Рішення № 139043116, 24.07.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2678/26 Провадження № 2/450/2362/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник позивача Докуніна Д.В. через систему «Електронний Суд» звернулась в суд з позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 562513-КС-001 від 21.10.2025 року у розмірі 166110 грн., яка складається з 49000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 82810 грн. заборгованості за відсотками, 24500 грн. заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦПК України та 9800 грн. заборгованості по комісії.

Мотивувала вимоги тим, що 21.10.2025 року між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір № 562513-КС-001, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 49000 грн. строком на 24 тижні зі сплатою 1 % за кожен день користування такими за фіксованою процентною ставкою та одноразової комісії за видачу кредиту у розмірі 9800 грн. Відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення грошових коштів, у зв`язку з чим утворилася згадана заборгованість. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити. Крім цього, просила витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

Ухвалою від 27.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 27.05.2026 року клопотання представника позивача ТзОВ «Бізнес Позика» Докуніної Д.В.про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю. Уповноважено представника позивача ТзОВ «Бізнес Позика» Докуніну Д.В. на отримання у АТ КБ «ПриватБанк» витребуваних доказів, які слід надати суду, а копії таких скерувати відповідачу, докази чого надати суду. Вказана ухвала представником позивача не виконана, а про причини невиконання суду не повідомлено.

30.05.2026 року представникомпозивача Докуніною Д.В.через систему «Електронний Суд» подано клопотання, що надійшло 01.06.2026 року, про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформації, що містить банківську таємницю, яке залишено без розгляду ухвалою від 01.06.2026 року.

04.06.2026 року позивачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, комісій та штрафів за кредитним договором, стягнувши з нього лише тіло кредиту та розтрочити виконання рішення суду на 12 місяців у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, перебуванням його дружини у декретній відпустці та наявності на утриманні 7-ми місячного сина.

09.06.2026 року представником позивача Козачок М.О. подано відповідь на відзив, згідно мотивів якого вказала, що ОСОБА_1 не заперечує факт укладення ним кредитного договору, отримання кредитних коштів та наявності заборгованості. ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Скрутне матеріальне становище, доказів на підтвердження наявності якого відповідачем не надано, не може бути підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом.

Ухвалою від 24.07.2026 року стягнуто з представника позивача ТзОВ «Бізнес Позика» Докуніної Д.В. штраф в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3328 грн. за невиконання ухвали суду від 27.05.2026 року.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 21.10.2025 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Бізнес Позика» договір № 562513-КС-001 про надання споживчого кредиту, шляхом підписання такого та паспорту споживчого кредиту електронним підписом одноразовими ідентифікаторами UA-6263, UA-8231, внаслідок чого отримав кредит у розмірі 49000 грн. строком на 24 тижні зі сплатою 1 % за кожен день користування такими за фіксованою процентною ставкою та одноразової комісії за видачу кредиту у розмірі 9800 грн.

Із підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів вбачається, що 21.10.2025 року позивачем надано відповідачу грошові кошти в розмірі 49000 грн.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до умов договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість по кредиту, проценти за його використання, однак свої зобов`язання не виконав в повному обсязі, у встановлений строк кредит не повернув та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 166110 грн., яка складається з 49000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 82810 грн. заборгованості за відсотками, 24500 грн. заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦПК України та 9800 грн. заборгованості по комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом та довідкою про стан заборгованості від 08.06.2026 року.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

В силу вимог статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, нарахована представником позивача заборгованість за кредитним договором № 1482-0599 від 15.11.2024 року по процентах річних відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 24500 грн. не підлягатиме стягненню з відповідача на користь ТзОВ «Бізнес Позика».

Верховний Суд у постанові від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц наголосив на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції правомірно врахував надані банком розрахунки заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором № 562513-КС-001, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Бізнес Позика» 21.10.2025 року становить 141610 грн., яка складається з 49000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 82810 грн. заборгованості за відсотками та 9800 грн. заборгованості по комісії за видачу кредиту.

Покликання відповідача ОСОБА_1 в частині незаконності нарахування комісії за надання кредиту не відповідає дійсності та спростовується положеннями ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», згідно якого до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 562513-КС-001 від 21.10.2025 року в розмірі 141610 грн., яка складається з 49000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 82810 грн. заборгованості за відсотками та 9800 грн. заборгованості по комісії за видачу кредиту.

За ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Щодо покликань відповідача в частині наявності підстав для розстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 267 ЦПК України у зв`язку із скрутним матеріальним становищем ОСОБА_1 , перебування на його утриманні малолітньої дитини, а також дружини, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, слід вказати, що доказів на підтвердження викладеного вище суду не надано, натомість свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 14.10.2025 року вказаних обставин не підтверджує.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 562513-КС-001 від 21.10.2025 року у розмірі 141610 грн., яка складається з 49000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 82810 грн. заборгованості за відсотками та 9800 грн. заборгованості по комісії за видачу кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.