. в якості орендної плати за 2025 рік.

З аналізу п. 4.1 додаткових угод вказаного договору оренди вбачається, що сторони, керуючись положеннями статей 3, 627 ЦК України про свободу договору, визначили, що орендна плата може сплачуватися як у грошовій формі готівкою, так і у натуральній формі, а також комбіновано.

Позивач, як власник земельних ділянок, має право звернутися до відповідача із заявою про видачу та отримання орендної плати у грошовій формі. У свою чергу, товариство, як орендар, сплатило орендну плату у визначеному орендодавцем розмірі, а останній прийняв орендну плату, що підтверджує досягнення згоди між сторонами щодо зміни розміру та виду орендної плати за 2025 рік.

При цьому, суд звертає увагу, що перерахування відповідачем коштів не могло б відбутися без погодження із позивачем та надання ним відповідного рахунку в Банку на який перераховано грошові кошти.

За таких обставин, грошові кошти у розмірі 7164 грн. сплачені ОСОБА_1 в рахунок орендної плати за 2025 рік, підлягають зарахуванню в рахунок вартості орендної плати. Вказана сума становить не менше 3% від нормативної грошової оцінки, що є істотною умовою договору відповідно до п.4.1 Договору (із внесеними змінами згідно Додаткових угод).

При цьому розмір орендної плати підлягає стягненню з врахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством, оскільки відповідно до п.4.5 Договору оренди саме орендар виступає податковим агентом платника податку.

При цьому орендар повинен подати докази виконання відповідачем обов`язку податкового агента щодо обчислення, утримання та вирахування із суми орендної плати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які мали бути враховані при виплаті доходу орендодавцю.

Відповідно до підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки є орендар. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковий обов`язок полягає, зокрема, в обчисленні та утриманні податку податковим агентом при нарахуванні доходу, а також у перерахуванні відповідних сум до бюджету.

Відповідно до витягів із Державного земельного кадастру нормативна грошова оцінка ділянки площею 6,1991 га - 266689,08 грн., при цьому 3% її вартості становить - 8000,67 грн, а НГО ділянки площею 0,6736 га - 32424,97 грн., при цьому 3% її вартості становить - 972,75 грн. Таким чином, загальний річний розмір орендної плати у грошовій формі, що відповідає істотним умовам договору, складає 8973,42 грн.

Позивачу за 2025 рік було нараховано орендну плату у грошовій формі разом з податками - 9350,65 грн., з якої утримано військовий збір 5% в розмірі - 467,53 грн., та податок з доходів фізичних осіб 18% в розмірі - 1683,12 грн., про що додано відповідну довідку від 21.05.2026 року.

Тому виходячи з даних розрахунків, орендна плата у грошовій формі, яка підлягала виплаті орендодавцю після утримання орендарем та вирахування із суми орендної плати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, становить 6909,53 грн. (з яких: військовий збір 5% - 448,67 грн., податок з доходів фізичних осіб 18% - 1615,2 грн., а всього податків -2063,89 грн.; 8973,42-2063,89=6909,53), що у відповідності до п.4.1 Договору становить не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Водночас, позивачем не було спростовано ні наданих відповідачем розрахунків та відповідних відрахувань, а також визнано сам факт виплати грошових коштів у розмірі 7164 грн. в рахунок орендної плати за 2025 рік.

Доводи позивача про те, що додатками до договору оренди земельної ділянки сторони визначили тільки натуральну форму оплати орендної плати, а саме: зернові (пшениця, ячмінь) 3500 кг, соняшник - 310 кг, який і є щорічним розміром платежу, тому стягнення орендної плати у грошовій формі не передбачено умовами договору, судом відхиляється з огляду на наступне.

Так, за умовами п.4.1 договору орендна плата встановлюється у розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства, що діє на момент укладення договору і виплачується власнику земельної ділянки щорічно до 31 грудня в грошовій, натуральній або відробітковій формі. Тобто за умовами договору передбачено альтернативні види оплати орендної плати: грошима у розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства, що діє на момент укладення договору, або в натуральній формі: видача зернових культур та соняшника, або у відробітковій. Проставлення у додатку у графі «грошова» форми оплати орендної плати «х» не свідчить про неможливість виплати орендної плати грошима. При цьому, зважаючи на приписи пункту 4.4 договору, виплата орендної плати грошима не свідчить про необхідність перегляду розміру орендної плати.

Статтею 612 ЦПК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Таким чином, умовою, за якої боржник звільняється від негативних наслідків невиконання зобов`язання, є прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (ч.1 ст.613 ЦК України).

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що товариство намагалось виконати свій обов`язок зі своєчасної виплати орендної плати орендодавцю ОСОБА_1 за 2024 рік, а останній відмовлявся її отримувати.

Так, відповідно до умов укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки орендна плата виплачується орендарем власнику земельної ділянки щорічно до 31 грудня.

Відомостей про надсилання відповідачем повідомлень позивачу про необхідність отримання орендної плати за 2024 рік матеріали справи не містять.

Доказів про наявність між сторонами домовленості щодо отримання позивачем орендної плати за конкретною адресою у конкретний час, матеріали справи також не містять.

При цьому, відповідачем не надано також доказів того, що станом на 25.12.2024 року та 25.12.2025 року на складі ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» було в наявності зерно пшениці та соняшника, у кількості достатній для розрахунку з ОСОБА_1 , а він відмовлявся прийняти належне виконання (орендну плату), запропоноване орендарем, тоді як позивачем ці обставини не визнавалися.

Між тим, відповідно до приписів ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України саме на сторону покладений обов`язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, твердження відповідача про те, що позивач з власної вини не отримувала орендної плати, а відповідач здійснив усі можливі заходи для вручення їй орендної плати належними та достатніми доказами не підтверджено.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за 2024 рік в натуральній формі у кількості: зернові (пшениця, ячмінь) 3 500 кг, соняшник 310 кг, за договором оренди земельної ділянки, укладеного 04 квітня 2005 року.

Водночас, щодо вимоги про розірвання Договору оренди земельної ділянки, суд приходить до таких висновків.

Економічні права сторін договору оренди землі - це права, які спрямовані на задоволення майнових інтересів сторін, що існують впродовж дії договору оренди землі. До цієї категорії належать права на доходи від землі, та пов`язані з ними інтереси, зокрема: (1) орендодавця на отримання доходу від використання об`єкта власності у вигляді орендної плати, щодо якої він має вимоги (абз. 5 частини першої статті 24 Закону України "Про оренду землі"), а також інтерес щодо максимізації зазначеного доходу.

Невиконання орендарем обов`язків з внесення орендної плати за землю є порушенням економічних прав/інтересів орендодавця, передбачених законом та договором, та кваліфікується як підстава для їх захисту.

Відповідно ефективним засобом захисту порушення економічного права орендодавця на отримання орендної плати, яке відбулося, є такий відновлювальний засіб захисту (спрямований на відновлення придатності первинного суб`єктивного права (права, визначеного у договорі оренди) задовольняти відповідний інтерес, заради якого укладався такий договір) як примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), тобто примусове стягнення орендної плати. Саме такий засіб (як визначив законодавець спосіб) правового захисту відновлює баланс інтересів сторін договору оренди землі, які були підставою для його укладення.

Припинення ж правовідношення (трансформаційний засіб захисту, тобто спрямований на зміну змісту первинного суб`єктивного права та первинного суб`єктивного обов`язку, що йому кореспондується, зі збереженням досягнутого балансу відповідних інтересів сторін) шляхом розірвання договору (пункт 7 частини 2 статті 17 ЦПК України, пункт "д" частини 1 статті 141 ЗК України, стаття 32 Закону) є субсидіарним (додатковим) засобом (способом) захисту і повинен застосовуватись в разі доведення орендодавцем, що, за обставин справи, не достатньо (не доцільно) застосування лише відновлювальних засобів захисту, зокрема стягнення заборгованості по орендній платі. Тобто, орендодавець має довести, що без розірвання договору оренди землі (припинення правовідношення) відновлення його порушеного економічного права на отримання прибутку від використання земельної ділянки є неможливим чи недоцільним в цій конкретній ситуації (зокрема про це може свідчити поведінка орендаря, який свідомо систематично ухиляється від сплати орендної плати, занижує її розмір чи сплачує не у строк, передбачений договором).

При цьому саме позивач має довести, що внаслідок таких дій (бездіяльності) відповідача він значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору оренди землі.

Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24)).

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати верховного Суду від 27 листопада 2018 року, справа № 912/1385/17).

ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів про те, що він впродовж тривалого часу вживав заходів задля отримання орендної плати за 2024 рік в натуральній формі. Більше того, отримавши в лютому 2026р. орендну плату за 2025 рік у грошовій формі та у розмірі не меншому 3% від НГО землі, у березні 2026 року звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості.

Отже, ураховуючи викладене, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: "добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

У пункті "д" частини 1 статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачено, що систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, може бути підставою для розірвання договору оренди.

Позивачем у силу вимог статті 81 ЦПК України не було доведено належними та допустимими доказами систематичної несплати орендної плати - прострочення сплати орендної плати за 2024-2025 роки, оскільки орендна плата за 2025 рік була виплачена у розмірі передбаченому договором оренди та у формі узгодженій сторонами, а саме у грошовій формі відповідно до п.4.1 Договору. При цьому, заборгованість з орендної плати лише за 2024 рік не становить системної несплати.

Несплата орендної плати в розумінні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України охоплює випадки лише повної несплати орендної плати, у строки, визначені договором. Натомість часткова несплата (недоплата) орендної плати може бути підставою для розірвання договору оренди землі на підставі частини другої статті 651 ЦК України, якщо таке порушення умов договору буде кваліфіковане як істотне.

ВП ВС відступила шляхом конкретизації від висновку, викладеного у постановах ОП КЦС ВС від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц, у постановах КГС ВС від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 20 грудня 2022 року у справі № 914/1688/21 та в постановах КЦС ВС від 20 листопада 2019 року у справі № 549/178/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 175/642/19, від 10 серпня 2022 року у справі № 426/6529/20 про те, що систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору.

Позивач не довів істотного порушення орендарем (відповідачем) умов договору, а також позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України).

Отже підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог про дострокове розірвання договору оренди не вбачає.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. за дві позовні вимоги: 1) про розірвання договору оренди 1331,20 грн. та 2) стягнення заборгованості по орендній платі 1331,20 грн.

За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Як передбачено частинами 1 - 5, 8 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовної вимоги немайнового характеру відмовлено, то вказана сума судового збору не підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог майнового характеру (54,22%) підлягає стягненню з відповідача в користь позивача розмір судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 721 грн. 78 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 248, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Меліоратор-Агро Юг про стягнення заборгованості по оренді та розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2024 рік за договором оренди земельної ділянки від 04 квітня 2005 року, у виді зернових (пшениця, ячмінь) 3 500 кг та соняшнику 310 кг.

У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор - Агро Юг» про стягнення заборгованості по орендній платі за 2025 рік та розірвання Договору оренди земельної ділянки від 04 квітня 2005 року - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор - Агро Юг» (код ЄДРПОУ 33310498, м.Миколаїв, вул.Очаківська, 1В, Миколаївська область, індекс 54036) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати у виді судового збору в сумі 721 сімсот двадцять одна) гривня 78 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг», код ЄДРПОУ 33310498, адреса місцезнаходження: м.Миколаїв, вул.Очаківська, 1В, Миколаївської області, індекс 54036.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2026 року.

Головуючий суддя А.Я. КАЩАК