Рішення № 139039905, 17.08.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 177/1533/26

Номер провадження № 2/521/7825/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Поліщук І.О.

за участю секретаря судових засідань Коржеван В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 08.05.2026 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , з вимогами про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 27364-04/2024 від 16.04.2024 р. у розмірі 79200,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. та судового збору у розмірі 2 662,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, 16.04.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНС КРЕДИТ» (зміна найменування із ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» на ТОВ «ЙОТА ІНВЕСТ» та зміна найменування із ТОВ «ЙОТА ІНВЕСТ» на ТОВ «ЛАФЕРТІ ФОРМ») (код ЄДРПОУ: 43619089) (далі- ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі- Відповідач) укладено Кредитний договір № 27364-04/2024 (далі-Кредитний договір, Договір). Відповідач уклав Кредитний договір № 27364-04/2024 від 16.04.2024 року із ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 43619089) та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 19800 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 14.08.2024р. між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 43619089) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746), (далі- ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», «Новий кредитор») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №14082024 (далі- «Договір факторингу»). Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обгрунтованою та документально підтвердженою, що становить 79200 грн., із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 19800 грн.; сума заборгованості за відсотками становить 59400 грн.. Крім того, позивач- ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить також суд стягнути на його користь судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2662.40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.07.2026 року у вищевказаній цивільній справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем його проживання.

Відповідача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем його проживання, які не вручені останньому та повернуті до суду 31.07.2026 року з незалежних від суду причин. Відзиву на позовну заяву від відповідача, у визначений судом п`ятнадцятиденний строк, до суду не надійшло.

У зв`язку з чим та після закінчення тридцятиденного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч. 2 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на те, що розгляд даної справи здійснений у спрощеному провадженні без виклику учасників, підстави для проведення заочного розгляду справи відсутні.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.04.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНС КРЕДИТ» (зміна найменування із ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» на ТОВ «ЙОТА ІНВЕСТ» та зміна найменування із ТОВ «ЙОТА ІНВЕСТ» на ТОВ «ЛАФЕРТІ ФОРМ») (код ЄДРПОУ: 43619089) (далі- ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі- Відповідач) укладено Кредитний договір № 27364-04/2024.

Законодавством України передбачено. що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.

Оскільки ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор W0559, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору № 27364-04/2024 від 16.04.2024 року, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором (далі «ЕПОІ») по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису, хоча в Законі України «Про електронну комерцію» так і не називається. Його суть полягає у використанні одноразових повідомлень (паролів, кодів, підтверджень) шляхом телекомунікаційних засобів. Найчастіше використовуються СМС, повідомлення в месенджерах в якості підтвердження волі підписанта. ЕПОІ широко використовується, наприклад, в сфері мікрокредитування. Дійсність укладення договорів таким чином вже неодноразово підтверджувалася в судовій практиці України: Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі №524 /5556/19.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «пагін-пароль», або сме-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила запит.

?

Відповідно до ч.1-2 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір № 27364-04/2024 від 16.04.2024 року із ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 43619089) та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 19800 грн..

На ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 21.07.2026 року АТ КБ «Приватбанк» повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку зараховано кредитні кошти в сумі 19800 грн., 16.04.2024 року.

Відповідно до ч.2 ст.29 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 14.08.2024р. між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 43619089) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746), (далі- ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», «Новий кредитор») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №14082024 (далі- «Договір факторингу»).

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 79200 грн.,, із яких:

сума заборгованості за основною сумою боргу становить 19800 грн.;

сума заборгованості за відсотками становить 59400 грн.;

сума заборгованості по штрафним санкціям становить 0 грн.;

Ознайомившись з умовами кредитного договору та розрахунком заборгованості, суд вважає, що вимоги щодо нарахування відсотків є несправедливими і значно перевищують розмір заборгованості стягнутий за тілом кредиту, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

Суд стверджує, що дійсно розмір відсотків є завищеним відносно тіла кредиту, непропорційними і нерозумними, що є за своєю суттю несправедливим, оскільки порушують права споживачів кредитних послуг.

Відповідно пункту 1.4.1 Договору про надання фінансового кредиту №27364-04/2024 до умов вищенаведеного кредитного договору застосовується стандартна кредитна ставка у розмірі 2,5 % в день, у межах строку кредитування встановленого договором( 120 днів).

Вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків навість у розмірі 59400,00 грн., з огляду на розмір тіла кредиту (19800 грн), є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 19800,00 грн, що дорівнює тілу кредита та відповідатиме балансу інтересів кредитора та боржника.

Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача становить 39600,00 грн (19800,00 грн (тіло кредиту) + 19800,00 грн (відсотки за користування кредитом).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 512 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією із таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

Процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов`язанні, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 512-514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов`язанні, у тому числі і право вимоги за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості врегулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Факт надання послуг з правової допомоги позивачу підтверджується договором про надання професійної правової допомоги №42649746 01 від 02.01.2026 року, додатковою угодою до договору про надання професійної правової допомоги №42649746 01 від 02.01.2026 рок на суму 6000,00 грн..

Таким чином, з метою дотримання принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною з огляду на складність та фактичний розгляд справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи №873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспіввісною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у даній справі у сумі 6000,00 грн. є не співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом та часом послуг у суді (розгляд даної справи здійснювався за відсутності представника позивача), не відповідають критерію розумності їхнього розміру, співмірності та справедливості.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням принципу пропорціональності, оцінюючи складність правовідносин та самої позовної заяви, враховуючи велику кількість однотипних позовів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» по всій Україні, з огляду на що складення вказаних позовів не вимагає більших часових і фінансових затрат, тому, за таких обставин, суд приходить до висновку щодо завищення та непропорційності заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, та про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., що є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони.

Отже, суд дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат від попередньо заявленої суми та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі до 3 000,00 гривень який є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).

Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково на 50 %, та судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача належить стягнути суму сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 2662,40 грн., оскільки ця сума судового збору є мінімальною, однак витрати на правову допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача складають -3000,00 гривень

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 530, 549-551, 599, 624, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ») заборгованість за Кредитним договором № 27364- 04/2024 від 16.04.2024 року у розмірі 39600 ( тридцять дев`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі -19800,00 гривень та заборгованості за відсотками у сумі -19800,00 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дати виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя Ірина Поліщук