Рішення № 139043144, 04.08.2026, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/78/26

№ провадження 2/453/361/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Ясінського Ю.Є.,

секретаря судових засідань Гринюк Л.Я.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Сколе Львівської області, в порядку позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в :

представник позивача адвокат Змінчак Л.В. звернулась в суд з позовною заявою, в якій просить ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок садибного типу (позначений у технічному паспорті літерою «А-1») з господарськими будівлями та спорудами (сарай літера «Б», погріб літера «В», убиральня літера «Г», сарай літера «Д»), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,7 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 . В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Підгородецькою сільською радою Сколівського району Львівській області від 11 квітня 2018 року, актовий запис № 16. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на рухоме та нерухоме майно, зокрема житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Ще за життя ОСОБА_2 склала в користь свого племінника ОСОБА_1 заповіт, який посвідчений 13 грудня 2017 року секретарем в Лавочненської сільської ради Черніховським В.В. за № 58, відповідно до тексту якого ОСОБА_2 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті на що вона за законом матиме право - свому племіннику ОСОБА_1 .

05 жовтня 2018 року позивач подав до Сколівської державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті тітки. На підставі цієї заяви Сколівською державною нотаріальною конторою 05 жовтня 2018 року заведено спадкову справу № 234/2018. Проте Сколівська державна нотаріальна контора відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, мотивуючи відсутністю у нього правовстановлюючих документів на спадкове майно про що свідчить лист Сколівської ДНК від 05 грудня 2025 року №771/01-16, внаслідок чого він вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку загального позовного провадження і відкрито підготовче провадження. Підготовче засідання призначено на 12 березня 2026 року з викликом сторін.

Ухвалою суду від 12 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті на 12 травня 2026 року

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак до початку судового засідання представник позивача адвокат Змінчак Л.В. подала до суду заяву (вх.№6527) в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовільнити.

Відповідач Славська селищна рада Стрийського району Львівської області явку представника в судове засідання не забезпечила, однак 09 лютого 2026 року представник Славської селищної ради подав до суду клопотання (вх.№ЕП-214) в якому просив розгляд справи проводити у їх відсутності.

За вказаних обставин, за приписами ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із положеннями ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Підгородецькою сільською радою Сколівського району Львівській області від 11 квітня 2018 року, актовий запис № 16.

Ще за життя ОСОБА_2 склала в користь свого племінника ОСОБА_1 заповіт, який посвідчений 13 грудня 2017 року секретарем Лавочненської сільської ради Черніховським В.В. за № 58, відповідно до тексту якого ОСОБА_2 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті на що вона за законом матиме право - свому племіннику ОСОБА_1 . Даний заповіт не скасований та є чинним, що підтверджується відповідним заповітом та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №53567107 від 05 жовтня 2018 року.

В матеріалах справи наявний дублікат зазначеного заповіту ОСОБА_2 від 13 грудня 2017 року.

Відповідно до довідки, виданої Славською селищною радою Стрийського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_2 дійсно була зареєстрована і проживала до дня своєї смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорта на будинок садибного типу, виготовленого Стрийським МБТІ від 16 грудня 2025 року, загальна площа житлового будинку (літера «А-1») становить 50,7 кв.м., з неї житлова 34,6 кв.м., та допоміжна 16,1 з господарськими будівлями та спорудами (сарай літера «Б», погріб літера «В», убиральня літера «Г», сарай літера «Д»).

Відповідно до довідки-характеристики Стрийського МБТІ від 08 січня 2026 року №24, даний житловий будинок побудований в 1985 році, є придатним для проживання та не являється об`єктом самочинного будівництва. Інвентаризаційна вартість даного нерухомого майна становить 120151 гривень. Згідно даних технічного архіву Стрийського МБТІ право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на рухоме та нерухоме майно, зокрема житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Виписки з погосподарської книги №1, за 2016-2020 роки села Лавочне, житловий будинок 1985 року побудови по АДРЕСА_1 , рахувався за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч.3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до норм ч.4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави стверджувати, що покійний ОСОБА_3 набув за життя право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_1 .

05 жовтня 2018 року позивач подав до Сколівської державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті тітки. На підставі цієї заяви Сколівською державною нотаріальною конторою 05 жовтня 2018 року заведено спадкову справу № 234/2018

Проте Сколівська державна нотаріальна контора відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, мотивуючи відсутністю у нього правовстановлюючих документів на спадкове майно про що свідчить лист Сколівської ДНК від 05 грудня 2025 року №771/01-16,

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України позивач належним чином прийняв спадщину, подавши заяву нотаріусу.

З матеріалів спадкової справи видно, що син спадкодавця ОСОБА_4 відмовився від спадщини у встановлені законодавством строки. Відповідно до ст. 1273 ЦК України така відмова є правом спадкоємця, і після неї він не набуває жодних прав на майно.

Отже, права сина спадкодавця на спірне майно відсутні, а спадкоємцем за заповітом є позивач.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1265 ЦК України вбачається, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п. 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Аналізуючи норму даної статті суд приходить до висновку, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем п`ятої черги за заповітом, фактично прийняв спадщину після смерті спадкодавця, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву, за наслідками подання якої було заведено спадкову справу, та враховуючи те, що син спадкодавця відмовився від прийняття спадщини, про що свідчить заява про відмову від прийняття спадщини, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги є підставними та підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим позов слід задоволити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 392, 1216, 1218, 1265, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 90, 95, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок садибного типу (позначений у технічному паспорті літерою «А-1») з господарськими будівлями та спорудами (сарай літера «Б», погріб літера «В», убиральня літера «Г», сарай літера «Д»), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,7 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Славська селищна рада Стрийського району Львівської області (місце знаходження: Львівська область Стрийський район, смт. Славське, вул. Івасюка, 24, ЄДРПОУ 04370314).

Суддя Ю.Є. ЯСІНСЬКИЙ